Справа № 627/229/25
28 жовтня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючої Вовк Л.В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
представник відповідача , адвокат Павлюк І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 03 квітня 2013 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позику грошову суму в розмірі 25 774 грн 00 коп. Відповідно до п.1.1 договору позики , ОСОБА_2 зобов'язувався повернути таку ж суму грошових коштів та сплачувати не пізніше 25-го числа кожного місяця, протягом чинності цього договору, платежі не менше 3682 грн 00 коп в рахунок погашення позики на банківський рахунок за відповідними реквізитами . Позика надана строком до 03.11.2013. Однак, в порушення умов договору позики, відповідач грошові кошти повернув лише частково в загальному розмірі 1500 грн 00 коп, а з травня 2023 року перестав відповідати на дзвінки та фактично відмовляється від обов'язку повернення коштів. Однак після настання терміну повернення суми позики відповідач гроші не повернув, тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та а 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. Сума заборгованості за договором позики станом на 10.02.2024 становить 24 274,00 грн. У зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики - 24 274 грн 00 коп, втрати у зв'язку з інфляцією - 54 782 грн 30 коп за період з 04.11.2013 по 23.02.2022, та 3% річних - 6 423 грн 02 коп, а всього 85 479 грн 32 коп та вирішити питання про судові витрати.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
03.03.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження .
17.06.2025 ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області постановлено справу розглянути заочно.
17.06.2025 судом ухвалено заочне рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в поновму обсязі.
17.07.2025 , через підсистему «Електронний суд», до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлюк І.О., про перегляд заочного рішення .
Ухвалою суду від 22.07.2025 , заява відповідача про перегляд заочного рішення від 17.06.2025, залишена без руху, наданий строк для усунення недоліків .
30.07.2025 відповідач подав уточнену заяву про перегляд заочного рішення .
Ухвалою суду від 23.09.2025 заява відповідача про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення суду від 17.06.2025 скасовано та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 28.10.2025.
У судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності .
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав , просив відмовити в позові та застосувати строки позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що згідно договору позики від 03.04.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненком Ю.П. за реєстровим № 909, укладеним між ОСОБА_1 ( Позикодавець ) та ОСОБА_2 ( Позичальник) , за умовами якого, відповідач отримав у позику грошову суму в розмірі 25 774 грн 00 коп та зобов'язувався повернути Позикодавцю суму позики . ( а.с. 7-8)
Пунктом.1.1 договору позики погоджено, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплачувати не пізніше 25-го числа кожного місяця протягом чинності цього договору платежі не менше 3 682 грн 00 коп в рахунок погашення за договором позики на банківський рахунок за відповідними реквізитами: Отримувач: Приватбанк; МФО: 305299, ОКПО: 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: виплата по договору позики на карту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 2.1 договору позики, позика надається строком до 03.11.2013.
Однак, в порушення умов договору позики , відповідач грошові кошти повернув лише частково в загальному розмірі 1500,00 грн.
З виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк» від 19.12.2024 , по картці/ рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору SAMDN52000075221376 від 01.02.2013 , належним ОСОБА_1 , вбачається , що будь-які операції про рух коштів за період з 03.04.2013 по 19.12.2024, відсутні. (а.с.9)
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 ст. 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язківстаття 11 ЦК Українивизначає договори та інші правочини.
Згідно з статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За редакцією ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга цієї статті).
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При розгляді справи, судом встановлено, що наявність правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи, а саме: укладеним 03.04.2013 між позивачем та відповідачем договором позики, на виконання якого позивачем передано відповідачу кошти в сумі 25 774 грн 00 коп.
Із вказаного договору позики вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язувався повернути всю суму боргу в строк до 03 листопада 2013 року ( п.2.1 Договору).
Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності договору позики укладеного від 03.04.2013 .
Матеріали справи свідчать про те, що згідно до договору позики від 03.04.2013 , сторонами підтверджено , що Позичальник отримав від Позикодавця гроші у сумі 25 774 грн до підписання та нотаріального посвідчення Договору ( п.2.2 Договору ).
Під час розгляду справи відповідачем не спростовувався факт отримання грошових коштів в сумі визначеної договором позики від 03.04.2013.
Станом на момент подачі цього позову, сума боргу у розмірі 24 274, 00 грн ОСОБА_2 позивачу не повернута.
Належних та допустимих доказів, на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики матеріали справи не містять.
При цьому, в суді представником відповідача заявлено вимогу про застосування строків позовної давності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення боргу за договором позики ОСОБА_1 звернувся до суду у лютому 2025 року.
За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У ч. 1 ст. 251 ЦК України вказано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Положеннями ст. 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, відмовити в задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Крім того, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.
Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між сторонами договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором, позовна давність за вимогами про повернення боргу, погашення якого відповідно до умов договору визначено конкретним терміном, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення боргу.
У відповідності до наданого позивачем договору позики, строк повного погашення боргу встановлений у договорі до 03.11.2013 .
Зважаючи на вищевикладене, слід дійти висновку про те, що строк позовної давності в даному випадку сплив, оскільки позивач звернувся з вказаним позовом до суду у лютому 2025 року.
Враховуючи, що відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності до даних правовідносин та те, що з часу передбаченого договором виконання зобов'язання до звернення позивача в суд із даним позовом пройшло більше трьох років, тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп, що підтверджено платіжною інструкцією № 28РО-2ХЕ8-36ЕО-С8ЕА від 18.02.2025.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати на користь позивача стягненю з відповідача не підлягають .
Окрім того, відповідачем за подачу заяви про перегляд заочного рішення сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн, згідно квитанції від 28.07.2025 , який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, згідно ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.251,256,257,258,261 ,267 ЦК України, ст. 10, 11, 12, 13, 81,141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять ) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування ( ім'я ) сторін :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя Л. В. Вовк