Справа № 629/753/25
Номер провадження 2/629/490/25
РIШЕННЯ
12.11.2025 року м.Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Хворостинка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ТОВ «Фінпром маркет» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1528745, за умовами якого відповідачу надано позику у розмірі 8000,00 грн., на строк 30 днів, за сплатою 1,99% в день. 26.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» укладено договір факторингу №2610, за умовами якого ТОВ «ФК «Управління активами» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . В подальшому 03.04.2023 року між ТОВ «ФК «Управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача становить 29454,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., відсотками - 21454,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 23578 грн., а також понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Щодо строку позовної давності зазначив, що враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного ст.257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у січні 2025 року про стягнення з Відповідача заборгованості за договором позики, а останній платіж за договором позики здійснено 29.04.2021 року.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні. У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що нарахування процентів після 28.02.2021 року є неправомірними та здійсненим поза межами строку кредитування, а отже заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 15578,00 грн. є безпідставною та необґрунтованою. Вважає, що таке нарахування процентів здійснено в період карантину, а отже суперечить положенням пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», тому такі відсотки не підлягають стягненню з відповідача. Вказує на відсутність належних доказів оплати факторами отриманого права вимоги (платіжних інструкцій про перерахування коштів), у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що позивач набув право вимоги до відповідача. Також, як на підставу відмови у задоволенні позову представник відповідача вказує на пропуск 3-річного строку позовної давності. У запереченні представник відповідача вказує про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. Вважає прийнятним лише нарахування процентів за Договором у межах строку його дії - до 27 лютого 2021 року. Зазначає, що стороною позивача не спростовано факт того, що частково відповідачем сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту на загальну суму 3526,00 грн. (27.02.2021 року - 1896,00 грн., 24.03.2021 року - 1580,00 грн., 29.04.2021 року - 50,00 грн.). З урахуванням суми заборгованості по тілу кредиту - 8000,00 грн. та заборгованості по відсоткам в межах строку кредитування - 4776,00 грн., що загалом складає 12776,00 грн., з урахуванням часткового погашення суми заборгованості відповідачем, сума залишку неповернутих коштів складає 9250,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в раз якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1528745, за умовами якого відповідачу надано позику у розмірі 8000,00 грн., на строк 30 днів, за сплатою 1,99% в день (а.с. 15 зв.бік ).
26.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» укладено договір факторингу №2610, за умовами якого ТОВ «ФК «Управління активами» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.27-33).
03.04.2023 року між ТОВ «ФК «Управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 38-45).
ТОВ «Фінпром маркет» нарахувало відповідачу заборгованість 29454,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., відсотками - 21454,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Нарахування відсотків здійснено за період з 28.01.2021 року по 27.01.2025 року. Однак позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 23578 грн. При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено кошти на погашення процентів: 27.02.2021 року - 1896,00 грн., 24.03.2021 року - 1580,00 грн., 29.04.2021 року - 50,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що позичальник - відповідач скористався кредитними коштами та свої зобов'язання належним чином не виконував, а отже заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами у розмірі 15578,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів ч. 1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів,
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зі змісту договору позики вбачається, що сторони погодили строк позики (строк договору) - 30 днів, тобто до 27.02.2021 року.
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування позиченими коштами як за період строку позики, так і після закінчення цього строку - до 27.01.2025 року включно.
Згідно п.4.1 договору позики позичальник ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачені ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Також п.4.2 договору зазначено, що позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі “Правила“), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за договором позики №1528745 від 28.01.2021 року підлягають нарахуванню до 27.02.2021 року.
Враховуючи те, що на підставі договору позики №1528745 від 28.01.2021 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн., з відповідача на користь ТОВ «Фінпром маркет» підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами за період з 28.01.2021 року до 27.02.2021 року в розмірі 4776,00 грн. (8000,00 грн. х 1,99 % х 30 днів).
Разом з тим, враховуючи суму сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості у загальному розмірі 3526,00 грн., остаточна сума процентів за користування кредитним коштами визначається у сумі 1250,00 грн. (4776,00 грн. - 3526,00 грн.).
Щодо доводів представника відповідача про сплив позовної давності, то суд вважає їх безпідставними.
Зокрема, позивач, звертаючись до суду з позовом у січні 2025 року, просив стягнути заборгованість за період з 28.01.2021 р. по 27.01.2025 р.
Відповідно до п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
Отже, з урахуванням вказаних норм, з позовом про стягнення заборгованості за договором позики позивач звернувся в межах строку позовної давності.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, представником позивача додано: копію договору №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, копію витягу з Акту №5-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18.12.2024 року, копії свідоцтва та ордеру.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача у розмірі 3000,00 грн.
Враховуючи те, що позов ТОВ «Фінпром маркет» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 950,34 грн., виходячи з розрахунку: 9250,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 23578 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 950,34 грн.
Керуючись ст. ст.12,81,133, 141,263-265,273,354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (08200, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346) суму заборгованості за договором позики №1528745 від 28.01.2021 року у розмірі 9250 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (08200, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла,буд.9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346) витрати по сплаті судового збору в сумі 950(дев'ятсот п'ятдесят) гривернь 34 коп., а також витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С. А. Мицик