"12" листопада 2025 р. Справа № 363/3544/16-ц
12 листопада 2025 року Вишгородського районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Пчолкіну М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого та видачу дубліката виконавчого документа, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», ОСОБА_1 , Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну первісного стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс» у зв'язку з переходом до зазначеного товариства прав кредитора, відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №02-02/23 від 02 лютого 2023 року, укладених між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», а також про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №12-05/23 від 12 травня 2023 року, укладених між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс». Також просив видати дублікат виконавчого листа №363/3544/16-ц.
Представник заявника письмово в заяві просив про розгляд справи без його участі.
Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступного.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 21 520 грн. 44 коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн., всього 22 898 грн. 71 коп.
На підставі вищезазначеного судового рішення Вишгородським районним судом Київської області 23 червня 2017 року видано виконавчий лист №363/3544/16-ц.
Із Автоматизованої системи виконавчого провадження (ідентифікатор доступу - 2Б84АД3Г63Г8) вбачається, що 14 січня 2020 року на підставі виконавчого листа №363/3544/16-ц виданого Вишгородським районним судом Київської області 23 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 21 520 грн. 44 коп., та витрат по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн., всього 22 898 грн. 71 коп., державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко К.І. відкрито виконавче провадження №60972988.
13 квітня 2021 року постановою державного виконавця вказаний вище виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу без виконання.
12 червня 2020 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області, яка набрала законної сили, у справі №363/3544/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
02 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №02-02/23, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором №500988580 від 09 січня 2016 року перейшло до ТОВ «Кампсіс Фінанс», що вбачається з копії Додатку №1 до вказаного договору.
12 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №12-05/23, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором №500988580 від 09 січня 2016 року до ТОВ «Дебт Форс», що вбачається з копії Додатку №1 до вказаного договору.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
При цьому, в п.п. 11, 92, 93, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №2-7763/10 зроблено висновок про те, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 березня 2025 року в справі №686/2494/13-ц зазначено, що при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони.
Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з його вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
У той же час, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви (постанова ВС від 11 лютого 2021 року у справі № 910/2954/17).
Так, судом встановлено, що 13 квітня 2021 року постановою державного виконавця виконавчий лист №363/3544/16-ц у виконавчому провадженні №60972988 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» без виконання.
Відтак, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання у цій справі закінчився 13 квітня 2024 року (ст.ст. 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відомості про те, що стягувач отримав виконавчий лист і в передбачений законом строк повторно пред'явив його до виконання в справі відсутні.
З цих підстав, а також враховуючи, що клопотання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання представником заявника не подано, суд позбавлений можливості задовольнити заяву.
Відтак, у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого та видачу дубліката виконавчого документа слід відмовити за недостатньою обґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 433, 442 ЦПК України,
ухвалив:
в задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя