Справа №643/17947/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1376/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
-прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_9 , 1984 року народження, запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 22 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави або інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилається на формальний характер та відсутність обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що ризики, зазначені у клопотанні про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, вже зазначались слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу, вважає, що на теперішній час вони втратили свою актуальність, а нові докази щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу прокурором не зазначені.
Вказує, що підозрюваний має стале місце проживання, не змінював його, не ухилявся від органів досудового розслідування, не впливав на свідків, не вчиняв жодних дій, що свідчать про намір переховуватись.
Наголошує, що мету запобіжного заходу можливо досягти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту, особистого зобов'язання або застави; обставини, що об'єктивно виправдовують тримання ОСОБА_9 під вартою - відсутні.
Посилається на те, що відповідно до п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право, але не обов'язок не визначати розмір застави у кримінальному провадженні за ст. 114-1 КК України, а відмова у визначенні застави, як альтернативи триманню під вартою, має бути мотивованою.
Зазначає, що слідчим суддею не надано належної оцінки особі підозрюваного, його поведінці, а також не прийнято до уваги, що ОСОБА_9 є особою з інвалідністю ІІІ групи, страждає на хронічні захворювання - цукровий діабет та бронхіальну астму, а такий стан здоров'я підозрюваного потребує належних умов для лікування та утримання, які не можуть бути забезпечені в слідчому ізоляторі в повному обсязі. На утриманні підозрюваного перебувають двоє неповнолітніх дітей та хвора мати, яка потребує постійної допомоги. Дружина, фізична особа - підприємець, у зв'язку з вилученням всієї техніки, що використовувалась при здійснені підприємницької діяльності, фактично позбавлена можливості працювати та отримувати дохід, що ставить під загрозу нормальні умови життя всієї родини, також у неї діагностовано порушення роботи серця та розлади вегетативної нервової системи, у зв'язку із психоемоційним навантаженням та стресом.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисники підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Обвинувачений, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років та особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за яке останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне правопорушення відповідно до пред'явленої підозри мало місце під час воєнного стану, який діє по всій території України з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, а також того, що ОСОБА_9 підозрюється в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, - на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також у збереженні життів громадян України, військовослужбовців та інших осіб, які перебувають в Україні.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, під час воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі захисника на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і спроби переховуватися від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, що окрім суворості можливого покарання, підтверджується зокрема і наявністю у підозрюваного фінансової можливості виїхати за кордон України, оскільки грошові кошти, якими, відповідно до підозри, заволодів підозрюваний, в особливо великому розмірі, наразі стороною обвинувачення не вилучені, а також наявністю у підозрюваного інвалідності.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано встановлено наявність ризику впливу на свідків, який полягає у можливості застосування незаконного впливу на них з боку підозрюваного, оскільки цей ризик продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, а наразі велика кількість осіб у даному пкримінальному провадженні ще не допитана.
Разом з цим, колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді щодо недоведеності стороною обвинувачення існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом та вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення речові докази та документи вже були вилучені, а злочинна діяльність групи осіб, до якої належав і підозрюваний, - викрита.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
Крім того, відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на ч.4 ст.183 КПК України, як на обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, позбавленні підґрунтя, оскільки зі змісту цієї норми закону, законодавцем встановлено, що у разі підозри особи у вчинення злочину, передбаченому ст.114-1 КК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про існування у ОСОБА_9 захворювань, які є підставою для його звільнення з-під варти, то на даний час вони не можуть бути прийнятими до уваги.
Так, аналізуючи спільний Наказ Міністерства Юстиції України та Міністерства Охорони Здоров'я України від 10.02.2012 року №239/5/104, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені положення відносяться до осіб, які відбувають покарання, тобто коли судовий розгляд закінчений постановленням вироку.
У цьому провадження стосовно ОСОБА_9 триває досудове слідство, вирок ще не постановлений, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості звільнити підозрюваного від подальшого відбування покарання, скільки останній не є засудженим.
Разом з цим, колегія суддів роз'яснює, що підозрюваний та його захисник не позбавлені процесуальної можливості звернутись із клопотанням до суду першої інстанції щодо проведення судової медичної експертизи для встановлення стану здоров'я ОСОБА_9 і необхідності отримання відповідного висновку експертів.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі захисника на те, що у зв'язку з вилученням всієї техніки, що використовувалась при здійснені підприємницької діяльності дружиною підозрюваного, і що остання фактично позбавлена можливості працювати та отримувати дохід, то доказів, щодо припинення нею підприємницької діяльності або негативних наслідків на цю її діяльність, матеріали справи не містять. Окрім того, на майно, яке належить дружині підозрюваного, арешта накладено не було.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: