ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
13 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 911/1065/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025, ухваленої за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1»
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повне рішення складено 07.07.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повне рішення складено 28.07.2025)
у справі №911/1065/24
за позовом: Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1»
про стягнення 11434243,27 грн,
Дочірнє підприємство «МЕГАТРАНС-2» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» про стягнення 11434 243,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позовну заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» направлено за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 відкрито провадження у даній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 позов Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» заборгованість за договором оренди в розмірі 11434 243,27 грн та судовий збір в розмірі 171513,65 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» від 03.07.2025 за вх.№2-1030/25 про розподіл судових витрат у справі №911/1065/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 48000,00грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі №911/1065/24 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
Супровідним листом Південно-західного апеляційного господарського суду №911/1065/24/1535/2025 від 31.10.2025 матеріали справи №911/1065/24 повернуто до Господарського суду Одеської області.
03.11.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025), в якій заявник просив ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи №911/1065/24 в суді апеляційної інстанції; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» витрати на правничу допомогу в сумі 130725,00 грн.
Згідно із частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору» №4508-IX від 18.06.2025, який набрав чинності 16.07.2025) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що заявник просить прийняти додаткову постанову в частині вирішення питання про судові витрати, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду постановлено розглянути заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025, ухваленої за наслідками апеляційного перегляду справи №911/1065/24, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» в строк до 11.11.2025 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про ухвалення додаткової постанови за наслідками апеляційного перегляду справи №911/1065/24. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №911/1065/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
06.11.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
10.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» надало заперечення проти відшкодування витрат, понесених на правову допомогу (вх.№3144/25/Д4 від 11.11.2025), відповідно до яких просило відмовити Дочірньому підприємству «МЕГАТРАНС-2»у відшкодуванні витрат, понесених на правову допомогу, або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, посилаючись на те, що:
-попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу позивачем не подавалось;
-всупереч вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання адвокатських послуг від 25.08.2025 не містить жодних положень щодо порядку обчислення гонорару та щодо його розміру, разом з тим, в умовах надання послуг визначено, що фіксований розмір гонорару є орієнтовним та залежить від витрачених годин на обсяг робіт, що суперечить суті поняття «фіксований» розмір гонорару;
-стосовно зазначених у акті №НП-234 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2025 робіт по пошуку та аналізу релевантних правових позицій Верховного Суду щодо наявності або відсутності підстав для нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів нерухомого майна у випадку їх пролонгації і належного способу захисту порушених прав орендодавця, роботи з матеріалами судової справи, підготовки відзиву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 25.07.2025 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025, то від імені Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» не подавався відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 25.07.2025 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 та, відповідно, позивач в суді апеляційної інстанції не посилався на будь-які рішення Верховного Суду;
-матеріали справи та зміст судових рішень свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою, адвокатське об'єднання надавало правову допомогу позивачу в особі адвоката Черкеса В.О., який був обізнаний з усіма обставинами цієї справи;
-розмір правничої допомоги, яку просить стягнути позивач, в 16 разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та в десять разів перевищує суми витрат на професійну правничу допомогу, що відшкодовуються сторонам з іншої сторони, в судових справах за участь в суді апеляційної інстанції;
-розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 130725,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже, їх розмір є необґрунтованим.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити у першій заяві по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20. постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Черкес Віталій Олександрович у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які Дочірнє підприємство «МЕГАТРАНС-2» очікує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, складає 130000,00 грн, точна сума витрат буде визначена на підставі фактично сплачених Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» рахунків та актів виконаних робіт. Також зазначив, що докази фактично понесених витрат будуть надані суду в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів після ухвалення постанови апеляційного суду.
03.11.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025), в якій заявник просив ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи №911/1065/24 в суді апеляційної інстанції, разом із доказами таких витрат.
При цьому заява подана заявником в межах п'ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 28.10.2025.
Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно доводів відповідача про ненадання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як зазначено вище, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про розподіл судових витрат, понесених ним у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі доказів, які будуть надані додатково.
Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі №910/9024/21 від 14.12.2021 у справі 922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, 14.06.2023 у справі 515/1060/19 вказав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору у суді апеляційної інстанції не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, а положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють обов'язку сторони надавати докази на підтвердження відповідних судових витрат разом з наданням попереднього розрахунку суми судових витрат.
З огляду на те, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 було заявлено про розподіл судових витрат, понесених ним у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та визначено орієнтовний розрахунок розміру витрат на правничу допомогу (130000,00 грн), колегія суддів не приймає до уваги вказані вище доводи відповідача, у тому числі і посилання останнього на те, що позивач не залучив до відзиву на апеляційну скаргу розрахунок судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Щодо обставин надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги
Із наданих позивачем документів вбачається, що 25.08.2025 між Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» (замовником) та Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» (виконавцем) укладено договір про надання адвокатських послуг (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати йому адвокатські та інші юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплачувати надані виконавцем послуги в порядку, терміни та на умовах, встановлених договором.
У пункті 1.2. договору сторони погодили, що послуги, які надаються замовнику виконавцем відповідно до умов договору, полягають у наступному:
-аналіз матеріалів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24;
-аналіз наявності або відсутності підстав для апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 у вигляді порушення норм процесуального права або невірного застосування норм матеріального права;
-аналіз правових позицій Верховного Суду, на які наведені посилання в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1», а також релевантної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах;
-підготовка відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24, підготовка клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв або клопотань, які можуть бути подані на стадії апеляційного перегляду справи у випадку такої необхідності;
-участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції та представництво інтересів замовника у Південно-західному апеляційному господарському суді при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24;
-надання роз'яснень та консультацій з юридичних питань, а саме: усних і письмових довідок щодо законодавства України та його застосування; підготовка процесуальних документів - за окремими дорученнями замовника.
Згідно із пунктами 2.3. - 2.5. договору для надання послуг виконавець має право на власний розсуд залучати будь-яких своїх спеціалістів (адвокатів, помічників адвокатів, юристів та інших спеціалістів), а також третіх осіб, особисто залишаючись відповідальним перед замовником за виконання договору. Під час надання послуг за договором спеціалісти виконавця мають права та повноваження, передбачені чинними процесуальними кодексами України. Сторони погодили, що при наданні послуг обмеження прав виконавця та його спеціалістів не встановлюються.
Вартість послуг, що надаються виконавцем за договором, порядок їх оплати, компенсація витрат виконавця, а також інші платежі, які здійснюються замовником при виконанні договору, встановлюються сторонами за їх домовленістю на підставі виставлених рахунків (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пунктів 3.3. - 3.5. договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з дня надання виконавцем рахунку на оплату. Оплата здійснюється в безготівковій формі через банківську установу відповідно до чинного законодавства України. Після оплати послуг виконавець направляє замовнику для підписання акт про надані послуги в двох примірниках, один з яких після підписання замовником повертається виконавцю.
Договір набирає чинності з 25.08.2025 і укладений на строк до 31.12.2025 включно.
Умови надання послуг Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» погоджено сторонами у додатку №1 до договору про надання адвокатських послуг від 25.08.2025.
Зокрема, у пункті 5 зазначених умов надання послуг передбачено, що зважаючи на значну ціну позову у судовому спорі, що перевищує 11,4 мільйонів гривень, сторони погодили, що за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю вартість послуг у фіксованому розмірі, а саме: 130725,00 грн без ПДВ (який не нараховується). Винагорода за цим договором сплачується на підставі виставленого виконавцем рахунку.
29.10.2025 між Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» (замовником) та Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» (виконавцем) складено акт №НП-234 здачі-приймання робіт (надання послуг) про те, що згідно з договором про надання адвокатських послуг від 25.08.2025 щодо представництва замовника як позивача у справі №911/1065/24 за позовом Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1», яка перебуває у провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду, виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги):
1)опрацювання та аналіз апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 25.07.2025 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025, аналіз правових позицій Верховного Суду, на які наведено посилання в апеляційній скарзі;
2)пошук та аналіз релевантних позицій Верховного Суду щодо наявності або відсутності підстав для нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів нерухомого майна у випадку їх пролонгації та належного способу захисту порушених прав орендодавця;
3)робота з матеріалами судової справи, підготовка відзиву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 25.07.2025 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025;
4)підготовка та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду заперечень Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 05.09.2025 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025;
5)опрацювання ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025, 07.08.2025, 11.09.2025, 22.10.2025;
6)підготовка відзиву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 05.09.2025 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 про розподіл судових витрат;
7)підготовка та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду заяви про участь у судовому засіданні 28.10.2025 в режимі відеоконференції;
8)робота з матеріалами судової справи, підготовка до участі у судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 28.10.2025 з розгляду двох апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1»;
9)представництво інтересів Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» в судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 28.10.2025 з розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1»;
10)підготовка проекту заяви про ухвалення додаткової постанови апеляційного суду про розподіл судових витрат, понесених Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» при розгляді справи апеляційним судом.
Також у акті зазначено, що, підписуючи цей акт, сторони свідчать, що зазначені вище послуги надані виконавцем якісно та в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної у зв'язку із виконаними роботами (наданими послугами). Загальний обсяг часу, витраченого виконавцем на виконання вказаних робіт, склав 30 робочих годин. Вартість наданих виконавцем послуг склала 130725,00 грн, без ПДВ (виконавець не є платником ПДВ).
Також з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2025 адвокатським об'єднанням виставлено замовнику рахунок №207/08 на суму 130725,00 грн, який був сплачений останнім у повному обсязі, про що свідчать надані Дочірнім підприємством «МЕГАТРАНС-2» копії платіжних інструкцій №2 від 04.09.2025 на суму 65362,50 грн та №1 від 29.10.2025 на суму 65362,50 грн.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що інтереси Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» межах справи №911/1065/24 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Черкес Віталій Олександрович, на підтвердження повноважень якого надано копію ордеру серії ВН №1421397, виданого 08.09.2025 Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН», який посвідчує повноваження адвоката Черкеса Віталія Олександровича на надання правничої допомоги Дочірньому підприємству «МЕГАТРАНС-2» на підставі договору №б/н від 25.08.2025 у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
Як зазначалося, пунктом 3.2. договору про надання адвокатських послуг від 25.08.2025 визначено, що вартість послуг, що надаються виконавцем за договором, порядок їх оплати, компенсація витрат виконавця, а також інші платежі, які здійснюються замовником при виконанні договору, встановлюються сторонами за їх домовленістю на підставі виставлених рахунків.
У пункті 5 умов надання послуг, що є додатком №1 до договору про надання адвокатських послуг від 25.08.2025, передбачено, що зважаючи на значну ціну позову у судовому спорі, що перевищує 11,4 мільйонів гривень, сторони погодили, що за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю вартість послуг у фіксованому розмірі, а саме: 130725,00 грн без ПДВ (який не нараховується). Винагорода за цим договором сплачується на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.
У зв'язку з наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що всупереч вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання адвокатських послуг від 25.08.2025 не містить жодних положень щодо порядку обчислення гонорару та щодо його розміру, при цьому посилання на те, що в умовах надання послуг визначено, що фіксований розмір гонорару є орієнтовним та залежить від витрачених годин на обсяг робіт, що суперечить суті поняття «фіксований» розмір гонорару, є неспроможними, оскільки така умова договору не свідчить про визначення у договорі гонорару адвоката у формі погодинної оплати, адже у договорі не встановлено вартості однієї години роботи адвоката.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатським об'єднанням у договорі про надання адвокатських послуг від 25.08.2025 означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і адвокатським об'єднанням у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатським об'єднанням у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» стосовно того, що від імені Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» не подавався відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» від 25.07.2025 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 та, відповідно, позивач в суді апеляційної інстанції не посилався на будь-які рішення Верховного Суду, спростовується матеріалами справи (т.6 а.с. 111-143), з яких вбачається, що 01.09.2025 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 у справі №911/1065/24 (вх.№3144/25/Д2 від 01.09.2025).
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат позивача на надання послуг правничої допомоги
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких визначено наступне: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Під час вирішення питання щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. Крім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 27.06.2025 у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи те, що у даній справі в суді апеляційної інстанції адвокату позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.
Тобто, правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.
Окрім того, колегія суддів враховує, що представництво позивача адвокатом Черкесом Віталієм Олександровичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Виходячи із матеріалів справи, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи.
Південно-західний апеляційний суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що стягнення повної вартості наданих адвокатом позивачу послуг у розмірі 130725,00 грн не узгоджується з критеріями розумності розміру адвокатських витрат і пропорційності, так як ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, і є надмірними. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником.
З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь позивача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
Апеляційний суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.
Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень. Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.
Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.
Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями Господарського процесуального кодексу України компенсації таких витрат.
Отже, за встановлених обставин та норм права, врахувавши, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача, оцінивши наведені позивачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та подані на їх підтвердження докази, взявши до уваги заперечення відповідача, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (яка, на думку колегії суддів не є занадто складною), обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що 40000,00 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги позивачу.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що відмова у відшкодуванні таких витрат, про що просить відповідач, порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, заява Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково на загальну суму 40000,00 грн, у задоволенні решти заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Заяву Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1» на користь Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» 40000 /сорок тисяч/ гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
3.У задоволені решти заяви Дочірнього підприємства «МЕГАТРАНС-2» (вх.№4387/25 від 03.11.2025) про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 13.11.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін