вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 911/1179/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Гриб Ю.М
від відповідача - Шинкарик О.П.
від третьої особи - Сидоренко Ю.А.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Форвард"
на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 р. (повний текст складено 02.07.2025 р.)
у справі № 911/1179/25 (суддя - Конюх О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Банк Форвард"
до Приватного акціонерного товариства "Нива"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про розірвання договору оренди,
У березні 2025 року Акціонерне товариство "Банк Форвард" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Нива" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0230002 від 02.06.2023 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Нива", Акціонерним товариством "Банк Форвард" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, з 31.12.2024 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що подальше виконання договору оренди порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки Акціонерне товариство "Банк Форвард" не має подальшої необхідності у використанні приміщення протягом передбаченого у ньому строку, відтак оренда приміщення створює для позивача безпідставні та надмірні витрати коштів, які мали б бути направлені на виконання зобов'язань банку перед кредиторами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 р. у справі №911/1179/25 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2025 р. у справі № 911/1179/25 відмовлено Акціонерному товариству "Банк Форвард" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Банк Форвард" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що факт дострокового завершення використання орендованого приміщення, який виник через обставини, незалежні від Приватного акціонерного товариства "Банк Форвард" (завершення реалізації рухомого майна банку в межах процедури ліквідації), є суттєвою зміною обставин, адже саме зберігання майна було безпосередньою метою укладення договору оренди. Позивач не міг передбачити дострокове завершення процесу реалізації майна на момент укладення договору, адже строки ліквідації банку є динамічними та залежать від ринкових і інших обставин. Місцевим судом при вирішенні спору не було враховано практики та підходів, закріплених у Принципах міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА 2016).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Форвард" у справі № 911/1179/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1179/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Форвард" та призначено справу № 911/1179/25 до розгляду на 30.09.2025 р.
У судовому засіданні представники сторін та третьої особи надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2025 р.
У судовому засіданні 04.11.2025 р. представники сторін та третьої особи у судових дебатах підтримали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
02.06.2023 р. між Приватним акціонерним товариством "Нива" (далі - орендодавець), Акціонерним товариством "Банк Форвард" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Банк Форвард" (далі - орендар) та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0230002 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове складське приміщення загальною площею 565,29 кв.м. за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова 10.
Згідно з п. 1.2 договору об'єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для розміщення складу. Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.
У відповідності до п. 1.5 договору об'єкт оренди передається орендарю 02.06.2023 р. по акту приймання-передачі.
Як передбачено п. 10.2 договору строк оренди починається з моменту прийняття об'єкта оренди за актом № 1 та закінчується 28.02.2026 р.
У відповідності до п. 2.4.5 договору орендар має право на дострокове припинення договору у випадках, передбачених договором та чинним законодавством.
За п. 9.1 договору орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який складається у двох примірниках та підписується сторонами.
Відповідно до п. 2.5.2 договору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" своєчасно і в повному обсязі затверджувати кошторис витрат орендаря в частині його витрат щодо користування об'єктом оренди в межах цього договору з метою своєчасного виконання орендарем умов розділу 3 (плата за оренду, інші платежі та порядок розрахунків).
За п. 2.6 договору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право на дострокове припинення договору у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.
Як передбачено п. п. 3.2, 3.3, 3.6 договору, плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання акту № 1, сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця. Крім плати за оренду орендар повинен компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується, та витрати на комунальні послуги у місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями пропорційно площі об'єкта оренди.
У відповідності до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, у випадку якщо це сталось внаслідок непереборної сили, яка безпосередньо вплинула на виконання цього договору.
За п. 8.2 договору під такими обставинами в цьому договорі слід розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч бажанням сторін, і які неможливо передбачити або уникнути, включаючи: військові дії, природні катаклізми, епідемії, пожежі, повені, підтверджені документально - відповідними компетентними органами (ТППУ).
Згідно з п. 1.3 договору сторони дійшли згоди, що строк оренди та строк дії договору припиняється через 15 робочих днів після направлення орендодавцем відповідного письмового повідомлення орендарю у випадках, якщо: орендар використовує об'єкт оренди для здійснення інших видів діяльності, ніж визначені сторонами в пункті 1.2 договору; орендар своїми діями або бездіяльністю позбавляє інших орендарів можливості користуватись приміщеннями відповідно до укладених ними договорів оренди; орендар передав об'єкт оренди в подальшу оренду без письмового погодження з орендодавцем.
Дія договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, за умови попередження листом у письмовій формі за 60 календарних днів до дати припинення (п. 10.5 договору).
Відповідно до п. 10.6 договору, у випадку належного виконання усіх положень договору орендар має переважне право укладення нового договору оренди на новий строк.
Також між сторонами підписано додатки до договору: № 1 план об'єкта оренди, № 2 розмір плати за оренду, порядок розрахунків, № 3 комунальні платежі; № 4 акт № 1 приймання-передачі, за яким Приватне акціонерне товариство "Нива" передало, а Акціонерне товариство "Банк Форвард" прийняло нежитлове складське приміщення загальною площею 565,29 кв.м, у тому числі площі загального користування 51,39 кв.м у належному технічному стані; № 5 ліміти використання орендарем комунальних послуг.
31.05.2023 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1, у якій погодили вартість експлуатаційних витрат.
01.07.2024 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2, у якій внесли зміни з 01.07.2024 р. щодо розміру орендної плати.
Позивач вказує, що орендоване приміщення використовувалося ним для зберігання рухомого майна банку, яке підлягало реалізації в процедурі ліквідації, що підтверджується копіями договорів на надання послуг з перевезення майна (від 05.07.2023р. № 11/НП-33, від 15.06.2023 р. № 11/НП-28), укладеними з Фізичною особою-підприємцем Олександровим С.Л., з додатками та актами надання послуг, за якими було здійснено перевезення майна банку на склад м. Вишневе, вул. Промислова 10.
Також між Акціонерним товариством "Банк Форвард", Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарбіс-Охорона" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було укладено договір № 740-ТО про надання послуг з технічної охорони від 27.06.2023 р., за яким складське приміщення загальною площею 565,29 кв. м за адресою: м. Вишеневе, вул. Промислова, 10, було передано під охорону із встановленням охоронної сигналізації.
Позивач зазначає, що у зв'язку із завершенням продажу майна відпала необхідність у використанні складського приміщення. Відповідно до додаткової угоди від 24.12.2023 р. договір про надання послуг з технічної охорони від 27.06.2023 р. було розірвано з 31.12.2024 р. за згодою сторін.
20.11.2024 р. позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Нива" із листом № 1963 щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0230002 від 02.06.2023 р. та зарахування забезпечувальних платежів, у якому просив погодити пропозицію банку щодо розірвання договору оренди з 01.01.2025 р., зарахувати забезпечувальний платіж за останній місяць оренди, грудень 2024 року, зарахувати комунально-забезпечувальні платежі у відшкодування вартості комунальних послуг за останній місяць оренди, грудень 2024 року та підписати додаткову угоду щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0230002 з 01.01.2025 р. за згодою сторін.
Вказаний лист із проектом додаткової угоди були направлені Приватному акціонерному товариству "Нива" рекомендованим листом з описом вкладення № 0100198978390 та отримані адресатом 24.11.2024 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У відповідь, Приватне акціонерне товариство "Нива" листом № 2263 від 28.11.2024 р. повідомило, що строк оренди закінчується 28.02.2026 р. включно. Орендодавець врахує лист орендаря і буде намагатись якнайшвидше знайти потенційних орендарів для здачі приміщення в оренду. У випадку наявних потенційних орендарів повідомить Акціонерне товариство "Банк Форвард".
31.12.2024 р. позивач повторно звернувся до Приватного акціонерного товариства "Нива" з листом № 2110/02 щодо розірвання договору оренди, у якому повідомляв, що 30.11.2024 р. все майно банку вивезено з приміщення, приміщення вивільнено, прибрано, не використовується та у подальшому не буде використовуватись. Позивач просив підписати додаткову угоду щодо розірвання договору та акт приймання-передачі приміщення. До листа було додано підписані з боку орендаря проекти додаткової угоди про розірвання договору з 31.12.2024 р., та акту приймання-передачі приміщення (повернення з оренди).
Вказаний лист із додатками були направлені Приватному акціонерному товариству "Нива" рекомендованим листом з описом вкладення № 0100199280222 та отримані адресатом 03.01.2025 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Докази надання відповіді на вказаний лист у матеріалах справи відсутні.
На думку позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що подальше виконання договору оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0230002 від 02.06.2023 р. порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки Акціонерне товариство "Банк Форвард" не має подальшої необхідності у використанні приміщення протягом передбаченого у ньому строку, відтак оренда приміщення створює для позивача безпідставні та надмірні витрати коштів, які мали б бути направлені на виконання зобов'язань банку перед кредиторами. Відповідач вважає, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Оформлене у визначеному відповідним договором порядку волевиявлення однієї із сторін на дострокове припинення його дії за своїми наслідками є одностороннім правочином про розірвання відповідного договору, а відтак при його вчиненні мають бути дотримані встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності такого правочину.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вбачається, що укладений між сторонами договір оренди не містить умов, за яких він може бути розірваний за ініціативою орендаря.
Стаття 784 ЦК України містить умови, за яких наймач має право вимагати розірвання договору найму: 1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Отже ні нормами чинного законодавства, ні умовами укладеного договору не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, як відсутність необхідності та наміру подальшого користування орендованим приміщенням.
Скаржник посилається на наявність факту істотної зміни обставин, якими керувалися сторони, укладаючи договір, та просить суд розірвати його на підставі статті 652 ЦК України.
За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.
Стабільність та обов'язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 910/15484/17.
Так, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається тільки на те, що у нього відпала потреба у використанні орендованого приміщення.
Однак позивач укладав договір оренди приміщення з конкретною метою - зберігання рухомого майна банку, що ліквідується, до моменту його реалізації. При цьому порядок реалізації майна встановлений Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 р. № 388, а кінцевий строк виставлення на продаж такого майна обумовлений датою закінчення строку ліквідації банку відповідно до рішення Правління Національного банку України від 07.03.2023 р. № 90-рш та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.03.2023 р. № 276 (п. 3 розділу ІІІ Положення).
При цьому пункт 3 розділу ІІІ Положення регламентує не термін реалізації (дату, у яку майно має бути реалізовано) а саме кінцевий строк виставлення на продаж, тобто передбачає певний період часу для реалізації майна банку, що ліквідується, який не може бути більшим за строк ліквідації банку.
Отже порядок реалізації, та строк реалізації майна були відомі позивачу та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на момент укладення договору оренди.
Також позивач та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб знали, що майно банку, що ліквідується, буде реалізовано, і може бути реалізовано у будь-який момент протягом строку ліквідації банку.
Тобто позивач та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, які обізнані із законодавчо регламентованою процедурою ліквідації банку, могли вимагати включення у договір оренди пунктів, які б передбачали можливість та умови дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря та порядок дій сторін у випадку завершення реалізації майна банку раніше визначеного у договорі строку його дії.
Таким чином, у даному випадку відсутній факт суттєвої зміни обставин, яку сторони не могли передбачити на момент укладення договору (щодо якої невідомо було, настане вона чи ні).
Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.
У даному випадку істотна зміна обставин під дією зовнішніх незалежних від сторін причин відсутня. Суть спірних правовідносин в тому, що після завершення зберігання в орендованому приміщенні рухомого майна орендарем фактично була досягнута мета, задля якої договір оренди був укладений, у зв'язку з чим у орендаря відпала потреба у подальшому користуванні орендованим приміщенням. Разом із тим, така ситуація цілком прогнозована; позивач та Фонд, проявивши мінімальну обачність та передбачливість, мали б запобігти такому стану на стадії укладення договору оренди.
Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення наведеної умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу.
У досліджуваних відносинах третя умова відсутня, тому за відсутності істотної зміни обставин під дією зовнішніх незалежних від сторін причин, мета договору (на яку розраховував позивач, укладаючи договір) була досягнута.
Доводи скаржника про те, що після реалізації рухомого майна та досягнення мети договору оренди подальше виконання договору для позивача втратило комерційний інтерес, і подальша сплата орендної плати та інших платежів призводить до збільшення витрат без отримання корисного результату, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки суд має враховувати також інтереси іншої сторони - орендодавця, який укладав договір оренди з метою отримання орендних платежів протягом строку дії договору, добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди та вправі очікувати добросовісного виконання умов договору іншою стороною.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
У досліджуваних відносинах четверта умова відсутня, оскільки позивач та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб були обізнаними із законодавчо встановленою процедурою ліквідації банку, порядком та строками реалізації його рухомого майна, за власним волевиявленням уклали договір без включення умов про його дострокове розірвання з ініціативи орендаря у випадку дострокової реалізації майна банку, та зобов'язалися виконувати договір протягом строку його дії.
Схожа за змістом правова позиція щодо застосування ст. 652 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 р. у справі № 910/13249/17.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги відсутність всіх необхідних умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що унеможливлює втручання у договірні відносини сторін та розірвання договору в судовому порядку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0230002 від 02.06.2023 р. з 31.12.2024 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Також, вимога позивача розірвати договір з 31.12.2024 р. суперечить ст. 188 ГК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, ст. 653 ЦК України та не відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, оскільки на відміну від визнання договору недійсним розірвання договору судом створює правові наслідки лише на майбутнє.
Стосовно посилання скаржника на підходи, викладені у Принципах міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА 2016 року), як на джерело для тлумачення норм про істотну зміну обставин, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 7 ГК України, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
У преамбулі Принципів міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА 2016 року) вказано, що вони застосовуються, коли сторони домовилися про те, що до їхнього договору будуть застосовуватися ці Принципи.
Тому застосування Принципів міжнародних комерційних договорів (УНІДРУА 2016 року) можливе виключно у випадку, якщо сторони прямо передбачили це у договорі або якщо на це вказує міжнародний договір, ратифікований Верховною Радою України.
Вбачається, що укладений між сторонами договір № 1НИВ0230002 від 02.06.2023 р. не містить положень про застосування Принципів УНІДРУА чи будь-яких інших міжнародних або іноземних норм, тому спір у даній справі підлягає вирішенню виключно на підставі норм національного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 р. у справі № 911/1179/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Банк Форвард" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Форвард" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 р. у справі № 911/1179/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Банк Форвард".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.11.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран