справа № 278/1018/25
12 листопада 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,,
І. СУТЬ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 76 700 грн. У обґрунтування заявленого ТзОВ «ФК «ЄАПБ» повідомило, що ОСОБА_1 із первісним кредитором уклав кредитний договір на підставі якого відповідач зобов'язався повернути грошові кошти. У подальшому право вимоги за цим договором перейшло до позивача, однак ОСОБА_1 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов'язань у зв'язку із чим виникла вищевказана заборгованість за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
14 березня 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи і за наслідками її розгляду судом 19 травня 2025 року ухвалено заочне рішення.
Однак, 24 червня 2025 року вказане заочне рішення суду скасовано і новий розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач після скасування заочного рішення суду не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, але в заяві про скасування заочного рішення суду в цій справі звертав увагу на те, що заявником не доведений факт передання йому первісним кредитором грошових коштів в порядку виконання зазначеного кредитного договору.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
08 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТзОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 100603016 (далі - Договір) за умовами якого останньому наданий кредит в сумі 20 000 грн (п. 1.2 Договору) строком на 30 днів (п. 1.3 Договору) та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,25% на день (п. 1.5.2 Договору). Також умовами п. 1.5.1 Договору передбачено, що за надання кредиту також слід сплатити комісію в сумі 2 200 грн (а.с. 5-9).
16 липня 2024 року між ТзОВ «ФК «ЄАПБ» та ТзОВ «Мілоан» укладений договір факторингу № 16072024 за умовами п. 1.2 якого вказують на те, що перехід права вимоги заборгованості до боржників від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (а.с. 13-16).
Того ж дня між сторонами зазначеного договору факторингу підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року (а.с. 15).
Із витягу із зазначеного реєстру боржників вбачається, що ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором № 100603016 на загальну суму 76 700 грн (а.с. 16).
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року по справі № 381/1647/21 виснувано, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову із огляду на наступне.
Судом установлено та сторонами не оспорювалося, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладений кредитний договір право вимоги за яким на підставі відповідного договору факторингу перейшло до позивача.
Разом із тим, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За правилами ч.ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Нормою ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положенням ч.ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України вказують на те, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Разом із тим, попри вищевказані приписи процесуального законодавства та правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року по справі № 381/1647/21 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду доказів за допомогою яких суд міг би пересвідчитися у тому, що первісним кредитором на виконання вимог відповідного кредитного договору дійсно видавалися відповідачу кредитні кошти.
Причини ненадання ТзОВ «ФК «ЄАПБ» таких доказів, як і не подання відповідного клопотання про їх витребування суду невідомі, хоча останній не був жодним чином обмежений у вчиненні цих процесуальних дій на стадії відкриття провадження по справі або ж на стадії її судового розгляду по суті.
Долучена ж позивачем до матеріалів справи відомість про щоденні нарахування та погашення доказом перерахування кредитних коштів первісним кредитором ОСОБА_1 бути не може, оскільки вона лише відображає обрахунок первісним кредитором заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 12 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд вимушений відмовити у задоволенні цього позову в зв'язку із не доведенням ТзОВ «ФК «ЄАПБ» достовірними доказами факту перерахування первісними кредиторами ОСОБА_1 грошових коштів.
Ураховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову в зв'язку із недоведеністю позивачем факту надання кредитів, то відсутня необхідність надавати подальшу оцінку решті доводів сторони відповідача.
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
Результати вирішення цього спору не дають суду можливості здійснити розподіл судових витрат у цій справі відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 12 листопада 2025 року.
Суддя Віктор Мокрецький