вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/6826/24 (761/45053/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ «Вердикт Капітал» : Данілова Н.С. - за довіреністю 47 від 05.02.25.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) (суддя Івченко А.М., повний текст рішення складено та підписано - 04.08.2025)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева»
3) ОСОБА_2
про визнання правочину недійсним та стягнення сплачених коштів
в межах справи № 910/6826/24
Короткий зміст позовних вимог
На розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіперіон ДК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про банкрутство.
У грудні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання недійсним договору від 17.02.2021 №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеного між сторонами, на підставі ст. 230 ЦК України оскільки при укладені цього правочину позивача було введено в оману, а також просив стягнути з відповідача сплачені на виконання спірного договору коштів у сумі 548 000 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) (суддя Івченко А.М., повний текст рішення складено та підписано - 04.08.2025), зокрема, позов задоволено повністю; визнано недійсним договір №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладений 17.02.2021 між відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 548 000,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 553,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 13, 74 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. ст. 229, 230 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом та не подали до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6826/24 (761/45053/23).
11.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6826/24 (761/45053/23).
22.09.2025 від суддів Північного апеляційного господарського суду Сибіги О.М., Гончарова С.А. та Тищенко О.В. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 910/6826/24 (761/45053/23).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) заяву суддів Сибіги О.М., Гончарова С.А. та Тищенко О.В. про самовідвід у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) - задоволено; матеріали справи № 910/6826/24 (761/45053/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/607/25 від 30.09.2025 у зв'язку із задоволенням заяви колегії суддів Сибіги О.М., Гончарова С.А. та Тищенко О.В. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6826/24 (761/45053/23).
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 справу № 910/6826/24 (761/45053/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23), серед іншого, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) залишено без руху.
13.10.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) та призначено до розгляду на 12.11.2025.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 12.02.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», інші представники учасників справи не з'явився в судове засідання 12.11.2025; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 12.11.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено договір №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Предметом вказаного Договору стало відступлення на користь ОСОБА_1 від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, яке належало йому на підставі Договору відступлення права вимоги та заміну кредитора №04/12-20-3 від 04.12.2020, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», яке належало останній на підставі Договору факторингу №1050-Ф від 14.03.2018, укладеного з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» за Кредитним договором №0430/08/12-AL7v від 23.09.2008, який укладений між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .
За умовами вказаного договору визначено, що загальна сума заборгованості боржника- ОСОБА_3 за кредитним договором станом на дату укладення цього Договору складала 849 652,46 грн.
Разом з тим, 16.10.2020 приватним виконавцем Виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , тому позивач погодився на укладання Договору, яким було установлено строки перерахунку грошових коштів до 18.06.2021.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, ціна цього договору складає 600 000,00 грн, при цьому грошові кошти у розмірі 100 % зобов'язується перерахувати ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у строк до 26.02.2021 у розмірі - 200 000 грн, у строк до 31.03.2021 у розмірі - 200 000 грн, у строк до 30.04.2021 у розмірі - 200 000 грн.
Позивач перерахував грошові кошти на рахунок відповідача частинами, на загальну суму 548 000,00 грн, що підтверджується наявними у справі доказами.
Однак, як зазначає позивач, що 13.09.2021, наступного дня після сплати останнього платежу, позивач дізнався, що 06.08.2021 приватним виконавцем Виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. обтяження боржника ОСОБА_3 припинено, і це стало підставою не вносити останній платіж на рахунок відповідача у сумі 52 000 грн.
Внаслідок зазначеного, 17.09.2021 позивач направив на адресу відповідача заяву про повернення раніше внесених на рахунок відповідача коштів, яку останній залишив без задоволення і це ним не заперечується.
Із матеріалів справи вбачається, що 27.03.2023 адвокат Герасименя О.Ю. звернувся із адвокатським запитом до приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про стан всіх виконавчих проваджень, які перебувають в його провадженні відносно боржника- ОСОБА_3
01.04.2023 від приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. надійшла відповідь за №5093 про результати розгляду адвокатського запиту, зокрема, з якої позивачу стало відомо про те, що виконавче провадження №66351652 було завершено 06.08.2021 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто з боржника на користь стягувача суму у розмірі 121 366 грн.
Крім того, позивачу також стало відомо про те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься інформація про судовий спір між відповідачем та боржником ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
07.07.2021 Дергачівський районний суд Харківської області у справі №619/1498/21 ухвалив рішення, з тексту якого позивачу стало відомо про факти, які відповідач приховав від позивача та при укладанні спірного договору ввів його в оману, зокрема зі змісту вказаного судового рішення стало відомо, що 21.01.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинив виконавчий напис (реєстрація в реєстрі за №34) про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором на користь відповідача. Проте, не погодившись із вказаним виконавчим написом, 19.03.2021 ОСОБА_3 звернувся до суду із відповідним позовом.
Враховуючи вище наведене, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору від 17.02.2021 №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеного між ним та ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі ст. 230 ЦК України у зв'язку з введенням позивача в оману, при укладання спірного правочину.
За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Верховний Суд у постановах від 22.02.2022 у справі № 296/8719/16-ц та від 01.11.2023 у справі № 317/2213/21 роз'яснює, що згадана презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Виходячи із презумпції правомірності правочину, обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
Згідно зі положеннями ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
При цьому, враховуючи положення ст. 230 ЦК України, під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення.
Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.
Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Крім того, обман чи помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення (абз. 2 п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанови Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 537/4201/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 489/3570/16-ц, від 02.02.2022 у справі № 202/6796/18, від 21.06.2023 у справі № 643/9458/19, від 01.11.2023 у справі № 317/2213/21 тощо).
Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24006/17, від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15.
Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо). Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.
Аналогічні висновки Верховного суду викладені у постановах від 19.10.2022 у справі № 522/21730/19, від 01.02.2023 у справі № 755/17313/17.
Якщо ж особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За ч.1 ст. 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як зазначалось вище, між сторонами було укладено договір від 17.02.2021 №13431987 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зобов'язалось відступити ОСОБА_1 належне Товариству права вимоги, яке належало йому на підставі Договору відступлення права вимоги та заміну кредитора №04/12-20-3 від 04.12.2020, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», яке належало останній на підставі Договору факторингу №1050-Ф від 14.03.2018, укладеного з Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» за Кредитним договором №0430/08/12-AL7v від 23.09.2008, який укладений між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 . При цьому, ОСОБА_1 зобов'язався перерахувати на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 600 000 грн.
Розмір боргу за кредитним договором становить 849 652,46 грн (п.1.1. спірного договору).
Судом було встановлено, що 21.01.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис №34 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості у сумі 227 074,52 грн згідно кредитного договору №0430/08/12-АЬ7у від 23.09.2008, укладеного з Акціонерним Комерційним Банком «Форум» (правонаступник ПАТ «Банк Форум»), а правонаступник усіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Форум» з вказаним кредитним договором стало ТОВ «Фінансова Компанія «Женева» на підставі договору №1050-Ф про відступлення прав вимоги від 14.03.2018, правонаступником якого у подальшому стало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора №04/12-20-3 від 08.12.2020.
Так, як встановлено судом стягнення заборгованості здійснювалося за період з 09.12.2017 по 09.12.2020, при цьому сума заборгованості складається з: суми заборгованості 3% річних за період 09.12.2017 по 09.12.2020 - 28011,47 грн.; пені за період з 09.12.2019 по 29.02.2020 - 199063,05 грн.; суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості становила 227 074,52 грн.
До того ж судом втсновлкно, що ТОВ «Вердикт Капітал», звертаючись до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису, не надав докази існування заборгованості, а з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, оскільки, як вбачається з кредитного договору №0430/08/12-AL7v від 23.09.2008, кредитні кошти надавалися ОСОБА_3 строком до 22.09.2015.
07.07.2021 Дергачівський районний суд Харківської області у справі №619/1498/21 ухвалив рішення, яким визнав виконавчий напис, вчинений 21.01.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №34, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 227074,52 грн. - таким, що не підлягає виконанню.
Дергачівським районним судом Харківської області у справі №619/1498/21 було встановлено, що заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», за твердженням останнього, складала 227 074,52 грн.
Проте, станом на дату укладання спірного договору - 17.02.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за Договором №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором відступило ОСОБА_1 право вимоги боргу з ОСОБА_3 в розмірі 849 652,46 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та обґрунтовано визнав недійсним оспорюваний договір від 17.02.2021 №13431987 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладений між сторонами, при цьому правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 548 000,00 грн у зв'язку з доведеністю належними доказами заявлених вимог, у відповідності до вимог ст. ст. 76-79 ГПК України.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Таким чином, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/6826/24 (761/45053/23) залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 910/6826/24 (761/45053/23) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков