Справа №705/1935/24
1-кп/705/568/25
10 листопада 2025 року м.Умань
Колегія суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
захисника ОСОБА_17 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_11 під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250000000089 від 01.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України,
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває вище зазначене кримінальне провадження.
23.10.2023 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою колегії суддів від 15.09.2025 до 13.11.2025.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_11 закінчується 13.11.2025, прокурор Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_18 подав клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 строком на 60 діб та просила залишити без змін раніше визначену заставу в розмірі 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У клопотанні зазначено, що ризики, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу під час досудового розслідування, не зменшилися та продовжують існувати, а саме, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, оскільки не має ні власного житла, ні постійного місця проживання; незаконно впливати на свідка ОСОБА_19 , який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно неї; вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім того, до неї раніше застосовувалась застава. З огляду на зазначене сторона обвинувачення вважає, що жоден із м'якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання ОСОБА_11 покладених на неї обов'язків.
Обвинувачена ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначила, що ризики, наведені прокурором, не доведені, все є припущенням. Не вбачала підстав для продовження строку тримання її під вартою.
Захисник ОСОБА_13 , залучена на одну процесуальну дію, у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора. Зазначила, що ОСОБА_11 перебуває під вартою тривалий час, ризики зникли. Прокурором не доведено, що відносно обвинуваченої неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід. Просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_11 , думку обвинуваченої та захисника, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу . За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Установлено, що 23.10.2023 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою колегії суддів від 15.09.2025 до 13.11.2025.
До закінчення дії попередньої ухвали суду про тримання під вартою обвинуваченої судовий розгляд не може бути завершений з об'єктивних причин, оскільки станом на 10.11.2025 ще не встановлений порядок дослідження доказів, не з'ясована позиція обвинувачених щодо висунутого обвинувачення. Тобто судовий розгляд перебуває на початковій стадії. У даному судовому засіданні судовий розгляд не може бути продовжений, оскільки захисником ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_20 подане клопотання про відкладення такого у зв'язку з хворобою.
Водночас колегія суддів вважає, що на даний час сторона обвинувачення належним чином обґрунтувала наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявність обставин, які вказують, що заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати.
При цьому суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів враховує, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена при застосуванні щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зокрема, ризик переховування обвинуваченої від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна за скоєння кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 , можуть бути розцінені нею більш небезпечним ніж переховування та втеча. Також із достатньою вірогідністю продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених, з метою зміни ними показів на її користь, а також беручи до уваги, що жодні особи ще не допитані у судовому засіданні, та ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.
У судовому засіданні не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також про наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Тому колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти наявним ризикам.
Також колегія суддів не вбачає підстав для зміни раніше визначеного розміру застави, в разі внесення якої обвинувачена підлягає звільненню з-під варти.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів, який відраховувати з дня оголошення даної ухвали, з триманням обвинуваченої в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Дія ухвали про продовження строку запобіжного заходу закінчується 08 січня 2026 року.
Залишити ОСОБА_11 розмір застави - шістдесят п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 196820 гривень, після внесення якої обвинувачена звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї обвинуваченої під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення обвинуваченої ОСОБА_11 з-під варти у зв'язку з внесенням застави покласти на обвинувачену такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із м. Умань Черкаської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, іншими обвинуваченими та будь-яким іншим із учасників у даному кримінальному провадженні, за винятком спілкування у передбаченому законодавством порядку з прокурором, судом та власним захисником та необхідності спілкування безпосередньо в ході судового розгляду.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченою, її захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченою - протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику - до відома та направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3