16.10.2025 м. Дніпро Справа № 912/2397/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2025 (суддя Бестаченко О.Л.; повне судове рішення складено 16.04.2025) у справі № 912/2397/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік», м. Кропивницький, Кіровоградської області,-
1. Короткий зміст постанови суду першої інстанції.
Господарський суд Кіровоградської області постановою від 16.04.2025, між іншим, припинив процедуру розпорядження майном, визнав Товариство з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік» банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру у справі № 912/2397/24.
Постанова місцевого господарського суду мотивована наявністю ознак неплатоспроможності боржника та його неспроможність задовольнити вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Наявність ознак неплатоспроможності боржника у справі місцевий господарський суд встановив на підставі результатів інвентаризації майна боржника і аналізу фінансово-господарської діяльності, проведеного незалежним спеціалістом.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 , який є уповноваженою особою засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2025 і направити справу № 912/2397/24 до місцевого господарського суду для продовження розгляду на стадію розпорядження майном.
Скаржник вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність у боржника ознак неплатоспроможності, оскільки його здійснено без проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства, здійсненого розпорядником майна.
Скаржник зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 12, частини третьої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства аналіз фінансово-господарського стану боржника має бути здійснений саме розпорядником майна, водночас у справі № 912/2397/24 такий аналіз проведений Фізичною особою-підприємцем Гавриш Г.О., що суперечить наведеним нормам права.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» у відзиві на апеляційну скаргу заперечило проти її доводів, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Кредитор вважає правомірним рішення місцевого господарського суду щодо переходу з процедури розпорядження майном у процедуру ліквідації боржника у даній справі, оскільки матеріалами справи підтверджується неспроможність боржника самостійно відновити платоспроможність та розрахуватися з кредиторами інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, водночас зволіканні із введенням ліквідаційної процедури спричинить порушення прав кредиторів на своєчасне задоволення своїх вимог.
Кредитор не погоджується з доводами скаржника, що розпорядник майна має особисто здійснити аналіз фінансово-господарського стану боржника, оскільки положення пункту 4 частини першої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства надають арбітражному керуючому право під час виконання його обов'язків у справі про банкрутство залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб, тому здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника незалежним експертом, не суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
Арбітражний керуючий Кучугурний Олександр Михайлович у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду без змін.
Окрім наведених Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» у відзиві доводів, розпорядник майна зазначив, що на підставі його звіту збори і комітет кредиторів 27.03.2025 ухвалили рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника у справі № 912/2397/24 банкрутом, оскільки дійсний майновий стан боржника свідчить про його неплатоспроможність.
Арбітражний керуючий Різник Олександр Юрійович, якого Господарський суд Кіровоградської області постановою від 16.04.2025 призначив ліквідатором у справі № 912/2397/24, у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги з тих же підстав, що кредитор і розпорядник майна.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2025 у справі № 912/2397/24.
У судовому засіданні 16.10.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 16.04.2025 відкрив провадження у справі № 912/2397/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік» із введенням процедури розпорядження майном боржника та призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Кучугурного Олександра Михайловича.
Розпорядник майна Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Зеленбуд», арбітражний керуючий Маглиш Лада Сергіївна, 03.03.2023 склала акт інвентаризацій майна боржника у справі № 904/4261/22. У другому розділі акту перелічені дев'ятнадцять транспортних засобів із зазначенням року їх виписку і частково з номерами державної реєстрації. Інформація стосовно власника цих транспортних засобів, їх ринкової чи балансової вартості в акті не зазначена.
На підставі договору № 11/11 від 11.11.2024, Фізична особа-підприємець Гавриш Галина Олександрівна, як незалежний спеціаліст, здійснила аналіз фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік». Аналіз проведено на підставі даних фінансової і статистичної звітності, а також регістрів аналітичного і синтентетичного бухгалтерського обліку за 2018-2024 роки.
За результатами аналізу здійснені такі висновки:
«Зважаючи на розраховані за період з 30.06.2021 по 30.09.2024 показники поточної та критичної неплатоспроможності, коефіцієнти Бівера, автономії, ліквідності, лівериджу, оборотності запасів та інші показники Товариства, можна зробити висновок про:
- наявність ознак поточної неплатоспроможності;
- наявність ознак критичної неплатоспроможності;
- відсутність ознак фіктивного банкрутства;
- наявність ознак дій по доведенню до банкрутства;
- відсутність ознак дій з приховування банкрутства».
Збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік» 27.03.2025 ухвалили рішення про звернення до Господарського суду Кіровоградської області з клопотанням про визнання боржника банкрутом і перехід до ліквідаційної процедури у справі № 912/2397/24.
На виконання рішення зборів кредиторів від 27.03.2025, розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік», - арбітражний керуючий Кучугурний Олександр Михайлович, звернувся до Господарського суду з клопотанням про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання його банкрутом і перехід до ліквідаційної процедури у справі № 912/2397/24.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, завдання суду у підсумковому засіданні полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
Положення статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства свідчать, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної процедури щодо боржника, які визначені статтею 6 цього Кодексу, з застосуванням судового розсуду. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства, Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), обрати такий варіант, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник-юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку Кодексу України з процедур банкрутства вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
За своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника, оскільки частиною четвертою статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених Кодексом України щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).
Апеляційний господарський суд встановив, що на підставі результатів проведеної розпорядником майна інвентаризації, звіту фінансово-господарського стану боржника та рішення зборів кредиторів, місцевий господарський суд у даній справі ухвалив рішення про визнання боржника банкрутом і перехід в ліквідаційну процедуру.
Своєю чергою, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20).
Таким чином, передумовою переходу до наступної судової процедури є виконання визначеного Кодексом України з процедур банкрутства комплексу заходів у процедурі розпорядження майном та дотримання вимог щодо повноти дій, вчинення яких передбачено статтею 44 цього Кодексу (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 904/4790/21 та від 01.08.2023 у справі № 904/1938/22).
Водночас місцевий господарський суд, ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру у даній справі, вищенаведеного не врахував з огляду на такі обставини.
Положеннями статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства на розпорядника майна покладено обов'язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
За змістом частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Частина третя статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, між іншим, визначає обов'язком розпорядника майна проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.
Обов'язком розпорядника майна є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумні, щодо їх належного здійснення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.
У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3105/5 від 10.09.2020, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (у редакції наказу Міністерства економіки України № 1361 від 26.10.2010).
За змістом цих рекомендацій під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, серед іншого, обов'язковому аналізу підлягають фінансово-господарські договори боржника, укладені за попередні три календарні роки, у тому числі ті, виконання яких призвело до збільшення кредиторської заборгованості, на предмет доцільності їх укладення, умов і наслідків їх виконання/невиконання для боржника.
У поданому на розгляд кредиторів звіті, розпорядник майна має зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети процедури розпорядження майном, для визначення оптимальної подальшої процедури щодо боржника (санації, мирової угоди чи ліквідації).
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки його висновки мають ґрунтуватися на достовірних даних, для встановлення яких розпорядник майна зобов'язаний провести інвентаризацію активів та зобов'язань боржника.
Згідно з пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Надаючи оцінку повноті дій розпорядника майна, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини справи.
В матеріалах справи міститься аналіз фінансово-господарського стану товариства з обмеженою відповідальністю «Круп'яний тік», проведений на підставі договору № 11/11 від 11.11.2024 Фізичною особою-підприємцем Гавриш Галиною Олександрівною, водночас розпорядник майна не проводив аналіз фінансово-господарського стану боржника у справі № 912/2397/24, що є порушенням положень пункту 3 частини другої статті 12, частини третьої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, а також вимог вищенаведеного Порядку № 3105/5.
Апеляційний господарський суд не заперечує надане положеннями пункту 4 частини першої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації, водночас вищенаведені положення Кодексу (частина друга статті 12, частина третя статті 44) покладають обов'язок здійснити аналіз фінансово-господарського стану боржника саме на розпорядника майна. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.11.2023 у справі № 907/935/21 і від 12.06.2025 у справі № 904/1926/23.
Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що аналіз фінансово-господарського стану боржника також має включати дослідження правочинів (у тому числі господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов'язаннями боржника.
У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом вищенаведених норм Кодексу України з процедур банкрутства з'ясування ознак фраудаторності правочинів боржника та їх оспорення у судовому порядку є обов'язком арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора боржника), тому господарський суд не вправі посилатися на можливість самостійної реалізації кредиторами такого права при оцінці відповідної бездіяльності ліквідатора боржника.
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 за результатами розгляду справи № 904/4387/19.
Таким чином, звіт розпорядника майна за результатами процедури розпорядження майном та/або доданий до звіту аналіз фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства має містити не тільки твердження про відсутність таких ознак, але й змістовне обґрунтування висновків та повноти проведеного аналізу за критеріями, визначеними у Методичних рекомендаціях № 14.
Своєю чергою, аналіз фінансово-господарської діяльності боржника у даній справі взагалі не містить інформації про будь-які господарські операції боржника за три роки, що передували відкриттю провадженню у справі про банкрутство.
Головною метою Кодексу України з процедур банкрутства є захист прав кредиторів підприємства, що опинилося у скрутному матеріальному становищі, шляхом використання інститутів банкрутства, які дають змогу шукати активи, спростовування у судовому порядку майнових дій боржника, які завдали збитків боржнику, та погашати заборгованість.
Основною метою процедури розпорядження майном є забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану для визначення можливості відновлення платоспроможності боржника. Тобто для проведення аналізу фінансового стану боржника для подальшого відновлення його платоспроможності або максимально ефективної реалізації його актів для повернення боргів, необхідно здійснити повний комплекс визначених Кодексом України з процедур банкрутства заходів, зокрема з пошуку майна боржника, аналізу вчинених боржником протягом підозрілого періоду правочинів та встановлення наявності підстав для їх спростування у судовому порядку тощо.
Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам Кодексу України з процедур банкрутства (висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 25.05.2023 у справі № 902/207/22).
З огляду на виконання розпорядником майна своїх обов'язків у процедурі розпорядження майном не у повному обсязі, зокрема щодо проведення аналізу фінансового стану боржника відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства та Порядку № 3105/5, перевірки правочинів боржника на предмет їх вчинення на шкоду кредиторам, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про необхідність переходу до ліквідаційної процедури.
Апеляційний господарський суд зазначає, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
Тому, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження, який здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (подібний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20). Водночас оскаржувана постанова місцевого господарського суду повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить мотивованої оцінки дій розпорядника майна, з урахуванням усіх обставин справи, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов'язує можливість припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, тому не відображає належного виконання місцевим господарським судом завдань із судового контролю на етапі розпорядження майном у справі про банкрутство, а висновки суду щодо необхідності переходу в ліквідаційну процедуру є передчасними.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2025 у справі № 912/2397/24 задовольнити.
Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2025 у справі № 912/2397/24 скасувати.
Справу № 912/2397/24 направити до Господарського суду Кіровоградської області для розгляду на стадію розпорядження майном.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 12.11.2025
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ