вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа №910/5836/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025
у справі №910/5836/25 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор"
про стягнення 195 576,20 грн
Короткий зміст позовних вимог
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (далі - ОСББ "Грінвіль Парк Київ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" (далі - ТОВ "КУА "Контадор") заборгованості у розмірі 195 576,20 грн, з яких: 157 923,83 грн - основний борг, 7 852,92 грн - три проценти річних, 29 799,45 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення загальних зборів членів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформленого протоколом від 11.09.2023 №4, яке є обов'язковим для нього, як співвласника майна у багатоквартирному будинку. Крім того, позивач нарахував відповідачу 29 799,45 грн інфляційних втрат та 7 852,92 грн трьох процентів річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 у справі №910/5836/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "КУА "Контадор" на користь ОСББ "Грінвіль Парк Київ" 157 923,83 грн основного боргу, 7 710,14 грн трьох процентів річних, 29 799,45 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 420,63 грн. В частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 142,78 грн відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "КУА "Контадор" є боржником ОСББ "Грінвіль Парк Київ" та належним відповідачем у справі, оскільки, станом на 11.09.2023 було власником 23 квартир у будинку (№№49, 64, 66, 80, 109, 125, 148, 152, 156-158, 163, 180, 212, 216, 217, 265, 287, 309, 321, 324-326) загальною площею 1949,50 кв.м, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 157 923,83 грн підлягають задоволенню. При цьому, згідно з перерахунком суду першої інстанції сума трьох процентів річних, за період з 22.09.2023 до 08.05.2025, становить 7 710,14 грн і підлягає стягненню з відповідача у визначеному судом розмірі. Також, відповідно до розрахунку місцевого господарського суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж заявляє позивач, з огляду на що з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 29 799,45 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "КУА "Контадор" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 та закрити провадження у справі №910/5836/52.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованими та протиправними, направленими на порушення прав та інтересів відповідача. При ухваленні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не з'ясовано та не доведено важливі обставини, що мають значення для справи. Допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Висновки суду першої інстанції протирічать принципам господарського судочинства - рівності, змагальності, диспозитивної, пропорційності, протирічать дійсним обставинам справи, прийнятому позивачем на зборах рішенню, специфіки здійснюваної позивачем діяльності, що в результаті призвело до необґрунтованого надання переваги доказів позивача над доказами відповідача, та ухвалення необґрунтованого, протиправного рішення.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до того, що судом першої інстанції:
- не надано оцінки обставинам щодо пред'явлення позивачем стягнення сум додаткових внесків з відповідача, який на момент подання такого позову вже тривалий час не володів квартирами у будинку;
- не встановлено дійсних, фактичних витрат позивача на придбання та підключення дизельного генератора;
- не встановлено фактів оплати дійсними власниками квартир додаткового внеску на придбання та підключення дизельного генератора, що фактично повторно стягується з відповідача у даній справі;
- не досліджено обставин щодо відсутності між сторонами, на момент пред'явлення позову, предмета спору.
Також, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про витребування доказів.
Крім того, до апеляційної скарги відповідачем долучено ряд нових доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ "КУА "Контадор" у справі №910/5836/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Коротун О.М.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем 18.09.2025 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 для розгляду справи №910/5836/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КУА "Контадор" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 у справі №910/5836/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5836/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 15.10.2025.
09.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5836/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Як зазначалось вище, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у позивача:
- докази несення витрат на придбання, монтаж та під'єднання дизельного генератора для потреб мешканців будинку №19 по вулиці Миколи Пимоненка в місті Києві, на загальну суму 2 550 000,00 грн, що вказано в кошторисі, додатку до протоколу №4 від 11.09.2023 загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", а саме: договори на виконання робіт, договори поставки, підписані накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, банківські виписки про перерахування коштів тощо;
- докази отримання від власника/власників квартир №№49, 64, 66, 80, 109, 125, 148, 152, 156-158, 163, 180, 212, 216, 217, 265, 287, 309, 326, що розташовані у будинку №19 по вулиці Миколи Пимоненка в місті Києві, грошових коштів за період з 11.09.2023 до 08.05.2025, а саме: оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, банківські виписки, акти звірки взаєморозрахунків тощо.
Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про повернення його заявнику без розгляду, з огляду на наступне.
За приписами статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частиною 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Дослідивши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що вказане клопотання не відповідає вимогам до змісту клопотання про витребування доказів, встановленим у пунктах 4, 5 частини 2 статті 81 ГПК.
Так, відповідачем не було у встановленому законом порядку зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Як визначено у пункті 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про витребування доказів підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Щодо долучених відповідачем до апеляційної скарги додаткових доказів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об'єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.
Відсутність вказаного клопотання сторони само по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 про відкриття провадження у справі №910/5836/25 відповідач отримав 16.05.2025, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Разом із тим, відповідачем не подано відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції.
Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.12.2021 створено ОСББ "Грінвіль Парк Київ" у будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19.
Рішенням загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформленим протоколом загальних зборів від 11.09.2023 №4, співвласники, зокрема, вирішили:
- придбати за рахунок внесків співвласників та під'єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);
- затвердити розмір одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.
Як стверджує позивач, 11.09.2023 року копія протоколу загальних зборів від 11.09.2023 №4 з додатками та реквізитами банківського рахунку ОСББ для даних цілей розміщені у холі будинку, на інформаційному стенді біля входу в будинок та в телеграм каналі ОСББ. При цьому, правління ОСББ "Грівніль Парк Київ" вклало до поштової скриньки кожної квартири відповідача рахунок на сплату одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора).
Також позивач зазначає, що більшість співвласників добросовісно виконали рішення загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформлені протоколом загальних зборів від 11.09.2023 і тільки за першу добу співвласники зібрали понад 500 000,00 грн.
На виконання рішення загальних зборів придбано дизельну електростанцію (дизельний генератор) вартістю 1 070 000,00 грн. Виконано роботи з її під'єднання до мереж будинку на суму 450 697,05 грн. Придбано лафет для розміщення генератора на суму 116 880,00 грн. Придбано пальне.
Наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 №910/6431/24 за позовом ОСББ "Грінвіль Парк Київ" до Акціонерного товариства "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль Інвест" про стягнення 52 652,77 грн, яке набрало законної сили.
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 11.09.2023 №346085317) станом на станом 11.09.2023 ТОВ "КУА "Контадор" було власником 23 квартир у будинку (№№49, 64, 66, 80, 109, 125, 148, 152, 156-158, 163, 180, 212, 216, 217, 265, 287, 309, 321, 324-326) загальною площею 1949,50 кв.м.
Таким чином, у ТОВ "КУА "Контадор" виник обов'язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 220 176,53 грн (1949,50 кв.м * 112,94 грн).
05.04.2024 ОСББ "Грінвіль Парк Київ" направило на адресу відповідача цінний лист з описом вкладення, за змістом якого відповідача проінформовано про невиконання ним рішень загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформлених протоколом загальних зборів від 11.09.2023 №4, та заявлено вимогу невідкладно, однак не пізніше, ніж протягом 10-ти днів з дати одержання листа, сплатити на користь ОСББ "Грінвіль Парк Київ" одноразовий внесок співвласника для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 220 177,12 грн.
27.12.2024 відповідач здійснив часткову сплату одноразового внеску, що підтверджується платіжними інструкціями: від 27.12.2024 №5854 на суму 10 435,66 грн з призначенням платежу: "оплата о/р: 002324. вул. Пимоненка Миколи 19, кв.325. на придбання та пiдключення ДЕС/генератора"; від 27.12.2024 №5855 на суму 34 367,64 грн з призначенням платежу: "оплата о/р: 002324. вул. Пимоненка Миколи 19, кв.321. на придбання та пiдключення ДЕС/генератора"; від 27.12.2024 №5856 на суму 17 449,23 грн з призначенням платежу: "оплата о/р: 002324. вул. Пимоненка Миколи 19, кв.324. на придбання та пiдключення ДЕС/генератора". Загальна сплачена відповідачем сума становить 62 252,53 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що відповідачем не оплачено вартість обов'язкового внеску в повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з частиною 1 статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об'єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об'єднання має право, відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (стаття 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
За приписами статті 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина 1 статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Пунктами 1.1, 2.1 статуту позивача встановлено, що ОСББ "Грінвіль Парк Київ" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 19, з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
В осінньо-зимовий період 2022-2023 років, у зв'язку з російськими ракетними атаками на об'єкти енергомережі України, в будинку протягом тривалого часу було відсутнє енергозабезпечення у зв'язку з чим, не могла функціонувати дахова котельня, яка повинна забезпечувати теплопостачання у будинку. З цим, підтримка належного температурного режиму в оселях мешканців не була забезпечена, а частина співвласників вимушено покидали домівки на час опалювального сезону. Також, органами державної влади все частіше оголошувалися попередження про складний наступний осінньо-зимовий період 2023-2024 років, а також висловлювалися рекомендації щодо необхідності забезпечення населення резервними системами живлення в житлових будинках.
Діючи в даних умовах на захист інтересів співвласників будинку, правління ОСББ "Грінвіль Парк Київ" ініційовано та проведено загальні збори, якими вирішено питання придбання та під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) та інших супутніх питань, зокрема, щодо затвердження спеціального кошторису для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції та розміру одноразового внеску співвласників для даних цілей.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформленим протоколом загальних зборів від 11.09.2023 №4, співвласники, серед іншого, вирішили:
- придбати за рахунок внесків співвласників та під'єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19, дизельну електростанцію (дизельний генератор);
- затвердити розмір одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.
Як зазначалось вище, статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до пункту 3.12 статуту ОСББ "Грінвіль Парк Київ" та статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення загальних зборів ОСББ є обов'язковим для всіх співвласників.
Статтею 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", пунктом 5.2 статуту ОСББ встановлено, що співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 11.09.2023 №346085317) станом на 11.09.2023 ТОВ "КУА "Контадор" було власником 23 квартир у будинку (№№49, 64, 66, 80, 109, 125, 148, 152, 156-158, 163, 180, 212, 216, 217, 265, 287, 309, 321, 324-326) загальною площею 1949,50 кв.м.
Частиною 4 статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених положень ЦК України та законів України в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15-17, 20, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 11.09.2023 у ТОВ "КУА "Контадор" виник обов'язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 220 176,53 грн (1949,50 кв.м * 112,94 грн).
Місцевим господарським судом враховано, що 27.12.2024 ТОВ "КУА "Контадор" здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 62 252,53 грн з відповідним призначенням платежу.
При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсним рішення/протоколу позивача. Проте, встановлено відсутність доказів виконання своїх зобов'язань щодо сплати одноразового внеску на загальну суму 157 924,00 грн (220 176,53 грн - 62 252,53 грн). У той же час, позивачем при розрахунку помилково визначено сума заборгованості у меншому розмірі - 157 923,83 грн. Оскільки, у суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог, сума боргу визнана судом першої інстанції у наведеному позивачем (меншому) розмірі - 157 923,83 грн.
Крім того, протоколом від 11.09.2023 закріплено і рішення співвласників щодо встановлення строків зі сплати відповідного внеску та передбачено, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін.
Таким, чином судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що обов'язок зі сплати внеску повинен був бути виконаним кожним співвласником, в тому числі відповідачем, з 11.09.2023 до 21.09.2023. При цьому, відчуження квартири або нежитлового приміщення будинку не зумовлює заміни боржника у зобов'язанні, що виникло, а нові власники не є відповідальними за зобов'язаннями попередніх власників.
З урахуванням того, що саме з дати набуття права власності на квартиру власник повинен нести обов'язки, пов'язані з його власністю, - рішення зборів співвласників є обов'язковими для нових власників квартир, виключно в частині тих наслідків і обов'язків, що виникають після набуття ними власності.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. За відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №686/6276/19.
При цьому, Верховним Судом у згаданій постанові також вчинено висновок, що переведення боргу попереднього власника повинно відбуватися саме у порядку визначеному ЦК України й в тому числі містити згоду кредитора на таку заміну.
Отже, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що саме ТОВ "КУА "Контадор" є боржником ОСББ "Грінвіль Парк Київ" та належним відповідачем у справі, оскільки, станом на 11.09.2023 було власником вищезазначених квартир.
У зв'язку з наведеним, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 157 923,83 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 7852,92 грн - 3 % річних та 29799,45 грн - інфляційних витрат, нарахованих за період з 11.09.2023 по 08.05.2025.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 7 852,92 грн та інфляційні втрати в сумі 29 799,45 грн за період з 11.09.2023 до 08.05.2025.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 7 710,14 грн трьох процентів річних та 29 799,45 грн інфляційних втрат.
Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.
Твердження відповідача про те, що висновки суду першої інстанції протирічать принципам господарського судочинства та дійсним обставинам справи, що в результаті призвело до необґрунтованого надання переваги доказів позивача над доказами відповідача та ухвалення необґрунтованого і протиправного рішення, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки під час розгляду місцевим господарським судом справи, відповідачем взагалі не подано жодних доказів.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 у справі №910/5836/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "КУА "Контадор" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 у справі №910/5836/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 у справі №910/5836/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 у справі №910/5836/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Контадор".
4. Матеріали справи №910/5836/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.О. Алданова