Іменем України
12 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 641/1877/25
провадження № 22-ц/818/4336/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», в особі представника Романенка Михайла Едуардовича на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року, постановлене суддею Зелінською І.В.,
У березні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із вказаною позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №4204040 від 18.05.2021 у розмірі 7802, 63 грн., судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 18.05.2021 в особистому кабінеті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту №4204040. ТОВ «Мілоан» було направлено електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021. Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу було перераховано кошти в сумі 3000 грн. на картковий рахунок.
19.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги №07Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №4204040 від 18.05.2021, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором №4204040 від 18.05.2021 передані позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №07Т від 13.09.2021.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №4204040 від 18.05.2021 у встановленому договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 7802, 63 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 2850 грн.; заборгованість за відсотками- 4952, 63 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вирішити питання щодо судових витрат.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на те, що 18.05.2021, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту № 4204040. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021 (далі по тексту - Договір). Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор U51658, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/. Щодо зазначення одноразового ідентифікатора (далі - ЕПОІ) на договорі, файл із зашифрованим підписом було завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать. Поряд з цим, наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021 був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора U51658. Таким чином, позивач приходить до висновку, що договір про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021 з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Близький за змістом аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, в якій було зазначено, що без отримання листа на електронну пошту та смс-повідомлення, а також без входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відсутність електронних доказів генерації одноразового ідентифікатора за договором про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021 не може бути підставою для відмови у позовних вимогах, оскільки відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі та не ставить під сумнів достовірність електронного доказу. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що ТОВ «МІЛОАН», як позикодавець, перерахував грошові кошти відповідачу ОСОБА_1 в розмірі, визначеному умовами кредитного договору та що відповідачем такі кредитні кошти були отримані. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. З урахуванням наведеного вище, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 46548141 від 18.05.2021 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що кредитний рахунок (платіжна карта) НОМЕР_2 не належить відповідачу. Отже, відповідачем до суду першої інстанції не було подано належних та допустимих документальних доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу. Факт надання відповідачу кредитних коштів є доведеним позивачем, як і доведеним є факт наявності простроченого грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем та його розмір, з огляду на вище викладене. Стверджує, що інформація про проведені банківські операції на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею, отже тільки відповідач має можливість надати виписку за картковим рахунком, що є його прямим процесуальним обов'язком.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з недоведенням позивачем обставин укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №4204040 від 18.05.2021 та обставин перерахування кредитором і отримання позичальником кредитних коштів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 18.05.2021 року від імені ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів, подано в електронному вигляді Анкету-заяву на кредит №4204040.
Як вбачається з Анкети-заяви сума кредиту - 3000 грн., валюта: українська гривня, строк кредиту - 7 днів - 2021-05-18, дата повернення кредиту: 2021-05-25, сума до повернення: 3002.10 грн., складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 0.00грн. Нараховується одноразово за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом - 2, 10 грн. Нараховуються за ставкою 0,01 відсоток від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом), позичальник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , стать чоловік, вік 35 років, номер телефону НОМЕР_1 , зазначені дані документу, що посвідчує особу, адреса реєстрації, адреса проживання, освіта, соціальний статус, місце роботи, щомісячний дохід), дані контактної особи, надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви 4204040, прийняття рішення, погоджені умови.
З копії договору про споживчий кредит №4204040 від 18.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідачу надаються грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 3 000 грн. на 7 днів з 18.05.2021 року по 25.05.2021 року.
Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2.10 грн. в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом становить 3002.10 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Комісія за надання кредиту становить 0.00 грн.
Проценти за користування кредитом: 2.10 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2,.2.3 цього Договору.
Договором передбачена можливість пролонгації строку кредитування: на пільгових умовах - в разі сплати позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості; на стандартних (базових умовах - кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися коштами, проте не більше 15 днів (користування припиняється коли у позичальника відсутні заборгованість). Цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника; проект кредитного договору є пропозицією на укладення кредитного договору; приймаючи пропозицію позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів). У договорі також передбачено права та обов'язки сторін, вирішення спорів та інші умови.
Водночас, з умов п. 10 кредитного договору вбачається, що кредитний договір не підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
До копії договору додано копію графіку платежів, згідно якого станом на 25.05.2021 року позичальник повинен був сплатити 3002, 10 грн - 3000 грн. суму кредиту, 2, 10 грн. - проценти за користування кредитом, також не містить підпису позичальника.
Аналогічні договору умови кредиту вказані і у копії паспорта споживчого кредиту №4204040 № б/д, в якому наявна примітка «Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором), проте ні ПІБ, ні одноразового ідентифікатора не зазначено).
З копії платіжного доручення №46548141 від 18.05.2021 року виданого ТОВ "Мілоан" вбачається перерахування на ім'я ОСОБА_1 на картку MASTERCARD № НОМЕР_4 грошових коштів у сумі 3000 грн. Надане суду платіжне доручення не містить жодних реквізитів банківської установи про день та час вчинення такої банківської операції.
Згідно договору факторингу №07Т від 13.01.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», за яким останньому перейшло за плату право грошової вимоги до боржників, право вимоги переходить в день підписання договору факторингу. З копії встановлена наявність підписів представників обох сторін договору факторингу.
До договору додано копію акту приймання-передачі Реєстру Прав вимоги від 13.09.2021 року до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року.
До суду надано копії платіжних доручень щодо оплати за договором факторингу №07Т від 13.09.2021 року, а також копію витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2024 року, який сформовано 18.02.2024 року, за яким позивачу перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4204040 від 18.05.2021 року у сумі 7802,63 грн.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості, за період з 18.05.2021 року по 31.07.2021 року заборгованість відповідача складає 7802,63 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 2850 грн.; заборгованість за відсотками 4952, 63 грн., інші суми додатково не нараховувалися.
27.09.2023 відповідачу направлено досудову вимогу за вих. №3121300571-АВ з рекомендацією погасити суму заборгованості за договором №4204040 від 18.05.2021 року.
За правилами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Положеннями ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Зазначений договір є публічним договором приєднання.
За приписами частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
Статтею 634 цього Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «Мілоан»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Вимогами статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції анкету - заяву № 4204040 від 18 травня 2021 року, договір про споживчий кредит № 4204040 від 18 травня 2021 року, платіжне доручення про переказ коштів на картковий рахунок, договір про відступлення права вимоги № 07Т від 13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс».
Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.
Позивачем до апеляційної скарги додано скриншот частини першого листа договору із зазначенням про те, що договір був підписаний одноразовим ідентифікатором U51658, між тим такий доказ колегією суддів як належний доказ не приймається, оскільки скриншот частини першого листа договору не відповідає вимогам ст. 78, 79 ЦПК України.
Матеріали справи не містять і доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором за зазначеними ним реквізитами.
Платіжне доручення, на яке посилається позивач як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 3000 грн. були перераховані ОСОБА_1 на кредит рах. № НОМЕР_2, між тим доказів того, що вказаний картковий рахунок належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази укладання з відповідачем вказаного вище договору позики, отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, а також підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 3000 грн. від ТОВ «Мілоан» саме на картку ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв'язку із відмовою в задоволенні позову та залишенням апеляційної скарги без задоволення і відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судова колегія приходить до висновку, що сплачені апелянтом судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторону позивача.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
Ю.М. Мальований