Тальнівський районний суд Черкаської області
Справа № 704/1299/25
11.11.2025 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :
головуючого - судді Дьяченка Д.О.
при секретарі Табачківській М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до Тальнівського районного суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення сер. ЕНА №5772781 від 21.09.2025 р. Свій позов позивач мотивує тим, що 21.09.2025 року ст. сержантом поліції ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Карманом М.С. було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Постанова складена за те, що позивач 21.09.2025 близько 14:01 керував автомобілем ГАЗ-21, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Чумацька в м. Тальне та вчинив наступні правопорушення: - не був пристебнутий ременем безпеки; був відсутній поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ; не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено»; на вимогу поліцейського про зупинку не увімкнув світлову сигналізацію, чи порушив вимоги п.2.3 ПДР України, п.2.1 ПДР України, п.9.9.6 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126, ч.1 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 122 КУпАП. Дані правопорушення були об'єднані та позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки він керував автомобілем ГАЗ-21, 1968 року випуску, на якому заводом виробником не було передбачено ременів безпеки, що підтверджується інструкцією з експлуатації даного автомобіля. Крім того, позивач є інвалідом війни 2 групи, тому він звільнений від купівлі поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ і станом на момент подання позову відсутній механізм повернення коштів інвалідам війни за придбання страхового полісу. Щодо порушення про не виконання вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» позивач стверджує, що він повністю виконав вимогу даного знаку, а саме - на мить зупинив автомобіль та переконавшись, що колія пуста, поїхав далі. Також щодо того, що він на вимогу поліцейського про зупинку не увімкнув світлову сигналізацію зазначає, що автомобіль не обладнаний аварійною сигналізацією заводом виробником. Також позивач зазначає, що сума штрафу 510 грн. є не обгрунтованою, а постанова не відповідає обставинам події і мусить бути скасована.
Ухвалою судді від 14.10.2025 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача І. Макогін надіслала до суду відзив в якому зазначила, що 21.09.2025 близько 13 год. 53 хв. по вул. Чумацька м. Тальне Звенигородського району Черкаської області було виявлено що водій, у подальшому з?ясовано ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ГАЗ 21, н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без повної зупинки транспортного засобу, що підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора працівників поліції. У подальшому на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» вищевказаний автомобіль було зупинено. Після зупинки автомобіля, працівник поліції представився та повідомив, що відповідно до ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація. Позивач, зупинивши автомобіль на вимогу працівника поліції, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Жодних заперечень, під час розгляду справи по даному факту не висловлював. Під час перевірки автомобіля, яким керував позивач, на наявність полісу (договору) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на сайті МТСБУ, було встановлено, що відсутній поліс на даний транспортний засіб. Позивач вказував, що він є інвалідом, а тому відповідно до законодавства поліс страхування йому не потрібен. Однак, з 1 січня 2025 року скасовано повне звільнення від обов?язкового страхування для УБД, осіб з інвалідністю та інших пільгових категорій, а тому твердження позивача не відповідають дійсності. Також, останній керував транспортним засобом, що належить ОСОБА_3 , жодних доказів, що останній звільнений чи має пільги щодо страхування транспортного засобу відсутні. Окрім того, позивач керував автомобілем будучи не пристебнутим ременем безпеки. 3 огляду на вищевикладене працівником поліції складено адміністративну постанову, роз'яснено права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у вказаній постанові, а також підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського. Також було роз'яснено порядок сплати штрафу. Клопотання та зауваження при розгляді справи під час складання адміністративної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від ОСОБА_1 не надходили.
Встановлені обставини свідчать про наявність в діянні ОСОБА_1 ознак та складу адміністративних правопорушень зазначених в постанові серії ЕНА № 5772781 від 21.09.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обгрунтованість заявлених позовних вимог. На спростування того, що ОСОБА_1 виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», останній надає пояснення ОСОБА_4 , до яких слід відноситися критично, з огляду на наступне. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №161/5372/17 (провадження N? К/9901/34016/18) цінність свідка полягає в його безпосередньому об?єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об?єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. У даному випадку свідок ОСОБА_4 є особою, юридично зацікавленою у вирішенні справи на користь його знайомого, вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об?єктивності з?ясування обставин, тому його пояснення під час розгляду судом адміністративної справи слід піддати критичній оцінці та вважати недопустимим доказом. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, тому вважає, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач керуючи транспортним засобом не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», здійснив проїзд без повної зупинки транспортного засобу, керував автомобілем, будучи не пристебнутим ременем безпеки, під час зупинки на вимогу працівника поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, та не мав полісу (договору) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП, а ГУНП в Черкаській області, як суб?єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини.
Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до наданих відповідачем доказів, відзив позивачу ОСОБА_1 був направлений поштовим відправленням з описом вкладення 31.10.2025 і станом на 11.11.2025 відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5772781 від 21.09.2025 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч.1 ст. 122,ч.2 ст. 122 КУпАп та накладено штраф в розмірі 510 грн. При цьому, встановлено, що ОСОБА_1 21.09.2025 о 14 год. 01 хв., у м. Тальне, по вул. Чумацька, керував транспортним засобом ГАЗ 21 В12074К та був не пристебнутий ременем безпеки, у водія був відсутній поліс (договір) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водій не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», здійснив проїзд без повної зупинки транспортного засобу, при зупинці на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п. 2.3.в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушив п.2.1.г ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, порушив п. 8.4.6 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, порушив п.9.9.6 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Дані правопорушення було об?єднано відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 251 КУПАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов?язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст : спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України
«Про дорожній рух» від 30.06.1993 N?3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N?1306 (далі - ПДР).
За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов?язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожного руху.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов?язки.
Згідно з п. 9.9 (б) ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Згідно з п. 9.11 ПДР України якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.
Згідно з п. 2.3. в ПДР України, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
З наведених норм вбачається, що водій зобов'язаний користуватися ременями безпеки лише у разі, якщо автомобіль обладнаний такими засобами пасивної безпеки, а при відсутності аварійної світлової сигналізації треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.
Як вбачається з інструкції з експлуатації автомобіля ГАЗ-21, заводом виробником даного автомобіля не було передбачено ременів безпеки та аварійної сигналізації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки автомобіль, на якому рухався позивач не був обладнаний заводом виробником ременями безпеки та аварійною сигналізацією, то притягнення позивача за вчинення даних правопорушень за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП є протиправними.
Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення інших правопорушень, а саме - за ч.1 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП за керування т.з. за відсутності поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ та не виконання вимог дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до п. 2.1 Г ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: г) чинний страховий поліс (договір) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носі), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред?явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред?явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов?язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п?яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 8.2 ПДР, дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Підпунктом «б» пункту 8.4 Правил дорожнього руху визначено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються, зокрема, на знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або ж вузьких ділянок дороги.
Зокрема, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відноситься до знаків пріоритету і передбачає, що «забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою».
Отже, п.п. 2.2 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, встановлено, що забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком 2.2.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 122 КУПАП визначена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв?язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
В судовому засіданні було оглянуто відеозаписи із нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції Кармана М.С. які підтвердили обставини порушення водієм ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснення проїзду без повної зупинки транспортного засобу.
Також суд вважає безпідставними твердження позивача проте, що він, як інвалід війни звільнений він купівлі полісу цивільно-правової відповідальності власників ТЗ на підставі ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», оскільки відповідно до редакції даного закону, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення, такі пільги в позивача відсутні.
Таким чином, суд вважає правомірним притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП за вчинення даних адміністративних правопорушень.
Разом з тим, оскільки відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП шляхом об?єднання вчинених адміністративних правопорушень та остаточно притягнуто ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП - за керування т.з. з не пристебнутим ременем безпеки, а притягнення до відповідальності за це правопорушення відповідача судом визнано неправомірним і роз'єднання вчинених адміністративних правопорушень судом в даному випадку є неможливим, то суд приходить до висновку по скасування оскаржуваної постанови вцілому, задовольнивши вимоги позивача в цій частині.
Щодо вимоги позивача про визнання дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень неправомірними, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягаю, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п?ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п?ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев?ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша 1 друга статті 178, статті 18, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів національної поли розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1408/27853 від 10.11.2015 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п?ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124- 1. 125. частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев?ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП. Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби тa спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. При цьому, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. а саме записи технічних приладів та засобів, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що суб?єкт владних повноважень ст. сержант поліції Карман М.С. під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки судом вирішено скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак в його діях наявний склад кількох адміністративних правопорушень, а саме: не виконання вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», здійснення проїзду без повної зупинки транспортного засобу, керування автомобілем без полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то суд вважає за необхідне надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) - ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову сер ЕНА №5772781 від 21.09.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00коп.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 направити на новий розгляд до ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.
Решту частину позовних вимог залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Дьяченко