Справа № 347/2019/22
Провадження № 22-ц/4808/1402/25
Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.
Суддя-доповідач Бойчук
05 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Луганської В.М., секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю представника позивачки,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неналежне виконання умов договору надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвокатки Білас Любові Вікторівни на рішення Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року під головуванням судді Кіцули Ю. С. у м. Косів,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про неналежне виконання умов договору надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 25 жовтня 2021 року між сторонами було укладено договір №46 про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 зобов'язувалась виконати від імені позивачки дії, а саме: придбати автомобіль на аукціоні в США, Канади та ОСОБА_3 . Також відповідачка зобов'язувалась здійснити логістично-експедиторське обслуговування, перевезення автомобіля по території України і в міжнародному сполученні. 10 грудня 2021 року між сторонами було укладено Додаток №1 до договору №46 від 25 жовтня 2021 року, де були прописані вимоги до замовленого транспортного засобу, а також зазначено суму за доставку і експлуатацію транспортного засобу на територію України, експедиторські та брокерські послуги, а також дані осіб уповноважених на здійснення вказаних дій, зокрема, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .
На виконання умов договору ОСОБА_1 перерахувала на аукціон грошові кошти за купівлю транспортного засобу в сумі 12 598 доларів США, 8 000 грн ОСОБА_2 відповідно до пункту 5.1. договору як гарантійний платіж, а також 1 600 доларів США ОСОБА_4 за доставку і експлуатацію автомобіля та 35 000 грн ОСОБА_6 за експедиторські послуги перевезення автомобіля із США в Україну.
Однак, відповідачка свої зобов'язання за укладеним договором не виконала, станом на день звернення до суду з позовом, автомобіль позивач такі і не отримала, що завдало позивачці матеріальних збитків.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором, позивачці завдано і моральної шкоди, яка виразилась у втраті сну, головного болю, втраті повсякденного благополучного ритму життя, матеріальних витрат на лікування, та витрат на правову допомогу.
Досягти врегулювання спору в позасудовому порядку не представляється можливим, оскільки відповідач ОСОБА_2 , як виконавець за договором, на телефонні дзвінки не відповідає, та жодного діалогу в смс переписці не веде.
Просила визнати неналежним виконання договору №46 від 25 жовтня 2021 року про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля. Стягнути з відповідачки на її користь матеріальні збитки в сумі 12 598 доларів США за придбання лоту, 8 000 грн гарантованого авансового платежу, 35 000 грн та 1 600 доларів США за логістично-експедиторське обслуговування, а також 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем. При цьому не врахував, що із третіми особами ( ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ) ОСОБА_1 не укладала договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля. Залучені відповідачкою відповідно до умов договору треті особи за обумовлену плату доставили та передали автомобіль відповідачці для подальшого виконання договору, а саме, для передачі автомобіля на підставі договору приймання-передачі наданих послуг.
Водночас, ОСОБА_2 одноособово усунулась від виконання взятих на себе зобов'язань, не вчинила дій, передбачених порядком прийому-передач послуг та не передала документи та автомобіль позивачці, чим фактично привласнила автомобіль та завдала збитків. Саме у зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою свої зобов'язань за договором спонукало ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом свої порушених прав споживача.
Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Білас Л.В. задоволено частково.
Рішення Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду від 30 липня 2025 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Представниця ОСОБА_1 адвокатка Білас Л.В, апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.
У минулому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Брикар О.М. доводів апеляційної скарги не визнав і дав пояснення по суті позовних вимог та доводів апеляційної скарги, які вважає безпідставними і недоведеними.
ОСОБА_2 та її представник Брикар О.М. в наступне засідання апеляційного суду, яке відбулося 05.11.2025 після оголошеної перерви, не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
Представник ОСОБА_8 неодноразово подавав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про продовження розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Встановлено, що 25 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 46 про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля.
Згідно з пунктом 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати від імені замовника: придбання автомобіля на аукціоні в США, Канаді та Південній Кореї (також на внутрішньому ринку) (пункт 1.1.1); логістично-експедиторське обслуговування, перевезення автомобіля по території України і в міжнародному сполученні (пункт 1.1.2); розмитнення автомобіля (за погодженням сторін) (пункт 1.1.3); надання інших послуг замовнику, пов'язаних з переміщенням вантажів через митний кордон України (за погодженням сторін) (пункт 1.1.4); представляти інтереси замовника у взаєминах з митними органами, перевізниками, організаціями з митного оформлення вантажу замовника самостійно або залучати до виконання договору третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов цього договору (пункт 1.1.5).
Відповідно до пункту 1.2 договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг виконавця, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін (додаток № 1 до договору).
Умовами договору також передбачено інші істотні умови договору: зобов'язання і права виконавця, обов'язки і права замовника, порядок надання послуг, ціна договору та порядок розрахунків, термін дії договору та відповідальність сторін (а. с. 13, 14, т. 1).
Відповідно до положень пункту 2.1 до обов'язків виконавця під час надання послуг належить: надавати замовнику послуги, передбаченні підпунктами 1.1, 1.2 цього договору; передавати замовнику інформацію і результат її обробки по електронній пошті, на інших непаперових носіях інформації; дотримуватися принципів об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; провести аналіз ринку Сполучених Штатів Америки, Канади та Південної Кореї з метою підбору транспортного засобу, відповідно до характеристик, наведених у додатку № 1 до договору; надати замовнику інформацію, отриману шляхом її обробки відповідно до законодавства України; інформувати замовника про можливість та умови залучення експертів для проведення повного технічного обстеження транспортного засобу до проведення аукціону і придбання транспортного засобу та підготувати звіт про технічний стан CARFAX тощо; надавати за вимогою замовника доступ до участі в онлайн-аукціонах, що проводяться на території США і предметом яких є продаж транспортних засобів, що відповідають критеріям, наведеним у додатку № 1 до договору; підготувати та надати замовнику для оплати інвойс (рахунок) від аукціону в США, Канаді та Південній Кореї, що містить вартість автомобіля та аукціонного збору; надати замовнику фотозвіт після прибуття транспортного засобу на майданчик для завантаження у США, Канаді та Південній Кореї; інформувати замовника про завантаження транспортного засобу на борт судна для транспортування в морський торговельний порт України та про його прибуття; запропонувати обрати замовнику вид страхування для страхування вантажу.
У пункті 2.2 договору визначено права виконавця під час надання інформаційно-консультаційних послуг: надати замовнику для підпису акт виконаних робіт; отримати від замовника своєчасну оплату наданих за цим договором послуг.
Ціну договору і порядок розрахунків визначено у розділі 5 договору.
Загальні положення про договори з надання послуг регулюються главою 63 ЦК України, положення якої можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язань (частина 2 статті 901 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що становить зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов'язання.
Отже, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Натомість невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які становлять зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). У разі неналежного виконання боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які становлять зміст договору або визначені законом.
Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 902/502/20, від 06 липня 2022 року у cправі № 902/1162/20.
Правові наслідки порушення зобов'язання визначено у статті 611 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, постанова Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22).
Правовий висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є нечинним на час звернення до суду.
У статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Водночас потерпіла особа має довести наявність та розмір збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такої протиправної поведінки.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
Висновок про те, що відновлення порушеного права шляхом заявлення позовної вимоги про стягнення збитків за невиконання умов договору про надання послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/25190/19.
Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 грудня 2021 року було укладено додаток № 1 до договору від 25 жовтня 2021 року № 46, в якому погоджено вимоги до замовленого транспортного засобу (а.с. 15, т. 1).
Згідно з платіжним дорученням від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 здійснила переказ коштів за лот в іноземній валюті в сумі 12 598 дол. США на рахунок, відкритий у банківській установі США (а.с.17, 18, т.1).
Відповідно до копії квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 23 грудня 2021 року № P24A1800650134C1206 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів у розмірі 29 999 грн, банк одержувача UKRGASBANK (а.с. 19, т.1).
Згідно з копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 13 грудня 2021 року № P24A1800662063С6693 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів у розмірі 5 000 грн, банк одержувача UKRGASBANK (а. с. 20, т. 1).
Відповідно до копії квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 25 листопада 2021 року № Р24А1742214575С0213 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів у розмірі 8 000,00 грн, одержувач ОСОБА_2 (а.с. 21, т. 1).
Згідно з копією розписки від 13 грудня 2021 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 600 дол. США за доставку та експедирування автомобіля марки Cadillac XT 4, VIN НОМЕР_1 . Розписка містить також підпис та номер телефону (а.с. 22, т. 1).
ОСОБА_1 у позові посилалась на невиконання ОСОБА_2 умов договору з урахуванням обставини продажу автомобіля, отримання якого замовником є предметом спірного договору про надання послуг. Оскільки мети договору досягнуто не було, позивачка просила стягнути і збитки.
Належною умовою виконання договору передбачено передання автомобіля позивачці за актом прийому-передачі. Неможливість його передачі замовнику свідчить про порушення умов укладеного між стонами договору.
Отже спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, а саме договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля.
Згідно з пунктом 7.1 укладеного між сторонами договору цей договір набирає чинності з дня підписання його двома сторонами і діє 6 місяців або до підписання замовником акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) залежно від того, що настане раніше. Зобов'язання виконання за цим договором вважаються повністю виконаними з моменту підписання замовником акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Зі місту та умов спірного договору вбачається, що його предметом є надання виконавцем послуг замовнику, позитивним результатом надання яких є отримання замовником у власність автомобіля, визначеного цим договором та додатком до нього.
У пунктах 4.1, 6.1 договору визначено порядок надання послуг, який здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у день передачі замовнику автомобіля та документів.
З матеріалів справи убачається, що станом на час звернення до суду ОСОБА_1 з цим позовом автомобіль за актом прийому-передачі позивачу не передано, акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) матеріали справи не містять.
Як встановлено судом першої інстанції, придбаний за замовленням ОСОБА_1 автомобіль продано, що не заперечувалося ОСОБА_2 .
Умови договору чітко передбачено порядок надання та приймання послуг за договором, їх оплати, а також правових наслідків за порушення виконання зобов'язань за укладеним договором.
Відповідальність сторін передбачено розділом 8 договору, зокрема у пункті 8.6 сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
Також апеляційний суд звертає свою увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія договору про врегулювання конфлікту від 03.02.2023. Відповідно до умов цього договору сторони мали погодити платіж в розмірі 10 000 дол. США, який мала здійснити ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_1 (а.с. 142-144 т.1).
Хоча ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили своїми підписами укладення такої угоди однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що кошти в розмірі 10 000 дол. США були перераховані на банківський рахунок ОСОБА_1 і доказів такого перерахунку суду не надано, тобто такий договір сторонами не реалізовано і відсутність його виконання не позбавляє права позивачки на захист майнових інтересів у суді.
Апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що збитки завдані ОСОБА_1 були врегульовані на підставі такої угоди.
Встановлені обставини щодо надання послуг за умовами договору, укладеного між сторонами, не вказують на те, що виконання зобов'язання виконавцем Луцькою Т.Д. проведено належним чином.
ОСОБА_1 в свою чергу як замовник виконала всі обов'язкові умови укладеного договору.
Оскільки доказів доставки автомобіля марки Cadillac XT 4, VIN НОМЕР_1 в Україну матеріли справи не містять, слід дійти висновку, що ОСОБА_2 не виконано умови укладеного договору, а тому ОСОБА_2 як виконавець несе відповідальність за неналежне виконання умов договору та порушення договірних зобов'язань відповідно до законодавства України.
З встановлених обставин та матеріалів справи вбачається, що збитки, завдані замовнику ОСОБА_1 спричинені невиконанням ОСОБА_2 договору про надання послуг за плату з придбання та доставки транспортного засобу, тобто встановлено наявність вини відповідачки, тому збитки завдані позивачці підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 як виконавцем договору. ОСОБА_1 як потерпілою особою доведено наявність та розмір завданих збитків.
В цьому випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка ОСОБА_2 , збитки, які заподіяно позивачці та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також доведено її вину у заподіянні збитків. Отже, поведінка відповідачки може бути кваліфікована як правопорушення.
У свою чергу, ОСОБА_2 не доведено, що в її діях відсутня вина у заподіянні таких збитків.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивачка звернулася з позовом до неналежного відповідача, то такий висновок є помилковим.
Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору від 25.10.2021 замовник доручає, а виконавець від імені замовника зобов'язується: представляти інтереси замовника у взаєминах з митними органами, перевізниками, організаціями з митного оформлення вантажу замовника самостійно, або залучити до виконання договору третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов договору(п.1.1.5.).
Суд першої інстанції не врахував, що із третіми особами, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ОСОБА_1 не укладала договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля. Факт перерахунку коштів не вказує на те, що такими діями права та обов'язки сторін за цим договором передані третім особам, що відповідає п. 12.1. укладеного Договору.
Залучення ОСОБА_2 третіх осіб було обумовлено договором тільки для подальшого його виконання, залишаючи за собою відповідальність за виконання його умов.
Тому, ОСОБА_2 як виконавець та єдина сторона договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля,яка діяла від імені замовника є належним відповідачем у цій справі.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що для відновлення порушеного права позивачки підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки, які заявлені позивачкою та виражені в матеріальній шкоді за неналежне виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, а саме: 12 598 доларів США матеріальної шкоди за договором №46 від 25.10.2021 про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля; 8 000 грн гарантованого авансового платежу, 35 000 грн та 1 600 доларів США за логістично-експедиторське обслуговування
Що стосується моральної шкоди, то статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачкою вказано, що неналежне виконання умов договору та дії відповідачки спричинили їй моральну шкоду, що вплинуло на її здоров'я та нормальний ритм життя.
З матеріалів справи та з встановлених судом обставин убачається, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , яка виражена у неналежному виконанні умов договору ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду.
Судом з'ясовано наявність такої шкоди, причинний зв'язок між збитками та протиправними діями відповідачки та вини останньої в її заподіянні.
Таким чином, при визначенні розміру моральної шкоди, слід виходити з тривалості моральних страждань позивачки та чисельності негативних наслідків для неї, що викликані діями відповідачки. Така обставина підтверджена належними та допустимими доказами у справі, у зв'язку з цим колегія судді вважає, що з відповідачки на користь позивачки слід стягнути 20 000 грн моральної шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зібраним доказам по справі, постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 вказаної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанційслід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 26 198, 66 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Білас Любові Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неналежне виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 12 598 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) доларів США матеріальної шкоди за договором №46 від 25.10.2021 про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля; 8 000 (вісім тисяч) грн гарантованого авансового платежу, 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн та 1 600 (одна тисяча шістсот) доларів США за логістично-експедиторське обслуговування, а також 20 000 (двадцять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 26 198, 66 грн судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 13 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.О. Томин В.М. Луганська