вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2025 р. Справа№ 911/2673/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 24.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 (повний текст складено 29.05.2025)
у справі № 911/2673/24(суддя -Рябцева О.О.)
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до відповідача 1 - Поліської селищної ради
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"
про визнання недійсними рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації,
Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Поліської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся", в якому прокурор просить:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 41,7066 га з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 р. № 848-53-VII недійсним;
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер 53202323 від 20.07.2020 р. про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 із припиненням речових прав щодо неї;
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 шляхом визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.07.2020 р. між Радинською сільською радою та ТОВ "Світанок Полісся";
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 у Державному земельному кадастрі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Поліської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 17.06.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/2673/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 по справі № 911/2673/24 та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» фактично з 2000 року вчиняються правомірні дії щодо спірної земельної ділянки, а саме: проводиться постійне лісовпорядкування спірної земельної ділянки, за результатами якого розробляються відповідні матеріали лісовпорядкування, здійснюються заходи щодо охорони, захисту та відтворення лісів, також здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, а також вчиняються інші дії, відповідно до сфери діяльності підприємства.
Апелянт вказує, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» є законним постійним користувачем спірної земельної ділянки. Таким чином, оспорюване рішення Радинської сільської ради є незаконним і прийнято в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 84, 93, 116, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 5, 7, 16, 17, 18 Лісового кодексу України, а тому останнє та укладений на його підставі договір оренди землі підлягають визнанню недійсними.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо фактичних обставин, які б свідчили про законність відведення спірної земельної ділянки чи відсутність порушення прав власника у зв?язку із цим; мотивованої оцінки аргументів учасників справи і усіх поданих доказів, у тому числі оцінки факту відсутності правонаступництва ТОВ «Світанок полісся» від СТОВ
«Світанок» та КСП «Світанок».
Скаржник зазначає, що колегія суддів у справі №911/838/21 дійшла висновку, що ТОВ «Світанок Полісся» є новоствореною юридичною особою, яку зареєстровано 15.04.2020, та якій присвоєно інший ідентифікаційний код, на переконання колегії суддів у справі Nє 911/838/21, реорганізація КСП «Світанок» шляхом перетворення у СТОВ«Світанок», а в подальшому у ТОВ «Світанок Полісся» не відбулася, оскільки 15.04.2020 мала місце реєстрація нової юридичної особи - ТОВ «Світанок Полісся».
Скаржник вказує, що скасування, реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/2673/24 залишено без руху. Роз'яснено Заступнику керівника Київської обласної прокуратури, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
04.07.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Заступника керівника Київської обласної прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 18 168, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1848 від 27.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/2673/24. Витребувано матеріали справи № 911/2673/24 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/2673/24 у судовому засіданні 30.07.2025.
15.07.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі, який вмотивований тим, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, що містяться у витягу від 14 січня 2025 року (наявний у матеріалах справи), цільове призначення земельної ділянки - 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», категорія земель - «Землі сільськогосподарського призначення», форма власності - комунальна, відомості про суб'єктів права власності на земельну ділянку - Радинська сільська рада, відомості про суб'єкти речового права на земельну ділянку - товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» на праві оренди земельної ділянки.
Відповідач-2 у відзиві вказує, що як вбачається із матеріалів справи та підкреслено Судом першої інстанції у рішенні від 04 квітня 2025 року, з доданих прокурором копій планшетів № 1, № 2 та № 3 взагалі неможливо встановити розташування спірної земельної ділянки, оскільки надані прокурором копії є нечитабельними.
На думку Відповідача 2 прокурором невірно застосовані положення п 5 Розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України оскільки згідно зазначеної норми закону матеріали лісовпорядкування можуть тимчасово посвідчувати права державних лісогосподарських підприємств лише на фактично раніше надані або передані їм землі.
Твердження прокурора, не доводять належність вказаної земельної ділянки ДП «СЛП «Київоблагроліс», як і твердження, що Радинській сільській раді під час прийняття оспорюваного рішення вже було відомо про наявність у ДП «СЛП «Київоблагроліс» права постійного користування на спірну земельну ділянку, на підтвердження чого Позивач також не наводить належних та допустимих доказів, помилково доходячи висновку, що оспорюване рішення ради є незаконним і прийнято в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 16, 17, 18 Лісового кодексу України, оскільки прийнято не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача, а також що спірне рішення сільської ради «Про надання в оренду земельної ділянки» та укладений на його підставі договір оренди землі підлягають визнанню недійсними, а спірна земельна ділянка поверненню у розпорядження і користування за цільовим призначенням власнику з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди.
Відповідач-2, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що земельні ділянки, які було надано у власність ТОВ «Світанок Полісся» на підставі оспорюваного рішення Радинської сільської ради Поліського району були раніше надані відповідним лісогосподарським підприємствам.
Прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі КОДА, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем Поліською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірними земельними ділянками, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення та державної власності мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а мав звернутися із віндикаційним позовом за правилами ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не є належним до розглядуваних правовідносин.
З огляду на наявність релевантного рішення Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, доводи Заступника керівника Київської обласної прокуратури щодо порушення принципу диспозитивності та обрання способу захисту на розсуд Позивача, при визначенні Судом першої інстанції обраного ним способу захисту неправомірним, є такими, що не відповідають чинному законодавству та дійсності, оскільки обраний позивачем в даному конкретному випадку спосіб захисту порушує право законного станом на момент звернення з позовом володільця майна (спірної земельної ділянки) на мирне володіння своїм майном.
Судове засідання призначене до розгляду 30.07.2025 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді та членів колегії суддів у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 911/2673/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 на 10.09.2025.
05.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.
10.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Київської обласної державної адміністрації до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без її участі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 оголошено перерву у справі № 911/2673/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 до 24.09.2025.
21.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.
23.09.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотвоване тим, що представником відповідача-2 буде здійснюватися представництво іншого клієнта в кримінальному провадженні, в межах якого заплановано процесуальні слідчо-розшукові дії, в яких мені необхідно приймати участь у ролі захисника та які не можуть бути перенесені або відкладені.
У судове засідання, що відбулось 24.09.2025 з'явився прокурор, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Позивач, відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Щодо клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що воно підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, обставини, викладенні в клопотанні відповідача-2 про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, відповідач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд у Північному апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" було надано право постійного користування 1265,6 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва в межах Радинської сільської ради Поліського району, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 р.
Також, Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" було надано право постійного користування 561,6 га землі для товарного сільськогосподарського виробництва в межах Орджонікідзевської (Романівської) сільської ради Поліського району, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000 р.
Рішенням Радинської сільської ради Поліського району Київської області від 15.07.2020 р. № 848-53-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у ТОВ "Світанок Полісся"", зокрема затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в ТОВ "Світанок Полісся" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради; передано в оренду земельну ділянку площею - 41,7066 га (кадастровий номер 3223588000:09:003:0005) терміном на 49 років.
15.07.2020 між Радинською сільською радою Поліського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" (орендар) було укладено договір оренди землі.
Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає згідно рішення Радинської сільської ради від 15.07.2020 р. № 848-53-VII, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 41,7066 га з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005, розташовану на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області.
Згідно з п. 8 договору договір укладено на 49 років.
Радинською сільською радою Поліського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє користування на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005, загальною площею 41,7066, яка знаходиться на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області.
Державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Бриковим О.С. на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 площею 41,7066 га за Радинською сільською радою (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 53202323 від 20.07.2020 р.), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 391076659 від 15.08.2024 р.).
Також, Державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Бриковим О.С. на підставі договору від 15.07.2020 р. оренди землі, укладеного між Радинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся", зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 площею 41,7066 га строком на 49 років за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся", що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 391076659 від 15.08.2024 р.).
17.02.2021 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Радинської сільської ради в результаті її реорганізації шляхом приєднання до Поліської селищної ради, яка є її правонаступником, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином до предмету доказування у даній справі входить, зокрема встановлення факту того, чи відносилась земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 на момент прийняття Радинської сільської ради Поліського району рішення від 15.07.2020 р. № 848-53-VII до земель лісогосподарського призначення, чи перебувала вона у державній власності, розпоряджатися якою могла тільки Київська обласна державна адміністрація, та користувачем якої є Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 р. № 848-53-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в ТОВ "Світанок Полісся" затверджено технічну документацію та передано в оренду ТОВ "Світанок Полісся" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 площею 41,7066 га на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту, та на підставі вказаного рішення між Радинською сільською радою та ТОВ "Світанок Полісся" укладено договір оренди земельної ділянки. Прокурор вважає, що враховуючи що вказана земельна ділянка частково накладається на землі лісового фонду, то вказане рішення є незаконним і прийнятим в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 16, 17, 18 Лісового кодексу України, оскільки прийнято не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача ДП "СЛП "Київоблагроліс". Крім того, прокурор посилається на те, що державним реєстратором прийнято рішення індексний номер 53202323 від 20.07.2020 р. про внесення запису до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 за Радинською сільською радою за відсутності акта приймання-передачі спірної земельної ділянки та за відсутності рішень правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об'єкта нерухомого майна та за відсутності рішення відповідних органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Враховуючи вказані порушення вимог земельного та лісового законодавства, прокурор вважає, що рішення Радинської сільської ради та договір оренди земельної ділянки мають бути визнані недійсними, а рішення державного реєстратора індексний номер 53202323 від 20.07.2020 р. підлягає скасуванню.
Розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Київська обласна прокуратура звернулась із листом від 07.06.2024 р. № 15-1-457 вих-24 до Київської обласної державної адміністрації, в якому прокуратура, посилаючись на наявність підстав для визнання недійсним, зокрема рішення Радинської сільської ради від 15.07.2010 р. № 848-53-VII "Про надання в оренду земельної ділянки" (кадастровий номер 3223588000:09:003:0005) та укладеного на його підставі договору оренди землі, а також на необхідність скасування реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, просила Київську обласну державну адміністрацію надати інформацію про те, чи вживались нею заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення у державну власність вказаної земельної ділянки, або повідомити про неможливість звернення до суду з вказаного питання.
У відповідь на вказаний лист Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації за дорученням Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) листом від 14.06.2024 р. № 553/31.01/31.02.01/2024 повідомив, що юридичне управління апарату Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) не вживало заходів цивільно-правового характеру та не зверталося до суду з позовом про повернення, зокрема земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005.
Київська обласна прокуратура листом від 27.06.2024 № 15/1-687 вих-24 повідомила Київську обласну державну адміністрацію, що нею підготовлено позов в інтересах Київської обласної державної адміністрації до ТОВ "Світанок полісся" про усунення перешкод у користування та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними рішення сільської ради, договору оренди земельної ділянки, рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, який буде пред'явлено до господарського суду Київської області.
Доказів надання позивачем відповіді на вказаний лист прокурора, чи вжиття ним будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.".
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто чинній станом на 15.07.2020 р.) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення та землі лісогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;
г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
За змістом ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, як в редакцій чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до абз. 1 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (абз. 2 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. (абз. 3 ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Матеріали справи не містять рішення уповноважених органів про передачу в постійне користування Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" спірної земельної ділянки.
Також, матеріали справи не містять доказів отримання Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" державного акта або іншого документа на право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Прокурором на підтвердження своїх доводів також надано копію рішення Радинської сільської ради № 10 від 14.02.2000 р. "Про надання в користування земель лісового фонду", яким Радинська сільська рада вирішила дати згоду на передачу в постійне користування Іванківському міжлісгоспу ділянки лісового фонду, які були в постійному користуванні КСП "Світанок" на площі 909,3 га.
Проте, із вказаного рішення ради взагалі не вбачається, що земельна ділянка площею 909,3 га, згоду на передачу якої в постійне користування Іванківському міжлісгоспу надано рішенням ради, та земельна ділянка площею 1265,6 га, право постійного користування якою надано Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" державним актом серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 р., є тією ж самою земельною ділянкою.
Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності, на думку прокурора, підтверджується відповідними планово-картографічні матеріалами лісовпорядкування, які у відповідності до положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують їх перебування в користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурором до суду) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Таким чином, умовами, за яких право постійного користування земельною ділянкою може підтверджуватися планово-картографічними матеріалами, є доведеність факту передання земельної ділянки на користь відповідного державного (комунального) підприємства до набрання чинності Лісовим кодексом України або Земельним Кодексом України в залежності від дати виникнення права постійного користування, яку прокурором не вказано.
Отже оскільки Земельний кодекс України набрав чинності 01.01.2002 р., то посилатися на планово-картографічні матеріали, як на докази перебування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення на праві постійного користування у Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" можливо у випадку встановлення факту, що земельна ділянка була передана відповідному державному підприємству до 01.01.2002 р.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" разом із листом від 22.05.2024 р. № 03-607, адресованим Київській обласній прокуратурі, надало витяг з картографічної бази даних лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів 2, 3, 7, 35, 37, 47, 48, 49, 50, 56, 58, 79, 80, Радинського, 6 Стещанського, 70, 72 Зеленополянського лісництв ДП "Поліський лісгосп" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, кварталів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, ДП СЛП "Київоблагроліс" Північний агролісосп Поліського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 року та межами їх таксаційних виділів і межами земельних ділянок, що нанесені згідно з наданими каталогами координат. Також, у вказаному листі ВО "Укрдержліспроект" повідомило, що інформація про межі лісокористувачів за матеріалами лісовпорядкування з 1990 року в ВО "Укрдержліспроект" відсутня.
До вказаного листа доданий, зокрема витяг з картографічної бази даних ДП СЛП "Київоблагроліс" Північний агролісгосп Поліського лісництва частини кварталу № 8 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року з нанесеними земельними ділянками за наданими координатами М 1:10 000, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005.
Проте, вказаний витяг не підтверджує факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" або іншого лісогосподарського підприємства до 01.01.2002 р., оскільки складений відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 р. Інші витяги, додані до листа ВО "Укрдержліспроект" від 22.05.2024 р. № 03-607, інформації щодо розташування спірної земельної ділянки не містять.
Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" листом № 210 від 30.05.2024 р. повідомило Київську обласну прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 частково накладається на квартал 8 Поліського агролісництва підприємства. До вказаного листа додано, зокрема копію наказу від 08.09.2022 р. № 48 Київського обласного по м. Києву управління лісового та мисливського господарства "Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"", копію "Проекту організації та розвитку лісового господарства", копію планшетів № 1, № 2 та № 3 Поліського агролісництва за матеріалами лісовпорядкування 2019 р.
Проте, вказані документи не підтверджують факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" або іншого лісогосподарського підприємства до 01.01.2002 р., оскільки складені відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 р.
Також, з доданих прокурором копій планшетів № 1, № 2 та № 3 взагалі неможливо встановити розташування спірної земельної ділянки, оскільки надані прокурором копії є нечитабельними.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт віднесення спірної земельної ділянки, станом на дату передання її у комунальну власність та в оренду, до земель лісогосподарського призначення.
Недоведеність факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, свідчить і про недоведення віднесення спірної земельної ділянки до державної власності, порушення інтересів держави в особі КОДА, що є достатнім для відмови у задоволенні позову та усуває необхідність надання оцінки іншим доводам прокурора.
Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного, на його думку, права Київської обласної державної адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Так, способом захисту порушеного права прокурор обрав негаторний позов. Сутність такого захисту, на думку прокурора, має полягати у необхідності усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 р. № 848-53-VII недійсним; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку із припиненням речових прав щодо неї; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.07.2020 р. між Радинською сільською радою та ТОВ "Світанок Полісся"; скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Судом встановлено, що 20.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. від 20.07.2020 р. з індексним номером: 53202323 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Радинською сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 площею 41,7066 га, а також про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 площею 41,7066 га строком на 49 років.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків, та зазначив, що оскільки законодавство прямо передбачає можливість перебування земель лісового фонду у володінні приватних суб'єктів, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, то на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому ст. 387 Цивільного кодексу України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.
Так, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Згідно приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тобто негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
У п. 70 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
Як вже зазначалося право власності за Поліською селищною радою на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно, що з огляду на викладене вище дає підстави для висновку, що відповідач-1 є володільцем спірної земельної ділянки.
У п. 146 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Таким чином, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем-1 Поліською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірними земельними ділянками, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення та державної власності, мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а мав звернутися із віндикаційним позовом за правилами ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не є належним до розглядуваних правовідносин.
В контексті зазначених висновків суд відхиляє посилання прокурора в позові на низку постанов Верховного Суду, відповідно до яких протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державну реєстрацію права власності на неї необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.
В обґрунтування обраного способу захисту прокурор посилається на те, що оскільки спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, а інша частина належить іншій особі, то повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право цієї особи на іншу частину земельної ділянки, а часткове повернення неможливе у зв'язку із її сформованістю як єдиного об'єкта цивільних прав, з огляду на що зобов'язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави буде неправомірним.
Прокурор вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду є подання негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з огляду на що прокурор також просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 у Державному земельному кадастрі.
Як вже зазначалось, Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" листом № 210 від 30.05.2024 р. повідомило Київську обласну прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 частково накладається на квартал 8 Поліського агролісництва підприємства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Верховний Суд сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним способом захисту порушеного права слід вважати саме віндикаційний позов.
Особа, що звертається із таким позовом має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо. Тобто позивач має ідентифікувати, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Інакше, особа, за якою в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право власності, буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною, і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
У цій справі, прокурор, посилаючись на часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та у користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс" зазначених вимог не дотримався, межі ймовірного накладання не визначив, а тому вимоги про усунення перешкод у користуванні, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005 у Державному земельному кадастрі в цілому не відповідають ознакам законності та не можуть бути задоволені як з мотивів обрання неналежного способу захисту порушеного права (подання негаторного позову замість віндикаційного) так і з мотивів недоведеності позовних вимог (щодо меж часткового накладання).
Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
А тому, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, викладених з відповідного питання, суд не приймає до уваги посилання прокурора в позові на висновки, що викладено у постановах Верховного Суду, перелік яких зазначено в позові, та вважає, що релевантними для розглядуваної справи є саме висновки, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та правомірного висновку, що прокурором не доведено факт віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення, та звертаючись з даним позовом, прокурором обрано неналежний спосіб захисту права.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Поліської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" про визнання недійсними рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/2673/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/2673/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко