вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"12" листопада 2025 р. Справа№ 911/2850/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс»
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс»
на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2025 (Повний текст рішення підписано 27.06.2025 року)
у справі №911/2850/24 (суддя - Л.Я. Мальована)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс"
до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору фінансової допомоги
Товариство з обмеженою відповідністю "Агрокомплекс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги від 06.01.2017 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2025 у справі №911/2850/24 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" 15.07.2025, через електронний кабінет, в межах встановлених процесуальних строків, подало апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2025 у справі № 911/2850/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2025 у справі №911/2850/24 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2025 у справі № 911/2850/24 скасовано.
06.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №911/2850/24 у розмірі 50 000, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 заяву призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
21.10.2025 від відповідача надійшло клопотання із запереченнями щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої ОСОБА_1 просить зменшити розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до 2 000 грн.
21.10.2025 від виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" ОСОБА_2 надійшла заява про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтуванні своєї заяви ОСОБА_2 зазначає, що користуючись своїми правами виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" просить суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду та вважати її відкликаною.
23.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" надійшли заперечення на подані відповідачем та ОСОБА_2 заяви. В яких позивач заперечує проти доводів викладених в цих заявах та підтримує вимоги своєї заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши клопотання ОСОБА_2 та враховуючи заперечення позивача колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "Агрокомплекс" є ОСОБА_3 Заява ТОВ "Агрокомплекс" про ухвалення додаткового рішення підписана ОСОБА_3, а отже у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 .
Розглянувши клопотання ТОВ "Агрокомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача проти ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі позивачем, крім іншого, повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної скарги в Північному апеляційному господарському суді, становить 50 000 грн, докази несення яких будуть надані у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України за наслідками розгляду справи в апеляційному суді.
Згідно поданого позивачем клопотання про ухвалення додаткового рішення останній просить суд стягнути з відповідача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №911/2850/24, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, ТОВ "Агрокомплекс" надано:
- договір про надання правої допомоги №19/01 від 19.03.2024;
- додаткова угода №3 від 07.07.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №19/01 від 19.03.2024;
- акт приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди №3 від 07.07.2025 та договору про надання професійної правничої допомоги №19/01 від 19.03.2024;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3117.
Згідно договору про надання професійної правничої допомоги (правової допомоги) №19/01 від 19.03.2024 адвокат зобов'язується надати клієнту адвокатські послуги, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності до п. 4 договору.
Згідно з пп. 1, 2 Додаткової угоди № 3 від 07.07.2025 до договору, сторони дійшли згоди, що гонорар (вартість послуг) Адвоката визначається у фіксованому розмір за надання правової допомоги по справі № 911/2850/24 в Північному апеляційному господарському суді, загалом становить 50 000 грн.
Згідно з укладеним договором та додатковою угодою, Адвокатом за дорученням Клієнта в якості виконання послуг, виконано: вивчення матеріалів для подання апеляційної скарги, підготовлено та подано до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, підготовлено та подано заперечення на заяву сторони Відповідачки, забезпечено представництво інтересів Клієнта в апеляційному суді.
01.10.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг в якому відображено опис обсягу наданої правничої допомоги та вартість послуг, що є аналогічні опису та вартості послуг наведених у додатковій угоді №3 від 07.07.2025.
Вартість наданої правничої допомоги згідно акту становить 50 000 грн.
Також в акті відмічено, що клієнт не має жодних зауважень до адвоката стосовно наданих послуг.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих адвокатом Неведомським В.О. позивачу послуг підтверджується матеріалами справи.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Заперечуючи проти клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_1 вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним та необгрунтованим.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 30.11.2023 у справі №924/878/22).
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними відповідачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Так, дослідивши подану позивачем апеляційну скаргу колегія суддів встановила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" фактично не змінювалася. Аргументи апеляційної скарги є подібними до аргументів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Тобто, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Зважаючи на це слід відмітити, що позивачу для складання апеляційної скарги не потребувалося значних затрат часу та зусиль (з огляду на сформовану позицію позивача, яка є сталою), а тому заявлений позивачем до стягнення розмір витрат за надану послугу в сумі 50 000 грн є завищеним, неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, не відповідає критерію необхідності та дійсності, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат
З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, беручи до уваги заперечення відповідача на клопотання позивача вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю ""Агрокомплекс" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 50 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
З огляду на зазначене, враховуючи, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та врахувавши заперечення відповідача щодо заявленого їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 50 000 грн до 30 000 грн.
Оскільки апеляційна скарга позивача на рішення суду задоволенна, а отже судове рішення ухвалено на його користь, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 30 000 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на ОСОБА_1.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київське шосе, 6, ідентифікаційний код - 30353172) 30 000 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран