Справа № 291/1309/25
Провадження №3/291/726/25
13 листопада 2025 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліцейської діяльності №2 Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №465035 від 22.10.2025 ОСОБА_1 18.10.2025 близько 13 год 00 хв у АДРЕСА_1 висловлювався словами грубої брутальної лайки в адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
У судове засідання, ОСОБА_1 не з'явився, згідно з поданою ним заявою просив проводити розгляд матеріалів у його відсутності, вину у вчиненому визнає, просить суворо не карати.
Водночас, факт вчинення адміністративних правопорушень та вина ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП підтверджується матеріаламм справи: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 22.10.2025, поясненнями та іншими матеріалами.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо.
Винність неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена поза розумним сумнівом наявними в матеріалах справи доказами.
Водночас, згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Тож, указана норма закріплює право суду, а не обов'язок, застосувати до неповнолітнього заходи впливу передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Як уже було зазначено судом, згідно з ст. 1 КУпАП завданням Кодексу, окрім іншого, є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Суд ураховує, що неповнолітній ОСОБА_1 перебуває у віці, коли в особи формується повага до закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні вчинки.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Водночас, особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів.
Необхідність виокремлення спеціальних норм про адміністративну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості та гуманізму. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні характеристики неповнолітніх, закон передбачає особливості притягнення їх до адміністративної відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення адміністративного стягнення та специфічні заходи впливу. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони і захисту, зокрема, належний правовий захист. Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має право висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів. Тому часто щодо неповнолітніх достатніми є міри виховно-педагогічного, а не карального характеру.
Згідно ст. 23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зважаючи на наведене, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу неповнолітнього ОСОБА_1 , а також того, що будь-яких негативних наслідків від вчиненого правопорушення не настало, суд дійшов висновку, що до неповнолітнього ОСОБА_1 можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає, що дієвим запобіжником від вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в подальшому, буде застосування до нього заходу впливу, передбаченого ст. 24-1 КУпАП, у вигляді попередження.
Керуючись ст.ст.13, 24-1, 173, 251, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заходи впливу передбачені п. 2 ст.24-1 КпАП України у вигляді попередження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області, протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.В. Федорчук