Справа № 727/928/25
Провадження № 2/727/2202/25
11 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі у період з 05.07.2014 року по 09.02.2016 року.
Від шлюбу у них є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2015 року, яке було змінено постановою Чернівецького апеляційного суду від 18.11.2021р. стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 600 грн., починаючи з 25.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів, у зв'язку з чим відповідно до уточнених ( зменшених ) позовних вимог заборгованість відповідача зі сплати аліментів, визначена державним виконавцем, становить 62723,14 грн. за період з 25.05.2015 року по січень 2022 року.
Вважає, що вона має право на стягнення пені в розмірі 1% від суми несплачених аліментів, але не більше 100 відсотків заборгованості, в сумі 62723,14 грн.
А тому просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) в розмірі 62723,14 грн. за прострочення сплати аліментів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені у новій редакції позовної заяви ( про зменшення позовних вимог ).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.07.2014 року, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 лютого 2016 року було розірвано (а.с.3).
Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.35).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2015 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 25.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
11.02.2022 року Шевченківським районним судом м. Чернівці винесено судовий наказ (а.с.36), яким стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановами державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10.04.2019 року та від 12.07.2022 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України (а.с.4-6).
Згідно з ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно з статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 квітня 2022 року у справі №381/1553/19-ц (провадження № 61-9238св21).
Підтвердженням відсутності вини ОСОБА_2 в несплаті (неповній сплаті) аліментів є обставини, встановлені постановою Чернівецького апеляційного суду від 18.11.2021 року в цивільній справі № 727/4201/15-ц про стягнення аліментів, яка була досліджена в судовому засіданні.
В матеріалах цивільної справи № 727/4201/15 знаходиться заява ОСОБА_2 про надання копії рішення суду в цивільній справі № 727/4201/15, згідно з відмітками на якій вбачається, що копію рішення суду від 07.07.2015р. було отримано представником ОСОБА_2 лише 08.09.2021р., після чого ним було подано до Шевченківського районного суду м. Чернівці заяву про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.09.2021р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2015р. було залишено без задоволення, а тому ОСОБА_2 оскаржив заочне рішення суду.
Скасовуючи рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2015р. у справі № 727/4201/15-ц, Чернівецький апеляційний суд у своїй постанові від 18.11.2021р. встановив, що ОСОБА_2 не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про розгляд справи. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням норм ЦПК України. Суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки відповідача в судове засідання не з'ясував. З огляду на вказане, судове рішення скасовано з підстав, які зазначені в п.3. ч.3 ст.376 ЦПК України.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний суд виклав в постанові від 18.03.2020р. у справі № 704/435/19-ц.
Таким чином, Чернівецьким апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_2 не знав, і не міг знати про наявність рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2015р., оскільки справу було розглянуто судом за його відсутності й без належного повідомлення про дату, час та місце засідання суду. Рішення суду ОСОБА_2 отримав лише 08.09.2021р., що підтверджується матеріалами справи, які перевірялись Чернівецьким апеляційним судом під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже заборгованість по сплаті аліментів виникла не з вини ОСОБА_2 , оскільки він до 08.09.2021р. не знав і не міг знати про наявність такої заборгованості.
Крім того, листом від 28.10.2025р. Хотинський відділ ДВС повідомив суд, що станом на 28.10.2025р. у відповідача відсутня заборгованість по сплаті позивачу аліментів на утримання дитини.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено відсутність вини відповідача у своєчасній сплаті аліментів на станом на січень 2022 року, як це вказує позивач, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 150, 180, 196 СК України, ст.ст. 9, 614 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 280 - 289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 14 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: