Справа № 279/4054/24
провадження №1-кп/283/92/2025
07 листопада 2025 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з секретарем судового засідання ОСОБА_4 , за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (режимі ВКЗ), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали кримінального провадження №12021060000000094 від 11.03.2021 по обвинуваченню
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.4 ст. 186, ч.3 та ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України,
13 травня 2025 року захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_17 подано клопотання про визнання недопустимими всіх без виключення доказів, зібраних стороною обвинувачення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021060000000094 на підставі ст. 86, 87, ч. 12 ст. 290 КПК України.
Дане клопотання підтримано в підготовчому судовому засіданні іншим захисником ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_16 , а також самим адвокатом ОСОБА_17 в засіданні 07.11.2025.
Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_10 адвокатом ОСОБА_22 в підготовчому судовому засіданні подано письмове клопотання визнання недопустимими всіх без виключення доказів, зібраних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021060000000094 на підставі ч.12 ст. 290 КПК України.
Дані клопотання мотивовані тим, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що адвокат ОСОБА_17 , як захисник обвинуваченого ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_22 , як захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , були належним чином повідомлені про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, а відтак досудове розслідування завершеним вважатися не може.
Так, 23.02.2024 між адвокатом ОСОБА_17 та ОСОБА_24 в інтересах її чоловіка - ОСОБА_7 укладено договір про надання останньому правничої допомоги за №23/02/24. 26.02.2024 старшому слідчому СУ ГУНП в Житомирській області подане клопотання про допуск адвоката ОСОБА_17 у якості захисника для надання правової допомоги обвинуваченому ОСОБА_7 .
Однак, адвоката ОСОБА_17 не повідомили про завершення досудового розслідування та не надали доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що беззаперечно грубо порушує норми Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі право ОСОБА_7 на захист.
Також 03.01.2023 між адвокатом ОСОБА_22 та ОСОБА_10 було укладено договір №1/4 про надання професійної правничої допомоги. Документи, що підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_22 на здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_10 містяться в матеріалах кримінального провадження у томі №16 а.с.40, 41.
Однак, адвоката ОСОБА_22 не повідомили про завершення досудового розслідування та не надали доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що беззаперечно грубо порушує норми Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, ч.12 ст. 290 КПК України містить пряму заборону для суду не допускати як докази відомості, що містяться в матеріалах, не відкритих протилежній стороні, а тому просили визнати недопустимими всі докази, зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування.
Обвинувачені підтримали доводи своїх захисників.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, зазначивши, що обвинувальний акт поданий до суду у межах строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.
Колегія суддів, проаналізувавши доводи, викладені в клопотаннях захисників ОСОБА_17 та ОСОБА_22 вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених клопотань захисників, виходячи з наступного.
Підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на з'ясування можливості призначення до судового розгляду кримінального провадження, виконує роль процесуального фільтра між досудовим провадженням та судовим розглядом з метою перевірки відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора. З метою забезпечення цієї функції п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України та чи не містить він положень, що суперечать одне одному. Процесуальним законом окреслено межі перевірки обвинувального акта - лише його відповідність вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 291 КПК України. Оскільки ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду, така перевірка здійснюється виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення і ініціює судовий розгляд.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Суд наголошує, що особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред'явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі, та не надає оцінку доказам.
Аналогічні мотиви стосуються і ненадання стороні захисту на ознайомлення частини матеріалів досудового розслідування, які містять відомості про кримінальне провадження № 12021060000000094 від 11.03.2021, оскільки виконання положень ст. 290 КПК України не охоплюється завданнями підготовчого провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та одночасно одним із засобів перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування.
Таким чином, законодавець установив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися з доказами кожної з них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду (п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду № 13-37кс18 від 16 січня 2019 року).
ЄСПЛ також наголошував, що поміж засобів, які мають бути надані обвинуваченому, є можливість ознайомлюватись із результатами слідства, накопиченими протягом усього часу його провадження, з метою підготувати свій захист («Huseyn and Others v. Azerbaijan», п.175; «OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», п.538).
Сторона захисту, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом.
Таким є висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 21.06.2022 у справі № 631/246/19.
Права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо доказів не буде або буде не в повному обсязі відкрито/не відкрито на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації.
За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію. Суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Таких порушень, на стадії підготовчого засідання судом не встановлено.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Вирішення питання щодо очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження (підготовчого судового засідання) без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, на думку суду - є передчасним, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
Разом з тим, заявлені докази, які просять визнати очевидно недопустимими захисники, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження кожного доказу у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
У разі, якщо була б можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.
За таких обставин, вирішення питання про визнання доказу недопустимим на цій стадії судового провадження є передчасним, а тому, клопотання на цій стадії судового розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 287, 290, 314, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотань адвокатів ОСОБА_17 , ОСОБА_22 про визнання всіх доказів недопустимими - відмовити повністю за безпідставністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді