вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 911/1368/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 03.06.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 (повний текст додаткового рішення складено 03.06.2025)
у справі №911/1368/24 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект»
про стягнення майнової шкоди
Приватне акціонерне товариство «Мотовилівський меблевий комбінат» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» (далі відповідач) 39 747 740,00 грн майнової шкоди (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.07.2024), завданої внаслідок пожежі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником будівлі цеху №1, який розташований на вул. Нововокзальній 1 в смт. Борова Київської області, частина приміщень якої була передана в оренду відповідачу із цільовим призначенням для розміщення складу на підставі укладеного між сторонами договору оренди від 25.04.2023 №1ММК0230002.
05.12.2023 у вказаній в будівлі цеху №1 відбулася пожежа, в результаті якої позивачу завдану майнову шкоду. Посилаючись на те, що відповідач використовував орендовані приміщення цеху №1 не за цільовим призначенням під розміщення складу, а для виробництва виробів з дерева із розміщенням лакофарбувальної виробничої дільниці, а також порушив умови договору оренди стосовно зобов'язання відповідача вживати всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, позивач просив суд стягнути з відповідача 39 747 740,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі 05.12.2023.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на користь Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» 33 123 116,67 грн збитків та 397 477,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» в частині стягнення 6 624 623,33 грн збитків відмовлено.
Повернуто Приватному акціонерному товариству «Мотовилівський меблевий комбінат» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 79 301,21 грн., сплачений платіжною інструкцією №4198 від 16.05.2024, копія якої знаходиться в матеріалах справи №911/1368/24.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2025 заяву від 18.03.2025 Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 254 000,00 грн задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на користь Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» 72 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» звернулося 20.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 20.06.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у повному обсязі та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник стверджує, що позивач мав передати відповідачу об'єкт оренди у стані, що повністю відповідає усім вимогам пожарних норм та правил, а відповідач був зобов'язаний лише утримувати передане йому приміщення у стані якому його передав позивач з забезпеченням виконання вимог пожарних норм і правил.
Водночас, відповідач зазначає, що у виробничому приміщенні-будівлі цеху до початку його оренди за договором від 25.04.2023р. відповідачем було облаштоване внутрішньою системою пожежного захисту, з встановленням щитів з протипожежними рукавами, яка була під'єднана до водопостачання орендодавця. Проте, ця система не спрацювала під час пожежі з тих підстав, що резервуар, де має знаходитись вода, за що відповідає позивач, для тушіння пожежі був порожнім, що підтверджується відповідним Висновком експерта від 06.02.2025 №КСE-19-24/46065 у кримінальному провадженні №12023111310003506.
Скаржник стверджує, що висновки господарського суду щодо наявності порушень пожежної безпеки з боку Відповідача ґрунтуються на експертних висновках, а саме, Висновку з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень приватного експерта пожежної безпеки ФОП Матущенко С.В. та Розрахунку прийнятного рівня пожежної безпеки орендованих приміщень за Методикою ДСТУ 8828:2019 «Пожежна безпека. Загальні положення», які є недопустимими доказами через відсутність у даного експерта статусу судового експерта, a також невідповідності даних висновків вимогам до ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Також, скаржник наголосив, що з вищевказаного Висновку з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень вбачається, що експерт проводить дослідження в аспекті нерозривно пов'язаних між собою однією цілісністю комунікацій, транспортних магістралей конструктивних елементів несучих стін споруди, перегородок, тощо, що на час пожежі перебували у власності як у інших орендарів так і належали на правах особистої власності позивачу, що на думку відповідача є невірним.
Скаржник вважає, що судом проігноровано висновок експерта в частині, де експерт вказав, що за результатами проведених досліджень не вдалось можливим встановити місцезнаходження осередку пожежі, а тому вирішити, що саме було причиною пожежі, було неможливим. А тому, на думку скаржника, оскільки неможливо встановити причину пожежі та встановити винну особу, то відповідно стягнення збитків з відповідача є передчасним.
В свою чергу, висновок експерта Київського Науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-23/68199-ПТ віл 29.09.2024 є недопустимим доказом, оскільки отриманий позивачем під час досудового слідства у кримінальному провадженні.
Висновок експерта за результатами будівельно-технічної експертизи №1830/07-2024 від 26.07.2024 скаржник вважає таким, що складений з чисельними недоліками та помилками у зв'язку з чим отриманий експертом результат не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а тому не може прийматись до увагуи.
Також скаржник звернувся до рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №320/14104/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, яким застосовано захід реагування у вигляді часткового зупинення експлуатації Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат», розташованого за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, шляхом зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» повністю зупинити експлуатацію адміністративної будівлі до повного усунення порушень, зазначених в акті від 13.08.2021 № 479.
Зокрема, скаржник вказує, що судом у вказаній справі встановлено, що в ході перевірки Державною службою України з надзвичайних ситуацій були виявлені порушення Приватним акціонерним товариством «Мотовилівський меблевий комбінат» законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Водночас, під час пожежі, що відбулася 05.12.2023, система тушіння пожару, яка була встановлена у приміщенні цеху Відповідачем, не спрацювала саме з причин системи внутрішнього протипожежного водопостачання, за яку відповідає саме Позивач.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1368/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1368/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24.
23.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1368/24.
Разом з тим, судді перебували у відрядженні та відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 119 243,22 грн.
02.09.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Кваліті Проджект» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, з доказами доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24. Розгляд справи призначено на 08.10.2025.
23.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі.
Позивач зазначив, що висновок експерта Київського Науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-23/68199-ПТ віл 29.09.2024 є допустимим доказом, оскільки отриманий позивачем під час досудового слідства у кримінальному провадженні з дотриманням порядку, визначеного кримінальним законодавством.
Також позивач не погоджується з доводами відповідача, що не відомо де був осередок пожежі, так як в межах експертиз було встановлено, що в зоні фарбувальної камери виникло горіння, яке внаслідок неспрацювання системи пожежогасіння поширилось на інші приміщення.
Доводи відповідача, що Висновок з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень приватного експерта пожежної безпеки ФОП Матущенко С.В. та Розрахунок прийнятного рівня пожежної безпеки орендованих приміщень за Методикою ДСТУ 8828:2019 «Пожежна безпека. Загальні положення», не є висновкам експерта, не спростовують допустимість цих доказів як письмових, а самі вказані документи підлягають оцінці як всі докази у справі.
Необґрунтованими вважає позивач доводи відповідача і щодо висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи №1830/07-2024 від 26.07.2024, оскільки відповідачем не надано докази показників, які відповідач вважає вірними, а також не надано доказів на спростування розрахунку розміру матеріальної шкоди.
Позивач стверджує, що судом першої інстанції, вірно зазначено, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо незабезпечення протипожежного стану в приміщенні працездатності системи автоматичного пожежогасіння в зоні розташування фарбувальної камери перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяння шкоди будівлі (майно позивача) внаслідок поширення пожежі із зони фарбувальної камери відповідача на саму будівлю позивача.
А тому, позивач вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
26.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача на відзив позивача, в яких відповідач заперечив проти доводів, викладених у відзиві позивача на апеляційну скаргу.
07.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 на підставі ст.216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 22.10.2025.
В судове засідання 22.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Київської області від 13.03.2025 та додаткове рішення від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Також, в судовому засіданні представник відповідача просив відкласти судове засідання з метою виклику в судове засідання начальника пожежної безпеки до суду для надання пояснень. Колегією суддів відхилене вказане клопотання з підстав його необґрунтованості.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а судові рішення господарського суду Київської області без змін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Приватне акціонерне товариство «Мотовилівський меблевий комбінат» (позивач) є власником нерухомого майна - комплексу будівель, який розташований по вул. Нововокзальній 1 в смт. Борова Фастівського району Київської області, в т.ч. будівлі меблевого цеху №1, надалі - цех №1. Зазначене підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомості від 20.05.2003, реєстраційний № Н-107/03, Витягом про реєстрацію прав на нерухоме майно від 23.07.2003 №1065152 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2022 №306146542.
29.06.2020 між позивачем в якості орендодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Кваліті Проджект» (відповідачем) в якості орендаря було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1ММК0200004 (надалі договір оренди-1), згідно з пунктом 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №7 від 20.04.2022) позивач, як орендодавець, передав відповідачу, як орендарю, у тимчасове платне користуванні (оренду) деякі нежитлові приміщення в будівлях по вул. Нововокзальній 1 в смт. Борова Фастівського району Київської області, зокрема і в будівлі цеху №1, а саме:
- нежитлове приміщення площею 2686,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 1» на 1-му поверсі будівлі меблевого цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 2» на 1-му поверсі будівлі меблевого цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 774,7 кв.м, іменоване далі «Приміщення 4» на 1-му поверсі будівлі меблевого цеху №1,
- нежитлове приміщення площею 141,5 кв.м, іменоване далі «Приміщення 10» на 1-му поверсі будівлі меблевого цеху №1 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1.
Відповідно до п.1.2 цього договору оренди-1 (в редакції додаткової угоди №5 від 31.12.2021) цільовим призначенням Приміщень 1 та 4 для їх використання відповідачем-орендарем було визначено: розміщення виробництва, цільовим призначенням Приміщення 2: розміщення санітарно-гігієнічних кімнат, цільовим призначенням Приміщення 10: винятково розміщення складу.
Строк оренди Приміщень 1, 2, 4, 10 відповідно до п.10.2 договору оренди-1 (в редакції додаткової угоди №5 від 31.12.2021) закінчувався 31.05.2023 (включно).
14.09.2020 позивач та відповідач підписали Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (надалі акт розмежування від 14.09.2020), яким розмежували балансову належність електромереж та експлуатаційну відповідальність між орендарем та орендодавцем.
Із акту розмежування від 14.09.2020 вбачається, що межа розподілу проходить в кабельних кінцевиках комірок №4-2, 4-4, 6-2, 6-4, 11-3, 4-3 в трансформаторній підстанції №2 (ТП-2). Відтак, відповідно до цього акта розмежування від 14.09.2020 позивач-орендодавець був відповідальним за технічний стан електромереж та електроустановок до межі розподілу, тобто за електромережі ТП-2, а відповідач-орендар був відповідальним за технічний стан електромереж та електроустановок після межі розподілу, а саме за відходячі кабелі від комірок 4-2, 4-4, 6-2, 6-4, 11-3, 4-3 в ТП-2, а також внутрішні електромережі та установки в орендованих відповідачем приміщеннях.
В подальшому у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди-1 відповідач звернувся до позивача з листом від 19.04.2023 №13 про укладення нового договору оренди на попередніх умовах строком на три роки.
25.04.2023 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1ММК0230002 (надалі договір оренди-2), згідно з яким орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користуванні (оренду) декілька нежитлових приміщень в будівлях за адресою Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, в тому числі і в будівлі цеху №1, а саме:
- нежитлове приміщення площею 2686,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 1» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 2» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 35,00 кв. м, іменоване далі «Приміщення 3» на 4-му поверсі будівлі виробничого корпусу;
- нежитлове виробниче приміщення площею 774,7 кв.м, іменоване далі «Приміщення 4» на 1-му поверсі будівлі цеху №1,
- нежитлове приміщення площею 21,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 5» на 4-му поверсі будівлі виробничого корпусу;
- нежитлове приміщення площею 16,00 кв. м, іменоване далі «Приміщення 6» на 4-му поверсі будівлі виробничого корпусу;
- нежитлове приміщення площею 141,5 кв.м, іменоване далі «Приміщення 7» на 1-му поверсі будівлі цеху №1.
Відповідно до п.1.2 Договору оренди-2 сторони погодили, що Приміщення 1, 4 та 7 можуть використовуватись орендарем (відповідачем) винятково для розміщення складу, Приміщення 3, 5, 6 можуть використовуватись орендарем винятково для розміщення офісу, а Приміщення 2 для розміщення санітарно-гігієнічних кімнат.
Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.
Відповідно до п. 2.3.7 договору оренди-2 орендар зобов'язувався суворо дотримуватись існуючих санітарних норм, правил протипожежної безпеки, вимог техніки безпеки, а також інших існуючих норм і правил при використанні Об'єкта оренди. Орендар несе матеріальну відповідальність перед орендодавцем за збитки, спричинені орендодавцю або третім особам недотриманням вище перелічених норм і правил або не виконанням (не належним виконанням) умов цього договору.
Згідно з п.4.6. договору орендар (відповідач) зобов'язувався нести відповідальність за схоронність об'єкта оренди та майна, яке належить орендодавцю і розташоване в об'єкті оренди.
Відповідно до п.5.1. договору орендодавець забезпечує на день передачі об'єкта оренди відповідність будівлі вимогам, що містяться в нормах та правилах пожежної безпеки для даного типу будівель, затверджену та погоджену з відповідними державними органами.
Орендар, в свою чергу, зобов'язаний був:
- погодити до початку строку оренди з відповідними державними органами відповідність Об'єкта оренди вимогам у відношенні забезпечення пожежної безпеки (пункт 5.2);
- при здійсненні господарської діяльності в Об'єкті оренди орендар зобов'язаний керуватись Правилами пожежної безпеки, нормами Кодексу цивільного захисту України та інших нормативно правових актів (пункт 5.3);
- своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану Об'єкта оренди, прибудинкової території Будівлі, в якому знаходиться Об'єкт оренди, з метою збереження життя та працездатності персоналу, цілісності Об'єкта оренди (пункт 5.4).
Відповідно до п.10.1 договору оренди-2 сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.
Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом №1 та закінчується 31.05.2024 року (включно).
На виконання умов вказаного договору оренди 01.06.2023 між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі №1, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, в тому числі і в будівлі цеху №1, а саме:
- нежитлове приміщення площею 2686,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 1» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 2» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 35,00 кв. м, іменоване далі «Приміщення 3» на 4-му поверсі будівлі виробничого корпусу;
- нежитлове виробниче приміщення площею 774,7 кв.м, іменоване далі «Приміщення 4» на 1-му поверсі будівлі цеху №1,
- нежитлове приміщення площею 21,7 кв. м, іменоване далі «Приміщення 5» на 4-му поверсі будівлі виробничого корпусу;
- нежитлове приміщення площею 16,00 кв. м, іменоване далі «Приміщення 6» на 4-му поверсі будівлі виробничого корпусу;
- нежитлове приміщення площею 141,5 кв.м, іменоване далі «Приміщення 7» на 1-му поверсі будівлі цеху №1.
05.12.2023 за адресою Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт. Борова вул. Нововокзальна, 1 сталась пожежа.
07.12.2023 комісія у складі провідного фахівця відділу організації заходів цивільного захисту Фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області лейтенанта служби цивільного захисту Боброва В. О., начальника відділу організації профілактичної роботи фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області підполковника служби цивільного захисту Мусієнко О.В., директора ПАТ «МОТОВИЛІВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ» Лисенка О.М., директора ТОВ «Ю.ЕН.ПІ. ТРЕЙДІНГ» Янчинського Н.П., директора ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» Якуба А.І., уповноважена особа ТОВ «РЕЛІКТ АРТЕ» Грецька Ю.А. склала цей акт про пожежу, що виникла 05.12.2023 орієнтовно о 19 год. 30 хв. на об'єкті приміщення виробничого цеху №l, за адресою Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт. Борова вул. Нововокзальна, 1.
Відповідно до вказаного акту про пожежу місце виникнення пожежі встановлюється.
Пожежу виявлено 05.12.2023 о 20 год. 08 хв. працівниками об'єкту.
Пожежу ліквідовано 06.12.2023 о 06 год 50 хв.
Пожежею знищено: вироби з пінополіуретану (матраци, подушки, губки), ліжка дерев'яні в складському приміщенні ТОВ «Ю.ЕН.ПІ. ТРЕЙДІНГ», верстати, сировину, готову продукцію (ліжка, тумби, комоди, дивани), інструмент, основні засоби - в виробничому приміщенні ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ», готову продукцію (дверні полотна, коробки дверні, лиштва) в складському приміщенні ТОВ «РЕЛІКТ АРТЕ».
Пожежею пошкоджено: частину будівлі цеху №1 ПАТ ММК; станок обгортування, фрезерувальний станок, шліфувальний станок - в виробничому приміщенні ТОВ «РЕЛІКТ АРТЕ».
Також в акті зазначено, що причина пожежі встановлюється.
Генеральним директором ПАТ «ММК» були подані заперечення до акту про пожежу від 07.12.2023, в яких останній зазначив, зокрема, що невірно зазначено орієнтовний час виникнення пожежі, тоді як орієнтовний час виникнення пожежі є 05.12.2023 о 20:00, не зазначено, що місцем виникнення пожежі є приміщення загальною площею 2686,7 кв.м. орендаря ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ», не вказано, що пожежею знищено майно та документи ПАТ «МОТОВИЛІВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ», а також, що причиною пожежі є ймовірне порушення ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» Правил пожежної безпеки України Розділу IV п. 1.18.
У зв'язку із пожежею слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023111310003506 від 10.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 Кримінального кодексу України.
В подальшому, на підставі постанови від 18.12.2023 слідчого Фастівського районного управління поліції Малюк В.О. про призначення пожежно-технічної експертизи у межах вказаного кримінального провадження експертами Київського НДЕКЦ Павликом А.В. та Кузьменком М.М. проведена судова експертиза, за результатами якої складений висновок експерта від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, яким встановлено, що осередок пожежі знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в приміщенні, що орендує ТОВ «ТОП Кваліті Проджект» у ПАТ «Мотовилівський меблевий комбінат», а саме в зоні її передньої та центральної частини, праворуч від входу до неї. Також, вказаним висновком експерта встановлено, що причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів належність яких встановити не представилось можливим у зв'язку з обривом їх струмопровідних жил.
Також, на підставі постанови від 27.06.2024 слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області Сидоренко О.А. про призначення комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи у межах вказаного кримінального провадження експертом Державного НДЕКЦ МВС України Шмерегою О.Б. проведена судова експертиза, за результатами якої складений висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065. У вказаному висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 зазначено, зокрема, що оскільки експерту за результатами проведених досліджень не видалось за можливе встановити місцезнаходження осередку пожежі, то вирішити питання, якою є причина пожежі, експерту не є можливим.
Разом з тим, за результатами проведених досліджень експерт дійшов наступних висновків, зокрема:
Оскільки, за результатами проведених досліджень не видалось за можливе встановити місцезнаходження осередку пожежі, то вирішити питання якою є причина пожежі, що сталась 05.12.2023 на території ПАТ «Мотовилівський меблевий комбінат» не є можливим;
Осередок пожежі, що сталась 05.12.2023 на території ПАТ «МОТОВИЛІВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОБІНАТ» за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, знаходився на поверхні наявного горючого матеріалу (столярних виробів та матеріалів, у тому числі горючої рідини, яка мала потрапити зовні будівлі) у виробничому приміщенні, в зоні розташування фарбувальної камери. Більш точно встановити місце початкового горіння не видалось за можливе, оскільки на момент огляду експертом місця пожежі камера була частково розібраною.
Розповсюдження пожежі на площу більшу, ніж та, на якій відбувалось горіння на момент прибуття пожежно- рятувальних підрозділів, відбулось через неспрацювання автоматичної системи пожежогасіння y приміщенні, де розпочалась пожежа, недостатня кількість води у джерелах водопостачання для забезпечення пожежогасіння (або її відсутність) не правильний вибір вирішального напрямку введення сил і засобів пожежогасіння керівниками гасіння пожежі.
За результатами проведених досліджень, з наданих на дослідження матеріалів не видалось за можливе встановити чи були порушення вимог пожежної безпеки при виявленні пoжежі. Водночас, у разі спрацювання автоматичної системи пожежогасіння, сигнал про її спрацювання надійшов би на пункт спостереження, що надало б можливість ліквідувати пожежу у незначних розмірах.
Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта Малого О.В. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №1830/07-2024, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, яка сталась 05.12.2023 в частині будівлі цеху №1, в діючих цінах на момент проведення дослідження складає 39 747 740,00 грн з урахуванням ПДВ та всіх витрат будівельної організації.
Також, в матеріалах справи наявний висновок експерта Матущенка С.В. з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» від 20.08.2024 та розрахунок прийнятого рівня пожежної безпеки орендованих приміщень від 20.08.2024, відповідно до яких відповідачем були порушені положення нормативно-правових актів з пожежної безпеки, що утворювало пожежну небезпеку, зокрема у вигляді: 1) відсутності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки для орендованих приміщень ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» по вулю Нововокзальна, 1 в смт. Борова, Київської області; 2) непрацездатність системи пожежогасіння на дільниці фарбувальних камер, чим порушені вимоги ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки щодо утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані.
Отже, внаслідок зазначених подій позивач звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 39 747 740,00 грн шкоди, завданої внаслідок пожежі, з підстав недотримання відповідачем правил пожежної безпеки в орендованому приміщенні. В свою чергу, відповідач заперечує проти позову та посилається на те, що користування відповідачем орендованим приміщенням відбувалось у повній відповідності із умовами договору оренди та з дотриманням правил пожежної безпеки, місце виникнення пожежі та причина пожежі достовірно не встановлені, тому відповідач вважає позовні вимоги до нього передчасними, необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до статей 759 та 779 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Шкода, завдана третім особам у зв'язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах (ч. 1 ст. 780 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.55 Кодексу цивільного захисту населення діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців особисто.
Пунктом 6 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (в редакції на момент укладення договору оренди-2, далі Правила №1417, передбачено, що у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з с. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Як вказувалось у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21, при розгляді позовів про відшкодування шкоди/стягнення збитків необхідно виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Таким чином, на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (збитків), протиправність поведінки заподіювача та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (збитків).
Отже, 25.04.2023 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1ММК0230002, згідно з яким позивач передав відповідачу у тимчасове платне користуванні (оренду) декілька нежитлових приміщень в будівлі цеху №1 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, в тому числі, нежитлове приміщення площею 2686,7 кв. м, іменоване «Приміщення 1», нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, іменоване «Приміщення 2», нежитлове приміщення площею 774,7 кв.м, іменоване «Приміщення 4», нежитлове приміщення площею 141,5 кв.м, іменоване «Приміщення 7».
Умовами договору сторони погодили цільове призначення вказаних приміщень. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач використовував вказані орендовані приміщення з порушенням цільового використання, визначеного в договорі оренди-2, а саме не лише для розміщення складу та санітарно-гігієнічних кімнат, а й для здійснення виробничої діяльності з виробництва виробів з дерева із розміщенням лакофарбувальної виробничої дільниці в орендованому відповідачем приміщенні в будівлі цеху №1. При цьому, зазначені обставини не заперечується сторонами спору та підтверджується наявними у справі доказами. Зокрема, про наявність у відповідача саме виробничого (а не складського, як це було обумовлено в договорі оренди-2) приміщення в будівлі цеху №1 вбачається з акта про пожежу від 07.12.2023, відповідно до якого у виробничому приміщенні відповідача знищені верстати, сировина, готову продукцію (ліжка, тумби, комоди, дивани), інструмент, основні засоби.
Сторони в спірному договорі оренди-2 погодили, що відповідач, як орендар, зобов'язується суворо дотримуватись існуючих санітарних норм, правил протипожежної безпеки, вимог техніки безпеки, а також інших існуючих норм і правил при використанні Об'єкта оренди.
Колегія суддів звертає увагу, що за умовами розділу 5 договору оренди-2 відповідач зобов'язувався погодити до початку строку оренди з відповідними державними органами відповідність Об'єкта оренди вимогам у відношенні забезпечення пожежної безпеки, при здійсненні господарської діяльності в об'єкті оренди орендар зобов'язаний керуватись Правилами пожежної безпеки, нормами Кодексу цивільного захисту України та інших нормативно правових актів та своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, прибудинкової території будівлі, в якому знаходиться об'єкт оренди, з метою збереження життя та працездатності персоналу, цілісності об'єкта оренди.
Разом з тим, 05.12.2023 орієнтовно о 19:30 у будівлі цеху №1 в смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1 сталась пожежа.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявними у справі доказами з більшою вірогідністю підтверджується, що осередок пожежі знаходився в орендованому відповідачем приміщенні у будівлі цеху №1 в зоні розташування лакофарбувальної виробничої дільниці відповідача, а саме в зоні фарбувальної камери, яка використовувалась відповідачем для виготовлення меблів.
Так, відповідно до висновку експертів Київського НДЕКЦ від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ та висновку експерта Державного НДЕКЦ МВС України від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, які підготовлені у межах кримінального провадження №12023111310003506, осередок пожежі був саме в зоні розташування фарбувальної камери відповідача.
У висновку експертів Київського НДЕКЦ від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ зазначено, що експертами було встановлено, що найбільші термічні пошкодження зосереджені в межах розміщення передньої частини фарбувальної камери, що виразилось в значній деформації та обваленні металевих частин її корпусу. За напрямком деформації металевих листів перегородок встановлено, що горіння поширювалось зі сторони секції №1 (стор. 52 висновку). За спрямованістю поширення горіння встановлено, що осередок пожежі знаходився в зоні розміщення передньої та центральної частин фарбувальної камери (стор. 53 та 187 висновку). Відповідно до цього висновку експертів (стор.54) виникнення та поширення пожежі відбувалось наступним чином: виникнення горіння в зоні розміщення передньої та центральної частин фарбувальної камери, що внаслідок неспрацювання системи автоматичного пожежогасіння призвело до нагрівання та займання також покрівлі будівлі з подальшим поширенням пожежі на інші приміщення будівлі.
У висновку експерта Державного НДЕКЦ МВС України від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 експерт також зазначив, що осередок пожежі знаходився на поверхні наявного горючого матеріалу (столярних виробів та матеріалів, у т.ч. горючої рідини, яка мала потрапити зовні будівлі) у виробничому приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери.
Водночас, в обох висновках експерти зазначили, що неспрацювання системи автоматичного пожежогасіння в орендованому відповідачем приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери призвело до поширення пожежі на інші приміщення будівлі цеху №1,
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки пожежа (осередок пожежі) первісно виникла саме всередині орендованого відповідачем приміщення (в зоні розташування фарбувальної камери) та за обставин, коли відповідач, взявши на себе за договором оренди зобов'язання з вжиття усіх необхідних заходів для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, при цьому в порушення умов договору оренди фактично використовував орендоване приміщення не за цільовим призначенням - не під розміщення складу, а під розміщення лакофарбувальної виробничої дільниці відповідача (що за ступенем пожежної небезпеки пов'язане з більш високим ризиком пожежі, ніж у разі використання приміщення під склад, внаслідок необхідності розміщення у такому разі у приміщенні специфічного електрообладнання для лакофарбування, а також оброблених лаком заготовок продукції, лакофарбувальних та інших легкозаймистих речовин тощо), то в такому разі саме на відповідачеві лежить обов'язок доказування того, що використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням здійснювалось відповідачем з дотриманням протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди та що порушення відповідачем умов договору щодо цільового використання приміщення в такому випадку не могло призвести до пожежі всередині орендованого відповідачем приміщення.
Водночас відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів належного виконання відповідачем пунктів 2.3.7, 4.6, 5.2, 5.3 та 5.4 договору оренди-2 в частині зобов'язань із забезпечення правил протипожежної безпеки в орендованому приміщенні та за обставин фактичного використання відповідачем такого приміщення з порушенням умови договору оренди про цільове призначення.
Крім того, відповідачем не спростовані надані позивачем інші докази, які також свідчать про недотримання відповідачем правил протипожежної безпеки при використанні об'єкта оренди.
Зокрема у висновку експерта Матющенка С.В. з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» від 20.08.2024 та розрахунку прийнятого рівня пожежної безпеки орендованих приміщень від 20.08.2024, експертом зазначено, що відповідачем були порушені положення нормативно-правових актів з пожежної безпеки, що утворювало пожежну небезпеку, зокрема у вигляді: 1) відсутності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; 2) непрацездатність системи пожежогасіння на дільниці фарбувальних камер, чим порушені вимоги ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки щодо утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача, що висновок з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень приватного експерта пожежної безпеки ФОП Матущенко С.В. та розрахунок прийнятного рівня пожежної безпеки орендованих приміщень за Методикою ДСТУ 8828:2019 «Пожежна безпека. Загальні положення» є недопустимими доказами через відсутність у даного експерта статусу судового експерта, a також невідповідності даних висновків вимогам до ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначений висновок є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, який суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Водночас, скаржником не надано доказів на спростування вказаного висновку експерта.
Також, колегія суддів апеляційного суд відхиляє доводи скаржника, що висновок експерта Київського Науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-23/68199-ПТ віл 29.09.2024 є недопустимим доказом, оскільки отриманий позивачем під час досудового слідства у кримінальному провадженні, оскільки недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18).
Такі ж твердження зазначались скаржником в суді першої інстанції.
Тому колегія суддів наголошує, що відповідач, як і позивач, є учасником у відповідному кримінальному провадженні, в рамках якого надано висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ. Проте, доказів отримання позивачем зазначеного висновку експертів з порушенням встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку відповідачем суду не надано.
Крім того, для використання як доказу висновку експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, не потрібно окремого дозволу слідчого та вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17). Водночас, в матеріалах справи наявний дозвіл слідчого Слідчого управління Головного управління НП в Київській області Сидоренко О. у кримінальному провадженні №12023111310003506 від 10.12.2023 на розголошення відомостей досудового розслідування.
Також, доводи відповідача щодо необґрунтованості та суперечливості висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, які викладені в апеляційній скарзі були розглянуті і судом першої інстанції, за результатом чого були відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Аналізуючи заперечення відповідача про те, що в постанові про призначення пожежно-технічної експертизи від 18.12.2023 слідчого Фастівського РУП ГУ НП в Київській області Малюк В.О., експертиза не була визначена як комісійна експертиза, однак фактично була проведена не одним, а двома експертами з однієї експертної спеціальності, суд першої інстанції зауважив, що за змістом пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 №591, далі - Інструкція) директор або заступник директора НДЕКЦ вправі самостійно призначити судового експерта або кількох судових експертів з урахуванням спеціалізації та кваліфікації.
Доводи відповідача з посиланням на Інструкцію щодо неналежного оформлення висновку від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, а саме про те, що при проведенні експертизи не був визначений голова комісії, не організована програма досліджень, не визначені етапи, питання, послідовність їх виконання кожним з членів комісії, не проведені проміжні та підсумкові наради експертів, залучених для її виконання, суд також відхилив, оскільки особливості оформлення висновку експерта за результатами проведення комісійної судової експертизи визначені в пункті 8 розділу VІ Інструкції, відповідно до якого якщо під час проведення комісійної судової експертизи (двома і більше судовими експертами) судові експерти дійшли згоди, вони підписують спільний висновок.
Водночас, за змістом пункту 1 розділу ІІІ Інструкції, голова експертної комісії визначається керівником провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших підрозділів при виконанні комплексної, а не комісійної експертизи.
Висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ підписаний обома експертами (кожна сторінка) без зауважень, дана експертиза була не комплексною, а комісійною та проводилась експертами одного підрозділу - відділу пожежотехнічних досліджень, один з яких є начальником цього відділу, другий його заступником, при цьому висновок оформлений з дотриманням особливостей оформлення висновку експерта за результатами проведення комісійної судової експертизи, які визначені в пункті 8 розділу VІ Інструкції, а тому доводи відповідача в цій частині спору є не неспроможними.
Доводи відповідача про те, що експертами у висновку не дотриманий алгоритм проведення судової експертизи судом першої інстанції також були відхилені, оскільки відповідно до п.1 розділу IV Інструкції судовий експерт може провести дослідження з поставлених на вирішення запитань у порядку, обумовленому логічною послідовністю проведення експертного дослідження. При цьому висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ є логічно послідовним та обґрунтованим, в ньому проаналізовані можливі версії пожежі (самозаймання речовин і матеріалів, джерело відкритого вогню, підпал, прояви електричної енергії) та не вбачається порушення алгоритму проведення судової експертизи, передбаченого розділом IV Інструкції.
Крім того, висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ про те, що осередок пожежі, яка сталась 05.12.2023, знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в орендованому відповідачем у позивача приміщенні, підтверджується також і висновком експерта Державного НДЕКЦ МВС України від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, на який посилається і сам відповідач у спорі і в якому хоча і стверджується, що експерту не видалось за можливе встановити місцезнаходження осередку пожежі, враховуючи, що на момент проведення огляду експертом приміщення фарбувальна камера була більшою частиною демонтована, однак тим не менш, у цьому висновку цей експерт також зазначає, що осередок пожежі знаходився на поверхні наявного горючого матеріалу (столярних виробів та матеріалів, у т.ч. горючої рідини, яка мала потрапити зовні будівлі) у виробничому приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери (пункт 2 висновків - стор. 24 висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065).
В свою чергу, відповідач не скористався правом, визначеним ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, та не надав суду висновку експерта, складеного на його замовлення, як і не звернувся до суду з клопотанням про призначення відповідної експертизи для спростування наведених вище обставин.
Щодо доводів відповідача, що під час пожежі, що відбулася 05.12.2023, система тушіння пожару, яка була встановлена у приміщенні цеху Відповідачем, не спрацювала саме з причин системи внутрішнього протипожежного водопостачання, за яку відповідає саме Позивач, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді стверджував, що він встановив в орендованому приміщенні внутрішню систему пожежного захисту з протипожежними рукавами, яка була під'єднана до водопостачання орендодавця, але не спрацювала з вини позивача в зв'язку з відсутністю води в резервуарі, проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, ці доводи самі по собі не свідчать про повне та належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження об'єкта оренди та дотримання у орендованому приміщенні правил пожежної безпеки та за обставин, коли орендоване приміщення фактично використовувалось відповідачем з порушенням обумовленого в договорі цільового призначення оренди.
Більше того, факт непрацездатності системи пожежного захисту, яка була встановлена самим відповідачем, вказує на протиправну бездіяльність відповідача, а саме невиконання відповідачем обов'язку своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди.
Водночас, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували працездатність самої системи пожежного захисту на момент виникнення початкового горіння в приміщенні та доказів звернення відповідача перед пожежею до позивача чи інших осіб щодо відсутності та/або необхідності забезпечення (підключення) належного водопостачання на об'єкт.
Колегія суддів відхиляє також і доводи скаржника з посиланням на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №320/14104/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, яким застосовано захід реагування у вигляді часткового зупинення експлуатації Приватним акціонерним товариством «Мотовилівський меблевий комбінат», об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, оскільки як вбачається з судових рішень у вказаній справі, підставою для зупинення експлуатацію адміністративної будівлі до повного усунення порушень, було проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Приватним акціонерним товариством «Мотовилівський меблевий комбінат», розташованим за адресою: 08520, Київська обл., Фастівський р-н., смт. Борова, вул. Нововокзальна, буд. 1, вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у період з 12.08.2021 по 13.08.2021. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що зупинення експлуатації стосувалось адміністративної будівлі, а не будівлі цеху.
Твердження відповідача про те, що пожежа відбулась у вечірній час, коли в приміщенні не було працівників відповідача, також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції та не приймаються судом апеляційної інстанції.
Оренда відповідачем приміщення в будівлі цеху №1 за умовами договору здійснювалась не на погодинній основі, а цілодобово на строк оренди до 31.05.2024 (пункт 10.2 договору оренди-2), тому внутрішній режим роботи (робочі години працівників) відповідача не впливав на чинність передбаченого цим договором обов'язку відповідача протягом усього строку дії цього договору своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, безвідносно до внутрішнього режиму роботи відповідача в орендованому приміщенні.
Відповідно до висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ експертами в ході експертизи були розглянуті та відхилені такі версії, як: 1) можливість виникнення пожежі у результаті самозаймання речовин і матеріалів (стор. 62-66 цього висновку); 2) можливість виникнення пожежі від джерела відкритого вогню (полум'я сірника, загоряння від необережно кинутого тліючого тютюнового виробу стор.64-68 висновку); 3) можливість виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела запалювання (підпал) (стор.68-70). Натомість у цьому висновку підтверджено версію щодо можливості виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання) (стор.70-80 висновку). У зв'язку з чим експертами зроблені категоричні висновки про те, що осередок пожежі, яка сталась 05.12.2023, знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в орендованому відповідачем у позивача приміщенні, а саме в зоні її передньої та центральної частини, праворуч від входу до неї, а причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів, належність яких експертам встановити не представилось можливим у зв'язку з обривом їх струмопровідних жил.
Також колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача про те, що акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем з приводу попереднього договору оренди від 29.06.2020, який припинив свою дію 31.05.2023, а новий акт розмежування балансової належності електромереж під час дії договору оренди від 25.04.2023 №1ММК0230002 сторонами не складався, відтак відповідальність за технічний стан електромереж та електроустановок несе виключно позивач, що обґрунтоване наступним.
Той факт, що акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем під час попереднього договору оренди від 29.06.2020, який припинив свою дію 31.05.2023, сам по собі не свідчить про те, що позивач та відповідач під час дії нового договору оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002 розмежували балансову належність електромереж між собою інакше, ніж вона була раніше зафіксована сторонами в акті розмежування від 14.09.2020, беручи до уваги, що новий акт розмежування сторони не складали, а сам акт розмежування від 14.09.2020 не містить посилання на те, що він є додатком лише до одного конкретного договору оренди. Тобто постійний та триваючий характер орендних відносин між сторонами та наявність підписаного сторонами акта розмежування від 14.09.2020, за відсутності іншого (нового) акта розмежування, свідчить про те, що між сторонами склалась певна усталена практика (звичай) в питанні розмежування електромереж, які сторони самостійно встановили та дотримувались в ході триваючих орендних відносин.
Крім того, відповідно до встановлених судом обставин, відповідач фактично використовував орендоване приміщення з порушенням обумовленого в договорі оренди-2 цільового призначення (крім використання під склад, як це було обумовлено договором оренди-2, фактично продовжував використовувати приміщення також для розміщення лакофарбувальної виробничої дільниці), отже в такому випадку саме на відповідача покладається тягар доведення обставини того, що технічний стан електромереж та електроустановок будівлі допускав функціонування в ньому лакофарбувальної виробничої дільниці, безвідносно до того, хто саме є відповідальним за технічний стан електромереж та електроустановок будівлі позивач та/або сам відповідач. Адже позивач як власник будівлі в договорі оренди-2 надавав згоду на цільове використання об'єкта оренди, в т.ч. усіх його електромереж, під склад, а не під лакофарбувальну виробничу дільницю, що з такою умовою про цільове призначення не передбачало продовження функціонування в цій будівлі лакофарбувальної виробничої дільниці, в т.ч. наявність підключеного відповідачем до електромережі будівлі цеху №1 відповідного специфічного електрообладнання, задіяного на лакофарбувальній виробничій дільниці відповідача.
Однак відповідач, який використовував орендоване приміщення з порушенням цільового призначення, але заперечує при цьому свою вину у виникненні пожежі в орендованому приміщенні, не надав суду ні доказів знеструмлення електрообладнання відповідача до початку виникнення пожежі на лакофарбувальній виробничій дільниці, ні доказів того, що технічний стан електромереж та електроустановок будівлі дозволяв розміщення лакофарбувального обладнання (фарбувальної камери) відповідача та іншого обладнання відповідача без ймовірності виникнення короткого замикання і що використання відповідачем приміщення з порушенням обумовленого цільового призначення не утворювало порушення вимог протипожежної та техногенної безпеки в орендованому приміщенні.
Також колегія суддів відхиляє твердження скаржника, щодо невстановлення причини пожежі, оскільки зазначене спростовується висновком експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, яким встановлено, що осередок пожежі знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в приміщенні, що орендує ТОВ «ТОП Кваліті Проджект» у ПАТ «Мотовилівський меблевий комбінат», а саме в зоні її передньої та центральної частини, праворуч від входу до неї. А причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів.
Отже, обставина виникнення осередку пожежі саме в зоні розташування фарбувальної камери відповідача підтверджується зібраними у справі №911/1368/24 на засадах змагальності сторін та диспозитивності судочинства доказами, які відповідачем не спростовані.
Таким чином, доводи відповідача не спростовують вини останнього у заподіянні шкоди майну позивача внаслідок виникнення пожежі в орендованому приміщенні та її поширенню на будівлю.
Колегія суддів дослідивши обставини справи та оцінивши докази у справі, погоджується з судом першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами з більшою вірогідністю підтверджуються обставини того, що заподіювачем шкоди, завданої пожежею, є саме відповідач, наявність протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими збитками.
А неправомірна бездіяльність відповідача щодо незабезпечення протипожежного стану в приміщенні та працездатності системи автоматичного пожежогасіння в зоні розташування фарбувальної камери перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із заподіянням шкоди будівлі (майно позивача) внаслідок поширення пожежі із зони фарбувальної камери відповідача на саму будівлю позивача.
В той же час, надані відповідачем докази не доказують відсутність вини відповідача у заподіянні майнової шкоди внаслідок поширення пожежі на будівлю.
Відповідно до висновку експерта Малого О.В. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №1830/07-2024 розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, яка сталась 05.12.2023 в частині будівлі цеху №1, в діючих цінах на момент проведення дослідження складає 39 747 740,00 грн з урахуванням ПДВ та всіх витрат будівельної організації.
В свою чергу, відповідач не скористався своїм правом щодо надання контррозрахунку розміру шкоди та не надав суду ні самих показників, які сам відповідач вважає вірними та такими, що підлягали застосуванню, ні доказів впливу (у вартісному вираженні) цих показників на кінцевий результат розрахунку розміру матеріальної шкоди, ні власний розрахунок відповідача.
При цьому, як вказував Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Разом з тим, оцінюючи висновок експерта Малого О.В. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №1830/07-2024, суд першої інстанції вірно відмітив, що визначений в ньому розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, в сумі 39 747 740,00 грн включав також ПДВ.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до підпункту а) пункту 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 Податкового кодексу України).
Водночас, як випливає із абзацу 3 пункту 188.1 Податкового кодексу України, до складу договірної (контрактної) вартості, яка є базою оподаткування податком на додану вартість, не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди.
Тобто у разі, якщо відшкодування шкоди не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість. Близький за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі № 826/7454/17 щодо включення або невключення ПДВ до суми виплати страхового відшкодування.
Оскільки в даному випадку відшкодування шкоди (збитки) перераховується безпосередньо потерпілому (позивачу), а не спрямовується на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта, то, на переконання суду, відсутні підстави для додаткового включення ПДВ при розрахунку розміру матеріальної шкоди.
Відтак, розрахована у висновку експерта Малого О.В. від 26.07.2024 №1830/07-2024 сума відшкодування шкоди в розмірі 39 747 740,00 грн підлягає зменшенню на розмір включеного в неї ПДВ в розмірі 6 624 623,33 грн (39 747 740,00 : 6 = 6 624 623,33). Таким чином, сума відшкодування шкоди становить 33 123 116,67 грн (39 747 740,00 - 6 624 623,33=33 123 116,67). А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі 33 123 116,67 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є відповідальним за відшкодування заподіяної майнової шкоди, та про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 33 123 116,67 грн збитків, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6624623,33 грн збитків суд відмовив за безпідставністю.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення суду колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, відповідач зазначив, що у зв'язку з помилковістю рішення суду першої інстанції, підлягає також й скасуванню додаткове рішення суду щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.
Разом з тим, в силу вимог ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
При ухваленні рішення від 13.03.2025 у справі №911/1368/24 питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, судом вирішено не було, оскільки до закінчення судових дебатів позивач зробив заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення у справі №911/1368/24.
18.03.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, надалі заява про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою останній просить стягнути з відповідача 254000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом судом справи №911/1368/24.
В обґрунтування вказаної заяви та на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 19.09.2024 №РІА1909, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатом Ратушинською І.О. разом із додатком №1 від 19.09.2024 із розцінками на послуги адвоката;
- копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 №12/23, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатом Гнидкою М.В. разом із додатковою угодою №1 від 16.05.2024 із розцінками на послуги адвоката;
- копію акта приймання-передачі наданих адвокатом Гнидкою М.В. послуг від 13.03.2025 разом із звітом від 13.03.2025, який містить детальний опис наданих адвокатом позивача послуг (позиції №1-№19 опису із зазначенням конкретної послуги) на загальну суму 239000,00 грн;
- копію акта приймання-передачі наданих адвокатом Ратушинською І.О. послуг від 13.03.2025 разом із звітом від 13.03.2025, який містить детальний опис наданих адвокатом позивача послуг (позиція №1 опису із зазначенням конкретної послуги) на загальну суму 15000,00 грн.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.126 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
В свою чергу, відповідач звертався до Господарського суду Київської області з клопотанням про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн., посилаючись на те, що розмір заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу є недоведеним, завищеним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд першої інстанції, оцінюючи доводи відповідача про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу позивачем в загальній сумі 254000,00 грн істотно перевищує попередній (орієнтовний) їх розрахунок в сумі 150000,00 грн, зазначив, що вказаний розрахунок позивача розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем здійснений на підставі розцінок, які були зазначені в попередньому (орієнтовному) розрахунку у позовній заяві. Фактично, перевищення заявленого в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку цих витрат в сумі 150000,00 грн до розміру 254000,00 грн, який заявлений у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення, відбулось за рахунок кількості судових засідань, в яких адвокати позивача брали участь (позиції №9-№19 звіту від 13.03.2025 адвоката Гнидки М.В. та позиція №1 звіту адвоката Ратушинської І.О. від 13.03.2025), при цьому відсутні підстави вважати, що позивач міг наперед знати точну кількість судових засідань у справі.
У зв'язку з цим суд першої інстанції не вбачав підстав для відмови позивачу у відшкодуванні судових витрат відповідно до положень ч.6 ст.129 ГПК України, на яку посилався відповідач у своїх запереченнях щодо стягнення цих витрат з відповідача, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з запереченнями відповідача в частини того, що не всі заявлені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі в загальній сумі 254000,00 грн відповідають критерію реальності, співмірності та неминучості таких витрат.
Суд зазначив, що заявлені позивачем витрати у звіті адвоката Гнидки М.В. від 13.03.2025 в позиції №3 опису послуг (складання і подання заяви про зменшення позовних вимог), №5 опису (складання клопотання про приєднання до матеріалів справи), №6 опису (складання додаткових пояснень) та №8 (складання додаткових пояснень) повністю або переважно вже охоплюються позицією №1 опису (підготовка позовної заяви, вартість послуги - 30000,00 грн) та/або позицією №2 (складання відповіді на відзив, вартість послуги 20000,00 грн), оскільки стосуються надання правничої допомоги у вигляді підготовки таких аргументів, доводів, відомостей, розрахунків та доказів, які повинні бути відображені в самій позовній заяві та/або відповіді на відзив. У зв'язку з цим витрати позивача на професійну правничу допомогу в цій частині не є неминучими та не підлягають окремому (додатковому) врахуванню для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони, враховуючи вже заявлені витрати у позиції №1 опису (підготовка позовної заяви) та №2 (складання відповіді на відзив).
Витрати у позиціях №4 опису (складання заперечень на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, вартість 4000,00 грн) та №7 (складання заперечень на заяву відповідача про відкладення розгляду справу, вартість 4000,00 грн) суд, виходячи із критерію розумності та співмірності, для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони обмежує загальною сумою 2000,00 грн.
Суд першої інстанції також погодився з відповідачем в тому, що заявлені позивачем витрати у зв'язку із участю адвокатів в судових засіданнях підлягають зменшенню (обмеженню), виходячи із критерію розумності та співмірності, та враховуючи, що деякі судові засідання не були тривалими та були відкладені з різних причин, тобто витрачений адвокатами позивача час на участь в таких засіданнях не був настільки значним, щоб за кожне судове засідання застосовувати розцінки на послуги адвоката в розмірі 15000,00 грн за одне засідання. У зв'язку з цим суд, виходячи із критерію розумності та співмірності, для цілей відшкодування за рахунок протилежної сторони ці витрати позивача у зв'язку із участю адвокатів в судових засіданнях (позиції №9-№19 звіту адвоката Гнидки М.В. та позиція №1 звіту адвоката Ратушинської І.О.) обґрунтовано обмежив загальною сумою 15000,00 грн за участь в підготовчих засіданнях та загальною сумою 20000,00 грн за участь в засіданнях при розгляді справи по суті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, становить 87000,00 грн (підготовка позовної заяви: 30000,00 грн, складання відповіді на відзив: 20000,00 грн, складення інших процесуальних документів: 2000,00 грн, участь в підготовчих засіданнях: 15000,00 грн, участь в засіданнях при розгляді справи по суті: 20000,00 грн).
Оскільки позовні вимоги у справі №911/1368/24 були задоволені не в повному обсязі, а частково, а тому не всі ці витрати позивача на професійну правничу допомогу, які, як зазначено вище, підлягають розподілу у цій справі, підлягали відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, як вказав суд першої інстанції.
Виходячи із пропорційності обсягу задоволених позовних вимог у цій справі, суд першої інстанції на підставі ст.126 та ст.129 Господарського процесуального кодексу України прийшов до висновку про те, що відшкодуванню за рахунок протилежної сторони (відповідача) підлягають витрати позивача в сумі 72500,00 грн (87000 х 33123116,67: 39747740 = 72500,00 грн), з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Разом з тим, доводи відповідача про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до розміру 20000,00 грн правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки такий визначений самим відповідачем в односторонньому порядку розмір є заниженим та необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 слід відмовити, а вказані судові рішення залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Кваліті Проджект» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 у справі №911/1368/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/1368/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга