11 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/738/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від відповідача (боржника) - Шипенко М.С. (у режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (вх.2072Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 (суддя Фурсова С.М., повний текст складено 17.09.2025),
постановлену за результатом розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №905/738/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м.Київ,
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ,
про стягнення 2 314 893 581,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 закрито провадження з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - АТ «Донецькоблгаз») на бездіяльність приватного виконавця на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
До Господарського суду Донецької області 09.09.2025 надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (далі - приватний виконавець Хорішко О.О.), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з АТ «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця Хорішка О.О. понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 09.09.2025 приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додатково судового рішення у справі №905/738/23.
В основу ухвали покладено висновки суду про те, що за змістом ч.5 ст.130 ГПК України, правила якої стосуються всіх стадій процесу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач (суб'єкт оскарження) має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій сторони. Натомість, у поданій приватним виконавцем Хорішко О.О. заяві про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу не зазначається про конкретні необґрунтовані дії АТ “Донецькоблгаз» та відповідні судові витрати, пов'язані саме із такими необґрунтованими діями. Оскільки необґрунтованість дій скаржника (АТ “Донецькоблгаз») не доведена приватним виконавцем, у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат належить відмовити.
Не погодившись із означеною ухвалою, приватний виконавець Хорішко О.О. через підсистему «Електронний суд» 27.09.2025 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить:
скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 у справі №905/738/23 повністю;
прийняте нове рішення, яким задовольнити заяву б/н від 09.09.2025 приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додатково судового рішення у справі №905/738/23 про стягнення з АТ «Донецькоблгаз» понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. у повному обсязі;
покласти витрати приватного виконавця Хорішка О.О. на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. на АТ «Донецькоблгаз».
В обґрунтування апеляційної скарги приватний виконавець Хорішко О.О. зазначає наступне:
- судом не призначено засідання з розгляду заяви приватного виконавця щодо судових витрат;
- доведення необґрунтованості дій позивача (скаржника) - не єдина умова можливого відшкодування витрат після закриття провадження з розгляду скарги у справі в межах виконавчого провадження. У випадку закриття провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено рішення. Ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача (боржника), що зумовили залишення позову (скарги) без розгляду, не може нівелювати права відповідача (приватного виконавця) на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем (боржником) судового спору;
- правовідносини у справі №921/357/20, та висновки постанови Великої Палати Верховного Суду на які посилався Господарський суд Донецької області за змістом оскаржуваної ухвали, та у розглядуваній справі №905/738/23 не є подібними в контексті розподілу судових витрат, оскільки стосуються заяви про залишення скарги без розгляду у зв'язку із закінченням виконавчого провадження та висновки не стосуються предмету цієї справи;
- необґрунтованість дій АТ «Донецькоблгаз» полягала в наступному: подання завідомо безпідставної скарги; систематичність та протидія правильному та швидкому вирішенню спорів у рамках виконавчого провадження №76565568; не наведення боржником у поданій скарзі на дії приватного виконавця жодних правових обґрунтувань, крім посилання на норми ГПК України, які передбачають таке право; недобросовісний скаржник (боржник) мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів стягувачів та приватного виконавця, створення перешкод іншим учасникам справи.
За змістом апеляційної скарги приватний виконавець також зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.під час апеляційного провадження; докази, що підтверджують оплату послуг з надання правничої допомоги будуть подані протягом п'яти днів після оголошення постанови (рішення) у Східному апеляційному господарському суді.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2025 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу приватного виконавця Хорішка О.О. залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.
Після отримання через підсистему «Електронний суд» від скаржника заяви про усунення недоліків (вх.12141 від 14.10.2025), ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Хорішка О.О. на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 у справі №905/738/23; встановлено строк по 04.11.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 11.11.2025 о 09:30год.
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Стойки О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.10.2025, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Тихий П.В.
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Тихого П.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.10.2025, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Істоміної О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.10.2025, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тарасова І.В.
Через підсистему «Електронний суд» 04.11.2025 від АТ «Донецькоблгаз» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.12850; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить: апеляційну скаргу приватного виконавця Хорішка О.О. залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 у справі №905/738/23 - залишити без змін; вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених АТ «Донецькоблгаз» у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
За коротким змістом відзиву АТ «Донецькоблгаз» зазначає наступне:
- змінами в регулюванні порядку ухвалення додаткового рішення про судові витрати (ст.ст.221, 244 ГПК України), які діють з 16.07.2025, було встановлено новий порядок ухвалення додаткового рішення - без повідомлення учасників, (раніше було закріплено, що в «тому самому порядку, що й судове рішення»,тобто у судовому засіданні) а здійснення виклику судом учасників справи в судове засідання віднесено у всіх випадках на розсуд суду та визначено як право суду, однак не обов'язок. За таких обставин, враховуючи діючу станом на момент розгляду судом питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі нову редакцію норм ст.ст.221, 244 ГПК України, судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права;
- доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції обсягу наданої апелянту правничої допомоги, її дійсності та необхідності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, оскільки судом першої інстанції відмовлено в ухваленні додаткового рішення за інших підстав. Зафіксовані в акті приймання-передачі наданих послуг послуги фактично не надані та робота не виконана;
- приватний виконавець повинен був обґрунтувати доказами наявність витрат, які виникли у зв'язку зі зверненням відповідача (боржника у виконавчому провадженні) зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця і у подальшому - у зв'язку із закриттям провадження за скаргою, оскільки у такому випадку компенсація понесених приватним виконавцем на правничу допомогу витрат у разі закриття провадження можлива лише у випадку встановлення необґрунтованості дій АТ «Донецькоблгаз». Доводи апеляційної скарги в тій частині, що звернення АТ «Донецькоблгаз» зі скаргою є необґрунтованим та таким, що переслідує протиправну мету, є об'єктивно безпідставними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки такі доводи не були заявлені апелянтом до суду першої інстанції до прийняття оскаржуваної ухвали, а тому не можуть бути покладені в основу тверджень про її незаконність та необґрунтованість.
Крім того за змістом відзиву АТ «Донецькоблгаз» зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв'язку із переглядом справи №905/738/23 у частині оскарження апелянтом ухвали Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додатково судового рішення у справі №905/738/23 складається із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 430,00 грн., докази понесення яких будуть надані до Східного апеляційного господарського суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, про що у порядку ч.8 ст.129 ГПК України робиться ця заява.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (позивач, стягувач) та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа), правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Тарасової І.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.11.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.11.2025 представник відповідача (боржника) проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи (наявні довідки про доставку електронних листів з ухвалою від 20.10.2025 до електронних кабінетів).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2025, зокрема, задоволено заяву приватного виконавця Хорішка О.О. про участь його представника - адвоката Косяк Наталії Вікторівни у судовому засіданні у справі №905/738/23, призначеному на 11.11.2025 о 09:30год., та у всіх наступних судових засіданнях у справі №905/738/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника.
У свою чергу, судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку у справі №905/738/23 проведено без участі представника приватного виконавця Хорішка О.О. - адвоката Косяк Н.В. через відсутність можливості встановити зв'язок з нею; за даними підсистеми відеоконференцзв'язку користувач знаходився "Не в мережі". Про означені обставини складено акт Східного апеляційного господарського суду №12-27/291 від 11.11.2025 про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку.
Відповідно до положень ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду із урахуванням меж апеляційного перегляду згідно з положеннями ст.269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить із наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).
У силу приписів ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що положення ст.ст.126, 129 ГПК України є загальними (універсальними) у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду (постанови від 06.03.2024 у справі №905/1840/21, від 30.01.2025 у справі №910/9669/21).
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Донецької області про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додатково судового рішення у справі №905/738/23 про стягнення з АТ “Донецькоблгаз» витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених приватним виконавцем у зв'язку із поданням відповідачем (боржником) скарги на дії приватного виконавця, провадження з розгляду якої (скарги) закрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №905/738/23 провадження з розгляду скарги закрито частково, в частині стягнення приватним виконавцем основної винагороди та витрат).
Під час розгляду апеляційної скарги в цій справі врахуванню підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції за змістом оскаржуваної ухвали.
Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду не підлягають застосуванню у розглядуваному випадку через неподібність правовідносин у справі №921/357/20 та у розглядуваній справі №905/738/23 у контексті розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №916/1828/22, від 03.10.2023 у справі №911/1212/22, від 03.10.2023 у справі №922/3953/21, від 03.10.2023 у справі №922/1653/21.
Судова колегія наголошує, що у розглядуваному випадку вирішальним є те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20 дійшла висновків про застосування положень законодавства, які підлягають застосуванню у рцьому випадку, зокрема щодо: відшкодування судових витрат на стадії судового контролю за виконанням судових рішень; правил відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення; критеріїв для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості у розумінні ч.5 ст.130 ГПК України.
Так, у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нормами ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.339, 340 ГПК України встановлена можливість звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Згідно зі ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч.1). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.3).
Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб'єктами оскарження.
Відповідно до положень ст.344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
На підставі аналізу ст.ст.339, 343, 344 ГПК України Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що приватний виконавець як суб'єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.
Водночас приписи ст.343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.
У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 "Судові витрати" ГПК України).
Отже, положення ст.344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, ст.ст.129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений ст.343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що як ст.129 ГПК України, так і ст.130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.
У ст.130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, а саме випадків, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
У цій справі Господарський суд Донецької області ухвалою від 04.09.2025 (частково залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025) закрив провадження з розгляду скарги АТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).
Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Положення ч.5 ст.130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
При цьому, за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу (у розглядуваному випадку приватному виконавцю), здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача (у розглядуваному випадку боржника, скаржника - АТ «Донецькоблгаз»), що зумовили відповідні витрати під час розгляду справи (у розглядуваному випадку скарги на дії приватного виконавця) та пов'язані з цим розглядом.
Тобто, стягнення з АТ «Донецькоблгаз» компенсації понесених приватним виконавцем витрат, у тому числі і витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій АТ «Донецькоблгаз». Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24, від 26.05.2022 у справі №905/460/21 (на яку, зокрема, міститься посилання в апеляційній скарзі приватного виконавця).
Східний апеляційний господарський суд також зазначає, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача (у розглядуваному випадку боржника АТ «Донецькоблгаз») у контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24, у додаткових ухвалах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20.
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Оскільки ч.5 ст.130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21, у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №910/9669/21, від 16.02.2023 у справі №917/243/22 (на яку, разом з іншим, послався приватний виконавець за змістом апеляційної скарги).
Отже, у разі закриття провадження з розгляду скарги боржника АТ «Донецькоблгаз», приватний виконавець, посилаючись на ч.5 ст.130 ГПК України, міг заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом скарги, внаслідок необґрунтованих дій боржника АТ «Донецькоблгаз».
При цьому, приватний виконавець мав довести, а суд при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії боржника (АТ «Донецькоблгаз») були ним здійснені в ході розгляду справи (скарги на бездіяльність приватного виконавця) та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач (у розглядуваному випадку боржник) недобросовісно, пред'явивши позов (у розглядуваному випадку звернувшись до суду зі скаргою); чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач (у розглядуваному випадку боржник (скаржник)) мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача (у розглядуваному випадку приватного виконавця); чи були дії позивача (у цьому випадку АТ «Донецькоблгаз») умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5911/22, від 06.03.2024 у справі №905/1840/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що право на судовий захист гарантовано боржнику (АТ «Донецькоблгаз») Конституцією України, і саме лише звернення до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця не свідчить про необґрунтованість його дій. АТ «Донецькоблгаз» оскаржило бездіяльність приватного виконавця, якою, на переконання боржника, порушено його права як боржника у виконавчому провадженні, а тому відсутні підстави стверджувати як про необґрунтованість дій щодо зверненням до суду з відповідною скаргою, так і про спроби ущемлення прав та інтересів приватного виконавця у виконавчому провадженні (на чому наполягає апелянт).
Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б у розрізі вищевикладеного свідчили саме про необґрунтованість дій АТ «Донецькоблгаз» з подання скарги на бездіяльність приватного виконавця.
Господарським судом Донецької області за змістом оскаржуваної ухвали правильно зауважено, що у поданій приватним виконавцем Хорішко О.О. заяві про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу не зазначено про конкретні необґрунтовані дії (у розумінні положень ч.5 ст.130 ГПК України) АТ “Донецькоблгаз» та відповідні судові витрати, пов'язані саме із такими необґрунтованими діями.
Надані приватним виконавцем за змістом апеляційної скарги пояснення щодо того, у чому, на його переконання, полягає необґрунтованість дій АТ «Донецькоблгаз», судовою колегією не приймаються, оскільки відповідні доводи не були заявлені приватним виконавцем під час розгляду судом першої інстанції його заяви про ухвалення додаткового рішення.
Отже, необґрунтованість дій АТ «Донецькоблгаз» у цій справі не доведена приватним виконавцем, який звернувся із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, та не встановлена судом апеляційної інстанцій в межах перегляду ухвали місцевого господарського суду, що свідчить про правильне застосування Господарським судом Донецької області приписів ст.130 ГПК України та про обґрунтованість відмови у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №905/738/23 частково задоволено апеляційну скаргу АТ «Донецькоблгаз», ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 скасовано в частині закриття провадження з розгляду скарги АТ «Донецькоблгаз» у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця Хорішка О.О. щодо неповернення АТ «Донецькоблгаз» неправомірно стягнутих з банківських рахунків у межах виконавчого провадження №76565568 у справі №905/738/23 грошових коштів у сумі 15 378 977,61 грн. та про зобов'язання приватного виконавця Хорішка О.О. повернути АТ «Донецькоблгаз» неправомірно стягнуті з банківських рахунків у межах цього виконавчого провадження №76565568 грошові кошти в сумі 15 378 977,61 грн. та у вказаній частині скаргу АТ «Донецькоблгаз» направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже судова колегія ще раз звертає увагу на те, що вирішення спору по суті не відбулося.
Приймаючи до уваги викладені вище за текстом постанови висновки апеляційного суду про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу, судова колегія не надає оцінку доводам скаржника про обґрунтованість та співмірність розміру заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом апеляційної скарги приватний виконавець зазначає про те, що Господарський суд Донецької області мав призначити судове засідання з розгляду заяви приватного виконавця щодо судових витрат.
У свою чергу, у силу приписів ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1). У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.2). У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч.3).
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З аналізу означених положень процесуального законодавства вбачається, що питання щодо ухвалення додаткового рішення про судові витрати вирішується судом без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). За потреби, суд може викликати учасників справи в судове засідання, але це є виключно правом, а не обов'язком суду.
Відтак, за висновками судової колегії, розгляд Господарським судом Донецької області заяви приватного виконавця Хорішко О.О. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №905/738/23 без повідомлення (виклику) учасників справи цілком узгоджується з вищевикладеними нормами ГПК України.
Безпідставними є посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, щодо обов'язку суду для вирішення питання про судові витрати призначати судове засідання. Означені висновки сформовані щодо застосування норм процесуального права (ст.ст.221, 244 ГПК України) у редакції до внесення змін на підставі Закону України №4508-IX від 18.06.2025 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору», а тому є нерелевантними до правовідносин у справі, що розглядається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Судова колегія зазначає, що при ухваленні даної постанови проаналізовані всі постанови Верховного Суду, на які посилаються учасники справи, на предмет релевантності в аспекті спірних правовідносин та враховані правові висновки суду касаційної інстанції, якщо така подібність правовідносин була встановлена.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового судового рішення у справі №905/738/23 є такою, що прийнята з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові втрати приватного виконавця за розгляд його апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 у справі №905/738/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.11.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.А. Істоміна