вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 910/11426/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.11.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гермес С»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 22.09.2025
у справі № 910/11426/25 (суддя О.В. Котков)
за заявою Малого приватного підприємства «Гермес С»
про забезпечення позову
за позовом Малого приватного підприємства «Гермес С»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення в частині,
зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У вересні 2025 року Мале приватне підприємство «Гермес С» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 по справі №145-26.13/15-25, тобто в частині, що стосується МПП «Гермес С»; визнання недійсним та скасування пункту 3 рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 по справі №145-26.13/15-25, тобто в частині, що стосується МПП «Гермес С»; зобов'язання АМКУ виключити зі зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік (зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу) (далі - зведені відомості про порушення законодавства про захист економічної конкуренції), які оприлюднені на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України 25.07.2025 за посиланням https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-publichnih-zakupivel/zvedenividomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv/zvedeni-vidomosti-shchodospotvorennia-rezultativ-torhiv-za-2025-rik, інформацію про вчинення МПП «Гермес С» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Водночас, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії пунктів 1 та 3 рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 у справі №145-26.13/15-25, тобто, в частині, що стосується МПП «Гермес С» до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11426/25;
- зобов'язання АМКУ виключити МПП «Гермес С» зі зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік (зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу) до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11426/25.
У заяві Мале приватне підприємство «Гермес С» зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 по справі №145-26.13/15-25 є незаконним та необгрунтованим в частині, що стосувалось МПП «Гермес С» та вказує, що на даний час, тендерні пропозиції МПП «Гермес С» вже декілька раз були відхилені на підставі інформації щодо нього, що містяться у зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Гермес С» про забезпечення позову до його подання відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, крім того, вказані вимоги заявника, за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою заяву Малого приватного підприємства «Гермес С» про забезпечення позову задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, не з'ясовано обставини, які мають значення для справи та допущено невідповідність висновків, викладених в ухвалі дійсним обставинам справи.
В своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що рішенням АМКУ та включенням інформації про Мале приватне підприємство «Гермес С» до зведених відомостей про порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже має негативні фінансові наслідки, втрачені доходи, упущену вигоду, зазнано репутаційних збитків, зменшився попит на співпрацю й в комерційних (недержавних) колах.
При цьому скаржник вказує, що електронна система закупівель «Prozorro» інтегрує інформацію зі зведених відомостей про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та при поданні тендерної пропозиції біля учасника МПП «Гермес С» з'являється вспливаюче віконце з попередженням про обов'язок відхилити пропозицію підприємства на вищезазначеній підставі, інтеграція з зазначеними зведеними відомостями відбувається й у найкрупніших інформаційних ресурсах таких як інформаційно-правова система Ліга:Закон, інформаційно-аналітичний ресурс Опендатабот.
За доводами скаржника, на даний час пропозиції Малого приватного підприємства «Гермес С» уже двічі відхилені на підставі наявності інформації про останнього в зведених відомостях про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 11.11.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 23.10.2025) до його електронного кабінету.
Разом з цим, 11.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що адвокат Маркова Олеся Ігорівна з 06 год. 30 хв. 11.11.2025 залучена в якості захисника особи (клієнта), при проведенні слідчих дій (обшуку) в приміщенні клієнта, в рамках обов'язків взятих на себе відповідно до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №5/02/2025 від 05.02.2025 та враховуючи відсутність можливості оперативної заміни адвоката клієнтом, неможливості заздалегідь передбачити зазначені обставини та кінцевий термін їх закінчення, унеможливлено прибуття в судове засідання по справі №910/11426/25 призначене на 11.11.2025 на 13 год. 45хв.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
За вищенаведених обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Мале приватне підприємство «Гермес С» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії пунктів 1 та 3 рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 у справі №145-26.13/15-25, тобто, в частині, що стосується МПП «Гермес С» до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11426/25;
- зобов'язання АМКУ виключити МПП «Гермес С» зі зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік (зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу) до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11426/25.
В заяві Мале приватне підприємство «Гермес С» зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 по справі №145-26.13/15-25 є незаконним та необгрунтованим в частині, що стосувалось МПП «Гермес С» та вказує, що на даний час, тендерні пропозиції МПП «Гермес С» вже декілька раз були відхилені на підставі інформації щодо нього, що містяться у зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік.
18.09.2025 від АМКУ надійшли заперечення на заяву про застосування заходів забезпечення позову, а 19.09.2025 - від МПП «Гермес С» відповідь на заперечення АМКУ, у яких сторони наполягали на своїй заяві по суті заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Гермес С» про забезпечення позову до його подання відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання «status quo», поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Разом з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.
Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами частини 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
Як передбачено частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
З наведеного вбачається, що рішення органу Антимонопольного комітету України - це офіційний акт, який приймається за результатами розгляду справи та містить відповідні висновки щодо порушення законодавства, зобов'язання усунути порушення, накладення штрафів або інші правові наслідки.
Згідно з частиною 4 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірне рішення Антимонопольного комітету України прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Так, у спірному рішенні Антимонопольним комітетом України вказано, що поведінка, зокрема, Малого приватного підприємства «Гермес С» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результати тендерів (торгів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв'язку з чим на позивача був накладений штраф у сумі 5 987 148, 00 грн.
Як зазначалось вище, предметом позову у даній справі є визнання недійсними та скасування пунктів 1, 3 рішення Антимонопольного комітету України № 314-р від 24.07.2025 по справі №145-26.13/15-25, тобто в частині, що стосується Малого приватного підприємства «Гермес С».
При цьому, заявник просить суд, зокрема, зупинення дії пунктів 1 та 3 рішення Антимонопольного комітету України №314-р від 24.07.2025 у справі №145-26.13/15-25, тобто, в частині, що стосується МПП «Гермес С» до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11426/25.
Таким чином, оскарження рішення Антимонопольного комітету України до суду передбачає автоматичне зупинення виконання такого на час розгляду справи, відтак підстави для задоволення в цій частині зави про забезпечення позову відсутні.
Разом з цим, слід зазначити, що право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким ця діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається за приписом ч. 11 ст. 137 ГПК України. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду №922/1327/25 від 22.09.2025).
При цьому, вимоги заяви про забезпечення позову в частині зобов'язання АМКУ виключити МПП «Гермес С» зі зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік (зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу) є тотожними заявленій позовній вимозі, що суперечить нормам частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Малого приватного підприємства «Гермес С» про забезпечення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Гермес С» про забезпечення позову.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/11426/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гермес С» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/11426/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/11426/25 залишити без змін.
Матеріали оскарження №910/11426/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено: 12.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська