Справа № 357/8272/25
Провадження № 2/357/4080/25
13 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів -
І. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач»), в інтересах якої діє її представник, звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - «Відповідач») про захист прав споживачів.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилалася на такі обставини.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. перебувало виконавче провадження № 68750481 з примусового виконання виконавчого напису №187022, виданого 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з Позивача на користь Відповідача боргу у загальному розмірі 26617,20 гривень.
Згідно з виконавчим написом №187022, виданим 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., дана заборгованість виникла на підставі Кредитного договору №4603050 від 13.03.2021 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «МІЛОАН», правонаступником якого є Відповідач.
У ході виконання вищезазначеного виконавчого напису у виконавчому провадженні №68750481 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Не погоджуючись із вищевказаним виконавчим написом та постановою приватного виконавця, ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
19.05.2025 року заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/2812/25 виконавчий напис від 17.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №187022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» грошових коштів у загальній сумі 26617,20 гривень визнано таким, що не підлягає виконанню.
Позивач звернулася із запитом до приватного виконавця. З відповіді приватного виконавця вбачається що: «В рамках виконавчого провадження № 68750481, з боржника було стягнуто 3020,00 грн, які в подальшому були перечисленні стягувачу». Таким чином, станом на день подання позову Відповідачем було безпідставно отримано грошових коштів на загальну суму 3020,00 грн.
Тому, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на її користь стягнені кошти за виконавчим написом №187022, виданим 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М у сумі 3020,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Рух справи.
09.06.2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 28).
У судові засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 65).
У судові засідання представник відповідача не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив, відзиву, пояснень, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило (а.с. 36).
Згідно зі ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
ІІ. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. перебувало виконавче провадження № 68750481 з примусового виконання виконавчого напису №187022, виданого 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з Позивача на користь Відповідача боргу у загальному розмірі 26617,20 гривень. У ході виконання вищезазначеного виконавчого напису у виконавчому провадженні №68750481 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. (а.с. 9-12).
Згідно з виконавчим написом №187022, виданим 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., дана заборгованість виникла на підставі Кредитного договору №4603050 від 13.03.2021 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «МІЛОАН», правонаступником якого є Відповідач.
Не погоджуючись із вищевказаним виконавчим написом та постановою приватного виконавця, ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. 19.05.2025 року заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/2812/25 виконавчий напис від 17.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №187022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» грошових коштів у загальній сумі 26617,20 гривень визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 13-17).
Позивач звернулася із запитом до приватного виконавця. З відповіді приватного виконавця вбачається що: «В рамках виконавчого провадження № 68750481, з боржника було стягнуто 3020,00 грн, які в подальшому були перечисленні стягувачу» (а.с. 18).
Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 2 даної статті положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України, глави 13 ЦК України (зокрема ст. ст. 179, 181, 190, 192 ЦК України) випливає, що норми ст. 1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.
Згідно з ч. 2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Висновки суду.
Судом установлено та Відповідачем не спростовано, що останній безпідставно отримав від Позивача кошти за виконавчим написом №187022, виданим 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М у сумі 3020,00 грн.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки Позивач на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то з Відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 гривень.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, договір №10/12/2024 про надання правової допомоги від 12.12.2024 року, акт виконаних робіт від 20.06.2025 року, Додаткову угоду №3 від 31.05.2025 року до договору №10/12/2024 про надання правової допомоги від 12.12.2024 року. Згідно з указаними документами витрати Позивача на професійну правничу допомогу становлять 2500,00 гривень.
Згідно з частинами 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Оскільки витрат понесені на професійну правничу допомогу з боку Позивача підтверджені, при цьому, з боку Відповідача жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило, а зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, з урахуванням позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача з урахуванням вищенаведеного, підлягає стягненню понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 гривень.
ІІІ. Резолютивна частина.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 стягнені кошти за виконавчим написом №187022, виданого 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М, у сумі 3020,00 гривень (три тисячі двадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі гривень 40 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79018. Код ЄДРПОУ 35234236..
Повний текст судового рішення складено 13.11.2025 року.
Суддя В. П. Цукуров