справа № 278/4753/25
12 листопада 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, секретаря Анастасії Юзюк, розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постави по справі про вчинення адміністративного правопорушення,
І. СУТЬ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5654384 від 05 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, що 05 вересня 2025 року вона пересуваючись на своєму авто в м. Житомир здійснила зупинку по вул. Хлібній, 16, в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» у зв'язку зі станом крайньої необхідності. Зокрема, позивачка зауважила, що під час керування транспортним засобом вона відчула погіршення самопочуття у зв'язку із чим прийняла рішення про зупинку транспортного засобу в зоні дії зазначеного знаку. Разом із тим, при винесенні оскаржуваної постанови, працівник патрульної поліції цього не врахував у зв'язку із чим і виніс протиправну постанову.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
22 жовтня 2025 року від Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти позову. Свою позицію останній ґрунтував на тому, що при винесенні оскаржуваної постанови працівниками патрульної поліції було дотримано усіх вимог законодавства України з цього приводу, а тому вищевказана постанова є правомірною. Зокрема ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що її поведінка була зумовлена крайньою необхідністю, а отже, що у неї не було поважних причин для зупинки в сфері дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
05 вересня 2025 року об 17 годині 12 хвилин поліцейським 2 взводу 4 роти 1 бат. полк-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області молодшим лейтенантом Павлушенко Т.М. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5854384 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
ОСОБА_1 є особою із інвалідністю другої групи з 27 листопада 2023 року за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату (а.с. 8).
Із відеозапису з бодікамери працівника поліції встановлено, що ОСОБА_1 повідомила останньому, що зупинилася в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» через те, що їй стало зле, зокрема у ОСОБА_1 піднявся тиск і вона відчуває запаморочення. На це повідомлення працівник Національної поліції запропонував їй викликати карету швидкої допомоги на що остання погодилася та поліцейським здійснений виклик медиків. Надалі із запису вбачається, що поліцейським здійснений розгляд цієї справи по суті в порядку встановленому законодавством України.
Відповідно до картки виїзду швидкої допомоги № 282 від 05 вересня 2025 року медики встановили ОСОБА_1 попередній діагноз - гостра реакція на стрес. Окрім цього, у картці вказано, що зі слів останньої, стрес вона отримала у ході спілкування із працівниками патрульної поліції (а.с. 11).
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За правилами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з пп. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. «в» п. 8.4. ПДР до дорожніх знаків входять заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Главою 33 ПДР врегульовано питання дорожніх знаків відповідно до якого знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Разом із тим, за правилами п. 3 глави 33 ПДР не поширюється дія знаків: 3.1, 3.2, 3.21-3.24, 3.34 - на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; 3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Пункт 1.10 ПДР вказує на те, що вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Разом із тим, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Приписи п. 15.1. ПДР передбачають, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Норма п. 15.14 ПДР вказує на те, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Положення п.п. «а» п. 9.9 ПДР вказують на те, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
За правилами п. 9.11 ПДР 9.11. Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар: ) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил; з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 9.10 цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачкою порушення ПДР відповідними доказами.
За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Частина 1 ст. 122 КУпАП України передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову із огляду на наступне.
Так, судом установлено, що дійсно позивачка ОСОБА_1 зупинилася у в сфері дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Разом із тим, у ході спілкування із працівниками патрульної поліції остання повідомила, що ця зупинка була вимушеною із огляду на погіршення її самопочуття.
Однак, із наданих позивачкою медичних документів вбачається, що погіршення її самопочуття відбулося через спілкування із працівниками поліції, а отже станом на момент зупинки в забороненому для цього місці у ОСОБА_1 не існувало непереборних обставин, які б зумовлювали її необхідність зробити зупинку в сфері дії зазначеного знаку. Ураховуючи викладене вище, суд вважає, що оскаржувана в межах цього провадження постанова є правомірною, а тому скасуванню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 242 - 246 КАС України, суд,
,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після спливу строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 листопада 2025 року.
Суддя Віктор Мокрецький