Справа № 361/8729/23
Провадження № 2/361/1606/24
09.09.25
09 вересня 2024 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальовій К.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, позивачем ОСОБА_3 зазначено, що він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 з 06.02.2002 року, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві зроблено актовий запис №142. Від шлюбу є повнолітня дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб було розірвано між сторонами рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2023 р. у справі №361/1147/23, яке набрало законної сили 05.12.2023р.
За період шлюбу, сторонами було придбано рухоме майно, а саме: 19.02.2022 року легковий автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - що підтверджується договором купівлі-продажу №8045/2022/3118478, оформлений 22.02.2022р. у Територіальному сервісному центрі МВС 8045, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , на ім'я відповідачки ОСОБА_4 . Вказаний автомобіль, починаючи з часу фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, знаходиться у фактичному користуванні відповідачки, яка чинить перешкоди позивачу у вільному розпорядженні цим майном. Просить суд не вважати дійсною вартістю спірного автомобілю суму 650 000,00 грн., зазначену у вищевказаному договорі купівлі-продажу, оскільки на час розгляду справи, цей розмір може змінитись, тому просить розраховувати ціну виходячи з дійсної його вартості на підставі результатів призначеної та проведеної судової автотоварознавчої експертизи.
Враховуючи усталений порядок користування подружжям спірним транспортним засобом, просить суд визнати спільним сумісним майном подружжя та поділити його - виділивши на праві власності відповідачці ОСОБА_4 автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - припинивши право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_3 в цьому майні.
Для рівнозначності розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_6 , стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості частки цього майна та понесені судові витрати.
Присутня у судовому засіданні представник позивача адвокат Немеровець Т.А. підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , позовні вимоги визнав частково, підтвердив обставини укладення та припинення шлюбу сторін, а також факт купівлі за період шлюбу спірного автомобілю за зазначену у договорі вартість. Підтримав вимогу позивача щодо поділу майна подружжя, визнання права власності на автомобіль за відповідачем та стягнення вартості його частки на користь позивача. При цьому, відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, незазначене у первісній позовній заяві, а саме - автотранспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER 1.6, номер кузова НОМЕР_4 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 . В обгрунтування зустрічних позовних вимог, ОСОБА_4 зазначила, що спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу з ОСОБА_3 , він зазначений титульним власником цього майна, та вважає належною вартість цього автомобілю 200 000,00 грн. Просить суд, залишити спірний автомобіль у власності відповідача ОСОБА_3 , припинивши її - ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на це майно, та стягнути з відповідача на її користь частину вартості автомобілю в розмірі 100 000,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 24.11.2023 року зустрічна позовна заява була об'єднана з первісною позовною заявою та присвоєний номер 361/8729/23.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року у справі було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу спірного майна - автомобілю марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - з метою встановлення його ринкової вартості.
У виконання вищевказаної ухвали суду, висновком експерта від 02.04.2025р. №7655/24-54, було встановлено ринкову вартість автомобілю марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - 955 242,6 грн.
Також, під час розгляду справи по суті, сторонами було долучено копію договору купівлі-продажу спірного майна - автотранспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER 1.6, номер кузова НОМЕР_4 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від 16.03.2023р. Ціна транспортного засобу зазначена у договорі 190 000,00 грн.
Позивачем ОСОБА_3 внаслідок отримання вищевказаних експертних висновків, було збільшено позовні вимоги та визначено вартість спірного майна, що підлягає поділу між подружжям, а саме: просив суд розраховувати ціну автомобілю марки HYUNDAI, виходячи з дійсної його вартості, на підставі результатів призначеної та проведеної судової автотоварознавчої експертизи - у розмірі 955 242,60 грн., стягнувши на його користь з відповідачки частину визначеної вартості - 477 621,30 грн. та понесені судові витрати.
Суд, заслухавши представників сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з відповідачкою ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 06.02.2002 року, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві зроблено актовий запис №142. Шлюб було розірвано між сторонами рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2023 р. у справі №361/1147/23, яке набрало законної сили 05.12.2023р.
За період шлюбу, сторонами було придбано рухоме майно, а саме: 19.02.2022 року легковий автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - що підтверджується договором купівлі-продажу №8045/2022/3118478, який оформлений 19.02.2022р. у Територіальному сервісному центрі МВС 8045, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , на ім'я відповідачки ОСОБА_4 . Вартість майна, відповідно до вищевказаного договору, визначена 650 000,00 грн. Поряд з цим, встановлена ринкова вартість спірного майна визначена висновком експерта від 02.04.2025р. №7655/24-54 у розмірі - 955 242,6 грн.
Також встановлено, та ця обставина визнається сторонами, що за період їх шлюбу, було придбано автотранспортний засіб марки MITSUBISHI LANCER 1.6, номер кузова НОМЕР_4 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , який було відчужено титульним власником автомобілю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2023р. Ціна транспортного засобу зазначена у договорі 190 000,00 грн. Зазначена вартість спірного майна не оспорювалась сторонами, клопотань щодо призначення експертних досліджень для визначення ринкової вартості майна - на момент розгляду справи судом - оголошено не було, та інших належних й допустимих доказів - щодо вартості цього майна - також до матеріалів справи не долучалось.
Не заперечуючи щодо запропонованого способу поділу спірного майна та стягнення частки його компенсації на користь кожного з подружжя відповідно - сторонами оспорювалась дійсна його вартість на момент розгляду справи судом, тому, вирішуючи по суті позовні вимоги сторін, суд виходить з наступного.
Так, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також, варто вказати, що згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (перше речення абзацу 2 частини 1 статті 71 Кодексу).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно ч.4 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
На вимогу ч.5 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об'єктом спільної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об'єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об'єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об'єктів майна одному з подружжя, частину - іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.
У постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 369/7613/17, від 09 червня 2021 року в справі № 523/15462/16-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 127/7830/17 наголошується: «... вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності».
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Так, з врахуванням зазначених норм, оскільки сторони не можуть досягнути самостійної згоди щодо вартості спірного майна, суд виходить з її вартості на момент розгляду справи та вважає належною вартість автотранспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER 1.6, номер кузова НОМЕР_4 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 - 190 000,00 грн.; також суд вважає належною вартість автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - 955 242,6 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає здійснити поділ майна подружжя наступним: визнати транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 955 242 грн. 60 коп. - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та належить кожному у рівних частках - по частині кожному. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на частку цього транспортного засобу, визнати за ОСОБА_4 право власності на вказаний автомобіль. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу у розмірі - 477 621 грн. 30 коп.
Також суд доходить висновку, що підлягає розподілу та стягненню компенсації з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у сумі вартості 1/2 частки відчуженого автотранспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER 1.6, номер кузова НОМЕР_4 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 у розмірі - 95 000,00 грн.
З врахуванням зазначеного, на думку суду, такий розподіл майна по відношенню до сторін буде справедливими, відповідатиме інтересам осіб та не буде порушувати їх прав.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме - враховуючи фактичне задоволення заявлених збільшених позовних вимог ОСОБА_3 та фактичне задоволення зустрічних позовних вимог у розмірі, з яким погодились та не оспорювали представники сторін у судовому засіданні, розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору та витрат на проведення експертних досліджень, які понесли сторони за первісним та зустрічним позовами - є співмірним щодо кожної сторони, тому їх слід залишити на сторонах, що їх понесли.
Щодо відшкодування понесених витрат на правову допомогу, а саме - позивачем ОСОБА_3 заявлено про такі витрати у розмірі 10 000,00 грн., а відповідачем ОСОБА_4 заявлено про витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. - суд вважає їх завищеними, та такими, що не відповідають здійсненому обсягу роботу у даній категорії справи, та зменшує їх до 5000,00 грн. на користь кожної сторони. Враховуючи однаковий розмір визначених витрат, суд також, керуючись вимогами ст.. 141 ЦПК України - залишає ці витрати на сторонах, що їх понесли.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.60, 69, 70, 57, 65 Сімейного кодексу України,ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 280, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 955 242 грн. 60 коп. - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - та належить кожному у рівних частках - по частині кожному.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на частку транспортного засобу - автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Поділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини транспортного засобу - марки HYUNDAI, модель TUCSON, чорного кольору, 2020 року випуску, об'ЄМ ДВИГУНА 1999, номер шасі (кузова, рами) - Е.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - у розмірі - 477 621 грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію у сумі вартості 1/2 частки відчуженого автотранспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER 1.6, номер кузова НОМЕР_4 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 у розмірі - 95 000,00 грн.
Судові витрати покласти на сторони, які їх понесли.
В решті інших частин позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Писанець Н.В.