ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 листопада 2025 року Справа № 918/510/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року по справі №918/510/25 (суддя Селівон А.О.)
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу
та Березнівської міської ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення коштів
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (надалі - Позивач 1) та Березнівської міської ради (надалі - Позивач 2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі - Відповідач 1) та філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі - Відповідач 2) про стягнення 170 082 грн 87 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідачем 2 порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.
Рішенням суду першої інстанції від 11 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача 1 в особі Відповідача 2 на користь держави в особі Позивача 2 - 170 082 грн 82 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що земельні ділянки в кварталах 16 та 22 належить Відповідачу 1 на праві постійного користування та що незаконна вирубка дерев здійснена на території Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, Відповідачем 1 як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, допущенно протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 14 сироростучих дерев породи "береза", 10 дерев породи "вільха" та 2 дерева породи "осика" невстановленими особами у 22 та 16 кварталах Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
Суд першої інстанції виснував, що проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Підсумовуючи наведена суд першої інстанції зауважив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-3), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 1 вказує про те, що висновки судової експертизи, а саме: №СЕ-19/118- 24/12393-ЕК від 14 жовтня 2024 року та СЕ-19/118-24/12395-ЕК від 15 жовтня 2024 року не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, оскільки відповідні експертизи проведені без здійснення огляду експертами виявлених пнів зрубаних дерев та проведення їх обміру. Зауважує, що висновки експертів не містять відомостей щодо натурного обстеження кожним експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок.
Апелянт звертає увагу, що питання переліку та ефективності заходів, котрі вчинялись лісокористувачем задля охорони лісу, судом першої інстанції навіть не досліджувалось та у рішенні не відображено. Також зазначає, що місцевим господарським судом залишено поза дослідженням і доказуванням наявність у позивача «реальної можливості діяти певним чином», тобто запобігти даному лісопорушенню (наявність відповідних ресурсів, можливість цілодобової охорони лісу тощо).
Ухвалою апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 918/510/25 за апеляційною скаргою Відповідача 1. Запропоновано сторонам протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив.
8 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач 1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач 1 вказав, що у даній справі доведеним є склад цивільного правопорушення, а саме: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкода, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідковий зв'язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов'язку щодо здійснення заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок. На переконаня Позивача 1 Відповідач як постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконне вирубування дерев (том 2, а.с. 20-21).
9 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Прокурор вказав, що вжиті Відповідачем заходи є недостатніми, оскільки достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки. Вважає при цьому, що звернення до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій, свідчить про намагання відповідача встановити обставини незаконної діяльності (з допомогою правоохоронних органів), в той час як обов'язок відповідача не допустити такої незаконної діяльності. Наголошує, що обов'язком постійного лісокористувача є збереження лісових насаджень, а не виявлення пнів, які були незаконно зрубані (том 2, а.с. 29-32).
Разом з тим ухвалою апеляційного господарського суду від 30 вересня 2025 року повідомлено сторін про те, що у зв'язку із розглядом справи №918/510/25 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 1 грудня 2025 року включно.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що дана справа № 918/510/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Відповідача 1, суд апеляційної інстанції виснує, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Начальником відділу охорони та захисту лісу Філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1 Петруком І.Ю. 7 лютого 2024 року складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства у межах 22 кварталу Бобрівського лісництва, відповідно до якого виявлено незаконну порубку 10 сироростучих дерев породи "береза" з діаметрами пнів: 20 см (2 шт.), 21 см (1 шт.), 25 см (2 шт.), 24 см (2 шт.), 28 см (1 шт.), 29 см (1 шт.), 32 см (1 шт.), 9 сироростучих дерев породи "вільха" із діаметрами пнів, а саме: 36 см (1 шт.), 24 см (2 шт.), 29 см (2 шт.), 28 см (2 шт.), 22 см (1 шт.), 22 см (1 шт.), а також 2 сироростучих дерева породи "осика" з діаметрами пнів: 37 см (1 шт.) та 43 см (1 шт.) відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 246 Кримінального кодексу України, пунктом 1 статті 105 Лісового кодексу України.
В акті зазначено, що внаслідок вказаного правопорушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 122 647 грн 91 коп. що розрахована за постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 та повідомлено працівників поліції про вчинення злочину.
Також, 7 лютого 2024 року начальником відділу охорони та захисту лісу філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1 Петруком І.Ю. складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства в межах 16 кварталу Бобрівського лісництва, відповідно до якого виявлено незаконну порубку 4 сироростучих дерев породи "береза" з діаметрами пнів: 28 см (1 шт.), 32 см (2 шт.), 21 см (1 шт.) та 1 сироростуче дерево породи "вільха" із діаметром пня 32 сантиметри, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 246 Кримінального кодексу України, пунктом 1 статті 105 Лісового кодексу України.
Внаслідок вказаного правопорушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 35 029 грн 37 коп., що розрахована за постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 та повідомлено працівників поліції про вчинення злочину.
9 лютого 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181060000052 та розпочато досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України за фактом незаконної порубки дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Під час досудового розслідуваня кримінального провадження від 9 лютого 2024 року № 12024181060000052 за частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України здійснено огляд місця події, а саме території 22 та 16 кварталів Філії Бобрівського лісництва "Березнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", в ході якого виявлено 26 пнів різного діаметру дерев породи "вільха", "береза" та "осика" без клеймування.
З метою встановлення розміру шкоди, проведено судові економічні, а саме експертизи експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 14 жовтня 2024 року № СЕ-19/118-24/12393-ЕК (квартал 16) та від 15 жовтня 2024 року № СЕ-19/118-24/12395-ЕК (квартал 22).
За результатами проведеної експертизи, експертом проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної незаконною рубкою, відповідно до якої визначено, що внаслідок незаконної рубки 5 сироростучих дерев у кварталі 16 Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", та визначено що даним завдано збитків у розмірі 36 815 грн 22 коп..
Також, за результатами проведеної експертизи, експертом проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної незаконною рубкою, відповідно до якої, внаслідок незаконної рубки 21 сироростучих дерев у кварталі 22 Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", завдано збитків у розмірі 133 267 грн 65 коп..
Відповідно до інформації планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування Бобрівського лісництва та відкритих даних земельного кадастру України квартал 16 Бобрівського лісництва розташований вмежах земельних ділянок з кадастровими номерами 5620480400:02:007:0002, 5620480400:02:001:0123, 5620480400:02:001:0090, 5620480400:02:001:0122, 5620480400:02:001:0091, 5620480400:02:003:0253, 5620480400:01:018:0014, 5620480400:02:004:0031, квартал 22 Бобрівського лісництва розташований в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5620480400:01:018:0014, 5620480400:02:004:0036, 5620480400:02:004:0037, які перебувають в постійному користуванні Відповідача 1 та розташовані в межах Березнівської міської територіальної громади.
Прокурор в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2, звернувся з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданих навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом судового розгляду є поданий Прокурором позов в інтересах держави в особі Позивачів 1 та 2 до Відповідачів 1 і 2, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.
Питання представництва інтересів держави Прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України № 1697-VII "Про прокуратуру".
Абзацом 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року в справі № 923/35/19, від 23 липня 2020 року в справі № 925/383/18.
Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом Прокурор визначив Позивачів 1 та 2, в обґрунтування чого зазначив, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана саме місцевому бюджету, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про рослинний світ» органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
При цьому, відповідно до пункту 1 підпункту б частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Оскільки здійснення самовільних рубок здійснено у виділі 6,2 кварталів 51 лісництва Відповідача 1, що знаходяться на території Позивача, тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пунктом 7 частини 3 статті 29 та статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.
Прокурором на адресу Позивачів направлялись листи щодо встановлення підстав здійснювати Прокуратурою представництво інтересів держави в особі Позивачів щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу з Відповідача.
26 вересня 2023 року Позивачем повідомлено Прокуратуру листом про неможливість вжиття заходів, спрямованих на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в судовому порядку у зв'язку з недостатністю коштів для сплати судового збору.
Зважаючи на вище викладене та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, судова колегія виснує, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Позивачів 1 та 2.
В той же час, зважаючи на заперечення Відповідача 1, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи не підтверджено складу цивільного правопорушення, вчиненого Відповідачами (зокрема, розмір збитків встановлений без натурального обстеження місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактів відомостей), то суд апеляційної інстанції констатує наступне.
Зважаючи на предмет доведення в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення Відповідачів 1 та 2, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки Відповідача 1, то колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення наголошує, що протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
При цьому бездіяльність Відповідача 1 та його філії (Відповідача 2) вбачається не лише з обставин, встановлених у оспорюваному судовому рішенні, але й безпосередньо з поданої Відповіачем 1 апеляційної скарги, адже навіть після виникнення факту незаконної вирубки лісу за збереження і охорону котрого несе відповідальність Відповідач 1, останній по суті не вчиняє дії для подальшої охорони, а дає доводи з яких останній хоче доводити "законність" і подальшої його бездіяльності. При цьому колегія суду наголошує, що Відповідач 1 будучи спеціалізованим підприємством у сфері охорони лісів, apriori не може не розуміти, що таке охорона, як і не міг не знати, що ввірені йому ліси підлягають охороні саме ним та його філії, а не будуть ким іншим. При цьому суд звертає увагу апелянта, що саме на здійснення ним та його філіями відповідної охорони і контролюмогло призвести до незаконної вирубки ввіреного Відповідачем лісу, адже встановлення порубки носила короткий термін (адже не встановленими наразі особами здійснена вирубка великої кількості дерев, а не якогось одного).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Судом встановлено, що працівниками Відповідача 2 виявлено незаконну порубку 54 дерев породи береза. При цьому працівниками Відповідача 2 проведено огляд місця лісопорушення в ході якого складено відповідний акт.
Згідно із згідно положень статуту Відповідача 1 (нова редакція), Відповідач 1 створений з метою одержання прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту Відповідача 1, основними напрямками діяльності Відповідача 1 є відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисливих властивостей; забезпечувати охорону лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідливих і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
Відповідач 1 створений з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, Відповідачем 1 як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України та Статуту, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, Відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 10 дерев породи "вільха" та 2 дерева породи "осика" невстановленими особами у 22 та 16 кварталах Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи Відповідач 1 є постійним лісокористувачем земельних ділянок в кварталах 16 та 22, а незаконна вирубка дерев здійснена на території Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1.
Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно зі статтею 16, частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 90 Лісового кодексу України, встановлено, що основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі №909/1111/16.
Що ж до заперечення Відповідача 1, котрі наведені у апеляційній скарзі, щодо відсутності відомостей натурального обстеження місця можливого спричинення шкоди, то колегія суддів зазначає таке.
Поряд з тим, з дослідження матеріалів справи вбачається, що Начальником відділу охорони та захисту лісу філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1 Петруком І.Ю. 7 лютого 2024 року складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства у межах 22 кварталу Бобрівського лісництва, відповідно до якого виявлено незаконну порубку 10 сироростучих дерев породи "береза" з діаметрами пнів: 20 см (2 шт.), 21 см (1 шт.), 25 см (2 шт.), 24 см (2 шт.), 28 см (1 шт.), 29 см (1 шт.), 32 см (1 шт.), 9 сироростучих дерев породи "вільха" із діаметрами пнів, а саме: 36 см (1 шт.), 24 см (2 шт.), 29 см (2 шт.), 28 см (2 шт.), 22 см (1 шт.), 22 см (1 шт.), а також 2 сироростучих дерева породи "осика" з діаметрами пнів: 37 см (1 шт.) та 43 см (1 шт.) відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 246 Кримінального кодексу України, пунктом 1 статті 105 Лісового кодексу України. В акті зазначено, що внаслідок вказаного правопорушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 122 647 грн 91 коп., що розрахована за постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 та повідомлено працівників поліції про вчинення злочину.
Також, 7 лютого 2024 року начальником відділу охорони та захисту лісу філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1 Петруком І.Ю. складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства в межах 16 кварталу Бобрівського лісництва, відповідно до якого виявлено незаконну порубку 4 сироростучих дерев породи "береза" з діаметрами пнів: 28 см (1 шт.), 32 см (2 шт.), 21 см (1 шт.) та 1 сироростуче дерево породи "вільха" із діаметром пня 32 сантиметри, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 246 Кримінального кодексу України, пунктом 1 статті 105 Лісового кодексу України (а.с. 31-34).
Окрім того, з висновку експерта слідує, що при наданні відповіді на поставленні експерту питань, експертом було враховано, зокрема, копію акту огляду місця вчиненого правопорушення лісового законодавства від 7 лютого 2024 року. З огляду на те, що відповідний акт було складено працівниками філії Відповідача 1, по суті, є цілком достатніми (в матеріалах справах відсутні дані про притягнення Відповідача 1 (його філії) до відповідальності його ж працівників за неправові дані (щодо кількості та нуменклатури дерев та їх діаметру). Відтак дані заперечення є цілком надуманими та безпідставними.
Відтак, підсумовуючи усе вищеописане колегія суддя приходить до висновку, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Відповідачі 1 та 2 не виконали обов'язків, покладених на них законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов'язків завдано шкоди лісу.
При цьому, згідно пункту 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісу № 262 від 31 серпня 2010 року, виявлення та фіксація порушень лісового законодавства є обов'язком посадових осіб органів лісового господарства, а не функцією з охорони та збереження лісового фонду.
В той же час, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, котрі б свідчили про встановлення саме такого розміру шкоди, зазначеного в позовній заяві, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
З метою встановлення розміру шкоди, проведено судові економічні експертизи експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 14 жовтня 2024 року № СЕ-19/118-24/12393-ЕК (квартал 16) та 15 жовтня 2024 року № СЕ-19/118-24/12395-ЕК (квартал 22).
За результатами проведеної експертизи, експертом проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної незаконною рубкою, відповідно до якої, внаслідок незаконної рубки 5 сироростучих дерев у кварталі 16 Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та встановлено факт завдання збитків у розмірі 36 815 грн 22 коп..
Також, за результатами проведеної експертизи, експертом проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної незаконною рубкою, відповідно до якої, внаслідок незаконної рубки 21 сироростучих дерев у кварталі 22 Бобрівського лісництва філії "Березнівське лісове господарство" Відповідача 1, було встановлено факт завдання збитків у розмірі 133 267 грн 65 коп..
Даний розмір шкоди також відображений і у Актах огляду місця вчинення правопорушення від 7 лютого 2024 року із підтвердженням даних з польової перелікової відомості, складенним працівниками філії Відповідача 1.
Що ж до тверджень Відповідача 1, що Відповідачем 1 було вжито усіх залежних від нього дій спрямованих на організацію належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, шляхом складання акту, повідомлення в поліцію, то колегія суддів зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів і вона полягає саме в їх охороні, а не в складанні актів (складанні актів не забезпечує охорону лісів, а лише констатує факт вчинення лісокористувачем бездіяльності щодо такої охорони).
Суд апеляційної інстанції констатує, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином (як вже неодноразово вказувалося у даній постанові), обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Аналогічний правовий висновок, викладений також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 9 серпня 2018 року № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 920/1293/16, від 19 вересня 2018 року в справі № 925/382/17, від 9 грудня 2019 року у справі № 906/133/18, від 20 лютого 2020 року в справі № 920/1106/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 926/2174/20.
Із встановлених обставин справи вбачається, що Відповідачі 1 та 2 як постійні користувачі лісу не дотрималися нормативно визначених правил щодо збереження лісу.
Недотримання Відповідачами 1 і 2 нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки у вигляді бездіяльності в результаті якої була проведена рубка дерев у лісовому масиві (кварталі та виділі) у 22 та 16 кварталах Бобрівського лісництва філії «"Березнівське лісове господарство" Відповідача 1 не встановленими особами.
Наслідком протиправної поведінки Відповідачів 1 і 2 є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою Відповідачів 1 і 2, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов'язкових умов щодо збереження лісу.
Вина Відповідача 1 у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України він як постійний користувач лісу не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
Відтак, Відповідач 1 як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.
З огляду на усе вищевстановлене та зважаючи на те, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Третьою особою (що й підтверджено висновком експертизи) правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що Відповідачі 1 та 2, як постійні лісокористувачі, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяли неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами відповідних лісових насаджень, котрі описані вище в цій постанові.
При цьому апеляційний господарський суд наголошує, що Статутом постійного лісокористувача визначено цілі та обов'язки підприємства з охорони лісів, а відсутність чіткого переліку заходів не звільняє від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов'язків (схожі висновки викладені також у пункті 70 постанови Верховного Суду від 28 вересня 2023 року в справі № 927/32/23).
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду колегія вважає, що Відповідачі 1 та 2 діяли неправомірно, що призвело до незаконної рубки дерев, а тому наявні підстави для стягнення з Відповідача 1 в особі Відповідача 2 на користь держави в особі Позивача 2 - 170 082 грн 82 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги.
Дане рішення прийняте і місцевим господарським судом, з огляду на що Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду першої інстанції без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення надуманими, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача 1, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року по справі №918/510/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року по справі №918/510/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №918/510/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.