справа № 274/6500/25
провадження № 2/0274/2596/25
Рішення
Іменем України
11.11.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, згідно якої просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої входить, в тому числі, і житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 74 кв.м. Вказує, що спадкоємцями майна ОСОБА_5 є інші сини спадкодавця: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Дружина спадкодавця - ОСОБА_6 , мати позивача, від спадку відмовилась. Зазначає, що разом з братами звернувся до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок. Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 07.12.2023 року №134/02-31 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду з даною заявою.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.30).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.10.2025 відмовлено у прийнятті визнання позову представником відповідача ОСОБА_7 ( а.с. 100).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.10.2025 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду ( а.с. 101).
Позивач в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви, просив розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує ( а.с. 89).
Представник Семенівської сільської ради Бердичівського району в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив розглянути справу у його відсутності. Позовні вимоги визнає та не заперечує у їх задоволенні ( а.с. 87).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в підготовче засідання також не з"явилися, на адресу суду скерували заяви про розгляд справи за їх відсутності, не заперечили проти задоволення позовних вимог ( а.с. 90-98 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2014 року (а.с. 13).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином спадкодавця ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.05.1968 (а.с.12).
Згідно копії свідоцтва про смерть, мати позивача - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.03.2020 (а.с.14).
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23.09.2014 №38435973, 23.09.2014 зареєстровано спадкову справу №82/2014. Номер у спадковому реєстрі: 56561987 (а.с.15).
Як вбачається з Витягу з погосподарської книги №184 від 28.11.2023 померлий ОСОБА_5 мав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Особовий рахунок №0 - 196-1 за 2011-2015 відкритий на ОСОБА_5 . Документи на будинок не виготовлялися (а.с.18).
Згідно довідки Семенівської сільської ради №56 від 17.04.2025 померлий ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно записів погосподарської книги №5 був головою двору (а.с.19).
Згідно довідки Семенівської сільської ради №57 від 17.04.2025 померлий ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавця та на протязі 6 місяців після його смерті за цією адресою була зареєстрована дружина - ОСОБА_8 , 1928 р.н. (а.с.20).
Як вбачається з довідки КП Бердичівське МБТІ від 17.04.2025 №611, станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано. Загальна площа будинку літ.А - 74,0 кв.м.. житлова площа - 45,4 кв.м. (а.с.27).
Згідно рішення Виконавчого комітету Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району № 30 від 15.07.2010 вирішено: оформити право власності на житловий будинок ОСОБА_5 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
17.04.2025 КП Бердичівське МБТІ виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого житловий будинок 1982 року побудови (а.с.21-26).
Відповідно до матеріалів спадкової справи №82/2014 від 23.08.2014 іншими спадкоємцями ОСОБА_5 є його сини: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Дружина спадкодавця - ОСОБА_8 від прийняття спадщини відмовилась ( а.с. 45 - 86).
Між спадкоємцями укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна від 07.12.2023, зареєстрований в реєстрі № 1094 (а.с.16).
Позивач претендує на 1/4 частину житлового будинку як один із спадкоємець за законом.
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. про відмову у вчинені нотаріальної дії від 07.12.2023 року №134/02-31 нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок (а.с. 28).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів України.
Правовідносини пов'язані із захистом права власності та спадкуванням врегульовані Цивільним кодексом України (Книга шоста), також Законам України «Про нотаріат». Крім того, у судовій практиці застосовується Постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з положеннями статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Як вбачається із копії спадкової справи № 82/2014 після померлого ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про прийняття спадщини померлого подали його сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги майна ОСОБА_5 .
Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У даній справі позивач пред'явив позовні вимоги до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.
Однак, згідно матеріалів спадкової справи, іншими спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його сини, які залучені позивачем в якості третіх осіб в даній справі, однак мають бути належними відповідачами у справі.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Клопотання про залучення належних відповідачів позивач не заявляв.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За таких обставин, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову до належних відповідачів за своїми позовними вимогами.
Оскільки Семенівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області є неналежним відповідачем у даній справі про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, у задоволенні позову слід відмовити з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору слід залишити за ним.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 211,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2025 року
Суддя Т.М. Вдовиченко