13 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 639/6016/25
провадження № 22-ц/818/5238/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
сторони у справі:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - посадова особа Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» ОСОБА_2 ,
треті особи: Національне агентство по запобіганню корупції, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, Головне управління Національної поліції в Харківській області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року у складі судді Марченка В.В.,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом про визнання незаконним письмового правочину посадової особи КП "ХТМ" місцевого самоврядування громадянина ОСОБА_2 , у формі позову до суду з вимогою відшкодування боргу, відшкодування нанесену шкоду здоров'ю викидами екологічно і техногенно небезпечного об'єкту котельні; відшкодування моральної шкоди у двократному розмірі від заявленої у позові суми боргу 85 060, 53 грн, передбачену ст. 230 ЦКУ нанесену посадовою особою комунального підприємства місцевого самоврядування КП "ХТМ" самопредставником Вініцьким М.В. за подання позову до суду;
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Слобідського районного суду м. Харкова.
Ухвала мотивована тим, що справа не підсудна Новобаварському районному суду м. Харкова, оскільки КП « ХТМ» розташоване за адресою: м.Харків вул. Мефодіівська,11, що територіально відноситься до Слобідського району м. Харкова.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та зобов'язати суд розглядати позовну за заяву відповідно до територіальної підсудності за вибором позивача, згідно вимог п.17 ст.28 ЦПК України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позови про відшкодування шкоди завданої фізичній та юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта , що здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, віднесені до юрисдикції загальних судів, до категорії цивільне судочинство з індексом 305010800 , територіальна підсудність визначається за вибором позивача, про що зазначено у ч. 17 ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду відповідає, з огляду на наступне.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає відповідачем посадову особу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - ОСОБА_2 , адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.
Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано юридичну особу - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (код 31557119), місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11. представником установи є Вінніцький М.В. (а.с. 19)
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з вимогами ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Предметом позову є визнання рішення відповідача незаконним, та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов подано в порядку цивільного судочинства.
Дана позовна заява підлягає розгляду за загальним правилом підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.
За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Враховуючи те, що зареєстроване у встановленому законом порядку місцезнаходження Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код 31557119) територіально відноситься до Слобідського районного суду м. Харкова, підстави для розгляду цього позову Новобоварським районним судом м. Харкова відсутні.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що справа за вищевказаним позовом не підсудна Новобоварському районному суду м. Харкова та підлягає розгляду у Слобідському районному суду м. Харкова відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів не дає оцінку іншим доводам апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального закону, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 13.11.2025.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина