Справа № 712/12670/24
Провадження № 2/712/750/25
13 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Чапліної Н.М., за участі секретаря судового засідання Саса Л.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Шляхової М.Р.,
представника відповідача Черкаської обласної прокуратури Головні І.Я.
представника відповідача Державної казначейської служби України Яроша С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури,-
установив:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України на її користь 5000000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 21.03.2021 заступником прокурора Черкаської області порушено кримінальну справу № 2511100029 за фактом службової недбалості, вчиненої службовими особами Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, які неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них під час затвердження упродовж 2008-2010 років поданих штатних розписів та тарифних списків працівників, не перевірила їх на предмет дотримання діючих ставок (посадових окладів), унаслідок чого працівники, робота яких не пов'язана із шкідливими і важкими умовами праці незаконно отримали підвищені на 25% тарифні ставки.
23.03.2011 для провадження досудового слідства справа направлена до слідчого відділу прокуратури Черкаської області.
29.04.2011 слідчим відділом прокуратури Черкаської області за аналогічного характеру порушена кримінальна справа № 2511100029 дп.
У цей же день кримінальні справи № 2511100029 та 2511100029 дп об'єднані в одне провадження з присвоєнням номеру 2911100029.
04.11.2011 в рамках досудового слідства кримінальної прави №2511100029 відносно позивача була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, відповідальність за який передбачає ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки).
Одночасно з порушенням кримінальної справи, 03.06.2011 органом досудового слідства позивачу висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, ораний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і в той же день оголошено про закінчення досудового слідства.
12.07.2011 виконувач обов'язків прокурора Черкаської області Вегера В.М. затвердив обвинувальний висновок у справі за обвинуваченням позивача і справу скерував до Придніпровського районного суду м. Черкаси для розгляду по суті.
Судове провадження у справі розпочате у жовтні 2011 року.
07.03.2015 Придніпровський районний суд м. Черкаси дійшов висновків про недоведеність вини позивача у вчинені інкримінованого злочину та виправдав ОСОБА_1 з мотивів відсутності у діях складу злочину.
09.11.2015 Апеляційний суд Черкаської області у зв'язку з не зазначенням підстав для виправдання виправдувальний вирок щодо позивача скасував та направив справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
08.02.2017 Придніпровський районний суд м. Черкаси повторно дійшов висновків про недоведеність вини позивача у вчинені інкримінованого злочину та виправдав з мотивів відсутності в діях складу злочину.
25.04.2017 Апеляційний суд Черкаської області, розглянувши апеляційну скаргу прокурора дійшов висновків про те, що досудове слідство у справі проведено однобічно та неповно, а тому постановлений щодо позивача виправдувальний вирок скасував, а справу направив прокурору Черкаської області для організації та проведення додаткового розслідування. Суд апеляційної інстанції вказав, що «органами слідства було проведено недостатнє попереднє слідство і це не може бути виправлено у судовому засіданні, … апеляційний суд не може прийняти рішення щодо позивача, оскільки суд першої інстанції правильно вказав на те, що по питанню призначення та виплати надбавок працівникам інтернатних установ визначена відповідальність за керівником інтернатної установи. Однак, по справі не проведено усіх можливих слідчих дій для з'ясування причетності до вчинення даного злочину інших осіб».
Лише 25.07.2017 року, тобто через понад 6 років після застосування та через 3 місяці після завершення судового розгляду справи Апеляційний суд Черкаської області скасував обраний відносно позивача 03.06.2011 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
За наслідками призначеного судом апеляційної інстанції додаткового розслідування слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області 28.12.2018 прийняте рішення про закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України, про що позивач повідомлена 10.02.2020.
Отже, позивач без відповідної правової підстави з 03.06.2011 по 28.12.2018 перебувала під кримінальним переслідуванням, при цьому 2190 днів позивач була позбавлена права на пересування та вільний вибір місця проживання, її незаконно притягували як обвинувачену у справі упродовж 90 місяців, змушена була спростовувати висновки прокурора та захищати себе від свавільного обвинувачення.
Тривале незаконне кримінальне переслідування та його наслідки мали для позивача психологічно деструктивний вплив, об'єктивно носили стресогенний характер, стали причиною об'єктивних змін у соціальному функціонуванні, порушили соціальну сутність, звузили соціальні зв'язки, знизили пізнавальну активність, фізичний тонус, погіршили загальний стан здоров'я, адже обвинувачення орган досудового розслідування пред'являв під час проходження стаціонарного лікування позивачем 03.06.2011
Ситуація незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, зневажливе ставлення до позивача, приниження честі, гідності, погіршення загальної якості життя, тривалість судових процесів були психотравмувальними для позивача та призвели до змін в ієрархії мотиваційної сфери у психофізіологічному стані, призвели до виникнення тимчасових проблем у декількох основних сферах життєдіяльності, що протягом певного періоду часу заважало повною мірою реалізувати звичне (оптимальне) соціальне функціонування.
Свавільне кримінальне переслідування зруйнувало авторитет позивача у суспільстві, який вибудовувала все життя, знівелювало тривалу чесну трудову діяльність у державних органах.
Варто зазначити, що наявність завданої шкоди є безумовною і підтверджується прийнятим 28.12.2018 рішенням про закриття кримінального провадження з мотивів відсутності в діях складу кримінального правопорушення.
Аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому так і факту безпідставного позбавлення свободи і вільного вибору місця знаходження, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які позивач понесла через неможливість тривалого відновлення своїх прав, вважає, що належний розмір відшкодування моральної шкоди складає 5000000,00 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача визначену суму моральної шкоди та стягнути з Черкаської обласної прокуратури понесені судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду від 07.11.2025 у справі відкрите провадження за правилами загального позовного провадження, у справі призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою від 11.02.2025 задоволено клопотання позивача та призначено у справі судово-психологічну експертизу. Провадження у справу на час проведення експертизи зупинено.
25.03.2025 заступником директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) направлене клопотання про погодження строків проведення експертизи та рахунок на оплату за проведення експертизи.
Копія клопотання та рахунок на оплату були направлені представнику позивача адвокату Шляховій М.Р., від якої надійшло клопотання про відтермінування проведення оплати експертизи.
08.07.2025 від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення судової психологічної експертизи та повернуто матеріали справи.
Ухвалою від 21.07.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.09.2024 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.
05.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Державної казначейської служби України, сформований у системі «Електронний суд» 04.12.2025, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вказав, що Позивачем не надано жодних доказів наявності завдання їй моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів. Вважає, що Позивач перебувала під слідством та судом з 03.06.2011 (дати висунення обвинувачення позивачу) по 28.12.2018 (дати закриття кримінального провадження), загалом 7 років 6 місяців та 25 днів. На підставі абз. 3 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» вважає, що при визначенні мінімального розміру моральної шкоди необхідно застосовувати величину мінімальної заробітної плати в розмірі 1 600 грн., а тому мінімальний розмір моральної шкоди становить 145333,33 грн. (144000=1600,00*90) +(1333,33=1600,00/30*25). Вказав, що визначена Позивачем сума моральної шкоди в розмірі 5000000,00 грн. належними чином не підтверджена та ґрунтується виключно на переконаннях Позивача. Зазначив, що в п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц вказано - визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII боржником, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Казначейство вважає, що належним захистом порушеного права Позивача у разі задоволення судом його позовних вимог, буде стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Позивача визначеної судом суми шкоди, а не стягнення зазначеної шкоди з Казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
11.12.2024 від представника Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вказав, що сам факт закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а відшкодування моральної шкоди провадиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Черкаської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017250000000248 від 05.07.2017 та у кримінальній справі № 2511100029, протиправних дій чи бездіяльності органів прокуратури чи досудового розслідування, що вказувало б на спричинення останній моральних страждань, настання інших негативних подій і явищ, переживань тощо. Крім того, позивачка не довела наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою.
16.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача Черкаської обласної прокуратури від представника позивача, у якій зазначено, що пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Через кримінальне переслідування значно погіршився стан здоров'я Позивача, що підтверджується копіями виписок із медичних карток стаціонарного хворого та медичної довідки від 16.08.2024 № 821 (додано до позовної заяви), як доказ щодо заподіяння моральної шкоди Позивачу та причинного зв'язку між рішеннями та протиправними діями Відповідача 1. Варто зазначити, що моральні страждання посилювались постійним негативним та стресовим настроєм, почуттям життєвої невизначеності, неможливістю вільно поїхати на відпочинок, докладанням значних зусиль для захисту своїх прав, відчуттям несправедливості та безпорадності перед державним механізмом кримінального переслідування, постійним очікуванням можливого негативного судового рішення. Крім того, незаконні дії органів досудового слідства, прокуратури, суду призвели до того, що Позивач була позбавлена права на працю, адже за зазначений період втратила джерело доходу, не могла працювати на державній службі, на якій працювала все життя. , рішенням Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Компанієць та інші проти України» (заява № 70622/12 та інші заяви, де в переліку розглядалась заява Позивача), суд визнав, що було порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо іншої скарги. Враховуючи вищенаведене, ЄСПЛ своїм рішенням підтвердив факт надмірної тривалості застосування підписки про невиїзд, який спростовує доводи Відповідача 1 щодо відсутності достатніх доказів про протиправність дій останнього (копія рішення в матеріалах справи).
23.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача Державної казначейської служби України від представника позивача, у якому вказано, що відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язані зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Вважаємо, що такими органами у цій справі є Відповідач 1 (дії посадових осіб якого призвели до незаконного перебування Позивача під слідством та судом) і Відповідач 2 (який відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету). Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а НЕ граничний. Аргументи у відзиві Відповідача 2 щодо необхідності іншого обчислення розміру моральної шкоди Позивача, виходячи з розрахункової величини 1600 грн. є необґрунтованими. Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020, від 28.08.2020 № 10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті основого Закону, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частини другій статті 19, статті 130 Конституції України.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначила, що кримінальне переслідування фактично повністю змінило її життя, оскільки до пред'явлення обвинувачення користувалась авторитетом і повагою оточуючих, займала відповідальні посади у державних органах, докладала зусиль, щоб бути прикладом для своїх дітей. Після пред'явлення обвинувачення працювати за спеціальністю далі не могла, відчувала себе пригніченою, у зв'язку з постійним нервовим напруженням здоров'я було підірване, загострились хвороби, у зв'язку з тривалими судовими процесами, слідчими діями не могла належним чином та своєчасно лікуватися. Чоловік та мати також перебували у постійному стресі. Відновити психологічний стан повністю не змогла по теперішній час.
Представник позивача адвокат Шляхова М.Р. підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповідях на відзиви, підкреслювала, що мінімально можливий розмір відшкодування необхідно обраховувати виходячи саме з мінімальної заробітної плати, з урахуванням душевних страждань позивачки ь, тривалого застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Черкаської обласної прокурори Головня І.Я. заперечувала проти задоволення позовної заяви з підстав, викладених у відзиві, зазначила, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача, спричиненої моральної шкоди та причинного зв'язку, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача Державної казначейської служби України Ярош С.В. заперечував проти задоволення позовної заяви з підстав, викладених у відзиві, зазначив, що позивачем не доведено спричиненої моральної шкоди та причинного зв'язку, тому підстави для задоволення позову відсутні, у випадку задоволення позовної заяви просив врахувати, що мінімальна сума відшкодування має розраховуватись із розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 гривень, отже мінімальна сума складає 145 333,33 грн. Водночас, виходячи з позицій Верховного Суду для обрахувань може враховуватись мінімальна заробітна плата на час розгляду справи, яка складає 8000,00 грн. Крім того, належним способом захисту є саме стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Позивача визначеної судом суми шкоди, а не стягнення зазначеної шкоди з Казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Заслухавши учасників справи, заслухавши показання свідків, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 03 червня 2011 року заступником начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області пред'явлене обвинувачення у кримінальному провадженні №2511100029 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. У цей же день - 03.06.2011 відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Придніповський районний суд м. Черкаси за результатами розгляду кримінальної справи 27.03.2025 виніс вирок (справа №1-343/11), яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України - виправдана. Запобіжний захід ОСОБА_1 в виді підписки про невиїзд - скасований. У мотивувальнійчастині вироку суду зазначено, що вина підсудної ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину не доведена, можливість отримання нових доказів по справі втрачена, тому її за ч. 2 ст. 367 КК України необхідно виправдати, за відсутністю в її діях складу злочину.
Апеляційним судом Черкаської області 09.11.2015 постановлена ухвала, якою апеляційна скарга прокурора задоволена, вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2015 року - скасований, а кримінальна справа відносно ОСОБА_1 направлена до того ж суду I інстанції на новий судовий розгляд. В ухвалі судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевий суд постановляючи виправдувальний вирок, у мотивувальній частині, допустив суперечливі висновки у частині наведення підстав виправдання, а у резолютивній частині взагалі не навів будь-яких підстав виправдання, тому колегія суддів позбавлена можливості усунути наведені суперечності, допущені місцевим судом в оскаржуваному вироку та оскільки дані порушення є істотними, тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
08.02.2017 Придніпровський районний суд м. Черкаси виніс вирок, яким ОСОБА_1 за п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року) - виправдана у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Запобіжний захід ОСОБА_1 в виді підписки про невиїзд скасований.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2017 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2017 року скасований. Матеріали кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 направлені прокурору Черкаської області для організації і проведення додаткового розслідування. Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 скасована. В ухвалі апеляційним судом вказано, що дослідивши матеріали справи, стосовно нарахування надбавок та інших виплат, які передбачені законодавством, суд першої інстанції звернув увагу на те, що по даному питанню законодавцем визначена відповідальність за керівником інтернатної установи. Таким чином, суд фактично звернув увагу на необхідність притягнення до відповідальності інших осіб. Однак, по справі не проведено усіх можливих слідчих дій щодо з'ясування причетності до вчинення даного злочину інших осіб. Викладені в ухвалі порушення кримінально-процесуального законодавства є істотними й такими, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні і відповідно до вимог КПК є підставою для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування. Під час якого органам досудового слідства необхідно повно всебічно на належному рівні провести досудове слідство в ході якого усунути вказану однобічність та неповноту досудового слідства.
27.12.2018 старшим слідчим в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Черкаські області у справі № 12017250000000248 від 05.07.2017, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, виніс постанову про закриття кримінального провадження за відсутності в діях колишнього начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської області ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, про що позивач повідомлена листом від 10.02.2020.
Вищевказані фактичні обставини справи не оспорюються сторонами та підтверджені долученими та дослідженими у судовому засіданні документами: копіями постанови про притягнення як обвинуваченого від 03.06.2011, постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 03.06.2011, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 09.11.2015 у справі №1-343/11, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2017, листа Прокуратури Черкаської області від 10.02.2020 №04/2/5-1305-13, постанови про закриття кримінального провадження № 12017250000000248 від 05.07.2017 від 27.12.2028, рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2018, яким розглянута, об'єднана з іншими, заява ОСОБА_1 та визнано, що заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю проваджень.
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 1212, знаходилася на стаціонарному лікуванні з 27.07.2011 по 05.08.2011, діагноз: гіпетронічна хвороба ІІ ст. кризовий перебіг, стенокардія. Згідно з Випискою №07783 алергологічного відділення КЗ «ОЛ-ЦЕМД та МК», ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з 11.09.2012 по 21.09.2012 діагноз: поліноз з клінічними проявами риніту, кон'юктивіту, загострення. Сенсибілізація до пилку бур'янів (клінічно). Відповідно до Виписки №02912 алергологічного відділення КЗ «ОЛ-ЦЕМД та МК» ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з 23.03.2015 по 06.04.2015, діагноз: хронічни дифузний бронхіт в стадії загострення, Емфізема легень, Дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія ІІ з частими адреналовими кризами, гіпертонічна хвороба ІІ, кизовий перебіг. Копією виписки № 011574 зафіксовано, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в алергологічному відділенні КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 13.12.2016 по 23.12.2016, діагноз: рецидивуючий набряк Квінке травного генезу. Хронічний обструктивний бронхіт в стадії нестійкої ремісії, копією виписки № 07622 зафіксовано, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в алергологічному відділенні КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 21.08.2019 по 03.09.2019, діагноз: цілорічний алергічний риніт в стадії загострення. Хронічний дифузний бронхіт загострення, фарингіт, гіпертонія.
У довідці від 16.08.2024 № 821, виданій КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» зазначено, що ОСОБА_1 знаходилася на постійному диспансерному обліку, має інвалідність ІІ групи по загальному захворюванні від 21.09.2009 (безстроково), встановлено наступні діагнози: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, стенокардія, гіпертонічна хвороба, порушення жирового обміну, цукровий діабет 2 типу середнього ступеня тяжкості та інші.
Відповідно до Довідки № 20 від 15.01.2015 та копії сторінок трудової книжки позивачки, наказу про звільнення ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера в Черкаській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 30 Черкаської міської ради Черкаської області з 04.01.2011 по 06.09.2011, підстава звільнення: заява ОСОБА_1 .
До справи долучені копія свідоцтва про шлюб позивача, виписки з історій хвороб ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що тривалий час товаришує із позивачкою, у момент знайомства позивачку знала як відкриту веселу життєрадісну людину, але з початку кримінального переслідування позивачка дуже змінилась, була постійна знервована, пригнічена, після судових засідань заходила до неї, щоб заспокоїтись, оскільки в такому стані не могла йти додому, де родина також дуже переживала.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засідання пояснила, що тривалий час знає ОСОБА_5 раніше позивачка була веселою оптимістичною людиною, однак після кримінального провадження все змінилося, позивачка не могла більше працювати за професією, у сім'ї почалися негаразди, до теперішнього часу позивачка повертається у розмовах до кримінального переслідування, емоційний стан пригнічений.
При розгляді справи представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової психологічної експертизи, яка не була виконана під час розгляду справи, у подальшому представник позивача зазначила про відсутність підстав для заявлення повторного клопотання та проведення такої експертизи.
З урахуванням аргументів позовної заяви, викладених обставин позивачем, долучених документів, показів свідків судом встановлено, що незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 , що тривало значний проміжок часу із застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, однозначно завдало позивачці моральну шкоду, завдало шкоду професійній репутації, порушило уклад життя, нормальні життєві зв'язки, викликало необхідність тривалий час брати участь у слідчих діях та судових засіданнях, що потребувало психоемоційного навантаження, відсутність можливості вільно пересуватись також порушувало права позивача та викликало негативні емоції.
Суд відхиляє аргументи представника відповідача Черкаської обласної прокуратури щодо відсутності протиправності дій органів прокуратури та досудового розслідування, недоведеності наявності моральної шкоди та причинного зв'язку, оскільки рішеннями прийнятими у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , наданими позивачем документами та поясненнями свідків доведена наявність моральної шкоди та причинного зв'язку.
Водночас, причинний зв'язок між виникненням, або загостренням наявних у позивача хвороб, лікуванням та кримінальним переслідуванням позивачем не доведений, тому такі документи не є підставою для врахування для визначення розміру завданої моральної шкоди.
Аргументи позивача про звільнення з посади головного бухгалтера школи у зв'язку з кримінальним провадженням також не обґрунтовані, оскільки відповідно до долучених документів звільнення відбулося за заявою позивача, причинний зв'язок із кримінальним провадженням не доведений.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 7, ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV V. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно ст. 3 цього Закону, громадянинові відшкодовується (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст. 4 Закону).
Посилання представника відповідача на відсутність доказів протиправної поведінки органу досудового розслідування та прокуратури, а відтак і на відсутність підстав для задоволення позовних вимог на увагу не заслуговують, оскільки факт перебування позивача під слідством та судом, подальше закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення є достатньою правовою підставою для отримання компенсації від держави у порядку визначеному положеннями ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та є доказом незаконності дій органів досудового розслідування і завдання особі моральної шкоди (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 та від 22.04.2019 у справі №236/893/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14 зазначила, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У постанові від 05 серпня 2020 року у справі №817/893/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.1995 №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача дійсно виникло право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконно притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, застосування запобіжного заходу, що обмежувало та порушувало її права громадянина, та має місце передбачений законом випадок, який надає позивачу таке право, а саме закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
При визначенні розміру морального відшкодування суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом, застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, який обмежував її свободу пересування та обрання місця перебування.
Зазначене призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, а тому з урахуванням засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» на момент відшкодування, а саме 8000 грн.
Суд відхиляє аргументи представника відповідача Державної казначейської служби про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону.
При цьому слід зазначити, що визначений статтею 13 Закону мінімальний розмір моральної шкоди не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 03.06.2011 - з дня повідомлення про підозру по 28.12.2018 - дату винесення постанови про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину, що становить 90 місяці 25 днів.
За таких обставин, ураховуючи перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом 90 місяців 25 днів, сума моральної шкоди, розрахована відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» складає 726666 грн 67 коп (720000 (90*8000)+6666,67 (8000/30*25).
Позивачем не доведено, що стан її здоров'я, звільнення з роботи пов'язані з притягненням її до кримінальної відповідальності, а тому не вбачається підстав для збільшення суми моральної шкоди з цих підстав.
Розмір заявленої позивачем моральної шкоди в сумі 5000000 гривень є завищеним, тому, на переконання суду, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений в порядку статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є достатнім, справедливим і розумним для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , спричиненої внаслідок необґрунтованого кримінального провадження щодо неї.
Надаючи правову оцінку способу стягнення моральної шкоди в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, суд зазначає про таке.
Частиною 2 ст.2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є Держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст. 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (п. 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, п. 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади, зокрема органи досудового розслідування, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема, і коштами.
Ураховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути здійснено за рахунок Держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи Черкаська обласна прокуратура та Державна казначейська служба України.
Оскільки кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
Аналогічні висновки викладено Верховним Судому постановах від від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20, від 21 травня 2025 року у справі №757/47970/16-ц, що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Позивачем у позові заявлялось про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача зазначено про надання доказів понесених судових витрат протягом 5 днів після прийняття рішення у справі, тому судові витрати на професійну правничу допомогу не розподілялись.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відшкодування моральної шкоди 726 666 (сімсот двадцять шість тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 67 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Черкаська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02911119, місцезнаходження: м.Черкаси, бульвар Шевченка, 286.
Державна казначейська служба України, код ЄДРПУО: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Повний рішення суду складений 13 листопада 2025 року.
Суддя Н.М. Чапліна