вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 925/47/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : не з'явилися;
від відповідача : не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025
у справі № 925/47/25 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»
про стягнення 1922199,26 грн
Військова частина НОМЕР_1 звернулась в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" про стягнення, на підставі договору про постачання "Добовий польовий набір продуктів -ДПНП" для державних потреб №158 від 16.12.2023 року, 1857197 грн 36 коп. штрафу, 65001 грн 90 коп. пені, що разом становить 1922199 грн 26 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 по справі № 925/47/25 позов задоволено повністю.
06.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 по справі № 925/47/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також в апеляційні скарзі апелянт просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір неустойки на 99 % від заявленої суми, тобто до 19 221,99 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Скаржник зокрема стверджує, що судом першої інстанції не було досліджено та не було надано правової оцінки тій обставині, на яку посилалось ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС", про те, що зобов'язання не могло бути виконано ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС" внаслідок прострочення кредитора, а саме ВЧ НОМЕР_1 . Так, на думку апелянта, ВЧ НОМЕР_1 є таким, що прострочило виконання своїх зобов'язань по Договору від 16.12.2023 року, так як в строк до 15.01.2024 року не провело дослідження товару комісією Замовника та не надало в такий строк відповідні протоколи випробувань, що унеможливило виконання ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС" свого обов'язку щодо поставки товару в строк до 15.01.2024 року. За твердженням апелянта, не настало прострочення ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС" по поставці товару в межах Договору № 158 від 16.12.2023 року в силу того, що зобов'язання з поставки товару не могло бути виконане внаслідок вищезазначеного прострочення ВЧ НОМЕР_1 . Крім того за твердженням апелянта, що ВЧ НОМЕР_1 необґрунтовано та всупереч нормі ч. 2 ст. 613 ЦК України відмовило в продовженні строку поставки та строку дії Договору від 16.12.2023 року до 15.02.2024 року, так як строк фактичної процедури отримання протоколів випробувань в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України (комісії Замовника) є значно тривалішим ніж встановлений у Договорі від 16.12.2023 року строк поставки (15.01.2024 року) та строк його дії (15.01.2024 року). Апелянт виснує, що в силу того, що згідно з нормою ч. 4 ст. 612 ЦК України не настало прострочення ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС", тому позовні вимоги ВЧ НОМЕР_1 про стягнення з ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС" штрафу та неустойки є безпідставними.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, а тому необґрунтовано та безпідставно відхилив доводи ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС" щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Апелянт зазначає, що при розгляді справи у суді першої інстанції він просив суд у разі, якщо суд знайде підстави для задоволення позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 , зменшити штрафні санкції в розмірі 1 922 199,26 грн. Не зважаючи на це, вказує апелянт, суд першої інстанції на вказані нім обставини уваги не звернув, а в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не навів підстав відхилення зазначених доводів ТОВ «АЛЬФА-ЕТЕКС".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/47/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2025.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просив суд відмовити у клопотанні про зменшення розміру неустойки до 99% з підстав його необґрунтованості.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 відкладено розгляд справи на 05.11.2025.
В судове засідання 05.11.2025 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників сторін та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки дана постанова ухвалюється за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 16.12.2023 року в/ч НОМЕР_1 , як замовник, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс", як постачальник, уклали договір про постачання "Добовий польовий набір продуктів -ДПНП" для державних потреб №158, за умовами п. 1.2. якого, постачальник зобов'язався до 27.12.2023 року поставити замовнику товар, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки , встановлені цим договором.
У п. 1.2 вказаного договору сторонами були погоджені ціна, кількість та асортимент товару, який постачається визначається специфікацією, щодо поставки товару - Добовий польовий набір продуктів -ДПНП-15890000-3: Раціон ДПНП-1 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп; Раціон ДПНП-2 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп; Раціон ДПНП-3 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп; продуктів харчування та сушені продукти різні: Раціон ДПНП-4 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп; Раціон ДПНП-5 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп; Раціон ДПНП-6 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп; Раціон ДПНП-4 кількістю 5920 за ціною за одиницю - 223 грн. 98 коп на суму 1325961 грн. 60коп. Загальна сума з ПДВ 9285986 грн. 82 коп.
Згідно із п. 2.1.1 договору кожна партія товару повинна супроводжуватись документами, що підтверджують безпечність та якість товару, а також забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Кожна партія товару повинна мати декларацією виробника та/або посвідчення про якість на партію товару. Перед комплектацією партії товару, з кожної партії комплектувальних складових, відбираються проби комісією Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України (далі - комісія Замовника) в обов'язковій присутності представника Постачальника. Кожна партія Товару (харчові продукти), після проведення лабораторних досліджень, при поставці повинна мати протоколи випробувань, видані Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини" МО України. Протоколи випробувань, що супроводжують Товар, повинні бути видані на партію виключно, що поставляється до військової частини. Відбір зразків харчових продуктів, що підлягають дослідженню в Установах безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України здійснюється їх представниками відповідно до Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року №833 і нормативно-технічної документації на методи відбирання. Про час та місце відбирання харчових продуктів для випробувань, Постачальник повідомляє Установу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини не пізніше, ніж за п'ять робочих днів. Відповідні протоколи випробувань (оригінали протоколів випробувань, завірені установою, що їх видавала) обов'язково передаються Постачальником Замовнику під час постачання Товару, після отримання зберігаються у Замовника до повного закінчення терміну придатності харчових продуктів, разом з документами, які підтверджують кількість та якість харчових продуктів. Відповідальність за відповідність показників якості та безпечності продукції несе Постачальник. Результати перевірки вважають позитивними, якщо показники досліджень відповідають вимогам ТС №А01XJ.68999-493:2023 (01) від 20.10.2023 року. Після чого досліджена продукція допускається до комплектування товару на підставі письмового дозволу представника Замовника (Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України).
Згідно із п. 4.5 договору його було укладено відповідно до постанови КМУ №1275 від11.11.2022 року "Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами).
У відповідності до п. 6.2.4 договору у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та /або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, замовник в односторонньому порядку, має право: від подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором; відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; достроково розірвати договір, повідомивши про це постачальника протягом 3 робочих днів з дня настання таких підстав.
У п. 6.3.1. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.
У відповідності до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при заготівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеню, штраф) у розмірах , передбачених п. 7.3. договору.
В силу п. 7.3.1. договору за порушення умов Договору щодо якості та кількості товару Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості недоброякісного товару та недопоставленої кількості; п. 7.3.3. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого Товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Згідно із п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у раці виникнення обставин непереборної сили , які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).
У відповідності до п. 10.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, в частині проведення розрахунків до повного їх завершення, а також у разі зберігання постачальником визначеної замовником кількості товару дія договору продовжується на термін дії укладеного сторонами договору про відповідальне зберігання товару на безоплатній основі або до його повної видачі отримувачам за документами замовника.
Після закінчення терміну дії договору, товар визначений у п. 1.2. не підлягає постачанню замовнику за цим договором, документи визначені в п.4.4. замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації (п. 10.2).
Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками.
До Договору укладено, зокрема додаток 12.1 - Рознарядка на постачання товару, в якій сплановано постачання обумовленого договором товару із зазначенням місця постачання та терміну постачання - 27.12.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2023 року відповідач звернувся до позивача з листом № 34, в якому повідомив, що 24.12.2023 року спеціалістами Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України на виконання умов договору здійснено відбір проб, однак, протоколи випробувань будуть надано протягом 14 днів, з метою виконання зобов'язань запропонував здійснити постачання ДПНП у кількості 41459 шт 27.12.2023 року, а протоколи випробувань надати після їх отримання відповідачем.
26.12.2023 року позивач на лист відповідача від 24.12.2023 року повідомив, що приймання товару без надання протоколів випробувань є грубим порушенням п. 2.1.1. Договору, тому військова частина не може прийняти товар без надання усіх документів, передбачених умовами Договору.
Відповідач листом №38 від 26.12.2023 року повідомив позивача про отримання ним Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №В-560 від 22.12.2023 року щодо підтвердження настання істотної зміни обставин за Договором №158 від 16.12.2023 року на постачання Добового польового набору продуктів (далі - ДПНП) тому просив змінити умови Договору в частині терміну постачання та строку дії Договору до 15.01.2024 року, оскільки до цього часу ТОВ "Альфа-Етекс" буде отримано протоколи випробувань ДПНП, видані Управлінням безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Міністерства оборони України.
Із Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №В-560 від 22.12.2023 року вбачається його видача за зверненням відповідача від 21.12.2023 року, в якому виснувало, що відповідач виконав необхідний комплекс заходів по заготівлі та виготовленню всіх складових для комплектування товару в повному об'ємі. Завершення процесу постачання товару можливо виключити за умови отримання дозвільних документів - Протоколу випробувань відповідних сертифікованих установ. Черкаська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин за договором № 158 про постачання "Добовий польовий набір продуктів - ДПНП" для державних потреб (кошти Державного бюджет України ) від 16.12.2023 року з додатком №12.1 в строк до 27.12.2023 року і неможливість ТОВ "Альфа-Етекс" своєчасно виконати свої зобов'язання за договором у строк до 27.12.2023 року.
27.12.2023 року сторонами укладено Додаткову угоди № 1 про внесення змін до договору №158 від 16.12.2023 року п. п.1,2 якої внесли зміни до п.п.1.1., 10.2. Договору - продовжили строк поставки товару та строк дії договору до 15.01.2024 року. також внесли відповідні зміни до додатку №12.1.
Відповідач листами №40 від 12.01.2024 року (вхідний № 194 від 16.01.2024) та №41 від 15.01.2024 року (вхідний № 276 від 22.01.2024) звернувся до позивача з проханням укладення додаткової угоди про зміну умов Договору в частині терміну постачання та строку дії Договору до 15.02.2024 року, оскільки до цього часу ТОВ "Альфа-Етекс" буде отримано частину протоколів випробувань ДПНП, видані Управлінням безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Міністерства оборони України за додатковими дослідженнями.
Із Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №В-10 від 15.01.2024 року вбачається його видача за зверненням відповідача від 12.01.2024 року, в якому виснувало, що відповідач виконав необхідний комплекс заходів по заготівлі та виготовленню всіх складових для комплектування товару в повному об'ємі. Завершення процесу постачання товару можливо виключити за умови отримання дозвільних документів - Протоколу випробувань відповідних сертифікованих установ. Черкаська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин за договором № 158 про постачання "Добовий польовий набір продуктів - ДПНП" для державних потреб (кошти Державного бюджет України ) від 16.12.2023 року з додатковою угодою №1 від 27.12.2023 року в строк до 15.01.2024 року і неможливість ТОВ "Альфа-Етекс" своєчасно виконати свої зобов'язання за Договором у строк до 15.01.2024 року.
Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України листом № 409/3/145 від 22.01.2024 року повідомило позивача, що за результатами лабораторних досліджень та повторних лабораторних досліджень складових ДПНП призначених для постачання за договором № 158 від 16.12.2023 року виявлено невідповідність частини комплектувальних складових вимогам НТД.
Відповідач листом№43 від 21.01.2024 року повідомив позивача, що виявлені Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України невідповідності частини складових товару будуть виправлені підприємством протягом 2-х діб, продукція передана для повторної експертизи, після отримання результатів буде передана замовнику.
23.01.2024 року позивач листом № 314 повідомив відповідача про відмову у задоволенні його клопотання про внесення змін до Договору з урахуванням Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № В-10 від 15.01.2024 року, листа Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України від 05.01.2024 року №409/3/37, із зазначенням 11 (одинадцять) найменувань зразків, що не пройшли лабораторні дослідження, а саме не відповідали НТД за фізико-хімічними (масова частка м'яса) та органолептичним (зовнішній вигляд, консистенція) показникам тому, що були виготовленні з порушеннями вимог Технічної специфікації Міністерства оборони України №А01XJ.68999-493:2023(01) від 20.10.2023 року зі сторони ТОВ "Альфа-Етекс".
За твердженням позивача станом на 21.01.2024 року відповідач так і не отримав дозвіл на комплектування всього товару згідно договору, оскільки Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України прийшло до висновку, що у других стравах ДПНП-1, ДПНП-5, ДПНП-П-6 міститься менша норма м'яса ніж передбачено умовами договору. Дозвіл на комплектування ДПНП ТОВ "Альфа-Етекс" надано тільки 13.02.2024 року про що відповідач повідомив позивача листом №51 від 13.02.2024 року, також пропонував повідомити строки для поставки товару у повному обсязі.
14.02.2024 року позивач у відповідь на лист відповідача від 13.02.2024 року повідомив про закінчення дії Договору та додаткової угоди №1 віл 27.12.2023 року, з урахуванням положень розділу 6 Договору заявив відмову від подальшого виконання зобов'язань постачальником за ним.
21.06.2024 року позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором з поставки 41459 комплектів добового польового набору продуктів на суму 9285986 грн. 82 коп., звернувся до останнього з претензією № 2921, в якій вимагав сплатити в добровільному порядку штраф у розмірі 1857197 грн. 36 коп. передбачений п. 7.3.1. Договору та 65001 грн. 90 коп пені обумовленої п. 7.3.3. Договору.
16.07.2024 року позивачем отримано відповідь на претензію відповідача № 8-3 від 08.07.2024 року про відмову від сплати штрафних санкцій з посиланням на необґрунтовану відмову позивача в продовженні строку поставки та строку дії Договору, пропонував врегулювати спір шляхом поставки всієї партії товару позивачу зі знижкою 20%.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України);
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 193, ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як було встановлено судом, Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України листом № 409/3/145 від 22.01.2024 року повідомило позивача, що за результатами лабораторних досліджень та повторних лабораторних досліджень складових ДПНП призначених для постачання відповідачем за договором № 158 від 16.12.2023 року виявлено невідповідність частини комплектувальних складових вимогам НТД, із зазначенням 11 (одинадцять) найменувань зразків, що не пройшли лабораторні дослідження, а саме не відповідали НТД за фізико-хімічними (масова частка м'яса) та органолептичним (зовнішній вигляд, консистенція) показникам тобто виготовленні з порушеннями вимог Технічної специфікації Міністерства оборони України №А01XJ.68999-493:2023(01) від 20.10.2023 року, що спричинило фактичну невідповідність умовам Договору товару до 13.02.2024 року, поза подовженими строками поставки товару та дії Договору до 15.01.2024 року, а наслідком стала - відмова позивача від подальшого виконання зобов'язань постачальником.
У п.п.7.2., 7.3.1, 7.3.3. Договори сторони визначили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при заготівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеню, штраф) у розмірах, передбачених п. 7.3. договору; за порушення умов Договору щодо якості та кількості товару Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості недоброякісного товару та недопоставленої кількості; за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого Товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару на суму 9285986 грн. 82 коп. відповідачем за Договором не здійснена, дані Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №В-10 від 15.01.2024 року не в повній мірі відповідають фактичним обставинам виконання відповідачем умов Договору та вказують про неналежність його як доказу настання істотних обставин, які мають невідворотний характер, не залежать від волі і бажань відповідача і мають причинно-наслідковий зв'язок неможливості виконання договору в строк до 15.01.2024 року та підставу для продовження строку дії Договору.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, передбачених договором.
Спір у даній справі виник з приводу нарахування позивачем штрафних санкцій позивачу за порушення умов укладеного між сторонами договору, а саме:
- 1857197 грн. 36 коп штрафу (20% вартості непоставленого товару);
- 65001 грн. 90 коп. пеня (період прострочення поставки товару - 7 календарних днів з 16.01.2024 по 23.01.2024 року, де початком періоду є наступний день від обумовленого строку поставки 15.01.2024 року, а кінцевою датою звернення позивача листом № 314 про відмову у підписанні додаткової угоди про внесення змін до Договору).
Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи вищевикладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що, заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми пені і штрафу ґрунтується на фактичних встановлених обставинах справи, відповідає нормам законодавства і умовам укладеного сторонами Договору.
Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 99%. Аналогічне питання було порушено відповідачем також в апеляційній скарзі.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів відзначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Виходячи з встановлених судом обставин цієї справи, колегією суддів береться до уваги те, що, як встановлено судом вище, строк фактичної процедури отримання протоколів випробувань в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України (комісії Замовника), є значно тривалішим ніж встановлений у Договорі від 16.12.2023 року строк поставки (15.01.2024 року) та строк його дії (15.01.2024 року). Також судова колегія відзначає, що ВЧ НОМЕР_1 не зазнало збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 80% до суми 371439,47 штрафу та 13000,38 пені, нарахованих відповідно до договору про постачання "Добовий польовий набір продуктів -ДПНП" для державних потреб №158 від 16.12.2023 року.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/47/25. При цьому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2025 у справі № 925/47/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
« Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс", (ідентифікаційний код юридичної особи 25208241, місцезнаходження: 18035, Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд 208, кімн. (офіс) 5 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 , (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) 371 439,47 штрафу, 13 000,38 пені, 28 832,99 грн судових витрат.
В решті позову відмовити».
3. Доручити Господарському Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран