Справа № 940/448/23
Провадження № 4-с/364/11/25
04.11.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,
за участю:
Заявниці (Стягувача) Качківської-Щербюк О.А.,
представників Заявниці Напрієнко М.В., Чоклі Є.Ю.,
представника Боржника Сербінової А.А.,
інші учасники справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку, визначеному статтею 450 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни у виконавчому провадженні № 75371998, -
До Володарського районного суду Київської області 28.08.2025 надійшла зазначена скарга ОСОБА_1 , подана до суду її представником - адвокатом Напрієнко М.В. (ордер на надання правничої допомоги від 10.07.2025, серія ВН № 1542980, а.с. 8) на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни у виконавчому провадженні від № 75371998 (далі - ВП № 75371998) з примусового виконання виконавчого листа, виданого Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 про встановлення зустрічей Заявниці з малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька останньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Боржник) та будь-яких інших осіб (т. 1, а.с. 1-39).
У скарзі Заявниця просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність державних виконавців Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький відділ ДВС) у ВП № 75371998;
2) визнати протиправними дії старшого державного виконавця Ковтун Владислави-Марії Сергіївни, працівника Дарницького відділу ДВС під час здійснення виконавчих дій 18.08.2025 у межах ВП № 75371998, що полягали в упередженому ставленні до Стягувача, здійсненні психологічного тиску, недопустимих висловлюваннях, створенні конфліктної атмосфери та перешкоджанні реалізації процесуальних прав Стягувача, а також у необ'єктивному, неповному та викривленому складанні акту за результатами проведення зазначених виконавчих дій, що не відповідає фактичним обставинам, зокрема умисно не відображає поведінку Боржника, емоційний стан дитини та інші істотні деталі, які мають значення для належного виконання судового рішення, та скасувати вказаний акт;
3) визнати протиправною бездіяльність державних виконавців Дарницького відділу ДВС у ВП № 75371998, що полягає у систематичному невжитті заходів примусового виконання, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у ненакладенні штрафів на Боржника ОСОБА_3 ;
4) зобов'язати державного виконавця Дарницького відділу ДВС у ВП № 75371998 невідкладно вчинити такі дії:
- вчинити дії з фіксування невиконання Боржником ОСОБА_3 рішення суду за станом на 18.08.2025;
- вирішити питання про застосування до Боржника ОСОБА_3 заходів відповідальності, передбачених статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з невиконанням рішення без поважних причин;
- зобов'язати державного виконавця надалі невідкладно вчиняти виконавчі дії у дні та час, встановлені судом, та у разі невиконання рішення Боржником - фіксувати це у встановленому законом порядку;
5) встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду;
6) стягнути судові витрати з Дарницького відділу ДВС.
На обґрунтування перелічених вимог представник Заявниці (Стягувача) зазначає, що на виконанні Дарницького відділу ДВС у порядку примусового виконання перебуває названий вище виконавчий лист щодо зустрічей ОСОБА_1 (Заявниця) з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, з 10:00 кожного першого понеділка до 10:00 кожного другого понеділка місяця та з 10:00 кожного третього понеділка місяця до 10:00 кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_3 судом було зобов'язано забезпечити надання дитини для зустрічей з матір'ю.
Так, постановою старшого державного виконавця Ковтун В.-М.С. від 15.08.2025 було призначено виконавчі дії о 10:00 18.08.2025 за адресою місця проживання Стягувача. Проте жодної дії зі сприяння у передачі дитини або організації спілкування в межах судового рішення виконавцем не здійснено. Також державним виконавцем не зафіксовано відмови Боржника від виконання рішення, не складено належного акту про перешкоджання виконанню рішення. Виконавчі дії було розпочато о 10:20, а завершено о 10:56, тобто тривали протягом 36 хв. На думку представника Стягувача, під час проведення виконавчих заходів державним виконавцем продемонстровано відсутність будь-якого наміру вчинити передбачені законом дії щодо ефективної реалізації наданих їй законних повноважень, зайнято спостережну позицію на порушення прав та інтересів дитини. Дії старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС були зведені до повідомлення про неуспішну спробу побачення та відмову дитини бачитися з матір'ю. Тим самим працівники державної виконавчої служби, що 18.08.2025 брали участь у зазначених заходах, зробили основною підставою своєї бездіяльності думку дитини, що мала наявні ознаки відчуження одного з батьків, порушивши визначену законодавством процедуру.
При цьому у скарзі стверджується, що в акті державного виконавця не зафіксовано фактів протидії з боку Боржника - батька дитини ОСОБА_3 , який вкотре відмовився виконувати рішення суду, чинив перешкоди у спілкуванні дитини з матір'ю, зокрема в присутності державного виконавця. Проте державний виконавець не лише не вжив жодних дієвих заходів реагування, а й у своєму акті не зафіксував жодного з ключових моментів поведінки Боржника, які мали вирішальне значення для подальшого ходу виконавчого провадження.
Таким чином, під час виконавчих дій 18.08.2025 рішення суду не було виконано. Це підтверджується відмовою дитини від спілкування, що, на думку сторони Стягувача, є наслідком перешкоджання з боку Боржника та зафіксовано в акті. Проте всупереч обов'язку ухвалити постанову про накладення штрафу старший державний виконавець Ковтун В.-М.С. не винесла постанову про накладення штрафу на Боржника ОСОБА_3 .
Крім того, з огляду на повідомлення Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради від 14.08.2025 № 069-1741 про відсутність у штатному розписі міської та районних служб у справах дітей та сім'ї посади спеціаліста-психолога, медіатора тощо, представником Скаржника 14.08.2025 було подано заяву про залучення до виконавчих дій спеціаліста - психолога ОСОБА_4 ; відмови у залученні цього спеціаліста-психолога не було, але державний виконавець в згаданому вище акті вказав, що залучення психолога з ним не було узгоджено. Водночас у протоколі від 18.08.2025 № 05-п/2025 названим спеціалістом-психологом зроблено висновок про те, що головною перешкодою для нормального спілкування матері з дитиною є системна, агресивна та маніпулятивна поведінка батька. Однак державний виконавець не зафіксувала ці обставини у виконавчих документах, не вжила заходів реагування, не повідомила службу у справах дітей, органи опіки та піклування, не ініціювала перевірку умов, у яких проживає дитина з батьком.
Після задоволення заяви про відвід судді Ткаченка О.В. (ухвала від 18.09.2025) та заяви про самовідвід судді Моргун Г.Л. (ухвала від 23.09.2025) справу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 передано для розгляду у провадження судді Макаренко Л.А.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито провадження в справі, встановлено учасникам справи строк для подання, за наявності, письмових заперечень проти скарги з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, - не пізніше 10.10.2025, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.10.2025, надалі оголошено перерву перед дослідженням доказів до 04.11.2025 за клопотанням усіх присутніх у судовому засіданні учасників через їх участь в іншому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 13.10.2025 задоволено заяви представників Заявниці ОСОБА_1 - адвокатів Напрієнко М.В. і Чоклі Є.Ю., а також представника Боржника ОСОБА_3 - адвоката Сербінової А.А. про їх участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судових засіданнях 13.10.2025 і 04.11.2025 Заявниця ОСОБА_1 та її представники - адвокати Напрієнко М.В. і Чокля Є.Ю. підтримали вимоги, викладені у скарзі, просили її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі та додатково пояснили, що 18.08.2025 присутні працівники Дарницького відділу ДВС зафіксували виконання судового рішення, хоча дитина з матір'ю не спілкувалась, вважають наявним конфлікт лояльності (тобто психологічного стану дитини, коли вона відчуває внутрішню боротьбу між любов та прихильністю до обох батьків у ситуації їх розлучення, а також відчуває стрес, оскільки змушена вибирати, підтримувати або захищати одного з батьків, що може призвести до емоційної нестабільності), а також вбачають вплив батька - Боржника ОСОБА_3 на дитину та її небажання спілкуватись з матір'ю. При цьому Заявниця фактично не бачила свою дитину і не могла з нею спілкуватись два з половиною роки - з квітня 2023 року (до цього часу дитина проживала із Заявницею), зокрема, і протягом виконавчого провадження не було забезпечено її спілкування з дитиною у встановленому судом порядку жодного разу.
На підтвердження своїх тверджень стороною Стягувача 28.08.2025 суду було надано докази, долучені до самої скарги (т. 1, а.с. 8-39), а також додатково 13.10.2025 (т. 1, а.с. 195-237) для спростування обставин, наведених у запереченнях Боржника.
Боржник ОСОБА_5 у судові засідання 13.10.2025 і 04.11.2025 не з'явився; 10.10.2025 подав до суду письмові заперечення проти задоволення скарги (т. 1, а.с. 155-188), підтримані в суді його представником - адвокатом Сербіновою А.А.
Зокрема, у своїх запереченнях проти скарги стороною Боржника суд повідомляється про те, що Заявниця вдається до фактичного кверулянства впродовж значного проміжку часу, повсякчас ініціюючи низку судових справ, в межах яких остання вдається до агресивного та нав'язливого захисту «своєї точки зору, як єдино істинної», що, на думку сторони Боржника, є зловживанням процесуальними правами та суперечить засадам та принципам цивільного судочинства. Відносно Заявниці відкрито три кримінальних провадження за ознаками частини першої статті 397, частини першої статті 164 та статті 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Також у згаданих запереченнях звертається увага на відсутність, на думку Боржника, обґрунтованих та підтверджених належними і допустимими доказами аргументів відносно порушення прав Стягувача, суб'єктивності її оцінок щодо складеного державним виконавцем акта. При цьому Боржником стверджується, що він не вчиняє будь-яких прямих чи опосередкованих дій, направлених на перешкоджання у спілкуванні Заявниці з донькою, ним забезпечується надання дитини до спілкування зі Стягувачем згідно із встановленим графіком. Але саме через страх дочки перед її матір'ю, який, на думку Боржника, обумовлений неналежним доглядом з боку матері під час недовготривалого проживання з нею у Німеччині, протиправних дій, які вчинялися Стягувачем щодо дитини, зокрема, застосування фізичного, психологічного насилля над дитиною, самоусунення від виконання батьківських обов'язків, неналагоджений контакт з дитиною - це є дійсними причинами супротиву дитини від примусових і небажаних для неї комунікацій зі Стягувачем.
Боржник наголошує, що, починаючи з 07.10.2024 і дотепер, у межах ВП № 75371998 ним повною мірою і неухильно виконується постанова Київського апеляційного суду від 18.03.2024.
У запереченнях зазначається, що за результатами перевірки Міністерством юстиції України (Департамент виконавчої служби) резюмовано, що державний виконавець Ковтун В.-М.С. здійснює дії в межах своїх повноважень згідно із Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень; підтверджено, що ним (Боржником) виконується рішення суду, проте саме дитина не бажає спілкуватись із Стягувачем; державним виконавцем вживались заходи для залучення до участі у виконавчому провадженні психолога, що не дало результату. Присутність залученого Заявницею психолога ОСОБА_4 вважає неправомірним через неузгодження з державним виконавцем.
Крім того, у запереченнях повідомляється, що Стягувачка на кожних виконавчих діях, на яких присутня дитина, викликає працівників поліції, відмовляється від спільної роботи по налагодженню контакту з дитиною, а навпаки залякує дитину такими діями. Натомість ним здійснюється комплекс дій, направлених на виконання рішення, зокрема цільової соціально-психологічної підтримки дитини, який містить заходи добровільного врегулювання виниклої ситуації. Зауважує, що фактично щоразу, коли він з дитиною прибуває за визначеним місцем виконання рішення, виявляється, що як біля квартири, так і безпосередньо у самій квартирі Стягувача постійно перебувають сторонні залучені (запрошені) нею особи, попри встановлені обмеження резолютивною частиною постанови суду від 18.03.2024.
Представник Боржника у судових засіданнях також пояснювала, що Заявниця (мати) вивезла дитину за межі України у березні 2022 року, а Боржник (батько) ІНФОРМАЦІЯ_3 забрав дитину в Україну, як стверджується ним, у негативному фізичному і психологічному стані, з 2023 року з дитиною працюють психологи; відносно матері (Заявниці) відкрито кримінальні провадження, зокрема за ознаками статті 126-1 КК України (домашнє насильство). Водночас на питання суду щодо притягнення Заявниці до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо дитини, представник Боржника зауважила, що про це їй не відомо.
На підтвердження своїх тверджень стороною Боржника 10.10.2025 суду було надано докази, долучені до наведених заперечень (т. 1, а.с. 155-188), а також додатково 13.10.2025 (т. 1, а.с. 189-194), які протокольною ухвалою суду 13.10.2025 залишені без розгляду через порушення визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження строку їх подання (до 10.10.2025) та відсутність клопотання про продовження строку з обґрунтуванням поважності причин. Крім того, додаткові докази були надані суду 04.11.2025 (т. 2, а.с. 1-153) для спростування доказів, наданих додатково стороною Стягувача 13.10.2025, прийнятих судом з метою забезпечення дотримання рівності прав сторін виконавчого провадження у межах предмету дослідження в справі.
Представник Дарницького відділу ДВС - старший державний виконавець Ковтун В.-М.С. у судові засідання 13.10.2025 та 04.11.2025 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлена; до суду 09.10.2025 подала письмові заперечення проти скарги з проханням відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі; розгляд скарги проводити без участі представника Дарницького відділу ДВС; судові витрати, пов'язані з розглядом скарги покласти на Заявника (т. 1, 139-143).
Свої заперечення державним виконавцем мотивовано тим, що, дійсно, на виконанні у Дарницькому відділі ДВС перебуває ВП № 75371998 щодо зобов'язання батька ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_2 для зустрічей з матір'ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень, а саме: з 10:00 кожного першого понеділка до 10:00 кожного другого понеділка місяця, а також з 10:00 кожного третього понеділка місяця до 10:00 кожного четвертого понеділка місяця безперервно за місцем її проживання.
Назване вище виконавче провадження було відкрито постановою старшого державного виконавця Ковтун В.-М.С. від 16.08.2024.
Надалі 14.03.2025 нею винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії державного виконавця постановою про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог названого Закону та скасовано згадану постанову про закінчення ВП № 75371998 від 14.03.2025.
З огляду на це 23.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження, а також до Володарського районного суду Київської області для повернення оригіналу виконавчого документа, що надійшов 31.07.2025.
04.08.2025 проведено перевірку виконання рішення суду, встановлено, що Боржником забезпечено надання дитини за адресою: АДРЕСА_1 для зустрічі з матір'ю, але дитина відмовилася заходити до квартири та спілкуватися з матір'ю, про що складено відповідний акт.
Аналогічно 18.08.2025 проведено перевірку виконання рішення суду, встановлено, що Боржником забезпечено надання дитини за адресою: АДРЕСА_1 для зустрічі з матір'ю, але дитина відмовилася заходити до квартири та спілкуватися з матір'ю, навіть на руках у батька відмовилась спілкуватись; при цьому під час проведення виконавчих дій проводився відеозапис на бодікамеру № С 1045 (проте такий запис суду не надано).
Також державним виконавцем викладено зауваження щодо самостійного залучення Заявницею психолога ОСОБА_4 без узгодження з нею та поінформовано суд про те, що ними вживаються всі можливі заходи та вирішується питання про залучення спеціаліста (психолога) до участі у виконавчому провадженні шляхом направлення запитів до відповідних місцевих органів і служб, на які отримано відмову. Боржником також вживаються заходи щодо залучення психолога до виконавчих дій.
Відповідно до частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка, зокрема, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали судової справи, а також електронні матеріали ВП № 75371998 за зазначеним у скарзі ОСОБА_1 ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд, вирішуючи справу, виходить з такого.
Як встановлено судом за даними системи документообігу Володарського районного суду Київської області та Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні судів перебуває цивільна справа № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
У межах названої цивільної справи Позивачем за первісним позовом було подано заяву про забезпечення позову (провадження № 2-з/364/7/23), що задоволена частково постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2024, а саме встановлено, що тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця до 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця до 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперевно за її місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_2 для зустрічей дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024 зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
На виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 було видано відповідний виконавчий лист, за яким 16.08.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. відкрито ВП № 75371998.
У подальшому 14.03.2025 названим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що надалі була скасована постановою про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025. Відповідно, державним виконавцем 23.06.2025 винесено постанову про відновлення ВП № 75371998, яку направлено сторонам виконавчого провадження та органу якому повернуто виконавчий документ - до Володарського районного суду Київської області із зобов'язанням у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання; на виконання постанови виконавчий лист було пред'явлено до виконання 22.07.2025, отримано державним виконавцем 31.07.2025.
Для проведення виконавчих дій 18.08.2025 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС було винесено 15.08.2025 постанови про залучення представників органу опіки і піклування, без зазначення, який саме, та про залучення працівників органів виконавчих справ.
18.08.2025 державним виконавцем було проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що у цей день Боржником ( ОСОБА_3 ) надано малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для зустрічі з матір'ю - Стягувачем ОСОБА_1 , але дитина відмовилась йти до матері, заходити до квартири, від спілкування з матір'ю.
Наведене підтверджується доданим до скарги актом державного виконавця (т. 1, а.с. 9) та не заперечувалось усіма присутніми в судових засіданнях 13.10.2025 і 04.11.2025 учасниками справи.
З огляду на це, названого дня - 18.08.2025 постанова Київського апеляційного суду від 18.03.2024 не була виконана, оскільки згідно з названим судовим рішенням зустріч матері ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 мала відбуватись з 10-00 години 18.08.2025 до 10-00 годину наступного понеділка 25.08.2025.
Причиною невиконання у повному обсязі рішення суду є перебування названої вище малолітньої дитини в складному психологічному стані, внаслідок чого вона відмовляється від спілкування з матір'ю (Стягувачем), що стверджено учасниками справи усно в судових засіданнях та в їх письмових заявах по суті справи (скарзі Стягувача, запереченнях Боржника, відзиві державного виконавця), відтак, є обставиною, що не підлягає доказуванню, на підставі частини першої статті 82 ЦПК України.
Щодо причин зазначеного психологічного стану дитини та її небажання спілкуватись з матір'ю суд виходить з неможливості встановлення таких причин, зокрема, й можливого впливу одного з батьків на дитину, через їх недоведеність належними і допустимими доказами з огляду на суперечливість наданих учасниками справи доказів, неможливість перевірки судом кваліфікації осіб, якими надавались висновки психологів, у межах процедури розгляду скарги, ви значеної статтею 450 ЦПК України, відсутності висновків експертів з порушеного питання, що не перешкоджає, на переконання суду, вирішення справи по суті за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з цим твердження щодо негативного впливу батька (Боржника) на дитину з метою перешкоджання спілкування дитини з матір'ю (Стягувачем), а так само твердження про негативний вплив матері (Стягувача) на дитину, вчинення щодо неї протиправних дій тощо суд вважає припущеннями, оскільки не були доведені належними і допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Окремо слід зауважити на недопустимості наданих стороною Боржника доказів щодо ініційованих відносно Стягувача кримінальних проваджень, включно з документами (доказами), отриманими у межах таких проваджень з огляду на таке.
По-перше, в Україні визнається і діє презумпція невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України).
По-друге, у суду викликає питання щодо належного користування процесуальними правами та надання суду повних і достовірних пояснень з питань, які ставляться судом (пункт 5 частини другої статті 43 ЦПК України) представницею Боржника - адвокатом Сербіновою А.А., якою ініційовано кримінальне провадження, внесене 08.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020002997 за ознаками статті 126-1 КК України щодо вчинення відносно малолітньої ОСОБА_2 домашнього насильства, як вбачається з наданої суду копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1, а.с. 168), враховуючи її необізнаність щодо притягнення Заявниці до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що є передумовою притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
По-третє, як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 200/14342/18 не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.
Тому судом не надається оцінка доказів, що можуть бути використані чи мати вплив на зібрання, дослідження та/або оцінку доказів у кримінальних провадженнях, перелічених у письмових запереченнях Боржника.
І насамкінець суд не бере до розгляду як неналежні (стаття 77 ЦПК України) докази, які становлять предмет дослідження в інших справах між тими ж сторонами, зокрема, у межах згаданої вище справи № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якій, як повідомлялось Заявницею в судовому засіданні, проведено вже відповідну комісійну судово-психологічну експертизу з метою з'ясування, зокрема, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них (ухвала суду від 30.07.2024 у справі № 940/448/23), а також докази, що мали б бути дослідженні під час визначення заходів забезпечення зазначеного позову і встановлення графіку побачень з дитиною.
У даній справі з розгляду скарги на дії/бездіяльність виконавця предметом розгляду і дослідження є питання забезпечення належного виконання судового рішення, яке не може бути змінено в межах цієї справи.
У будь-якому разі, заслухавши усні та ознайомившись з письмовими поясненнями учасників справи, суд вважає, що психоемоційний стан дитини вимагає вжиття комплексних заходів з метою відновлення і налагодження спілкування (контакту) з матір'ю, що безперечно є необхідним для нормального розвитку та відповідає найкращим інтересам дитини. Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, залучення спеціалістів (психологів) у ВП № 75371998 для забезпечення належного виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 здійснюється кожною стороною виконавчого провадження та державним виконавцем самостійно без належної комунікації, насамперед, з боку Дарницького відділу ДВСЄ, державного виконавця, розроблення певної комплексної програми, стратегії з метою узгодження спільних дій, що є необхідним для забезпечення найкращих інтересів дитини і коригування її психоемоційного стану, забезпечення реального контакту з обома батьками, включаючи мати (Заявницю).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України, частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до процесуального закону, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово виснувала в своїх постановах, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20).
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 990/117/22).
Питання щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано, зокрема, статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», розділом ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами, далі - Інструкція № 512/5).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, і водночас не передбачала виконання судових рішень… Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» («HORNSBY v. GREECE», заява № 18357/91, рішення ЄСПЛ від 19.03.1997).
У постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
ЄСПЛ також зазначав, що ніщо не вказує на те, що в ході виконавчого провадження органи влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання. Більше того, залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Проте відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. ЄСПЛ зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Бездіяльність національних органів влади, зокрема, неналежний спосіб, у який національні органи влади організовували виконання рішення про надання доступу до дитини, була не лише результатом неналежного виконання обов'язків посадовими особами, відповідальними за виконання рішення. Вбачається, що до цих недоліків також призвели недостатньо розвинуті законодавчі та адміністративні механізми. Зокрема, наявні законодавчі та адміністративні механізми були недостатніми для прискорення добровільного дотримання домовленостей із залученням фахівців служби у справах дітей та сім'ї. Вони також не передбачали низки конкретних заходів, які б могли бути вжиті відповідно до принципу пропорційності з метою забезпечення примусового виконання рішення про право доступу. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції у зв'язку з невиконанням рішення про надання заявнику доступу до його дитини («VYSHNYAKOV v. UKRAINE», заява № 25612/12, рішення ЄСПЛ від 24.07.2018).
У рішенні від 07.10.2021 у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв'язків дитини із сім'єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров'ю та розвитку («VYKHOVANOK v. UKRAINE», заява № 12962/19, рішення ЄСПЛ від 07.10.2021).
Будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 712/11457/19).
Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Коли сім'я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі (постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 369/7253/23).
Як було встановлено судом і наведено вище, для проведення виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 відновлення порушених прав Стягувача, Дарницький відділ ДВС і державні виконавці не вжили достатніх, на переконання суду, заходів для співпраці батьків, а також не вжили заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків (Стягувача), що, на переконання суду, є підставою для задоволення скарги частково, а саме: в частині щодо визнання неправомірною бездіяльність державних виконавців Дарницького відділу ДВС у ВП № 75371998.
Відповідно до імперативних приписів частини другої статті 451 ЦПК України суд у разі встановлення обґрунтованості скарги скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на це суд вбачає наявними підстави для зобов'язання старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, усунути порушення прав Заявниці (Стягувача) шляхом вжиття дієвих заходів із залученням органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, за потреби, інших спеціалістів (фахівців), розробки комплексної стратегії примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 про забезпечення зустрічей (контакту) дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12, ухвалі Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 1309/9120/12.
В іншій частині вимог слід відмовити через недоведеність належними і допустимими доказами вини (впливу) Боржника у відмову дитину у спілкуванні із Стягувачем.
Питання щодо судових витрат судом не вирішується через ненадання учасниками справи, якими було заявлено вимоги про стягнення таких витрат, ані розміру таких витрат, ані доказів на підтвердження їх понесення.
Повна ухвалу суду складена у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді з 06.11.2025 до 12.11.2025 (включно) та згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).
Відповідно до статей 26, 41, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтями 258-260, 268, 351-355, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни у виконавчому провадженні № 75371998 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 75371998 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 про забезпечення позову у справі № 940/448/23 (провадження № 2-з/364/7/23) в частині зустрічей матері з її дитиною у встановлений судом графік побачень.
Зобов'язати старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, усунути порушення прав Заявниці (Стягувача) ОСОБА_1 із забезпеченням прав і законних інтересів учасників виконавчого провадження № 75371998 та наданням пріоритету інтересам малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вжиття дієвих заходів із залученням органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, за потреби, інших спеціалістів (фахівців), розробки комплексної стратегії примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 про забезпечення зустрічей (контакту) дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень.
В іншій частині вимог - відмовити.
Копії повної ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копія скороченої ухвали суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено 13.11.2025.
Суддя Л. А. Макаренко