13.11.2025
Справа № 721/1075/25
Провадження № 3/721/613/2025
Іменем України
Суддя Путильського районного суду Чернівецької області Стефанко У.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні с-ще Путила матеріали справи про адміністративні правопорушення за ч. 2. ст. 204-1 КУпАП, які надійшли з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17.08.2025 серії ЗхРУ №007586Е, 17.08.2025 року о 17 год. 20 хв. прикордонним нарядом "Група реагування" був виявлений та затриманий ОСОБА_1 в групі осіб спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на напрямку 706 прикордонного знаку на відстані 4000 м до лінії державного кордону на території Селятинської ОТГ Вижницького району Чернівецької на ділянці відповідальності ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлений про день, місце та час розгляду справи, але причин неявки суду не повідомив, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надав. Однак слід урахувати, що вказана особа була належним чином повідомленою, зокрема відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України. При цьому, на думку суду, учасник справи, який задіяний в її розгляді, зобов'язаний з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Ці висновки дають підстави для розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне розглядати справу у відсутності особи, яка притягується до відповідальності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, при цьому суд виходить з наступного:
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Частиною 2 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України, в тому числі групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Диспозиція даної статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України "Про державний кордон України", відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Випадки, коли дозволено перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, визначені ч. 3 ст. 5 Закону України "Про прикордонний контроль".
Згідно із ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (надалі - Положення), з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У п. 11 Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Документами, що посвідчують особу, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" є паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, до матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №007586Е від 17 серпня 2025 року (а.с.1) долучено: протокол про адміністративне затримання від 17.08.2025 року (а.с.2); протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, (а.с.3).
На переконання суду, вказані документи, самі по собі не можуть бути достатніми доказами для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Також до матеріалів справи долучено інші документи, зокрема: копію паспорта громадянина України (а.с.2) та заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлень (а.с.5).
Будь-яких інших переконливих доказів матеріали справи не містять, факт незаконного перетинання кордону ОСОБА_1 не зафіксовано, також не доведено, що в останнього був умисел на спробу перетинання Державного кордону.
Таким чином, фактично підставою для складення протоколу серії ЗхРУ №007586Е від 17 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_1 стали суб'єктивні висновки працівників прикордонної служби, які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а інші долучені та перераховані докази, оцінюються судом критично.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази вину особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того в матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які згідно протоколу про адміністративне правопорушення вчинили правопорушення спільно із ОСОБА_1 якому інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осібабо особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд не уповноважений перекладати цей обов'язок на себе.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони складу адміністративного правопорушення, тобто відсутні правові підстави притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, неможливо встановити наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, та як із фабули викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення це не видається можливим.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 204-1, ст. 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Уляна СТЕФАНКО