Постанова від 12.11.2025 по справі 920/1061/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2025 р. Справа№ 920/1061/23(920/977/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»: Спиридонов А.А. (в режимі відеоконференції) - відповідно до виписки з ЄДРПОУ;

ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) (суддя Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано - 08.09.2025)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»

до відповідачів: 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

про стягнення 6507,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) (суддя Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано - 08.09.2025), зокрема, позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» 6507 грн 02 коп (шість тисяч п'ятсот сім гривень 02 копійки) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.09.2024.

Суд першої інстанції встановивши факт неналежного виконання відповідачами зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.09.2024, дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, оскільки вони є власниками нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 до якого поставляється теплова енергія підлягають задоволенню, а тому стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 6507 грн 02 коп заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23 (920/977/25) скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 6507 грн 02 коп заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.09.2024; стягнути з позивача на користь відповідачів понесені ними судові витрати у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 є незаконним та підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Апелянти зазначають, що їх квартира відключена від системи централізованого опалення ще з 2005 року, тому послуга з теплопостачання фактично не надавалась, а нарахування боргу є безпідставним. Крім того, між сторонами не було укладено індивідуального договору про надання комунальної послуги, отже, відсутні правові підстави для стягнення коштів. Також вказується на неправильність розрахунку заборгованості, оскільки не враховано відсутність опалювальних приладів у під'їзді відповідачів, а будинок перебуває на балансі міської ради, тому застосування норм про співвласників багатоквартирного будинку є помилковим. У зв'язку з цим апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

06.11.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 апеляційну скаргу у справі № 920/1061/23 (920/977/25) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 920/1061/23 (920/977/25) витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1061/23 (920/977/25) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до відповідачів: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 про стягнення 6507,02 грн; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

13.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1061/23 (920/977/25).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 920/1061/23 (920/977/25), серед іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) залишено без руху.

27.10.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25), зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 920/1061/23(920/977/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25); розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) призначено на 12.11.2025.

10.11.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання. Суд приймає дане клопотання, як клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25), серед іншого, задоволено клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06.11.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) задоволено заяву керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Явка представників учасників справи

12.11.2025 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явилися представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника позивача та апелянта.

Позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) - без змін, апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення, зокрема багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, від 14.02.2025 у квартирі АДРЕСА_2 вищевказаного будинку, опалювальна площа якої 51,3 кв.м, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційними довідками про реєстрацію місця проживання осіб наданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Враховуючи наведену норму, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є індивідуальними споживачами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

За п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

За п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

Судом встановлено, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» у встановлений Законом порядок та строки не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг.

З огляду на наведене, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика 315).

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (п. 3 розділу ІІІ Методики 315).

Положення щодо обов'язку індивідуального споживача в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення визначені також і в типовому договорі.

Предметом типового договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 40 зазначеного договору, передбачено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до встановленої процедури, при цьому це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що в свою чергу корелюється з обов'язком споживача за підп. 11 п. 41 договору.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (п. 11 договору).

Відповідно до п. 30, п. 32, п. 33 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

За п. 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Судом встановлено, що за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року в будинку № 17 по вулиці Робочій в місті Шостка обсяги спожитої споживачем теплової енергії обліковувались встановленим в цьому будинку лічильником, при цьому від споживачів, зокрема від відповідачів у даній справі не надходило будь-яких зауваження щодо правильності роботи цього лічильника обліку теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» було надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування на загальну суму 6507,02 грн, згідно з показниками теплового лічильника.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (п. 3 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житловокомунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Отже, до обов'язків споживача теплової енергії належить своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Як зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Враховуючи наведене, позивач, зокрема, забезпечує тепловою енергією на опалення багатоквартирний будинок № 17 по вулиці Робоча у місті Шостка, в якому знаходиться нежитлове вбудоване приміщення, опалювальна площа якого становить 51,3 кв.м, а співвласниками в рівних частках цього нежитлового приміщення є відповідачі у даній справі, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

За період з листопада 2021 року по вересень 2024 року включно, позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам, для опалення належного їм зазначеного вище нежитлового приміщення на загальну суму 6057,02 грн, що підтверджується наступними доказами.

Згідно Акта ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 встановлено, що 23.10.2021 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по вул. Робоча.

Згідно Акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2021-2022 роки було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: м. Шостка, вул. Робоча.

Згідно Акта ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 встановлено, що 01.11.2022 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1 .

Згідно Акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2022-2023 роки було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: м. Шостка, вул. Робоча, буд. 17.

Згідно Акта ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 встановлено, що 27.10.2023 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1 .

Згідно Акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2023-2024 роки було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: м. Шостка, вул. Робоча, буд. 17.

Також, копіями показань теплового лічильника житлового будинку по вул. Робоча, буд. 17 у м. Шостка, які наявні в матеріалах даної справи.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» виконало покладений на нього обов'язок та у спірний період надало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 6507,02 грн, це підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, проте відповідачі у визначені строки та в повному обсязі за ці послуги не розрахувались, заборгувавши позивачу спірну суму, і зворотного ними належним чином не доведено.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Місцевий господарський суд встановивши, що відповідачі належним чином не виконали свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати послуги з постачання теплової енергії за спірний період, дійшов правильного висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» має право вимагати від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатити суму боргу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 6507,02 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.09.2024, з таким висновком погоджується апеляційний господарський суд і вважає його вірним.

За таких обставин, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи скаржників, що їх квартира відключена від системи централізованого опалення ще з 2005 року, тому послуга з теплопостачання фактично не надавалась, а нарахування боргу є безпідставним, з огляду на наступне.

Долучені представником відповідачів довідки ТОВ «Жилкомсервіс» про відсутність опалювальних приладів у під'їзді № 1 житлового будинку № 17 по вул. Робоча не підтверджують відсутність системи опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях всього будинку.

Відсутність окремих елементів системи опалення в окремому під'їзді не свідчить про те, що теплова енергія на загальнобудинкові потреби на опалення не споживається, оскільки відповідно до п. 2 розділу 1 Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень; функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та обсяг теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином, витрати на опалення місць загального користування, до яких належать загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо) є однією із складових загальнобудинкових потреби на опалення. При цьому ще існують витрати на опалення допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) та витрати на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Відсутність опалювальних приладів в окремих місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п. 24 Правил та п. 11 розділу IV Методики розподілу).

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Послуга з постачання теплової енергії відповідачам надається на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, тобто без обслуговування внутрішньобудинкових систем, що є публічним договором приєднання.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 6 Правил, п. 8 договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов'язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстав для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування незаконними відсутні (постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 357/4664/16-ц).

У постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18 Верховний суд виснував, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Наведені обставини відповідачі не спростували, при цьому, власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.

Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) та у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2025 у справі № 920/1061/23(920/977/25) залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 920/1061/23(920/977/25) повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 13.11.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко