Справа № 2-10133/2010р.
4 листопада 2010 року
Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кодолова В.О.
при секретарі Парамонової Г.Ю.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу Старко Ольга Петрівна, Комунальне підприємство «Харцизьке бюро технічної інвентаризації», Житлово-будівельний кооператив № 1 м. Харцизька, про визнання договору дарування ? частини квартири недійсним, визнання права власності на ? частини квартири та стягнення моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в судовому засіданні підтримала і мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 31 травня 1975 року по 17 серпня 1983 року. Від шлюбу вони мають двох дітей: дочку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу за взаємною згодою відповідач ОСОБА_3 вступив до житлово-будівельного кооперативу № 1 м.Харцизька, і вони разом внесли первинний внесок у сумі 3086 крб. та разом сплатили 287 крб.10 коп. Їм на сім'ю була надана чотирьохкімнатна квартира загальною житловою площею 48 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з розлученням та неможливістю спільного проживання вона в 1983 році звернулася до Харцизького міського суду, який рішенням від 17 листопада 1983 року визнав за нею право власності на ? частину паю в ЖБК № 1 в сумі 1686 крб. 65 коп., а також визначив порядок користування: їй виділені в користування кімнати площею 12,3 кв.м. ,15,3 кв.м., 8,3 кв.м. та балкон, відповідачу виділена в користування кімната площею 12,10 кв.м. Коридор, кухня, ванна, санвузол, обладнання ванної та санвузла, комора залишені в загальному користуванні. Рішення набрало чинності 28 листопада 1983 року. З цього часу вона виплачувала залишок паю за виділені їй кімнати, а відповідач за виділену йому кімнату. Вона повністю сплатила свою частину пайового внеску в сумі 5595 крб.77 коп. за житлову площу 35,9 кв.м. кімнати площею 12,3 кв.м., 15,3 кв.м., 8,3 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м., що підтверджено довідкою ЖБК № 1 від 14.03.1995 року. З цією довідкою вона звернулася до БТІ м. Харцизька, де їй видали домову книжку, в якій проставлений штамп БТІ м. Харцизька про реєстрацію права власності, замовлений технічний паспорт на ? частини квартири. Відповідач ОСОБА_3 також надав довідку до БТІ м.Харцизька про сплату свого пайового внеску в сумі 2572 крб.70 коп. за житлову площу 12,10 кв.м., загальна площа 21,4 кв.м. Особові рахунки у них розділені. В 2010 році вона вирішила отримати свідоцтво про право власності на свою частину квартири, а саме ? частки квартири, та їй повідомили, що відповідач ОСОБА_3 10 червня 2004 року з відповідачкою ОСОБА_4 уклав договір дарування частини квартири. При цьому відчуження відбулось не ? частини, яка належить відповідачу, а ? частини квартири, тобто частини, яка ніколи відповідачу не належала.
Договір дарування посвідчений нотаріусом на підставі рішення Харцизького міського суду від 17.11.83 р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП БТІ м.Харцизька 25.02.2004 року, згідно якого за нею та відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано по ? частині АДРЕСА_1 Вважає, що така реєстрація права власності є незаконною, бо ніколи в рішенні суду від 17.11.83 р. не було зазначено про право власності на ? частину квартири. В рішенні суду вказано про право власності на ? частину первинного паю, а не ? частину квартири. Тим більш на час прийняття рішення взагалі не можливо було визнання права власності на квартиру, бо на праві власності громадянам не могли належати квартири. Тобто БТІ видало витяг, а нотаріус посвідчив договір за відсутності право установчого документу, бо рішення суду від 17.11.1983 року не є право установчим документом. Таким чином, вважає, що її незаконно позбавили частини її власності.
Позивачка просить визнати договір від 10 червня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про дарування ? частини вищевказаної квартири недійсним, і визнати за нею право власності на ? частини цієї квартири - кімнати № 5 площею 8,30 кв.м., № 7 площею 15,30 кв.м., № 8 площею 12,30 кв.м та ? частину нежитлових приміщень. Застосувати наслідки недійсності договору, витребувати майно із чужого незаконного володіння та повернути сторони у попередній стан, зобов'язати сторони договору повернути в натурі все, що вони отримали на виконання правочину. Стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.
Крім того, вважає, що діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн., бо завдяки незаконним діям відповідачів вона позбавлена частини своєї власності, порушений нормальний спосіб її життя, для відновлення якого їй потрібно докладати додаткових зусиль, вона повинна витрачати свій час на відвідування різних установ, суду для захисту своїх прав.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково та пояснив, що згоден з позовними вимогами ОСОБА_2 та фактами, викладеними в її позовній заяві. Він дійсно оплатив вартість ? частини квартири і має право лише на цю частину. Те, що в договорі дарування зазначено, ніби він має у власності і дарує ? частину квартири, він не побачив, тому всі ці позовні вимоги визнає в повному обсязі. Однак він не згоден з вимогами позивачки в частині стягнення з нього моральної шкоди в сумі 5000 грн., оскільки не мав наміру будь-яким чином зачіпати її права, і просить в цій частині позову відмовити.
Відповідачка ОСОБА_4 дала суду аналогічні пояснення, позов в частині стягнення моральної шкоди не визнала, оскільки не знала про припущену нотаріусом помилку, просить відмовити в цій частині позову.
Треті особи: приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу - Старко О.П., Комунальне підприємство «Харцизьке бюро технічної інвентаризації», житлово-будівельний кооператив № 1 м.Харцизька надали суду письмові заяви, в яких просять розглянути справу у відсутність їх представників та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства.
Суд, з'ясувавши доводи сторін по справі, дослідивши представлені докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харцизького міського суду від 17 листопада 1983 року за позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було визнано право власності по ? частини паю в ЖБК № 1 в сумі 1686 крб.65 коп. Одночасно позивачці ОСОБА_2 виділені в користування кімнати площею 12,3 кв.м. ,15,3 кв.м., 8,3 кв.м. та балкон, відповідачу ОСОБА_3 виділена в користування кімната площею 12,10 кв.м., коридор, кухня, ванна, санвузол, обладнання ванної та санвузла, комора залишені в загальному користуванні. Рішення суду набрало чинності 28 листопада 1983 року.
Згідно довідки ЖБК № 1 від 14.03.1995 року позивач ОСОБА_2 повністю виплатила свою частину пайового внеску в сумі 5595 крб.77 коп. за житлову площу 35,9 кв.м. кімнати площею 12,3 квм.,15,3 кв.м.,8,3 кв.м.,загальною площею 45,3 кв.м.
Згідно довідки ЖБК № 1 м.Харцизька відповідач ОСОБА_3 повністю сплатив свій пайовий внесок в сумі 2572 крб.70 коп. за житлову площу 12,10 кв.м., загальна площа 21,4 кв.м.
За договором дарування від 10 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу Старко О.П., реєстр № 2012, зареєстрованого в реєстрі права власності на нерухоме майно 7 липня 2004 року під номером 7256 в книзі 34, ОСОБА_3 подарував ? частину АДРЕСА_1 ОСОБА_4
Договір посвідчений на підставі рішення Харцизького міського суду від 17.11.83 р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП БТІ м.Харцизька 25.02.2004 року, згідно якого за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано по ? частині АДРЕСА_1 на підставі рішення Харцизького міського суду від 17.11.1983 року.
Судом встановлено, і це не заперечувалось сторонами, що реєстрація права власності є незаконною, бо в рішенні суду не було зазначено про право власності на ? частину квартири. В рішенні суду вказано про право власності на ? частину первинного паю, а не ? частину квартири. Тобто КП БТІ видало витяг, а нотаріус посвідчив договір за відсутності право установчого документу, бо рішення суду від 17.11.1983 року не є право установчим документом.
Позивач та відповідач на підставі цього рішення суду та довідок ЖБК мали отримати свідоцтво на право власності відповідно на ? та ? квартири та зареєструвати своє право належним чином в КП БТІ.
Сам витяг містить опис об'єкту: загальна площа 67,60 кв.м., житлова площа: 48 кв.м., а відчужується, кімната № 1-9 житловою площею 12,10 кв.м., що ніяк не може складати ? частину квартири, бо 12,1 кв.м. складає ? від житлової площі квартири 48 кв.м. , ? частина усіх нежитлових приміщень загальною площею 9,8 кв.м.
При посвідченні договору дарування нотаріус також не звернув увагу на протиріччя між частиною в праві власності ? та фактично належної частини квартири 12,10 кв.м. і технічно переніс в текст договору запис з витягу про опис об'єкта.
Таким чином, суд доходить висновку, що цим договором позивача незаконно було позбавлено частини права власності.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст угоди не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин повинен здійснюватися у формі, встановленій законом.
У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності право чину є недотримання в момент здійснення угоди стороною вимог, які встановлені ст.203 цього Кодексу.
Недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом.
Згідно ст.216 Цивільного кодексу України у випадку недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Якщо у зв'язку з вчиненням недійсного правочину іншій стороні або третій особі спричинена збитки чи моральна шкода, то вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно було придбано безкоштовно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна переданого за недійсним правочином є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 27 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Згідно ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнали позов в частині визнання договору дарування ? частини спірної квартири недійсним та визнали обставини, зазначені в позові, то ці обставини не підлягають доказуванню, і тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Разом з тим, позивачка просить стягнути на її користь з відповідачів спричинену їй моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, що його спричинила при наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу обставин по справі, вбачається, що в дійсності вини відповідачів в ситуації, що виникла при укладанні договору, не вбачається, оскільки вони представили нотаріусу всі необхідні документи і не самі знали про допущену помилку, й тому вони не повинні нести за це відповідальність.
Тому суд вважає, що вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню 179,75 грн., тобто з кожного по 89,88 грн.
Керуючись ст. 15 ЗУ «Про власність» ст.ст. 203, 215-216, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу Старко Ольга Петрівна, Комунальне підприємство «Харцизьке бюро технічної інвентаризації», Житлово-будівельний кооператив № 1 м. Харцизька, про визнання договору дарування ? частини квартири недійсним, визнання права власності на ? частини квартири та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати договір дарування ? частини АДРЕСА_1 від 10 червня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу Старко О.П., реєстр № 2012, зареєстрований в реєстрі права власності на нерухоме майно 7 липня 2004 року під номером 7256 в книзі 34, номер витягу 4073514, недійсним.
Застосувати наслідки недійсності договору - витребувати майно із чужого незаконного володіння та повернути сторони у попередній стан, зобов'язати сторони договору повернути в натурі все, що вони отримали на виконання правочину.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частки АДРЕСА_1, які складаються з кімнати № 5 площею 8,30 кв.м, № 7 площею 15,30 кв.м, № 8 площею 12,30 кв.м та ? частину нежитлових приміщень.
Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені нею при зверненні до суду, в сумі по 89,88 грн. з кожного.
В решті вимог позову відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 08.11.2010 року.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: