Постанова
Іменем України
12 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 644/7068/25
провадження № 22-ц/818/4842/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за заявою Приватного Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АСКО ДС» про забезпечення доказів до подання позовної заяви, за апеляційною скаргою Приватного Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АСКО ДС» на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року, постановлену суддею Саркісян О.А.
У серпні 2025 року Приватне Акціонерне Товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АСКО ДС» через систему «Електронний суд», звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просить суд витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ротфельд О.О. та надати ПрАТ «СК «АСКО ДС» докази у вигляді інформації про спадкоємців (прізвище, ім'я , по-батькові, РНОКПП або номер і серію паспорта, адресу реєстрації) померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , спадкова справа № 66/2025.
В обгрунтування заяви зазначив, що 15.02.2023 року між ПрАТ "СК"АСКО ДС" та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, який оформлено полісом АР/2755238. Згідно вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ, д/н НОМЕР_2 , страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за шкоду, заподіяну майну, 130 000 грн.; франшиза - 0 грн. Правовідносини, що виникають між сторонами при виконанні умов вказаного договору регулюються спеціальним законом "Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до положень ст. ст. 3,5,6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". 25.09.2023 року в м. Харкові водій ОСОБА_1 , керуючи забезпеченим транспортним засобом не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілями SUZUKI, д.н. НОМЕР_3 , ГАЗ, д.н. НОМЕР_4 , KIA, д.н. НОМЕР_5 , а також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Наведені обставини підтверджуються відповіддю НПУ (ідентифікатор картки ДТП 3023269575174198). Відповідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.12.2023 по справі №638/14241/23, яка набрала законної сили 02.01.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 по справі №638/14228/23, яка набрала законної сили 02.03.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП у зв' язку з його відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння. 26.09.2023 р. на адресу ПрАТ СК "АСКО ДС" надійшла заява про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_2 . Згідно ст. 22 Закону №1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страховим актом №550/23 ГО від 28.11.2023 ПрАТ "СК «АСКО ДС" визнало заявлену ОСОБА_2 подію страховим випадком та платіжною інструкцією №847 від 05.12.2023 перерахувало на його користь 43 595 грн. 33 коп. страхового відшкодування. Згідно п.38.1, п.38.1.1 "в" ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). За змістом ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 по справі № 644/1382/25 відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. Мотивувальна частина зазначеної ухвали містить відомості про те, матеріалами справи встановлено, що згідно інформації, наданої ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.12.2024 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , як померла особа. Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Враховуючи факт смерті ОСОБА_1 , заявнику необхідно встановити особу (осіб), які є спадкоємцями його майна. Відомості про спадкоємців майна ОСОБА_1 .. Законом України «Про захист персональних даних" визначені конфіденційною інформацією, так як це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням. Відповідно до статті 21 Закону України "Про інформацію", конфіденційна інформація разом із службовою та таємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом, тому Заявник самостійно не має правових підстав для її отримання. До того ж ч.1 ст.8 Закону «Про нотаріат» визначає нотаріальну таємницю як сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Згідно ст.8 ЗУ «Про нотаріат", довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов'язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, Національному агентству з питань запобігання корупції на його письмовий запит, здійснений з метою виконання повноважень, визначених Законом України "Про запобігання корупції". Заявник не входить до кола осіб, визначених чинним законодавством України, які мають право звертатися до нотаріуса з вимогою у наданні інформації про спадкоємців. Відповідно п. 3.3 Положення про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерство юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 витяги та інформаційні довідки із Спадкового реєстру про посвідчені заповіти і спадкові договори видаються реєстратором іншим особам, крім заповідача та відчужувача (спадковий договір), тільки після смерті останніх за умови пред'явлення свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За змістом ч.1, ч.4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. Отримання інформації про спадкоємців ОСОБА_1 надасть можливість заявнику з'ясувати належного відповідача (відповідачів) та звернутись з позовом до суду про стягнення страхового відшкодування. ДП «Національні інформаційні системи» листом №1947/13.1-16 від 14.04.2025 повідомило представника ПрАТ «СК «АСКО ДС», що у Підприємства відсутні нормативно визначені повноваження для надання інформації із Спадкового реєстру за письмовими запитами фізичних/юридичних осіб, інформацію із Спадкового реєстру можливо отримати в порядку, передбаченому чинним законодавством, у будь-якого з реєстраторів (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси), які наділені повноваженнями надання інформації зі Спадкового реєстру, шляхом подання запиту (додаток 10 до Положення) оформленого належним чином. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 18.06.2025 по справі №638/11017/25 заяву ПрАТ «СК «АСКО ДС» про забезпечення доказів задоволено частково, зобов'язано Шосту Харківську міську державну нотаріальну контору (ЄДРПОУ 02900676; адреса 61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під'їзд 6, поверх 4, кімнати 590-595 ), протягом десяти робочих днів з моменту отримання даної ухвали, надати суду інформацію про осіб, які прийняли спадщину (прізвище, ім'я , по-батькові, адресу реєстрації, РНОКПП або номер і серію паспорта) після смерті ОСОБА_1 . Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора листом від 22.07.2025 року № 1432/01-16 зазначила, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_1 у Шостій Харківській міській державній нотаріальній конторі, не заведена. Згідно інформації зі Спадкового реєстру, спадкова справа № 66/2025 до майна вищезазначеного спадкодавця була заведена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ротфельд О.О., адреса: 61047, м. Харків, вулиця Роганська, 89-В. Надані Шостою Харківською міською державною нотаріальною конторою відомості не дозволяють заявнику встановити належного відповідача (відповідачів) і оформити позов з дотриманням п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України. Робоче місце приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Ротфельд О.О. знаходиться на території Індустріального району м. Харкова, отже ця заява подається відповідно ч. 4 ст. 116 ЦПК України до Індустріального районного суду м.Харкова.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року у задоволенні заяви Приватного Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АСКО ДС» про забезпечення доказів відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення доказів.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права (ст.84, ст.116 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на положення ст. 21 Закону України "Про інформацію", ст.8 ЗУ "Про нотаріат" існує законодавчо визначена заборона розповсюдження відомостей про осіб, які є спадкоємцями померлого, крім випадків, передбачених законом. Згідно норми ч.б ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням. Отже, позивач не має права на отримання таких даних самостійно. Для ПрАТ «СК «АСКО ДС» збирання та подання суду відомостей про спадкоємців ОСОБА_1 , які можуть набути статус відповідача, є неможливим, а той факт, що в розпорядженні представника заявника є інформація щодо місця перебування спадкової справи, жодним чином не створює у заявника можливість одержати відомості про спадкоємців майна ОСОБА_1 , що є таєммницею, та оформити позов до належних відповідачів. Наголошує, що заявник наразі позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача(ів). Пред'явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідача(ів), ЦПК України не допускається.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено підстав для забезпечення доказів саме відповідно до положень ст. 116-118 ЦПК України. Також не зазначено належного обґрунтування необхідності забезпечення доказів у запропонований заявником спосіб. Зокрема, заявником не наведено доводів наявності підстав припускати, що засіб доказування, який просить витребувати заявник, може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Зазначив, що в розпорядженні представника заявника є інформація про перебування спадкової справи, яка зберігається у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ротфельд О.О., відтак підстави припускати, що цей засіб доказування може бути втрачений або отримання його копії стане згодом неможливим чи утрудненим відсутні.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Суд може витребувати докази також до подання позову, як захід забезпечення доказів, у порядку, встановленомустаттями 116-118 цього кодексу.
За правилами ч.ч.1,2 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів.
Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).
Нормами ч. 1 ст. 117 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення доказів заявником не наведено обставин, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, у зв'язку з чим, прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, адже відмовляючи у задоволенні заяви, суд не надав належної оцінки доводам заявника щодо необхідності витребування доказів та можливості їх отримання іншим шляхом.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та встатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст.84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Витребування доказів є одним зі способів забезпечення доказів судом (складовою його інституту).
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк: для позивача - разом із поданням позовної заяви, для відповідача - разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. За подачу заяви про витребування доказів, як спосіб сприяння суду сторонам, судовий збір не сплачується.
ПрАТ "СК"АСКО ДС" звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, у спосіб витребування доказів у приватного нотаріуса, а саме: відмомостей про особу (осіб), яка може набути статусу відповідача (відповідачів)- спадкоємців померлого ОСОБА_1 , оскільки без інформації про цю особу (осіб) товариство позбавлене можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку шляхом подання позовної заяви. У заявника були відсутні підстави для звернення до суду із клопотанням про витребування доказів, яке подається разом із позовною заявою, адже пред'явлення позову до невідомих осіб не допускається. За вимогами закону можливость самостійного отримання таких відомостей у ПрАТ "СК"АСКО ДС" відсутня.
Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково відмовив у задоволенні заяви ПрАТ "СК"АСКО ДС".
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ПрАТ "СК"АСКО ДС" заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АСКО ДС» - задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року- скасувати.
Заяву Приватного Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АСКО ДС» про забезпечення доказів - задовольнити.
Витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ротфельд Олени Олександрівни (61047, м.Харків, вул.Роганська, буд.89Б, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відомості щодо спадкоємців померлого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; спадкова справа № 66/2025) із зазначенням їх ідентифікаційних даних, адреси реєстрації та місця проживання.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова