Справа № 629/4832/25
Номер провадження 2/629/1401/25
РIШЕННЯ
12.11.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у цивільну справу №629/4832/25 за уточненим позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Свистуна Андрія Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області, про скасування арешту з майна, -
Позивач, в інтересах якої діє представник, звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області, про скасування арешту з майна, в якому просив скасувати арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 6323955700:02:000:0901, 6323955700:02:000:0902, 6323955700:02:000:0824, 6323955700:02:000:0825, 6323955700:01:000:0913, 6323955700:01:000:0912, які були накладені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45819861 від 12.12.2014 винесеної ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області та на підставі постанови, про арешт майна боржника № НОМЕР_5 від 24.10.2019 року, головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегян А.О.
Вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6323955700:02:000:0901, 6323955700:02:000:0902, 6323955700:02:000:0824, 6323955700:02:000:0825, 6323955700:01:000:0913, 6323955700:01:000:0912. Дежавним виконавцем було накладено арешти на майно боржника ОСОБА_2 та оголошено заборону на відчуження вищевказаних земель. Вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді у СФГ «Костюченко М.I.» з 14.04.2014 року, на підставі відповідних договорів оренди укладених між останнім та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка була їх попереднім власником. 17.12.2019 року на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі під №2436 від 10.10.2017 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1 192 945, 30 грн, в якому Стягувачем являвся ОСОБА_1 , а Боржником - ОСОБА_2 . Інші сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 відсутні. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.04.2021 року у справі № 629/1930/21, провадження 6/629/39/21, яка набрала законної сили 07.05.2021 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 затверджено мирову угоду від 12.04.2021 року між Стягувачем - ОСОБА_1 та Боржником - ОСОБА_2 , відповідно до якої Боржник в рахунок погашення боргу в розмірі 1192 945,30 гривень передала у власність Стягувачу земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6323955700:02:000:0901, 6323955700:02:000:0824, 6323955700:02:000:0825, 6323955700:01:000:0913, 6323955700:01:000:0912, 6323955700:02:000:0902. Представник вказав, що на підставі вказаної ухвали 06.08.2021 року було проведено державну реєстрацію права власності на вищезазначені земельні ділянки за ОСОБА_1 , що
підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексні номери витягів: 269952410, 269947612, 269944462, 269957979, 269936573, 269940608), тобто ОСОБА_2 була власником вищевказаних земельних ділянок, до того як право власності на ці земельні ділянки було оформлене на ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Про наявність будь яких інших виконавчих проваджень, у яких Боржником являлась ОСОБА_4 - ОСОБА_1 не було відомо. 23.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного між СФГ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2014 році, але йому було відмовлено у зв"язку з наявним обтяженням на земельну ділянку (а саме обтяження майна ОСОБА_2 ). У зв?язку з тим, що ОСОБА_1 з 2021 року являється єдиним власником вищенаведених земельних ділянок, а наявність вказаних обтяжень позбавляє право на вільне розпорядження вказаним майном та порушує конституційні права, то у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про скасування обтяжень накладених на вищевказані земельні ділянки.29.04.2025 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) надіслав відповідь про результати розгляду звернення ОСОБА_1 , якою у знятті арешту з вищевказаних земельних ділянок було відмовлено та із вказаної відповіді встановлено, що на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, до складу якого 08.02.2022 року було приєднано виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , тобто вже після того, як право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , про що державним виконавцям було достеменно відомо. Однак, згідно затвердженої мирової угоди та пунктів 4, 6 ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі 629/1930/21, в момент реєстрації права власності на визначені в Мировій угоді земельні ділянки за Стягувачем, тобто ОСОБА_1 , Боржник, тобто ОСОБА_7 вважається таким, що повністю сплатив борг Стягувачу в розмірі 1 192 945,30 гривень. Будь-які витрати, пов?язані з виконавчим провадженням покладаються на Боржника. Таким чином, ОСОБА_1 на протязі більше ніж 4 років являється єдиним фактичним власником вищевказаних земельних ділянок та є Стягувачем, а не Боржником. Представник позивача додав, що ОСОБА_7 з 2021 року не являється власником земель та наявність обтяження на вказані земельні ділянки (які накладені з метою примусового стягнення заборгованості саме з ОСОБА_7 жодним чином не спричинить будь-яких фактичних наслідків для погашення її заборгованості в рамках зведеного виконавчого провадження №56814348 чи інших виконавчих проваджень, де вона є Боржником. Крім цього, у своєму листі від 29.04.2025 року Відповідач повідомив, що після отримання листа ОСОБА_1 11.04.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та припинено чинність арешту майна Боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Водночас державними виконавцями Відділу не скасовано та не припинено чинність арешту майна Боржника - ОСОБА_2 на нерухоме майно, які накладені в межах інших виконавчих проваджень, починаючи з 2014 року, хоча вказані арешти та обтяження на земельні ділянки ОСОБА_1 , в порушення статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» не забезпечать реального виконання судового рішення, так як на даний час вони обмежують майно не боржника, а іншої особи. Враховуючи вищевказане, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду позов було залишено без руху та надано час позивачу для усунення недоліків. У строки, встановлені судом, позивач недоліки усунув та подав уточнений позов до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області, про скасування арешту з майна.
Ухвалою суду було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк сторонам для подання заяв по суті.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст.279 ЦПК України, розглянути справу за наявними в матеріалах доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вона визнала позов та просила задовольнити позовні вимоги шляхом зняття арештів з майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6323955700:02:000:0901, 6323955700:02:000:0902, 6323955700:02:000:0824, 6323955700:02:000:0825, 6323955700:01:000:0913, 6323955700:01:000:0912, належали на праві власності ОСОБА_8 до затвердження мирової угоди судом, про що свідчить копія ухвали від 21.04.2021 року(а.с.10-12).
ОСОБА_9 вказані земельні ділянки було передано С(Ф)Г ОСОБА_5 в оренду(а.с.23-36).
Ухвалою суду від 21.04.2021 року на стадії виконавчого провадження за заявою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гапона Є.В. було затверджено мирову угоду між стягувачем - ОСОБА_1 та боржником - ОСОБА_2 про передачу останньою стягувачу в рахунок боргу в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 земель з кадастровими номерами 6323955700:02:000:0901, 6323955700:02:000:0824, 6323955700:02:000:0825, 6323955700:01:000:0913, 6323955700:01:000:0912, 6323955700:02:000:0902.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №429821361 від 04.06.2025 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 6323955700:02:000:0901, площею 4,86 га - є ОСОБА_1 . Також згідно цієї інформації на вказану земельну ділянку 17.12.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45819861 винесеної ВДВС Лозівського МРУЮ, накладено арешт. Крім того, на підставі постанови, про арешт майна боржника №56814348 від 24.10.2019 року, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегяном А.О. також накладено арешт на зазначену земельну ділянку.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №429823939 від 04.06.2025 poкy власником земельної ділянки з кадастровим номером 6323955700:02:000:0824, площею 5,0689 га - є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до цієї інформації, на підставі постанови, про арешт майна боржника №56814348 від 24.10.2019 року, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегяном А.О. також накладено арешт на зазначену земельну ділянку.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон
відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №429824731 від 04.06.2025 року земельної з кадастровим номером 6323955700:02:000:0825, площею 4,9381 га - є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до цієї інформації, на підставі постанови, про арешт майна боржника №56814348 від 24.10.2019 року, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегяном А.О. також накладено арешт на зазначену земельну ділянку.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №429823012 від 04.06.2025 року земельної ділянки з кадастровим номером 6323955700:01:000:0913, площею 5,2598 га - є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до цієї інформації, на підставі постанови, про арешт майна боржника №56814348 від 24.10.2019 року, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегяном А.О. також накладено арешт на зазначену земельну ділянку.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №429822196 від 04.06.2025 року земельної ділянки з кадастровим номером 6323955700:01:000:0912, площею 4,86 га - є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до цієї інформації, на підставі постанови, про арешт майна боржника №56814348 від 24.10.2019 року, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегяном А.О. також накладено арешт на зазначену земельну ділянку.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №429820026 від 04.06.2025 року встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 6323955700:02:000:0902, площею 4,888 га - є ОСОБА_1 . Також згідно цієї інформації на вказану земельну ділянку 17.12.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45819861 винесеної ВДВС Лозівського МРУЮ, накладено арешт. Крім того, на підставі постанови, про арешт майна боржника №56814348 від 24.10.2019 року, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Барсегяном А.О. також накладено арешт на зазначену земельну ділянку.
23.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323955700:02:000:0824, укладеного між СФГ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2014 році, але йому було відмовлено у зв"язку з наявним обтяженням на земельну ділянку (а саме обтяження майна ОСОБА_2 )(а.с.15-17).
У зв"язку з вищевказаним, ОСОБА_1 звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області з заявою про скасування всіх наявних/діючих рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на земельні ділянки з кадастровими номерами: №6323955700:02:000:0902, площею 4,888 га; №6323955700:02:000:0901, площею 4,86 га; 6323955700:01:000:0912, площею 4,86 гa; 6323955700:01:000:0913, площею 5,2598 га; 6323955700:02:000:0824, площею 5,0689 га; 6323955700:02:000:0825, площею 4,9381 га, власником яких він є(а.с.18-20).
На вищезазначену заяву було надано відповідь, в якій вказано, що у зв?язку з надходженням заяви про скасування обтяжень, накладених на земельні ділянки через затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.04.2021 по справі № 629/1930/21, 11.04.2025, керуючись вимогами пункту 2 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4. Пунктом 2 вказаної постанови постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Також згідно вимог статті 40 Закону, до Державного реєстру речових прав внесені відомості про припинення обтяження: 43359034 (спеціальний розділ). Водночас, перевіркою Інформації з Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта - боржника встановлено наявність інших обтяжень, зареєстрованих на підставі постанов про арешт майна боржника, винесених в межах інших виконавчих проваджень починаючи ще з 17.12.2014, тобто до відкриття виконавчого провадження, де стягувачем був ОСОБА_1 . Вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, визначені ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону. Станом на теперішній час підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини у інших виконавчих провадженнях відсутні(а.с.21-22).
Враховуючи наявність обтяжень на земельних ділянках, позивач був змушений звернутися до суду.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 56 ЗУ "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2019 у справі № 905/386/18 зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
І хоча вказаний вище висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи в порядку господарського судочинства, суд враховує, що в іншій постанові від 05.05.2020 у цивільній справі № 554/8004/16-ц Велика Палата
Верховного Суду посилалась на вказаний вище висновок вже під час розгляду цивільної справи і також зазначила, що «відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62))».
В позові про зняття арешту з майна що не належить боржнику - відповідачами мають бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. (ВС КЦС №760/16996/22 від 02.09.2025 р.
Як вбачається з положень ст.ст.51, 175 ЦПК України, саме позивач визначає коло відповідачів у справі.
Так, при дослідженні матеріалів справи, судом було встановлено існування незавершених виконавчих проваджень в межах яких було накладено арешти у 2014 та 2019 роках на земельні ділянки з кадастровими номерами: №6323955700:02:000:0902; №6323955700:02:000:0901; №6323955700:01:000:0912; №6323955700:01:000:0913; №6323955700:02:000:0824; №6323955700:02:000:0825.
На момент накладення арештів, вищевказані земельні ділянки належали на праві власності ОСОБА_3 , яка є боржником у виконавчих провадженнях в межах яких наявні обтяження.
Відповідно дост. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст.132 ЗК України, Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.
На момент затвердження мирової угоди та передачі земельних ділянок ОСОБА_1 обтяження вже існували. Таким чином, зняття арештів з земельних ділянок може вплинути на права та законні інтереси стягувачів у незавершених виконавчих провадженнях.
Як зазначає позивач у позові, про наявність обтяжень під час затвердження мирової угоди про передачу земель в рахунок погашення боргу йому було невідомо та про них він дізнався лише в 2024 році після відмови в проведенні реєстраційних дій стосовно додаткової угоди до договору оренди.
Згідно із ст.132 ЗК України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, беручи до уваги, що всупереч ст.132 ЗК України, ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_1 про наявність обтяжень (включно з забороною розпорядження) на землю, що може свідчити про порушення відповідачем норм чинного законодавства під час укладення угоди, зважаючи на те, що виконавчі провадження, в яких було накладено арешти ще не завершені, а арешти накладені до набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, то дане рішення може вплинути на права та інтереси інших осіб (стягувачів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши всі докази в їх сукупності, беручи до уваги викладене сторонами, зважаючи на те, що вказане рішення може вплинути на права та інтереси осіб, яких не залучено до участі у справі, зважаючи на те, що зобов'язання боржника ОСОБА_2 в незавершених виконавчих провадженнях не виконані, з урахуванням порушень з боку ОСОБА_2 під час укладення мирової угоди з ОСОБА_1 щодо неповідомлення позивача про наявність обтяжень, суд вважає, що відсутні законні підстави для прийняття визнання позову відповідачем, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити через недоведеність.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, зважаючи на положення ст.141 ЦПК України, суд залишає судовий збір за вимогу про скасування арешту майна за позивачем, надміру сплачений судовий збір повертає позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 76-81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, -
В уточнених позовних вимогах представника ОСОБА_1 - адвоката Свистуна Андрія Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області, про скасування арешту з майна - відмовити.
Судовий збір у розмірі 1211, 20 грн залишити за позивачем.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України Харківської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , надміру сплачений судовий збір у розмірі 6 165,01 грн, сплачений згідно з чеком №-8хЕ8hjmeEI від 09.07.2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної
скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області, код ЄДРПОУ 43315445, місцезнаходження за адресою: вул. Я. Мудрого, буд.26, м. Харків, 61024.
Суддя Т.О.Каращук