12.11.2025 Провадження по справі № 2/940/469/25
Справа № 940/1085/25
Іменем України
12 листопада 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судових засідань Зіп'юк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позововм, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, яке складається із 1/4 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , що належав померлій відповідно до виписки з погосподарської книги № 08 від 05.03.2024. Позивач претендує на частину вищезазначеного будинку як спадкоємець за законом. Позивач спадщину після смерті матері прийняв. Іншими спадкоємцями на майно померлої є її внучка - ОСОБА_2 , мати якої відмовилась від спадщини на її користь, та сини ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.06.2025 позивач звернувся до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку вищевказаного житлового будинку, на що йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу. За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року до участі в справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою Тетіївського суду Київської області від 16.06.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Безугла І.С. не прибули, представник позивача надала до суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, до суду надав клопотання, у якому просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи подані сторонами заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі доказив їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.09.2006 (а. с. 6).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав їй згідно виписки з погосподарської книги № 140 від 12.06.2025 виданої виконавчим комітетом Тетіївської міської ради ( а. с. 3).
Спадкоємцями за законом до майна померлої ОСОБА_4 є її донька ОСОБА_3 , яка відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2 , її сини ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22.10.2008 (а. с. 8), ОСОБА_1 , відповідач по справі, ОСОБА_2 , відповідачка по справі, яка прийняла спадщину, та ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_1 , що підтверджується копіями спадкових справ № 394/2006 заведеної 07.10.2006 року та № 24/2009 заведеної 21.01.2009 року в Тетіївській державній нотаріальній конторі ( а. с. 40-157).
Факт родинних відносин між позивачем, відповідачами та померлою ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 23.02.1952 року ( а. с. 5) та матеріалами спадкових справ.
На звернення позивача до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Давидової С.М. з заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю документу, що встановлює право власності на вищезазначений житловий будинок (а. с. 8).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки позивач позбавлений можливості здійснити своє право на спадкування за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, таке право підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що померлій ОСОБА_4 належав житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , її спадкоємцем за законом є позивач, який спадщину прийняв, втім в позасудовому порядку позбавлений можливості оформити право власності на частку даного будинку у зв'язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому це право позивача підлягає захисту судом шляхом його визнання.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 328, 1216, 1218, 1223, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 247, 264-268, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Самсоненко