Постанова від 03.11.2025 по справі 910/9851/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2025 р. Справа№ 910/9851/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Голік О.А. , Гуленко Ю.М.,

від відповідача-4: Кобук Р.А.

від відповідача-9: ОСОБА_10, Лакуста Р.А.

від відповідачів -1, -2, -3, -5, -6, -7, -8, -10, -11, -12: не з'явились

розглядаючи апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 (повний текст рішення складено 21.12.2023)

у справі №910/9851/20 (суддя К.В. Полякова)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_2 ;

2) ОСОБА_3 ;

3) ОСОБА_4 ;

4) ОСОБА_5 ;

5) ОСОБА_6 ;

6) ОСОБА_7 ;

7) ОСОБА_8 ;

8) ОСОБА_9 ;

9) ОСОБА_10 ;

10) ОСОБА_11 ;

11) ОСОБА_12 ;

12) ОСОБА_13

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Національного банку України

про відшкодування шкоди в розмірі 394 923 890,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про відшкодування шкоди у розмірі 394 923 890,12 грн. (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), заподіяної неналежним виконанням відповідачами своїх трудових зобов'язань шляхом ведення ризикованої діяльності, що суперечила інтересам ПАТ Банк "Траст" (Банк) та його кредиторам.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є пов'язаними особами з ПАТ Банк «Траст», у період з 2013 по 2016 роки, займали управлінські посади в Банку, були членами наглядової ради Банку, при здійсненні своєї діяльності не забезпечили здійснення прибуткової діяльності Банку, допускали здійснення Банком ризикових кредитних операцій, не визначили дієву політику управління ризиками, приховували реальний фінансовий стан Банку шляхом перекручування даних статистичної звітності, не привели діяльність Банку у відповідність до норм чинного законодавства, продовжували споживче кредитування, тобто діяли не в інтересах Банку, що призвело до збиткової діяльності Банку та завдання шкоди вкладникам та іншим кредиторам Банку.

На думку позивача, саме відповідачі, які в розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є пов'язаними з Банком особами, зобов'язані відповідно до статей 1166, 1190 Цивільного кодексу України, частин п'ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частини п'ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній станом на дату подання позову) у солідарному порядку відшкодувати шкоду у розмірі непогашених вимог кредиторів.

Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/9851/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 скасовано. Справу № 910/9851/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При направленні справи на новий розгляд Верховний Суд від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20 зауважив, що судами при попередньому розгляді справи не встановлено з достовірністю обставини щодо кола осіб, які є відповідальними у спірних правовідносинах, щодо наявності та доведеності протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів і визначеною Фондом заподіяною відповідачами Банку шкодою; не з'ясовано, чи можна вважати заявлену Фондом до стягнення суму шкоди недостатністю майна Банку для покриття вимог кредиторів Банку, не перевірено правильність визначення позивачем цієї суми; не досліджено належним чином доводи позивача про проведення відповідачами ризикової кредитної політики Банку та докази, які ці доводи підтверджують.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/9851/20 у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що при розгляді спору Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не наведено належних обґрунтувань, із наданням відповідних доказів щодо вчинення визначеними в якості відповідачів фізичними особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких Банку завдано збитків; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не доведено подання Банком недостовірної статистичної звітності; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не забезпечено належне ведення реєстру вимог кредиторів Банку. Відповідні обставини впливають на визначення загального розміру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк «Траст», на підставі чого розраховано суму позовних вимог у даній справі; Фонд не довів наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та визначеною Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заподіяною відповідачами ПАТ Банк «Траст» шкодою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/9851/20 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що місцевим господарським судом не проаналізовано аргументи Фонду, не досліджено долучені докази, зокрема, наявні в матеріалах справи звіти, висновки, довідки, постанови Національного банку України, складені за результатом проведених перевірок у ПАТ Банк «Траст», постанови правління Національного Банку України № 856/БТ від 25.12.2014, № 223-рш/БТ від 18.08.2016 «Про віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії проблемних», № 468-рш/БТ від 06.12.2016 «Про віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних, та не надано їм належну правову оцінку.

Крім того, апелянт вважає, що матеріалами справи повністю встановлено хто з відповідачів та коли допустив протиправну поведінку, а також відомі негативні для Банку та його кредиторів наслідки, проте суд не надав цим обставинам жодної оцінки, не встановивши ні їх протиправності, ні їх правомірності (добросовісності, лояльності та розумності). Судом першої інстанції також не враховано, що відповідачами у цій справі не було надано більш переконливих доказів, які б спростували висновки Національного банку України, як державного регулятора, та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як ліквідатора Банку, про те, що єдиною причиною неплатоспроможності ПАТ Банку «Траст» та недостатності майна цього Банку для задоволення вимог кредиторів є тривале неналежне управління Банком та здійснення ризикових операцій, що, на думку апелянта, є безумовною підставою для задоволення позову.

Скаржник наголошує, що для встановлення дійсних обставин справи, судом першої інстанції належало б належно дослідити докази, надані Фондом, в контексті відповідальності керівників Банку (пов'язаних осіб), які спільно протиправною поведінкою завдали Банку та його кредиторам шкоди та несуть солідарну відповідальність в межах загального та спеціального законодавства (ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.92,1190 ЦК України, ст.63 ЗаконуУкраїни «Про акціонерні товариства»), чого зроблено судом не було.

Крім цього, в апеляційній скарзі скаржник стверджує про належність ведення реєстру кредиторів ПАТ Банк «Траст» та відсутні порушення, про які зазначив суд першої інстанції.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Національного банку України (далі - НБУ)

У свою чергу, НБУ у своєму відзиві, наданому до суду 13.03.2024, у якому посилається на дані інспекційних перевірок ПАТ Банку «Траст» та зазначає про встановлення за результатами таких перевірок порушень у діяльності Банку та його менеджменту.

Також НБУ зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва не відповідає ознакам законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом не досліджено обставини/факти, які мають значення для справи, та на необхідність дослідження яких вказував Верховний Суд.

Так, НБУ зауважує, що судом не проаналізовано у повній мірі всі заходи впливу, які застосував Національний банк України до Публічного акціонерного банку Банк «Траст»; не надано оцінку звітам інспекційних перевірок Національного банку України, долученим до матеріалів справи, в яких було зафіксоване невжиття керівниками Банку заходів, покладених на них Законом України «Про банки і банківську діяльність», статутом та внутрішніми положеннями Банку, що призвело до порушення банківського законодавства. Також вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність солідарної відповідальності відповідачів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_14 .

18.03.2024 від ОСОБА_14 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому він зазначає, що вимоги Фонду про покладення на нього солідарної відповідальності є необгрунтованими і не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Також ОСОБА_11 ставить під сумнів факт віднесення його Фондом до кола осіб, які мають нести солідарну відповідальність за завдання Банку збитків, оскільки 16.07.2015 був звільнений, а його діяльність на посаді члена Правління Банку відповідала вимогам чинного законодавства, що підтверджується постановою Правління Національного банку України № 387/БТ від 18.06.2015 щодо визнання діяльності ПАТ Банк «Траст» такою, що відповідає законодавству.

Крім того, в якості спростувань відповідач звертає увагу на те, що в період з 01.01.2014 по 07.12.2016 діяльність ПАТ Банк «Траст» здійснювалась під наглядом куратора Національного банку України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_10 .

У відзиві поданому 18.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_10 зазначає, що в період з 25.12.2014 по 18.06.2015 до прийняття постанови Правління Національного банку України № 387/БТ від 18.06.2015 ПАТ Банк «Траст» було затверджено план фінансового оздоровлення. Протягом дії плану фінансового оздоровлення Банк здійснював прибуткову діяльність і виконував нормативи. Підставою для прийняття постанови Правління Національного банку України № 387/БТ від 18.06.2015 є виконання плану фінансового оздоровлення та нормативів Банку, в тому числі забезпечення прибуткової діяльності.

ОСОБА_10 вказує, що вона як посадова особа не може відповідати за збитки, що виникли в діяльності Банку наприкінці 2015 року та в подальшому, оскільки була 25.10.2015 звільнена з Банку та не мала можливості впливати на його діяльність. Вважає, що такі обставини підтверджують відсутність вини ОСОБА_10 та причинно-наслідкового зв'язку між реалізацією повноважень керівника та існуючими на думку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збитками/шкодою.

Крім цього, у відзиві ОСОБА_10 також зазначає, що Фондом не залучено у якості відповідачів головних бухгалтерів Банку, що свідчить про безпідставність його вимог в частині нанесення відповідачами шкоди; Фонд, стверджуючи про викривлення фінансової звітності Банку, не конкретизував і не надав пояснень, які саме показники, в тому числі балансу Банку і в розрізі яких даних, були перекручені.

Також ОСОБА_10 наводить свої спростування щодо існування протиправної поведінки керівників ПАТ Банк «Траст» та здійснення ризикової діяльності Банку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_12 .

У своєму відзиві, поданому 18.03.2024 ОСОБА_12 зазначає, що він має бездоганну ділову репутацію, не вчиняв незаконних дій в минулому, що призвели до банкрутства або ліквідації Банку та відповідно він не несе відповідальності за завдання збитків ПАТ Банк «Траст».

Крім цього ОСОБА_12 вказує, що після його звільнення з Банку 21.03.2016 він був погоджений Національним банком України на посаду начальника Служби внутрішнього аудиту ПАТ «КБ «Фінансовий партнер» від 09.08.2016; згодом на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту ПАТ «Юнекс Банк» від 15.02.2018.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 .

Представник відповідача-4 у своєму відзиві, поданому 19.03.2024 зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9851/20 від 05.12.2023 є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Також представник відповідача-4 вказує, що ризикова діяльність ПАТ Банк «Траст», про яку зазначає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не стосується та не може стосуватися ОСОБА_5 , оскільки: у діях ОСОБА_5 , як члена Наглядової ради Банку в період з 14.07.2015 по 11.04.2016 відсутня протиправна поведінка, адже порушення, які начебто було виявлено Національним банком України, та якими Фонд обґрунтовує ризикову діяльність та позовні вимоги в цілому, датуються задовго до 14.07.2015, тобто до дати, з якої ОСОБА_5 набув істотної участі в Банку; крім того, «ризикова діяльність» Банку, яку Фонд відносить до начебто неналежних дій керівництва Банку не може вважатися протиправною поведінкою в розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки поняття та чіткі ознаки «ризикової діяльності» не визначені в законодавстві України; діями ОСОБА_5 не було завдано шкоди Банку, а також кредиторам Банку, оскільки ОСОБА_5 не мав відношення до формування кредитного портфелю Банку за період, про який зазначається в довідках НБУ, а саме: протягом 2012-2014 років, та який, згідно з твердженнями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, став причиною збитковості Банку.

Представник відповідача-4 вважає, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність, а також сам розмір шкоди, як елементу складу цивільного правопорушення. Фондом протиправно включено до реєстру кредиторів ПАТ Банк «Траст» неіснуючі вимоги кредиторів (ТОВ «АА Сервіс Україна», яке є припиненим в результаті ліквідації, що штучно збільшило розмір збитків). Також оцінка ліквідаційної маси ПАТ Банк «Траст», яку було здійснено на замовлення Фонду, є необгрунтованою, порушення, що були допущені у частині Звітів про оцінку свідчать про заниження вартості активів ПАТ Банк «Траст». Так, на його думку, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не доведено зв'язку діяльності ОСОБА_5 з підставами неплатоспроможності Банку, що виключає можливість покладення на нього солідарної відповідальності.

Узагальнені доводи відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відзиви відповідачів-9 та 10 на апеляційну скаргу

29.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів-9 та 10 на апеляційну скаргу, які за своїм змістом є тотожними доводам апеляційної скарги.

Так, позивач зазначив, що відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у відзивах на апеляційну скаргу не спростовують доводів Фонду та висновків Національного банку України, що викладені в інспекційних перевірках НБУ за період з 01.07.2013 до 01.07.2016 та з 01.08.2016 по 12.09.2016 (включно); постановах правління Національного банку України №856/БТ від 25.12.2014, № 223-рш/БТ від 18.08.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до категорії проблемних», № 468-рш/БТ від 06.12.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних», де за наслідком узагальнення зауважень до діяльності ПАТ Банк «Траст» в період з 2013 по 2016 роки, визначено, що діяльність ПАТ Банк «Траст» є проблемною, тривалий час Банком порушується банківське законодавство, а з метою створення видимості нормальної фінансової діяльності Банком подається до НБУ недостовірна звітність.

Водночас, відповідач-9 ОСОБА_10 та відповідач-10 ОСОБА_11 не заперечують, що вони були посадовими особами Банку та входили до управлінського органу Банку в період 2013-2015 років, що припадає на час проведення НБУ інспекційної перевірки. Отже, позивач зазначив, що відповідачі, як посадові особи прямо впливали на діяльність Банку та зобов'язані були її здійснювати із врахуванням пункту 7.9. Статуту ПАТ Банк «Траст» в редакції 2012 року (що відповідає й Статуту в редакції від 2015 року) при виконанні своїх обов'язків відповідно до ЗУ «Про банківську діяльність», чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України, керівники Банку зобов'язані діяти на користь Банку і клієнтів та ставити інтереси Банку вище власних.

Позивач також звертає увагу на те, що доводи відповідачів про нормальну банківську діяльність спростовуються і тим, що 27.12.2014 Правлінням НБУ прийнято постанову № 856/БТ «Про віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Банку.

Позивач зазначив, що на переконання відповідачів за їх участі та спільно із «попереднім менеджментом» було виведено Банк із стану проблемності та виконано всі вимоги НБУ у зв'язку із прийняттям постанови Правління НБУ № 387/БТ від 18.06.2015 та незастосуванням заходів, передбачених ст. 75 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Проте, за умовами даної постанови в ПАТ БАНК «Траст» запроваджено особливий режим контролю за діяльністю Банку та призначено куратора, враховуючи, що ПАТ Банк «Траст» має граничне значення розміру регулятивного капіталу, яке станом на 12.06.2015 становило 120,4 млн. (за нормативного значення не менше ніж 120 млн. грн.). Отже, наявна необхідність посиленого контролю за діяльністю Банку з метою уникнення можливості невиконання ПАТ Банк «Траст» своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами.

Таким чином, позивач зауважив, що за наслідком прийняття постанови № 387/БТ, ПАТ Банк «Траст» продовжував перебувати під особливим режимом контролю НБУ з метою уникнення можливості невиконання Банком своїх зобов'язань перед вкладниками та кредиторами, що спростовує твердження відповідачів про належну діяльність ПАТ Банк «Траст». Однак, незважаючи на вже встановлені проблеми в діяльності установи, керівництво ПАТ Банк «Траст» продовжувало ризикову низькорентабельну діяльність, фактично за рахунок коштів вкладників - фізичних осіб.

За аналізом діяльності Банку в період 2013 - 2016 років Фонд та НБУ дійшли висновку, що в структурі активів основною складовою були кредити, надані клієнтам Банку. На дату введення тимчасової адміністрації 98,7% в структурі кредитного портфеля займали кредити, надані фізичним особам (більше 80% бланкові кредити), при цьому, переважно вони проблемні.

Водночас, відповідачами свідомо залишено поза увагою той факт, що обґрунтовуючи свої вимоги Фонд посилається на інспекційні перевірки Національного банку України, які були проведені в 2016 році за період з 2013 до 2016 років (період діяльності всіх відповідачів).

Відповідачами не спростовано відомості вказані в інспекційних перевірках, які були встановлені НБУ, де зафіксовано невжиття керівниками Банку заходів, покладених на них ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Статутом та внутрішніми Положеннями Банку, що призвело до порушення чинного банківського законодавства та не забезпечення прибуткової діяльності Банку.

Навпаки, керівництво Банку свідомо здійснює дії щодо подання недостовірної звітності до НБУ, що приховувало реальний стан ліквідності Банку, як наслідок відбулось надмірне перекладання на кредиторів ризиків, на які наражається Банк під час здійснення своєї діяльності.

Таким чином, позивач зазначив, що діяльність ПАТ Банк «Траст» під керівництвом відповідачів, була перевірена через деякий час після припинення трудових відносин, що не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності особи, що завдала шкоди.

Адже, позивач вважає, що саме за наслідком непрофесійної поведінки керівництва Банк втратив ліквідність, а починаючи із 2015 року діяльність банку - збиткова, що призвело до нанесення шкоди банку та його кредиторам, доведено належними та допустимими доказами у справі.

На переконання Фонду, відповідачі мають солідарно відповідати за нанесення їх спільними діями/бездіяльністю шкоди Банку та його кредиторам, а наведені норми є підставою для їх солідарної відповідальності.

Водночас, у відзивах на апеляційну скаргу, відповідачі-9 та 10 у справі не спростовують та не заперечують висновки НБУ, що були викладені в звітах про інспекційні перевірки ПАТ Банку «Траст» та відповідних довідках, складених за наслідками таких перевірок, не надають будь-яких доказів, які б спростовували або містили інформацію, відмінну від висновків державного регулятора, не надають жодних пояснень щодо своїх дій з керівництва Банком та тих недоліків в його роботі, які були встановлені Національним банком України та Фондом.

Не знайшли, на думку позивача, спростування й доведеність негативної якості кредитного портфелю Банку, що було встановлено за наслідками оцінки активів ПАТ Банк «Траст» (оцінка активів додано до матеріалів справи). Не спростовано відповідачами у справі і відомості вказані у довідці ПАТ Банк «Траст» від 01.07.2020 вих. №1252 щодо основних складових фінансової звітності.

Враховуючи викладене позивач зазначив, що відповідачами-9 та 10 у даній справі не було надано більш переконливих доказів, які б спростовували висновки Національного банку України, як державного регулятора, та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як ліквідатора Банку, про те, що єдиною причиною неплатоспроможності ПАТ Банку «Траст» та недостатності майна цього Банку для задоволення вимог кредиторів є тривале неналежне управління Банком та здійснення ризикових операцій, що, у свою чергу, є безумовною підставою для задоволення позову.

Позивач наголосив, що зважаючи на обставини справи та їх правове обґрунтування, надані ним докази в належний та допустимий спосіб, ним доведено завдану відповідачами (керівниками) Банку та його кредиторам шкоду, її розмір, вину, причинно-наслідковий зв'язок між розміром незадоволених акцептованих вимог кредиторів та заподіяною шкодою.

Узагальнені доводи відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відзив відповідача-4 на апеляційну скаргу

29.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-4 на апеляційну скаргу, яка за своїм змістом є тотожньою доводам апеляційної скарги.

Так, позивач зазначив, що Фонд забезпечуючи виведення із ринку неплатоспроможного Банку, керується положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який передбачає в тому числі й порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів. У разі дотримання кредитором порядку та строків звернення із заявою про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог та підтвердження їх фактичними даними наявними в Банку, незгода із таким включенням третьої особи не може бути підставою для відмови.

Водночас, позивач зауважує, що розмір шкоди в межах даної справи сформовано за наслідком завершення ліквідаційної процедури та затвердження ліквідаційного балансу/звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Банку «Траст», відповідно до якого була встановлена та погашена сума вимог кредиторів у розмірі 394 923 890,12 грн (сума всіх черг), що і є розміром незадоволених вимог таких кредиторів до Банку і, власне, становить ціну позовних вимог. До матеріалів справи додано копію Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Банку «Траст», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.02.2020 року №1904 із Додатком 11; перелік вимог кредиторів ПАТ Банку «Траст», які були включені до реєстру вимог кредиторів залишились не задоволеними станом на 15.10.2020 та довідка про залишок незадоволених кредиторських вимог ПАТ Банку «Траст» станом на 22.12.2020. У даних документах вказано перелік кредиторів та розмір вимог, які були незадоволені за наслідком ліквідаційної процедури, відповідач-4 не був позбавлений можливості ознайомитись із даними відомостями та відповідно звернутись із клопотанням про витребування конкретних доказів. Більш того, рішення Виконавчої дирекції Фонду від 03.11.2020 №1904 «Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Банку «Траст» є чинним, не оскаржувалось.

Позивач зазначає, що ним долучено копію рішення Виконавчої дирекції Фонду №1193 від 27.03.2017 «Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Банку «Траст» із усіма змінами, включаючи і вимоги Фонду, що підтверджує і відповідач-4, яке не скасовано та не оскаржено, що свідчить про безпідставність припущень відповідача-4, що нібито Фондом не надано структури акцептованих до реєстру вимог Фонду на суму 545 350 273,11 грн.

Також позивач звертає увагу, що відповідач-4 безпідставно вважає, що у Банку та відповідачів відсутні зобов'язання перед ТОВ «АА Сервіс Україна» на суму 4 329 581,07 грн. Відповідно до реєстру Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Банку «Траст» акцептованих уповноваженою особою Фонду, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1193, вимоги ТОВ «АА Сервіс України» у розмірі 4 329 581,07 грн включені на підставі заяви про вимоги кредитора вх. №475 від 26.01.2017. Отже, позивач вважає, що така заява була подана в порядку та строки, передбачені статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а розмір вимог підтверджується первинними документами, що є в розпорядженні Банку, та відповідає даним балансу Банку. Таким чином, підстав для відхилення таких вимог в Банку не було. Крім того, ТОВ «АА «Сервіс Україна», як кредитор Банку, не звертався до уповноваженої особи Фонду для виключення своїх вимог з реєстру.

Стосовно тверджень відповідач-4, що Фондом не надано доказів в підтвердження розміру вимог ПАТ «Національний банк Траст» (рф), позивач зазначив, що не зважаючи на належність даного Банку до країни агресора, Фонд та його уповноважені особи зобов'язані діяти в межах законодавства України, що передбачає спеціальну процедуру акцептування вимог кредиторів. Відповідно до реєстру Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ Банку «Траст» акцептованих уповноваженою особою Фонду, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1193, вимоги ПАТ «Національний банк Траст» у розмірі 110 542 309,75 грн включені на підставі заяви про вимоги кредитора вх. №011/109 від 03.02.2017 та вх. №716 від 10.02.2017. Отже, позивач вважає, така заява була подана в порядку та строки, передбачені статтею 45 Закон №4452-VI, а розмір вимог підтверджується первинними документами, що є в розпорядженні Банку, та відповідає даним балансу Банку. Таким чином, підстав для відхилення таких вимог у Банку не було.

При цьому, позивач вважає, що відповідач-4 висловлює необґрунтоване припущення, що рішення від 14.02.2017 у справі №910/21171/16, яке підтверджує відсутність заборгованості ПАТ Банку «Траст» перед ПАТ «Національний банк Траст» у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №1010/02 від 31.12.2015 про зарахування. Тому, на сьогодні перебування ПАТ «Національний банк Траст» (рф) в переліку (реєстрі) акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банку «Траст» є виконанням вимог законодавства на час звернення кредитора та відповідачем-4 не доведено належними та допустимими доказами законні підстави для виключення вимог ПАТ «Національний банк Траст» (рф) із реєстру акцептованих вимог Банку.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Банку «Траст» долучено додаток 1 - довідку про кошти, що надійшли на користь Банку та використані на оплату витрат, пов'язаних з ліквідацією ПАТ Банку «Траст», протягом здійснення процедури ліквідації з 30.12.2016 по 14.10.2020, що, на думку позивача, додатково спростовує твердження відповідача-4 про те, що при формуванні розміру шкоди (збитку) заподіяної Банку не були враховані надходження та не надані докази погашення вимог кредиторів Банку.

Стосовно висновків рецензентів доданих до матеріалів справи ОСОБА_5., позивач вважає, що Рецензії, виконані рецензентом Дяченко Г.Я., є неналежним доказом та жодним чином не спростовують відомості та висновки викладені у Звітах про оцінку активів ПАТ Банку «Траст». Більш того, Рецензії, долучені відповідачем-4, ґрунтуються на припущеннях та сформовані із порушенням вимог законодавства, без врахування усіх істотних та суттєвих відомостей щодо об'єкту оцінки. Фонд вважає, що відповідачем-4 не надано до суду належних та допустимих доказів невідповідності Звітів про незалежну оцінку активів ПАТ Банку «Траст» положенням Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Позивач наголошує, що факт спільного заподіяння шкоди відповідачами у справі підтверджується наданими позивачем спільними доказами - інспекційними перевірками ПАТ Банку «Траст» за період 2013 - 2016 років (припадає на період діяльності всіх відповідачів у справі), довідкою ПАТ Банку «Траст», рішенням НБУ про віднесення банку до категорії проблемного/неплатоспроможного, витягом зі Звіту про оцінку активів Банку, іншими доказами, що свідчить про спільний (неподільний) характер дій/ бездіяльності заподіювачів шкоди, що з урахуванням положень статей 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України та статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є цілком законною підставою для пред'явлення Фондом єдиного позову про солідарне відшкодування шкоди та виключає можливість поділу на періоди.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що неплатоспроможність Банку настала за наслідком тривалої неправомірної поведінки відповідачів, враховуючи відомості Звітів про інспекційні перевірки Банку, проведені НБУ, Постанов НБУ про неодноразове віднесення ПАТ Банку «ТРАСТ» до категорії проблемного, що в подальшому стало підставою і виведення Банку із ринку.

На переконання Фонду, висновок про неправомірність (дій/бездіяльність) поведінки відповідачів у цій справі є більш ніж очевидним. Жодний з відповідачів у справі так і не зміг надати хоча б якісь пояснення щодо мотивів їх дій, а саме, здійснення незбалансованої стратегії управління активами та пасивами, не забезпечення дотримання нормативів, встановлених Національним банком України, що призвело до значного зниження вартості активів Банку та неможливості подальшого функціонування банківської установи, як наслідок Банк не спроможний забезпечити захист вкладів та є фінансово нестійкий. Керівництво ПАТ Банку «Траст», розуміючи, що діяльність Банку є низькорентабельною та не може виконувати нормативи, встановлені НБУ, здійснювало дії щодо умисного приховування реального фінансового стану Банку щодо його активів та ліквідності, зокрема, подавало до НБУ недостовірну статистичну звітність Банку, що позбавило НБУ можливості вплинути на діяльність установи та вжити завчасних заходів для визнання банку проблемним/неплатоспроможним. Натомість, відповідачі у справі не спростували висновків НБУ, що були викладені у Звітах про інспекційні перевірки ПАТ Банку «Траст» та відповідних довідках, складених за наслідками таких перевірок, не надали будь-яких доказів, які б спростовували або містили інформацію, відмінну від висновків державного регулятора, не надали жодних пояснень щодо своїх дій як керівництва Банком та тих недоліків в їх роботі, які були встановлені Національним банком України. Більш того, на думку позивача, матеріалами справи підтверджено, що відповідачами допускалась протиправна бездіяльність та не вживались заходи для запобігання завданню шкоди Банку та як наслідок його кредиторам.

У подальшому, представники сторін надали ряд письмових додаткових пояснень, в яких вони підтримали свої позиції щодо предмету спору.

Зазначені заяви, пояснення досліджені судом апеляційної інстанції на підставі ст.42 ГПК України, але в межах, передбачених ст. 269 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/9851/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б.. судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/9851/20 задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи № 910/9851/20, матеріали справи № 910/9851/20, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/9851/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі №910/9851/20 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 залишено без руху.

20.02.2024 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 та призначено її до розгляду на 15.04.2024.

Під час судового засідання 15.04.2024 судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відповідачу - ОСОБА_6 , який проживає в Австралії.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 колегія суддів визначила за необхідне направити судове доручення центральному органу виконавчої влади Австралії та зупинити апеляційне провадження у справі №910/9851/20 на час виконання судового доручення (вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024). Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 призначено на 01.07.2024, а також визначено резервну дату судового засідання на 02.09.2024.

У судовому засіданні 01.07.2024 колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу стосовно того, що станом на 01.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду не надходили відомості стосовно повідомлення ОСОБА_6 та отримання ним судового доручення та ухвали від 15.04.2024, вирішила зупинити провадження у справі № 910/9851/20 та призначити справу до слухання на резервну дату, а саме на 02.09.2024.

13.08.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від уповноваженого органу Австралії надійшла відповідь на запит щодо вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/9851/20, без виконання.

У судовому засіданні 02.09.2024 колегія суддів поставила на обговорення учасників процесу питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_6 , який проживає у Австралії, але належним чином не повідомлений про розгляд справи. Учасники процесу у судовому засіданні висловились щодо необхідності повторного направлення до Австралії судового доручення про вручення ухвали ОСОБА_6 з метою його повідомлення про розгляд справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №910/9851/20 на час виконання судового доручення (вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024). Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити переклад ухвали на англійську мову, а також доручення про вручення документів із вказівкою найменування запитуючої установи, ім'я, адресу та місце знаходження адресата, перелік документів, які підлягають врученню і підтвердження про вручення та короткого викладу документу, що підлягає врученню, нотаріально посвідчити вірність перекладу, здійснити проставляння штампа «Apostille» та надати їх в трьох примірниках до канцелярії Північного апеляційного господарського суду в строк до 20.09.2024. Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 призначено на дату - 11.11.2024. Визначено резервну дату судового засідання - 09.12.2024.

11.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли витребувані документи відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/9851/20, які були направлені Північним апеляційним господарським судом до Міністерства юстиції України для подальшого направлення до уповноваженого органу Австралії для їх подальшого вручення відповідачу ОСОБА_6 рекомендованим поштовим повідомленням № 0600298487079.

У судовому засіданні 11.11.2024 колегія суддів поставила на обговорення учасників процесу питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_6 , який проживає у Австралії, але належним чином не повідомлений про розгляд справи. Учасники процесу у судовому засіданні висловились щодо необхідності повторного направлення напряму до Центрального органу Австралії судового доручення про вручення ухвали відповідачу ОСОБА_6 з метою його повідомлення про розгляд справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №910/9851/20 на час виконання судового доручення (вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024). Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 призначено на раніше визначену резервну дату - 09.12.2024.

У судовому засіданні 09.12.2024 колегією суддів розглянуто клопотання представника ОСОБА_5 , яке надійшло 11.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду про витребування доказів, в якому останній просив:

- витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців. 17; ідентифікаційний код 21708016) копію заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з додатками до ПАТ Банк "Траст" з кредиторськими вимогами в сумі 540 843 108.29 грн та інформації щодо погашення вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час ліквідаційної процедури банку;

- витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копію заяви ПАТ Національний Банк "Траст" (рф) до ПАТ Банк "Траст" з кредиторськими вимогами в сумі 110 542 309,75 грн та інформації щодо погашення вимог ПАТ Національний Банк "Траст" під час ліквідаційної процедури банку;

- витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копії заяв з кредиторськими вимогами з додатками усіх інших кредиторів ПАТ Банк "Траст" згідно з реєстром акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк "Траст", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.03.2017 № 1193.

Також, під час судового засідання 09.12.2024 колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відповідачу - ОСОБА_6 який перебуває в Австралії.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/9851/20 клопотання відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України: копію заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з додатками до ПАТ Банк "Траст" з кредиторськими вимогами в сумі 540 843 108,29 грн; копію заяви ПАТ Національний Банк "Траст" (рф) до ПАТ Банк "Траст" з кредиторськими вимогами в сумі 110 542 309,75 грн та інформацію щодо погашення вигом ПАТ Банк "Траст" під час ліквідаційної процедури банку; копії заяв з кредиторськими вимогами з додатками усіх інших кредиторів ПАТ Банк "Траст" згідно з реєстром акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк "Траст", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.03.2017 № 1 193. В іншій частині клопотання відмовлено.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №910/9851/20 на час виконання судового доручення (вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024). Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 призначено на 07.04.2025.

У судовому засіданні 07.04.2025 колегією суддів встановлено, що 02.04.2025 представником ОСОБА_5 до суду подано клопотання, в якому він просив повторно надати витребувані ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у Національного банку України документи, а також зазначив про помилку в повідомленні про день, час і місце розгляду справи відповідача ОСОБА_6 у зв'язку з чим просив суд відкласти розгляд справи. Представник НБУ в судовому засіданні зазначив, що на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2024 до апеляційного суду 05.02.2025 було надано пакет документів.

Колегія суддів, обговоривши з учасниками судового процесу вказані вище питання, відклала розгляд справи для з'ясування питання щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_6 про дату, час і місце розгляду справи та надходження витребуваних документів від НБУ до суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 на 12.05.2025 у зв'язку із необхідністю ознайомлення учасників процесу із наданими НБУ документами та повідомленням ОСОБА_6 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у період із 12.05.2025 по 16.05.2025 у відпустці, справу №910/9851/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

12.05.2025 від представника ОСОБА_5 надійшло клопотання про витребування у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нових доказів.

У судовому засіданні 12.05.2025 колегія суддів, заслухавши думку сторін з приводу заявленого клопотання представника відповідача ОСОБА_5 та керуючись статтями 118, 207, 234 ГПК України, протокольною ухвалою від 12.05.2025 залишила вищевказане клопотання без розгляду.

Крім того, колегія суддів поставила на обговорення учасників процесу питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_6 , який проживає у Австралії, але належним чином не повідомлений про розгляд справи. Учасники процесу у судовому засіданні висловились щодо необхідності повторного направлення напряму до Центрального органу Австралії судового доручення про вручення ухвали Будкіну С.В. з метою його повідомлення про розгляд справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 зупинено апеляційне провадження у справі №910/9851/20 на час виконання судового доручення (вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024). Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 призначено на 30.07.2025.

У судовому засіданні 30.07.2025 колегією суддів встановлено, що безпосередньо перед судовим засіданням 30.07.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник ОСОБА_5 адвокат Кобук Р.А., подав додаткові пояснення у справі. Протокольною ухвалою колегією суддів вказані пояснення були залишені без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України.

30.07.2025, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 на 22.09.2025.

22.09.2025, суд, заслухавши додаткові пояснення учасників судового процесу, оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 на 22.10.2025.

Колегією суддів у судовому засіданні 22.10.2025 було досліджено матеріали справи, всі заяви, заперечення, додаткові пояснення, після чого, суд апеляційної інстанції перейшов на стадію судових дебатів. У судових дебатах учасники справи виступили з промовами, представляючи свої аргументи, обґрунтовуючи свої позиції та надали правові висновки щодо справи.

Після чого, колегією суддів у зв'язку зі складністю справи, оголошено про відкладення стадії ухвалення та проголошення судового рішення на 03.11.2025.

У встановлений час 03.11.2025 оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Обов'язок суду, це дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод (ст. 6 Конвенції).

Належне мотивування судового рішення: демонструє сторонам, що суд почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надає сторонам можливість вирішити питання про доцільність його оскарження; забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи; забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям (п.22 Висновку № 3 КРЄС, рішення ЄСПЛ у справі «Мала проти України» від 03.07.2014).

Ефективність справедливого розгляду - сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. (рішення ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії»).

Вмотивованість судового рішення захищає особу від сваволі суду (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).

Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи ( постанова ВПВС від 10.06.2021 у справі № 11-104сам21).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Фріда" проти України" від 08.12.2016).

Враховуючи викладене, а також у зв'язку з необхідністю повідомлення учасників процесу, які перебувають за кордоном, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на ст.ст.2,7,13 ГПК України, на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/9851/20 розглядалась протягом розумного строку, з наданням часу учасникам апеляційного провадження для ознайомлення з позицією один одного та заслухавши їх у відкритому судовому засіданні.

Явка представників сторін

Відповідачі - 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 12 в судові засідання, не з'являлись, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів - 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 12.

Позиції учасників справи

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.10.2025 підтримували доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача - 4, адвокат Кобук Р.А., відповідачка-9 ОСОБА_10 та її представник - адвокат Лакуста О.І., відповідач-10 - ОСОБА_11 , відповідач-11 - ОСОБА_12 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.10.2025 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представниця третьої особи - НБУ у судовому засіданні апеляційної інстанції 22.10.2025 підтримала апеляційну скаргу позивача, з підстав викладених у відзиву на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25.12.2014 постановою Правління Національного банку України № 856/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» віднесено ПАТ Банк «Траст» до категорії проблемних строком до 180 днів; на період віднесення ПАТ Банку «Траст» до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратором ПАТ Банку «Траст» службовця Національного банку України Абрамова Ю.Є.

11.06.2015 Голова Правління ПАТ Банку «Траст» ОСОБА_10 звернулася до Національного банку України із проханням зняти обмеження, що накладені постановою від 25.12.2014 № 856/БТ.

18.06.2015 постановою Правління Національного банку України прийнято рішення «Про визнання діяльності Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» такою, що відповідає законодавству, та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» призначено куратора.

18.08.2016 Національним банком України прийнято рішення № 223-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» до категорії проблемних», яким віднесено ПАТ Банк «Траст» до категорії проблемних строком до 180 днів.

06.12.2016 Національний банк України прийняв рішення 468-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2699 від 06.12.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Банку «Траст» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

29.12.2016 Правління Національного банку України прийняло рішення № 559-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банку «Траст», на підставі якого виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 3085 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.12.2016 № 3085 припинено тимчасову адміністрацію ПАТ Банку «Траст» з 30.12.2016, запроваджено процедуру ліквідації ПАТ Банку «Траст» строком на два роки з 30.12.2016 по 29.12.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора Кухареву В.В.

27.03.2017 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням № 1193 затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Банку «Траст», акцептованих уповноваженою особою Фонду, та суму реєстру акцептованих вимог кредиторів. Відповідно до зазначеного рішення (з урахуванням внесених до цього рішення змін) та звіту про виконання ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства Банк «Траст», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1904 від 03.11.2020, загальна сума акцептованих вимог кредиторів станом на 15.10.2020 становила 673 699 612,23 грн.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №1873 від 11.05.2017 затвердила акт формування ліквідаційної маси станом на 01.03.2017. Згідно з цим рішенням (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 908 від 07.05.2020) ринкова вартість ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» станом на 01.03.2017 склала 286 376 797,71 грн.

Відповідно до Звіту про виконання ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства Банку «Траст», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1904 від 03.11.2020, та відповідно до довідки про залишок незадоволених кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» станом на 22.12.2020 розмір непогашених вимог кредиторів Банку склав 394 923 890,12 грн.

01.06.2020 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся в порядку частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , як до пов'язаних з Публічним акціонерним товариством Банком «Траст» осіб з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної Банку та його кредиторам неправомірними діями цих осіб, у розмірі, що становить різницю між сумою незадоволених вимог кредиторів та оціночною вартістю залишку ліквідаційної маси.

Однак, зазначені вимоги Фонду не були задоволені, що стало підставою для звернення Фонду з позовом у цій справі.

Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди у розмірі 394 923 890,12 грн, що дорівнює розміру непогашених вимог кредиторів Банку, визначеному у Звіті про виконання ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства Банку «Траст», затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1904 від 03 листопада 2020 року.

На обґрунтування правових підстав для солідарного стягнення 394 923 890,12 грн. (з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.12.2020) Фонд посилається на те, що відповідачі є пов'язаними особами ПАТ Банку «Траст».

Фонд у позовній заяві посилається на те, що відповідно до аналізу складових фінансової звітності за 2013-2015 роки та за 06.12.2016 ПАТ Банк «Траст» впродовж останніх 3-х років (з 01.01.2014 по 07.12.2016) проводив ризикову кредитну політику. Фактично основним ресурсом для надання кредитів були залучені у фізичних осіб кошти. У структурі активів основною складовою були кредити, надані клієнтам Банку. На дату введення тимчасової адміністрації 98,7 % у структурі кредитного портфеля займали кредити надані фізичним особам. За результатами інспектування банку спеціалістами Національного банку України встановлено, що керівництво ПАТ Банку «Траст» умисно приховувало низку якість кредитного портфелю фізичних осіб.

Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов'язаних осіб Банку, Фонд визначив положення ч. 5 та 6 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/9851/20 у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.

За змістом статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів відповідачів на неї, враховуючи вказівки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у даній справі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з доповненням мотивувальної його частини із наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є деліктними правовідносинами з приводу відшкодування шкоди, тобто такими, що виникли між сторонами, які не перебувають між собою у договірних відносинах та завдана заявлена до стягнення шкода не пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Розглядаючи спори про стягнення шкоди, суди мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Позовні вимоги у даній справі заявлені Фондом, зокрема, на підставі частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакціях цих законів, чинних станом на дату подання Фондом позову, які є спеціальними у спірних правовідносинах.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов'язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення протиправної діяльності пов'язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій, тобто станом на дату звернення із даним позовом до суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до правовідносин, що стосуються здійснення відповідачами своїх повноважень у період 2013 - 2016 років, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підлягають застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "'Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, чинних у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень.

Відповідно до пункту 15 частини І статті 2 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній протягом 2013 - 2016 років) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі статті 63 Закону "Про акціонерні товариства".

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакціях, чинних протягом 2013 - 2016 років):

учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку;

істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Частина 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакціях, чинних протягом 2013-2016 років) до керівників банку відносить голову, його заступників та членів ради банку, голову, його заступників та членів правління банку, головного бухгалтера банку.

За змістом частин 1.2 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній з 07.03.2015 по 07.12.2016 - дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації) для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є, зокрема особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівники та члени комітетів ради банку та правління банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи. Особа вважається пов'язаною з банком з моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог цієї статті.

Отже, у редакції частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чинній до 11.08.2015 Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесения банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

У редакції частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чинній із 12.08.2015 та станом на 08.07.2020, Фонд мав повноваження звертатися до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Таким чином, різниця між старою та новою редакцією зазначеної норми полягає у тому, що:

1) редакція цієї норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, містила більш широке коло осіб, до яких Банк може звертатися з вимогою, - не лише до власників істотної участі, контролерів та керівників Банку, а й до будь-яких пов'язаних з банком осіб;

2) редакція цієї норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, передбачала недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами як обов'язкову умову, за наявності якої Фонд мав право звернутися з позовом.

При цьому, термін «пов'язаної з банком особи» відображений із 08.03.2015 у статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до пункту 6-2 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12 серпня 2015 року до 22 травня 2020 року) недостатність майна банку - перевищення розміру зобов'язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Крім того, питання відповідальності банку за своїми зобов'язаннями урегульовані статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що була чинна протягом 2013-2015 років, до внесення змін до цієї норми згідно із Законом України № 218-VIII від 02 березня 2015 року, що набрав чинності 08 березня 2015 року) власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.

На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час звернення Фонду до суду з позовом у цій справі) власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Колегія суддів зазначає про те, що до норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді, як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов'язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.

Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватися редакції статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Водночас, норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13 травня 1997 року).

Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах у 2013 - 2016 роках.

Аналогічні висновки щодо застосування частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладеніу пунктах 131 - 148 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до правовідносин, які стосуються здійснення відповідачами своїх повноважень у період 2013 - 2016 років, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підлягають застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, чинних у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Так, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішення спору у цій справі, про що обґрунтовано зазначив позивач у касаційній скарзі.

Крім того, аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Предметом позову у цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної Публічному акціонерному товариству Банк «Траст» протиправними діями, бездіяльністю осіб, які є власниками істотної участі Банку, були керівниками Банку (членами правління та наглядової ради Банку). Тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності власників істотної участі Банку та керівників Банку перед юридичною особою - Банком.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачі у межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 «Управління банком» Розділу ІІ цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов'язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Відповідно до частини другої статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У даній справі, позивач стверджує, що шкода Банку та його кредиторам була завдана внаслідок таких дій/бездіяльності відповідачів:

1) проведення ризикової кредитної політики, здійснення ризикових кредитних операцій (видача незабезпечених кредитів, не здійснення фактичної оцінки кредитного ризику, фінансового стану позичальника, основним ресурсом для надання кредитів були кошти, залучені у фізичних осіб);

2) порушення банківського законодавства, здійснення незбалансованої стратегії управління активами та пасивами, не забезпечення дотримання встановлених чинним законодавством обов'язкових економічних нормативів, зокрема показника регулятивного капіталу, подання недостовірної статистичної звітності з метою штучного покращення якості кредитного портфелю, що свідчить приховування реального фінансового стану Банку;

3) невиконання обов'язків, передбачених банківським законодавством, статутом та внутрішніми положеннями Банку, вимог Національного банку України, неприведення наявних внутрішніх документів у відповідність до вимог чинного законодавства, не здійснення контролю за діяльністю Банку щодо операцій з кредитування, неналежне здійснення контролю за функціонуванням системи управління операційним ризиком, невпровадження адекватної системи управління операційними ризиками в Банку;

4) не забезпечення підтримання капіталу на достатньому рівні, не здійснення прибуткової діяльності Банку.

Відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову предметом доказування у цій справі та обставинами, що складають предмет дослідження судами, є:

1) належність відповідачів до пов'язаних з Банком осіб: зокрема до власників істотної участі, керівників банку; дати набуття статусу власника істотної участі, дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; персональний склад органів управління Банку у період 2013 - 2016 років, визначений позивачем як спірний період;

2) факти протиправної поведінки відповідачів (здійснення ризикових кредитних операцій та яких саме, недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів Національного банку України, обставини, що підтверджують невиваженість кредитної політики Банку та її ризикованість, обставини приховування реального фінансового стану банку, відсутність у Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам Банку тощо);

3) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір шкоди Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою внутрішньою політикою управління, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку);

4) наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою (обставини того, що існуюча недостатність майна Банку є наслідком саме протиправних дій відповідачів).

Крім того, відповідачі мають довести відсутність своєї вини у завданні шкоди, а суди дослідити обставини наявності / відсутності вини відповідачів у її заподіянні.

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідача/відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній протягом 2013 року до 07 березня 2015 року) учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній з 07 березня 2015 року по 07 грудня 2016 року - дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації) учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 2 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній протягом 2013 - 2016 років) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакціях, чинних протягом 2013 - 2016 років,) учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку; істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Частина перша статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакціях, чинних протягом 2013 - 2016 років) до керівників банку відносить голову, його заступників та членів ради банку, голову, його заступників та членів правління банку, головного бухгалтера банку.

За змістом частин першої та другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній з 07 березня 2015 року по 07 грудня 2016 року - дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації) для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є, зокрема особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівники та члени комітетів ради банку та правління банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи.

Особа вважається пов'язаною з банком з моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із розділом 7 Статуту ПАТ Банку "Траст", затвердженого Загальними зборами акціонерів Банку (протоколом № 6 від 02.07.2012) (Статут в редакції 2012 року) до органів управління Банку відносяться: Загальні збори акціонерів, Наглядова рада, Правління. Органами контролю є: Ревізійна комісія Банку та Служба внутрішнього аудиту.

Загальними зборами акціонерів Банку затверджено Статут ПАТ Банку "Траст" в новій редакції (протокол № 10 від 14.07.2015 року) (Статут в редакції 2015 року), відповідно до розділу 7 якого до органів управління банку відносяться: Загальні збори акціонерів та Правління Банку. Органами контролю є: Наглядова рада та Внутрішній аудит Банку.

Відповідно до пункту 7.4.4. Статуту в редакції 2012 року передбачено, що Наглядова рада Банку є органом, що здійснює захист акціонерів банку, і в межах своєї компетенції, визначеної цим Статутом, Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про акціонерні товариства», контролює та регулює діяльність Правління. Водночас, до виключної компетенції Наглядової ради належить: контроль за діяльністю Правління Банку, контроль за реалізацією основних напрямків діяльності Банку, затвердження стратегії (бізнес-плану) розвитку Банку, призначення Голови Правління Банку та членів Правління, визначення вірогідності визнання Банку неплатоспроможним внаслідок прийняття на себе зобов'язань або їх невиконання, в тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій, та інше.

Згідно із пунктом 7.4. Статуту в редакції 2015 року Наглядова рада Банку є органом, що здійснює контроль за діяльністю Правління банку, захист прав вкладників, інших кредиторів та акціонерів Банку. До виключної компетенції Наглядової ради Банку належить: затвердження стратегії розвитку Банку відповідно до основних напрямів діяльності, визначених загальними зборами акціонерів Банку, визначення та затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління ними, а також переліку ризиків, їх граничних розмірів, визначення кредитної політики Банку, здійснення контролю за діяльністю Правління банку, контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою, за результатами проведення зовнішнього аудиту, вирішення інших питань.

Відповідно до пункту 7.5. Статуту в редакції 2015 року Правління Банку є виконавчим органом Банку, який очолює Голова Правління Банку. Правління Банку здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для його статутної діяльності, та несе відповідальність за результатами фінансово-господарської діяльності Банку згідно з принципами та порядком, встановленими цим Статутом, рішеннями Загальних зборів акціонерів Банку і Наглядової ради Банку. До компетенції Правління Банку належить: реалізація стратегії та бізнес-плану розвитку Банку; реалізація стратегії та політики управління ризиками, затвердженої Наглядовою радою Банку, забезпечення впровадження процедур виявлення, оцінки, контролю та моніторингу ризиків; інформування Наглядової ради Банку про показники діяльності Банку, виявлення порушення законодавства, внутрішніх положень Банку та про будь-яке погіршення фінансового стану Банку або про загрозу такого погіршення, про рівень ризиків, що виникають у ході діяльності Банку; забезпечення виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради Банку, вирішення інших питань.

Як передбачено пунктом 7.6. Статуту в редакції 2015 року (що відповідає пункту 7.7. Статуту в редакції 2012 року) керівниками Банку є Голова, його заступники та члени Наглядової ради Банку, Голова, його заступники та члени Правління Банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених структурних підрозділів Банку.

Пункт 7.9. Статуту в редакції 2015 року (що відповідає пункту 7.9. Статуту в редакції 2012 року) передбачає, що при виконанні своїх обов'язків відповідно до ЗУ "Про банківську діяльність", чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України, керівники Банку зобов'язані діяти на користь Банку і клієнтів та ставити інтереси Банку вище власних. Зокрема, керівники Банку зобов'язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; приймати рішення в межах наданих повноважень та інші.

Як вбачається з матеріалів справи:

- станом на 01.07.2013 акціонерами ПАТ Банку «Траст» значилися: ОСОБА_16 - 28,00%; ОСОБА_3 - 28,00%, ОСОБА_4 - 44,00%;

- станом на 01.10.2015 акціонерами значилися: ОСОБА_16 - 28,00%; ОСОБА_5 - 72,00%;

- станом на 01.07.2016 акціонерами були: ОСОБА_5 - 36,40%; Компанія V.F.A. INVESTMENTS LIMITED (ВІ.ЕФ.ЕЙ. ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД) ОСОБА_17 - 42,50% (дозвіл на придбання істотної участі у розмірі 24,99% надано Рішенням Комісії Національного банку України від 15.06.2011 №340; опосередкована участь відсутня); ОСОБА_2 - 16,10%; ОСОБА_13 - 5,00%. При цьому, єдиним власником V.F.A. INVESTMENTS LIMITED станом на 01.07.2016 був ОСОБА_5 .

Поряд із цим, з 16.04.2007 Головою Спостережної ради Банку був ОСОБА_4 , членами Спостережної ради Банку - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позачерговими Загальними зборами акціонерів ухвалено рішення про припинення повноважень Голови та Членів Наглядової Ради ПАТ Банку «Траст» (Протокол № 10 від 14.07.2015) щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 . Також обрано Голову та членів Наглядової ради ПАТ Банку «Траст»: ОСОБА_18 ради - ОСОБА_6 ; член Наглядової ради - ОСОБА_5 ; член Наглядової ради - ОСОБА_9 ; член Наглядової ради - ОСОБА_7 ; член Наглядової ради - ОСОБА_19 .

Надалі, позачерговими Загальними зборами акціонерів ухвалено рішення про обрання Голови та членів Наглядової ради ПАТ Банку «Траст» (Протокол № 11 від 16.11.2015): ОСОБА_18 ради - ОСОБА_6 ; член Наглядової ради - ОСОБА_8 ; член Наглядової ради - ОСОБА_5 ; член Наглядової ради - ОСОБА_9 ; член Наглядової ради - ОСОБА_7 .

Позачерговими Загальними зборами акціонерів ухвалено рішення, оформлене протоколом № 12 від 11.04.2016, про припинення повноважень Членів Наглядової Ради ПАТ Банку «Траст», в т.ч. ОСОБА_5 , та обрано новий склад Голови та членів Наглядової ради ПАТ Банку «Траст»: ОСОБА_18 ради - ОСОБА_6 ; член Наглядової ради - ОСОБА_8 ; член Наглядової ради - ОСОБА_20 ; член Наглядової ради - ОСОБА_9 ; член Наглядової ради - ОСОБА_7 .

24.06.2016 достроково припинено повноваження ОСОБА_9 - члена Наглядової ради ПАТ Банку «Траст» за його власним бажанням.

Позачерговими Загальними зборами акціонерів ухвалено рішення, оформлене протоколом № 15 від 08.08.2016, про припинення повноважень Членів Наглядової Ради ПАТ Банку «Траст» та обрання нового складу Голови та членів Наглядової ради ПАТ Банку «Траст»: ОСОБА_18 ради - ОСОБА_6 ; член Наглядової ради - ОСОБА_8 ; член Наглядової ради - ОСОБА_20 ; член Наглядової ради - ОСОБА_21 ; член Наглядової ради - ОСОБА_22 .

Водночас, з 2007 по 2011 роки ОСОБА_10 перебувала на посаді головного бухгалтера ПАТ Банку «Траст» з 05.04.2011 - член Правління. Рішенням ОСОБА_23 (Протокол № 160715 від 16.07.2015) ОСОБА_10 звільнено із займаної посади та з 17.07.2015 призначено членом Правління - Першим заступником Голови Правління. 26.10.2015 Наглядовою Радою прийнято рішення про звільнення ОСОБА_10 (Протокол №261015 від 26.10.2015).

ОСОБА_11 у період з 18.04.2011 по 16.07.2015 був обраний членом Правління, та 16.07.2015 відповідно до прийнятого Наглядовою радою ПАТ Банку «Траст» рішення був звільнений (протокол №10715 від 16.07.2015).

Крім того, з 17.07.2015 по 09.08.2016 членом Правління був ОСОБА_13 (рішення про призначення прийнято Наглядовою Радою Протокол № 160715 від 16.07.2015; рішення про звільнення оформлено протоколом №090816 від 09.08.2016).

ОСОБА_12 із 15.02.2008 був членом Правління та директором Департаменту фінансового моніторингу ПАТ Банку «Траст». 22.03.2016 Наглядовою радою ПАТ Банку «Траст» прийнято рішення про звільнення ОСОБА_12 (Протокол №180316 від 18.03.2016).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі у справі у спірний період були членами Правління та Спостережної/Наглядової Ради ПАТ Банк «Траст». Крім того, ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були власниками істотної участі ПАТ Банк «Траст» у розумінні визначення, наведеного ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Стосовно першого елементу складу правопорушення - неправомірної поведінки відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, неправомірність поведінки особи у деліктному зобов'язанні полягає у невідповідності такої поведінки (дії та /або бездіяльності) вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства.

Позовні вимоги у цій справі про відшкодування шкоди заявлені Фондом до власників істотної участі Банку та керівників Банку, тобто осіб, які у спірний період діяли від імені Банку, були його посадовими особами, та своїми діями / бездіяльністю заподіяли шкоду банку та його кредиторам. Отже, йдеться про підстави та умови застосування відповідальності власників юридичної особи та членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За змістом статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакціях, чинних у спірний період протягом 2012 - 2016 років та на даний час) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

У наведених положеннях законодавства закріплені обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов'язки).

Визначення терміну «фідуціарний обов'язок» міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період 2013 - 2016 років.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов'язок - обов'язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов'язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 з подібними цій справі, що переглядається, правовідносинам, акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій / бездіяльності відповідачів.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 Цивільного кодексу України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/21493/17, від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов'язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Водночас, спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній протягом 2013 року до 10 січня 2015 року) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

За змістом статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній з 10 січня 2015 року до дати запровадження в Банку тимчасової адміністрації) вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Органом, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку, є наглядова рада, яка не бере участі в поточному управлінні банком.

Розподіл функцій між органами управління банку має забезпечувати ефективну систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю банку для забезпечення ефективності її функціонування повинна включати: 1) контроль керівництва за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку; 2) розподіл обов'язків під час здійснення діяльності банку; 3) контроль за функціонуванням системи управління ризиками; 4) контроль за інформаційною безпекою та обміном інформацією; 5) процедури внутрішнього контролю; 6) моніторинг системи внутрішнього контролю; 7) процедури внутрішнього аудиту.

Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своїх повноважень.

Компетенція, функції та повноваження органів управління банку: загальних зборів, спостережної ради, правління визначені у статтях 38 - 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність", які протягом визначеного позивачем спірного періоду 2013 - 2016 роки (до введення в Публічному акціонерному товаристві Банк «Траст» тимчасової адміністрації) мали різні редакції.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній протягом 2013 - 2016 років) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку.

Стаття 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (як у редакції, чинній протягом 2013 -2016 років) передбачає, що при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Крім того компетенція, функції та повноваження органів управління банку: загальних зборів, спостережної ради також визначені у статуті Публічного акціонерного товариства Банку «Траст», окремих внутрішніх положеннях Банку про органи управління.

Так, у даній справі, позивач як на протиправну поведінку відповідачів послався на такі їх дії / бездіяльність:

2) порушення банківського законодавства, невиконання обов'язків, передбачених банківським законодавством, статутом та внутрішніми положеннями Банку, вимог Національного банку України, неприведення наявних внутрішніх документів у відповідність до вимог чинного законодавства, неналежне здійснення контролю за функціонуванням системи управління операційним ризиком, невпровадження адекватної системи управління операційними ризиками в Банку;

3) неефективне управління банком, не здійснення незбалансованої стратегії управління активами та пасивами, не забезпечення дотримання встановлених чинним законодавством обов'язкових економічних нормативів, подання недостовірної статистичної звітності, приховування реального фінансового стану Банку.

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній протягом 2013 року до 10 січня 2015 року) банк зобов'язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.

Зазначена норма у редакції, чинній з 10 січня 2015 року передбачала, що банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Аналіз наведеної норми (статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у зазначених редакціях), а також інших норм цього Закону, зокрема статті 36 Закону, свідчить про те, що здійснювана банком ризикова діяльність, що може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, має бути регульованою, розумною, виправданою та контрольованою Національним банком України.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про проведення банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній протягом 2013 - 2016 років), яка після внесення до неї змін згідно із Законом України № 218-VIII від 02 березня 2015 року стала частиною шостою, банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Також ця стаття Закону передбачає, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів (частина шоста 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а після внесення змін - сьома).

Вимоги до діяльності банків встановлює також Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України № 368 від 28 серпня 2001 року (далі по тексту - Інструкція № 368).

Метою регулювання діяльності банків є забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція (в редакції, що діяла у спірний період) встановлювала порядок визначення регулятивного капіталу банку та, зокрема такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками, як розмір регулятивного капіталу, його достатність (адекватність), нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування.

Згідно з пунктом 1.1. глави 1 Розділу V Інструкції № 368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України №23 від 25 січня 2012 року (у редакції, чинній протягом 2013 року до 05 липня 2016 року) банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов'язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (пункт 1.7. глави 1 розділ І Положення).

Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку України є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (пункт 1.9. глави 1 розділу І Положення).

Операції з видання кредитів, придбання банком облігацій (боргових цінних паперів), врахування векселя є кредитними операціями, ризиками за якими має управляти банк.

Як посилається Фонд у позовній заяві, відповідно до аналізу складових фінансової звітності за 2013-2015 роки та за 06.12.2016 рік ПАТ Банку «Траст» впродовж останніх 3-х років (з 01.01.2014 по 07.12.2016) проводив ризикову кредитну політику. Фактично основним ресурсом для надання кредитів були залучені у фізичних осіб кошти. У структурі активів основною складовою були кредити, надані клієнтам Банку. На дату введення тимчасової адміністрації 98,7 % у структурі кредитного портфеля займали кредити надані фізичним особам. За результатами інспектування банку спеціалістами Національного банку України встановлено, що керівництво ПАТ Банку «Траст» умисно приховувало низку якість кредитного портфелю фізичних осіб.

Дослідивши результатаи перевірок Національного Банку України, які містять висновки щодо наявності порушень банківського законодавства, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, проте критично оцінює їх з точки зору підтвердження завдання шкоди Банку саме протиправними діями та/або бездіяльністю визначеним позивачем у даній справі колом відповідачів, враховуючи, зокрема визначені ст. 1190 Цивільного кодексу України підстави для притягнення осіб до солідарної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 1190 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою солідарної відповідальності є вчинення особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких потерпілому завдано шкоди.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. При цьому, для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій, тобто солідарна відповідальність можлива лише в разі спільних дій, коли не можна розмежувати вину кожного.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, позивач не обгрунтував та не надав доказів, які саме рішення, конкретні дії чи бездіяльність визначеним позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду.

Позивач не обгрунтовав, за якою саме ознакою (об'єктивною чи суб'єктивною) вважаються спільними дії відповідачів, як членів окремих та різних за управлінськими повноваженнями та функціями органів управління Банку, та ще й разом з діями інших осіб - власників істотної участі, які виконували свої посадові обов'язки у різний час та у межах досить тривалого періоду.

Саме ж лише ототожнювання, а також обґрунтування спільності дій відповідачів, які перебували на посадах у відмінні періоди, суперечить, на переконання колегії суддів, правовій природі інституту солідарної відповідальності.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не розмежовано та не встановлено ролі кожного з відповідачів у заподіянні шкоди Банку, про яку зазначає позивач.

Таким чином, позивач, всупереч статті 1190 Цивільного кодексу України не конкретизував, які саме дії/бездіяльність вчинялись кожним з визначених відповідачів, як ці дії були взаємопов'язані між собою, як ці дії/бездіяльність могли вплинути чи вплинули на неплатоспроможність Банку.

Водночас, як вірно наголосив суд першої інстанції, Фондом не наведено обґрунтування із наданням відповідних доказів щодо вчинення визначеними в якості відповідачів фізичними особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких ПАТ Банку "Траст" завдано збитків, що є умовою стягнення завданої шкоди саме в солідарному порядку.

Як слідує з наведених у позовній заяві підстав позову для солідарного стягнення збитків, Фонд посилався на проведення ПАТ Банком "Траст" у період з 01.01.2013 по 07.12.2016 ризикової кредитної політики.

Однак, як видно із матеріалів справи дані фінансової звітності за 2013 та 2014 рік, а також Аудиторські висновки, складені належним аудитором згідно із міжнародними стандартами аудиту за наслідками аудиту вказаної фінансової звітності підтверджуют, що керівники Банку - Наглядова рада та Правління банку у період з 2013-2014 років забезпечили здійснення прибуткової діяльності Банку, проведення діяльності банку у відповідності до норм чинного законодавства, у тому числі з питань управління ризиками (матеріали звітності 2013-2014 додані до матеріалів справи).

Указом Президента №405/2014 від 13.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», що стало наслідком введення Антитеррористичної операції на сході України.

25.12.2014 постановою Правління НБУ №856/БТ «Про віднесення ПАТ Банку «Траст» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» було ухвалено віднести ПАТ Банк «Траст» до категорії проблемних строком до 180 днів, введено обження у його діяльність, введено особливий контроль за діяльністю банку, зокрема призначено куратора Національного банку України Абрамова Ю.Є.

Колегія суддів наголошує на тому, що у визначений Фондом позовний період з 01.01.2014 по 07.12.2016, діяльність ПАТ Банку "Траст" проводилася під наглядом куратора Національного банку України.

У Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженому постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 № 346 (у редакціях за період з 01.01.2014 по 07.12.2016) наведено ряд прав та повноважень куратора. Пунктом 5.7. зазначеного Положення на куратора покладено перелік повноважень, зокрема: ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а у разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком.

Отже, з моменту введення кураторства нагляд та контроль вжиття заходів профілактичного та превентивного характеру, спрямованих на покращення фінансової спроможності Банку здійснював Національний Банк України.

Також у Положенні в редакції, чинній із 05.06.2015, Національний банк України має право залучати для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, із платіжних систем та з інших питань.

За періоди з 01.03.2010 по 01.07.2013; 01.07.2013 по 01.07.2016; 01.08.2016 по 12.09.2016 Національним банком України проводилися інспекційні перевірки, за наслідками яких приймалися відповідні рішення Правлінням Національного банку України.

На виконання вимог постанови Правління НБУ №856/БТ від 25.12.2014 щодо віднесення Банку до категорії проблемних було розроблено план його фінансового оздоровлення, затверджений протоколами №150105 від 05.01.2015 як Наглядової ради ПАТ «Банк «Траст» так і його Правління (додатні до матеріалів справи). З урахуванням зауважень і рекомендацій НБУ кінцевий варіант зазначеного Плану затвердженого протоколами Наглядової ради і Правління №150312 від 12.03.2015, яким передбачено вжиття дієвих заходів у всіх напрямках діяльності Банку задля покращення його фінансового стану, контроль виконання цього плану здійснював НБУ.

Листом на ім'я диретора Департаменту банківського нагляду НБУ ОСОБА_24, від 16.03.2015 №127/02 голова Правління Банку ОСОБА_10 надала у розпорядження Національного Банку України доопрацьований план фінансового оздоровлення Банку, а також гарантійний лист потенційного нового його власника ОСОБА_5 (додані до матеріалів справи).

Цим гарантійним листом ОСОБА_5, заявив про намір набути істотну участь в ПАТ «Траст» шляхом купівлі 100% акцій Банку, що становить 69 млн.грн. Він зобов'язався забезпечити капіталізацію Банку у розмірі та строки, передбачені Планом фінансового оздоровлення Банку.

18.06.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 18.06.2015 №387/БТ «Про визнання діяльності ПАТ Банк «Траст» такою, що відповідає законодавству України; запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ Банку «Траст» до 15.12.2015; на період здійснення особливого режиму контролю призначено куратором службовця Національного банку України Мазалова А.О.; визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 856/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства банк "Траст' до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку".

Дану постанову Правління НБУ прийнято на підставі пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду про приведення ПАТ Банк «Траст» своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Як зазначено у постанові, за результатами аналізу статистичної звітності ПАТ Банк «Траст» зокрема, даних форм звітності № ІД "Баланс банку", №611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції" та № 381 "Довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку", якими встановлено, що станом на 15 червня 2015 року ПАТ Банк "Траст" дотримується: економічних нормативів, установлених Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 (зі змінами); лімітів загальної довгої і короткої відкритої валютної позиції, установлених Положенням про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції та роль за їх дотриманням уповноваженими банками, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 12 серпня 2005 року №290 (зі змінами), постановами Правління Національного банку України від 22 червня 2011 року № 205 "Про встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку" та від 03 червня 2014 року № 354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України"; нормативів обов'язкового резервування та порядку формування та зберігання обов'язкових резервів, установлених Положенням про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів банками України та філіями іноземних банків в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 11 грудня 2014 року № 806; даних куратора ПАТ Банк «Траст», призначеного відповідно до Постанови №856/БТ, за якими немає фактів невиконання/несвоєчасного виконання ПАТ Банком "Траст" своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами цього банку; відсутності обліку за позабалансовими рахунками 9804 "Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк" і 9806 "Документи фізичних осіб/до рахунків фізичних осіб, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк".

Дана постанова Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 387/БТ наразі не скасована та є чинною.

Таким чином, станом на 18.06.2015 діяльність ПАТ Банку «Траст» визнана такою, що відповідає законодавству України, у зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, Фондом не обґрунтовано заявлено вимоги щодо завдання ПАТ Банку «Траст» шкоди та підстави для солідарного стягнення збитків саме з визначеного Фондом складу відповідачів у справі, які працювали в ПАТ Банку «Траст» та були акціонерами в різні періоди.

Водночас, Правлінням НБУ прийнято рішення №468-рш/БТ від 06.12.2016 «Про віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних», яке не оскаржувалось та є чинним.

На підставі рішення Правління НБУ №468-рш/БТ від 06.12.2016 «Про віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 06.12.2016 №2699 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк «Траст» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

З аналізу вказаного рішення Правлінням НБУ №468-рш/БТ від 06.12.2016 «Про віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних», вбачається, що підставами для віднесення ПАТ Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних послужило, зокрема: залучення коштів фізичних особам у листопаді 2016 року за відсотковами ставками, що перевищують середні по банках ІІ групи в національній валюті; збільшення розміру збитків за період з вересня по листопад 2016 року; зменшення розміру регулятивного капіталу з серпня 2016 по листопад 2016 року; невідповідність між активами та пасивами до погашення станом на 01.11.2016; збільшення розміру збитку за період з 01.09.2016 по 01.11.2016.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позиція Фонду в даному спорі побудована на тому, що Банком під управлінням відповідачів вчинялись ризикові операції з кредитування, а саме залучення коштів фізичних особам за завищеними відсотковами ставками, що, на думку Фонду, стало причиною неплатоспроможності Банку.

В апеляційній скарзі Фонд, з поміж іншого, цитуючи довідки НБУ за результатами інспекційної перевірки за період з 2013 року по 2016 рік зазначає, що тривала ризикова діяльність, яку допускали відповідачі, призвела до негативних наслідків ПАТ Банк «Траст». Однак, стверджуючи про «ризикову діяльність» Банку, Фонд керується не чіткими критеріями, більше того, закріплення таких критеріїв відсутнє в законодавстві.

Більшість ознак - це загальний опис фінансових операцій банків та їх клієнтів без вказівки на конкретні фактори/критерії, що можуть свідчити про створення такими операціями надзвичайних та неприйнятних ризиків, загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Поряд з наведеним, твердження про ризикову діяльність з кредитування мають підтверджуватися прямими доказами, а саме - матеріалами кредитних справ.

Усі доводи Фонду щодо ризикової діяльності зводяться лише до цитування довідок НБУ за результатами перевірки діяльності Банку. Проте, при розгляді даної справи Фондом не надавались копії матеріалів кредитних справ.

Згідно з пунктом 1.8 глави 1 розділу І Постанови НБУ від 25.01.2012 №23 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п'яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

Згідно з додатком 2 до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями кредитна документація (справа) формується на паперових носіях і повинна містити:

- письмове клопотання (заяву) боржника про надання кредиту;

- бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі (для юридичних осіб);

- контракти та/або договори про купівлю-продаж (за наявності);

- фінансову звітність (для юридичних осіб), інформацію про доходи (для фізичних осіб) боржника;

- фінансову та бюджетну звітність (для бюджетної установи);

- інформацію про надходження коштів на поточні рахунки в банку та в інших банках щонайменше за останні шість повних місяців (боржником - фізичною особою надається за бажанням);

- інформацію, надану боржником та документально підтверджену іншими банками, про:

а) заборгованість боржника з визначенням основних умов договору про надання кредиту (сума за договором, строк, залишок заборгованості, вид забезпечення за кредитом тощо);

б) наявність простроченої заборгованості;

- інформацію про стан виконання зобов'язань боржника перед банком за попередніми договорами, кредитну історію (за наявності);

- інформацію про перевірку цільового використання кредиту;

- підтвердні документи (виписки за балансовими та позабалансовими рахунками, платіжні доручення тощо), що свідчать про надання та погашення кредиту, наявні фінансові зобов'язання, оприбуткування заставленого майна тощо;

- аудиторський висновок про фінансовий стан боржника (за наявності);

- висновок уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника;

- установчі та реєстраційні документи (для юридичних осіб), копії відповідних сторінок паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті;

- рішення колегіальних органів банку про можливість надання кредиту або рішення колегіальних органів щодо надання повноважень визначеній особі банку приймати рішення про можливість надання кредитів, унесення змін до діючих умов договору про надання кредиту;

- договір про надання кредиту і додаткові договори до нього;

- договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них, гарантійні листи;

- документи, що підтверджують повноваження особи підписувати договір про надання кредиту, договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них від імені контрагента банку;

- копії правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення;

- документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна (майнових прав) під час видачі кредиту;

- документи, що свідчать про наявність та якість збереження заставленого майна (акти, довідки, матеріали перевірок);

- документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію

відповідно до вимог законодавства України;

- договори страхування заставленого майна та документи, що підтверджують сплату страхового платежу (за наявності);

- інформацію про вжиті банком заходи для погашення боргу (документи, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу);

- узагальнену інформацію про кредит.

Згідно із пунктом 1.10 глави 1 розділу І Положення:

- кредитна історія - сукупність інформації про виконання юридичною або фізичною особою боргових зобов'язань, що включає наявну в банку інформацію щодо дисципліни виконання боржником своїх зобов'язань у минулому за раніше наданими та діючими кредитами, а також отриману банком інформацію з бюро кредитних історій;

- кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу);

- кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки;

- платоспроможність - здатність боржника (контрагента) банку своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань; показник ризику активу - кількісний показник ризику невиконання боржником (контрагентом) своїх зобов'язань перед банком.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов'язання за такими категоріями якості:

- I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним;

- II - помірний ризик;

- III - значний ризик;

- IV - високий ризик;

- V (найнижча) - реалізований ризик.

Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів/наданих фінансових зобов'язань, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. глави 2 розділу ІІ Положення банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає: квартальну та річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на три місяці; тільки річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на дванадцять місяців. Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит (далі - боржник - юридична особа), шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи (далі - інтегральний показник).

Виходячи з предмету доказування у даній справі, з метою встановлення фактів ризикової діяльності Банку та з метою встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою банку, слід досліджувати документацію у кредитних справах Банку, які Фонд визначає як ризикові.

Згідно з нормами ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлення обставин того, що погодження посадовими особами Банку укладення кредитних договорів не відповідало обґрунтованому рівню ризику та загрожувало інтересам кредиторів банку можливо лише за наслідками аналізу кредитної документації.

Фонд у свою чергу стверджує, що протиправність дій відповідачів мають встановлюватися на підставі довідок НБУ за результатами перевірки Банку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з одного боку, предметом спору є деліктні правовідносини і обов'язок доказування відсутності вини покладається на відповідачів. З іншого боку, усі докази, які можуть свідчити про відсутність вини відповідачів знаходяться у Банку (Фонду, НБУ).

Таким чином повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, Фонд, як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення, допущені відповідачами, мав довести наявність таких порушень шляхом надання доказів кредитної документації (справ).

Наявність таких документів дозволило б суду повно та всебічно проаналізувати обґрунтованість тверджень Фонду. Проте Фондом не надавались такі докази, як копії кредитних справ.

Щодо другого елементу складу правопорушення - шкоди та її розміру, колегія суддів зазначає наступне.

Фонд гарантування вкладів у своїй позовній заяві вказував на те, що відповідачами, як керівниками ПАТ Банку «Траст» при управлінні Банком здійснювалась протиправна поведінка, що призвело до неможливості ПАТ Банк «Траст» за рахунок власного майна розрахуватися із вкладниками та іншими кредиторами Банку, що фактично спричинило завдання майнової шкоди вкладникам та кредиторам цього Банку, які не змогли повернути свої кошти.

При цьому, одним з основних аргументів Фонду гарантування вкладів щодо неможливості розрахуватися із вкладниками та іншими кредиторами Банку є низька якість кредитного портфелю фізичних осіб.

За загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пунктах 7.59. - 7.61. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 та у пункті 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

У позовній заяві (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) Фондом заявлено розмір шкоди в сумі 394 923 890,12 грн. При цьому, при визначенні суми шкоди у зазначеному розмірі Фонд послався на те, що дана сума складається з суми всіх непогашених черг кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

На підтвердження наведених обставин до заяви про збільшення розміру позовних вимог долучено рішення від 03.11.2020 № 1904 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в пункті 1 якого зазначено про затвердження ліквідаційного балансу станом на 15.10.2020 та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Банку «Траст».

Так, відповідно до Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Банк «Траст» станом на 15.10.2020 загальна сума не задоволених вимог кредиторів становить 394 923 890,12 грн.

На підтвердження балансової та оціночної вартості майна ПАТ Банк «Траст» Фонд посилається на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.05.2017 № 1873.

При цьому, результати інвентаризації ПАТ Банку «Траст» затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2017 № 1068.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_5 звертався до Фонду із заявою від 27.07.2023 про внесення змін до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.03.2017 № 1193 (з урахуванням змін) шляхом виключення відомостей з Реєстру про кредиторські вимоги ТОВ «АА Сервіс Україна» (ідентифікаційний код 34693434) в сумі 4 329 581,07 грн (7 черга, п. 14 Реєстру); виключення відомостей з Реєстру про кредиторські вимоги ПАТ «Національний банк Траст» (рф) в сумі 110 542 309,75 грн., які складаються з вимог на суму 2 477 371,33 грн (7 черга, п. 25 Реєстру) та вимог на суму 108 064 938,42 грн. (9 черга, п. 1 реєстру).

У заяві наголошувалось, шо у Банку відсутня заборгованість перед ПАТ «Національний банк Траст» (рф) в розмірі 110 542 309,75 грн., що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/21171/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 та вказувалось, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТОВ «АА Сервіс Україна» ліквідовано без правонаступників 22.11.2017, про що внесено запис до відповідного державного реєстру.

За наслідком ліквідації ТОВ «АА Сервіс Україна» права та обов'язки вказаного товариства припинилися без переходу до правонаступників.

У свою чергу, Фонд заперечував щодо доводів представника відповідача ОСОБА_5, проте не надав будь-яких доказів щодо спростування наведених фактів.

Колегією суддів також досліджено документи, які було витребувано на підставі ухвали від 09.12.2024 у даній справі, зокрема копії заяв з кредиторськими вимогами з додатками, які внесено до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Мета витребування документів на підставі ухвали та їх подальше дослідження мало б дозволити встановити правильність визначення розміру шкоди, заявленої Фондом до стягнення у позовній заяві, оскільки розмір шкоди визначено як різницю між сумою незадоволених вимог кредиторів та оціночною вартістю залишку ліквідаційної маси.

Водночас, із витребуваних документів не вбачається за можливе здійснити необхідний аналіз, оскільки з переліку наданих документів щодо окремих кредиторів неможливо встановити правову природу грошових вимог.

Під час розгляду апеляційної скарги представником відповідача ОСОБА_5. наголошувалось, що разом із заявою Фонду про задоволення кредиторських вимог на загальну суму 540 929 433,28 грн додано також інші заяви про задоволення додаткових вимог в загальній сумі 4 420 839,83 грн.

Вказані заяви долучено до матеріалів справи без первинних документів.

Із тексту заяв з додатковими грошовими вимогами до Банку вбачається, що Фондом наводяться витрати з оплати працівників Фонду; обов'язкових платежів, нарахувань на фонд оплати праці та ін.

Проте, відсутні документи, які дозволять проаналізувати реальність понесених витрат, а також реальність та законність інших платежів.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи документи не дозволяють встановити дійсний розмір вимог Фонду як кредитора Банку, який внесено до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Також під час апеляційного провадження представник відповідача ОСОБА_5 стверджував, що в період з 01.03.2017 по 31.03.2023 ПАТ Банк «Траст» було перераховано суму грошових коштів в розмірі 15 834 953,23 грн, які, на його думку, не були враховані при визначенні розміру заявленої шкоди.

На підтвердження перерахування платежів представник посилався офіційний державний веб-сайт з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів Spending (https://spending.gov.ua), а також надавав окремі відомості про проведені транзакції.

У свою чергу Фондом зазначалось, що після 15.10.2020 кошти на накопичувальний рахунок Банку не могли надходити, оскільки ліквідаційна процедура вважається завершеною.

Будь-яких інших доводів та доказів Фондом не надавалось.

Також, з матеріалів справи вбачається, шо Фондом долучено Звіт про вартість права вимоги за дебіторською заборгованістю ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту до 26.12.2016; Звіт про незалежну оцінку активів ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту 10.01.2020; Звіт про незалежну оцінку частини активів ПАТ Банк «Траст» (кредитний портфель) станом на 01.03.2017 (в 5-ти томах); Звіт про оцінку прав вимоги за наданими кредитами, що знаходяться на балансі ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту 20.12.2016 року.

Водночас, представником відповідача ОСОБА_5 до матеріалів справи долучено Рецензію від 18.08.2023 на «Звіт про незалежну оцінку частини активів ПАТ Банк «Траст» (кредитний портфель) станом на 01.03.2017 (в 5-ти томах)»; Рецензію від 18.08.2023 на «Звіт про вартість права вимоги за дебіторською заборгованістю ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту 26.12.2016»; Рецензію від 18.08.2023 на «Звіт про оцінку прав вимоги за наданими кредитами, що знаходяться на балансі ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту 20.12.2016».

Відповідно до загального висновку Рецензії від 18.08.2023 на «Звіт про незалежну оцінку частини активів ПАТ Банк «Траст» (кредитний портфель) копія звіту наданого на рецензування, класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як такий, що неповною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірсть оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після усунення зазначених недоліків.

Згідно із загальним висновком Рецензії від 18.08.2023 на «Звіт про вартість права вимоги за дебіторською заборгованістю ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту 26.12.2016, копія звіту наданого на рецензування, класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним, і не може бути використаний.

Відповідно до загального висновку Рецензії від 18.08.2023 на «Звіт про оцінку прав вимоги за наданими кредитами, що знаходяться на балансі ПАТ Банк «Траст», дата складання звіту 20.12.2016, копія звіту наданого на рецензування, класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як такий, що неповною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірсть оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після усунення зазначених недоліків.

З огляду на викладене, у вказаних Рецензіях зазначалось про наявність грубих порушень та дефектів під час підготовки звітів про вартість права вимог ПАТ Банк «Траст».

Колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини впливають на достовірність визначення загального розміру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Банк «Траст», на підставі яких Фондом розраховано розмір шкоди.

На переконання суду, позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що при укладені кредитних договорів з фізичними особами не було отримано всю необхідну для ухвалення відповідного рішення інформацію, та те, що вказані договори спричинили збитки на суму 394 923 890,12 грн і було укладено за умов конфлікту інтересів або укладення таких договорів було нераціональним та не мало сенсу на момент їх укладення.

Позивачем не доведено, що відповідачі мали матеріальний, особистий інтерес під час укладення кредитних договорів.

За таких умов, враховуючи правило ділового рішення (business judgment rule) суд не має достатніх підстав для висновку про вчинення відповідачами правопорушення наслідком якого може бути притягнення їх до відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Також, матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили неможливість повернення заборгованості за кредитними договорами укладеними ПАТ Банком «Траст» з фізичними особами, для погашення його власних зобов'язань, що, на думку суду, дійсно б підтвердило завдання збитків у заявленому розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за твердженням Фонду на момент відкриття ліквідаційної процедури актив ПАТ Банку «Траст» у вигляді права вимоги за кредитними договорами становив 556 060 496, 58 грн (з яких заборгованість за кредитним портфелем фізичних осіб становить 547 669 469, 00 грн), що значно перевищувало розмір заявлених Фондом позовних вимог.

В силу частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку окрім іншого, вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Положеннями статей 89, 92 ЦК України, статей 42, 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" унормовано фідуціарні обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб), якими є: діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Наведені норми щодо наявності фідуціарних обов'язків в рівній мірі поширюється, як на пов'язаних з банком осіб під час виконання ними функцій банку щодо його господарської діяльності, так і на Фонд , і уповноважених ним осіб, після запровадження процедури ліквідації банком, оскільки саме до Фонду або уповноваженої особи Фонду переходить право здійснювати повноваження органів управління банку.

Фонд в силу законодавчого визначення суті його діяльності, має бути еталонним управителем банку, його дії та правочини мають бути передбачуваними та зрозумілими (як для кредиторів банку, так і для будь-якої зацікавленої особи) як з точки зору законності, так і з точку зору дотримання інтересів кредиторів.

Аналізуючи дотримання Фондом його фідуціарних обов'язків в процесі ліквідації ПАТ Банк «Траст» судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність порушень, пов'язаних із веденням реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, які мають прямий вплив на визначення розміру шкоди, заявленого Фондом та свідчать про наявність правових дефектів в діяльності Фонду.

Вчинення позивачем дій з повернення виданих ПАТ Банком «Траст» кредитів на суму 547 669 469, 00 грн відноситься до фідуціарних обов'язків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак, останнім не надано доказів неможливості повернення вказаної заборгованості, як не надано доказів звернення з відповідними вимогами до позичальників банку.

Колегія суддів критично відноситься до посилання позивача на оцінку вартості кредитного портфелю, з урахуванням висновків Рецензії від 18.08.2023 на Звіт про незалежну оцінку частини активів Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» (кредитний портфель), а також з огляду на відсутність активних дій щодо їх повернення.

Судом прийняті до уваги зауваження Фонду на те, що керівництво Банку навмисно приховувало реальний фінансовий стан банку щодо стану активів та ліквідності банку шляхом подання до Національного банку України недостовірної статистичної звітності банку.

Водночас, Фондом не доведено належними доказами фактів подання ПАТ Банку «Траст» недостовірної статистичної звітності до Національного банку України.

Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів реалізації Національним банком України права на відсторонення посадової особи Банку від посади в разі подання недостовірної інформації (документів) із питань діяльності Банку на вимогу Національного банку України, як це передбачено пунктами 11.1, 11.2 Положення № 346.

Також матеріали справи не містять обвинувальних вироків суду в кримінальному провадженні за фактом вчинення посадовими особами ПАТ Банку «Траст» кримінальних правопорушень.

Натомість, як слідує з пояснень відповідача-11 ОСОБА_12 після звільнення останнього з ПАТ Банку «Траст» 21.03.2016 відповідач-11 був погоджений Національним банком України на посаду начальника Служби внутрішнього аудиту ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" (згідно з копією рішенням №377 Комітету з питань нагляду та регулюванням діяльності банків від 09.08.2016); на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту ПАТ «ЮНЕКС БАНК» (Електронне повідомленням НБУ 27-006/9501 від 15.02.2018).

Водночас, судом вірно прийнято до уваги, що в прес-релізі Національного банку України щодо віднесення ПАТ "Банк «Траст» до категорії неплатоспроможних, який розміщено за посиланням https://bank.gov.ua/ua/news/all/pat-bank-trast-vidneseno-do-kategoriyi-neplatospromojnih, зазначено те, що погіршення фінансового стану ПАТ "Банк Траст" мало системний характер та спричинено низкою чинників. Зокрема, значний обсяг кредитів банку надавався на територіях, на яких зараз здійснюється АТО. Через відсутність обслуговування таких кредитів, фінансовий стан банку значно погіршився. Капітал банку набув від'ємного значення (на 01.12.2016 -135 млн. грн.), що, у свою чергу, спричинило порушення економічних нормативів.

За наслідком аналізу вказаних обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Фондом не доведено розміру шкоди, який заявлено у позовній заяві.

Стосовно третього елементу складу правопорушення - причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою колегія суддів зазначає наступне.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, шо Фондом не доведено наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та визначеною Фондом заподіяною відповідачами ПАТ Банку «Траст» шкодою.

Стосовно четвертого елементу складу правопорушення - вини колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності в особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не обґрунтував наявності протиправного умислу в діях усіх відповідачів, спрямованого на настання неплатоспроможності Банку, не довів того, що "неадекватна оцінка" фінансового стану окремих позичальників, неправильне визначення стану обслуговування боргу, тощо, були наслідками саме умислу всіх без винятку відповідачів, а не наслідками необережності окремих посадових осіб Банку.

У свою чергу рішень чи дій відповідачів, що свідчили б про умисел або необережність матеріали не містять.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Проте, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення та викладсти її в редакції даної постанови.

Усі інші доводи та міркування сторін, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність доповнення мотивувальної частини рішення, з викладенням її в редакції даної постанови.

Таким чином, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/9851/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/9851/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана 12.11.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Попередній документ

131760503

Наступний документ

131760505

Інформація про рішення:

№ рішення:	131760504
№ справи:	910/9851/20
Дата рішення:	03.11.2025
Дата публікації:	17.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них; про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (10.11.2025)
Дата надходження:	10.11.2025
Предмет позову:	відшкодування шкоди в розмірі 394923890,12 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (48)

07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
07.12.2025 11:03	Господарський суд міста Києва
23.09.2020 10:30	Господарський суд міста Києва
15.10.2020 10:30	Господарський суд міста Києва
28.10.2020 12:00	Господарський суд міста Києва
18.11.2020 11:30	Господарський суд міста Києва
02.12.2020 11:50	Господарський суд міста Києва
23.12.2020 11:30	Господарський суд міста Києва
13.01.2021 13:10	Господарський суд міста Києва
28.01.2021 10:30	Господарський суд міста Києва
20.04.2021 15:00	Північний апеляційний господарський суд
18.05.2021 14:15	Північний апеляційний господарський суд
07.10.2021 10:00	Касаційний господарський суд
28.10.2021 10:45	Касаційний господарський суд
16.12.2021 11:00	Господарський суд міста Києва
01.02.2022 14:00	Господарський суд міста Києва
01.03.2022 14:00	Господарський суд міста Києва
13.10.2022 14:00	Господарський суд міста Києва
08.12.2022 14:00	Господарський суд міста Києва
02.02.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
23.03.2023 10:00	Господарський суд міста Києва
13.04.2023 10:00	Господарський суд міста Києва
09.05.2023 14:00	Господарський суд міста Києва
06.06.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
06.07.2023 10:00	Господарський суд міста Києва
03.08.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
31.08.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
21.09.2023 16:00	Господарський суд міста Києва
26.10.2023 09:50	Господарський суд міста Києва
02.11.2023 09:10	Господарський суд міста Києва
14.11.2023 14:00	Господарський суд міста Києва
21.11.2023 14:00	Господарський суд міста Києва
05.12.2023 14:00	Господарський суд міста Києва
09.01.2024 16:45	Господарський суд міста Києва
15.04.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
15.04.2024 11:30	Північний апеляційний господарський суд
12.05.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
12.05.2025 12:15	Північний апеляційний господарський суд
22.09.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
22.09.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
22.10.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
22.10.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
03.11.2025 10:20	Північний апеляційний господарський суд