вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2025 р. Справа№ 911/2637/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 24.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025
у справі № 911/2637/25(суддя - Мальована Л.Я.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем"
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс"
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра"
про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фертчем" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,3486 га, з цільовим призначенням - під розміщення бази для зберігання та обслуговування сільськогосподарської техніки, кадастровий номер 3225510100:08:023:0049, що розташована за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, земельна ділянка 88; скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М" на земельну ділянку площею 2,3486 га з одночасним поверненням (поновленням запису про) права власності за ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" у стан, що існував до моменту відповідної державної реєстрації права власності ТОВ "Агро-Трейд-М" на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2021 року, шляхом проведення відповідної державної реєстрації; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - бази автотракторного парку, загальною площею 2416,50 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, 88; скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М" на нерухоме майно - базу автотракторного парку, загальною площею 2416,50 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 298540232255, з одночасним поверненням (поновленням запису про) права власності за ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" у стан, що існував до моменту відповідної державної реєстрації права власності ТОВ "Агро-Трейд-М" на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2021 року, шляхом проведення відповідної державної реєстрації; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі-контори, загальною площею 206,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., місто Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1-В; скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М" на нерухоме майно - будівлю-контори, загальною площею 206,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1-В, з одночасним поверненням у стан, що існував до моменту відповідної державної реєстрації права власності ТОВ "Агро-Трейд-М" на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2021 року, шляхом проведення відповідної державної реєстрації.
Разом із позовною заявою позивач в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фертчем" в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 26.08.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Фертчем" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі № 911/2637/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 по справі № 911/2637/25, прийняти нове судове рішення, яким заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем", адвоката Байдеріна О.А., про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходів забезпечення позову, та до набрання законної сили рішенням суду по даній справі накласти арешт на наступне майно: земельну ділянку площею 2,3486 га, з цільовим призначенням - під розміщення бази для зберігання та обслуговування сільськогосподарської техніки, кадастровий номер 3225510100:08:023:0049, що розташована за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, земельна ділянка 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 230540232255, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТРЕЙД-М" (08136, вул. Вишнева, 1, село Крюківщина, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, Київська область; ідентифікаційний код 38274816); базу автотракторного парку, загальною площею 2416,50 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 298540232255, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТРЕЙД-М" (08136, вул. Вишнева, 1, с. Крюківщина, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, Київська область; ідентифікаційний код 38274816); будівлю-контори, загальною площею 206,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., місто Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110708532255, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТРЕЙД-М" (08136, вул. Вишнева, 1, с. Крюківщина, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, Київська область; ідентифікаційний код 38274816).
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що позивачем заявлені вимоги немайнового характеру. У випадку задоволення позову, рішення у справі не вимагатиме безпосереднього примусового виконання, тоді як реалізація судового рішення полягатиме у немайнових діях з державної реєстрації поновлення права власності за відповідачем-1 (ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС»), що дасть змогу кредиторам (зокрема і позивачу) ефективно захистити / поновити права у відносинах з відповідачем-1.
Апелянт вказує, що у даному випадку суд взагалі не мав досліджувати таку підставу забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тоді як мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що у немайнових спорах має досліджуватися питання щодо того, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно оцінив надані позивачем докази, зокрема інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2025 року щодо нерухомого майна відповідача-2 ТОВ «АГРО-ТРЕЙД-М».
Судом не враховані перелічені вище висновки Верховного Суду, в тому числі за змістом постанови Верховного Суду у складі ОП КГС від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22 та інші.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі № 911/2637/25. Витребувано матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі № 911/2637/25 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі № 911/2637/25 у судовому засіданні 24.09.2025.
19.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі № 911/2637/25 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 24.09.2025.
У судове засідання, що відбулось 24.09.2025 з'явився позивач, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, одночасно з позовною заявою позивач в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне майно:
- земельну ділянку площею 2,3486 га, з цільовим призначенням - під розміщення бази для зберігання та обслуговування сільськогосподарської техніки, кадастровий номер 3225510100:08:023:0049, що розташована за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, земельна ділянка 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 230540232255, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М";
- базу автотракторного парку, загальною площею 2416,50 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Яготин, вул. Олеся Олександра, 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 298540232255, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М";
- будівлю-контори, загальною площею 206,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., місто Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110708532255, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд-М" (08136, вул. Вишнева, 1, с. Крюківщина, Бучанський (до цього Києво-Святошинський) район, Київська область; ідентифікаційний код 38274816).
В обґрунтування поданої заяви, заявник вказує на те, що факт належності нерухомого майна відповідачу 2 є достатньо високим ризиком того, що для збереження контролю за цим майном останнім будуть вживатися недобросовісні дії з передачі такого майна третім особам, або вживатись інші дії з відчудження чи обтяження майна.
Також заявник звертає увагу суду на те, що всі три об'єкти нерухомого майна вже зараз перебувають у податковій заставі - їх заборонено відчуджувати з причин рішення про опис майна у податкову заставу № 43491/6/10-36-13-10 від 01.10.2024, виданого ГУ ДПС у Київській області.
Таким чином, окрім ризику можливого відчудження чи обтяження відповідно майна за рішенням відповідача 2, існує також ризик вибуття такого майна від підприємства з причин звернення стягнення на нього в межах реалізації заходів із стягнення податкового боргу.
Таким чином, заявник вважає, що у випадку незастосування заходу забезпечення позову, відповідач 2 вчинить заходи щодо відчудження даного майна.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З урахуванням наведених висновків, заходи забезпечення позову повинні стосуватися та ґрунтуватися на достатньо обґрунтованих припущеннях, що невжиття їх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.
Заявник, з огляду на положення частини 1 статті 74 ГПК України, повинен довести відповідні обставини наявності безпосередніх дій щодо здійснення реальних заходів щодо позбавлення спірного майна, або приховування інформації про місце розташування, умови збереження, використання та стан такого майна. У даному випадку заявник, в якості підтвердження щодо можливого неналежного виконання рішення суду у майбутньому посилається на можливість відчудження відповідачем 2 майна, яке і так знаходиться у податковій заставі.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість уникнення від виконання своїх зобов'язань без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У даному випадку заявник в якості підтвердження здійснення будь-яких дій, які в майбутньому можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення посилається лише на припущення, що відповідач 2 може реалізувати заставне майно.
Враховуючи викладене, дослідивши збалансованість інтересів сторін, надавши оцінку поданим матеріалам щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі №911/2637/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2025 у справі №911/2637/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 911/2637/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 12.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко