Справа № 640/1785/16-ц
н/п 4-с/953/30/25
"23" жовтня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Тютюнова Л.В.
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1 ,
представник боржника - адвокат Оганезов Олег Автанділович,
приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,
стягувач - ОСОБА_2 ,
представник стягувача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича,
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. щодо визначення вартості нерухомого майна, належного ОСОБА_1 - 1/2 частини квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати звіт ФОП ОСОБА_4 від 18.06.2025 про експертну оцінку майна належного ОСОБА_1 - 1/2 частини квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 .
Також, ОСОБА_1 просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. на свою користь судові витрати на професійну правову допомогу на підставі додатково наданих документів, та інші судові витрати.
В обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні приватного виконавця Близнюкова Ю.В. знаходиться виконавчий лист Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 у справі № 640/1785/16-ц. Відповідачем відкрито виконавче провадження № 55683791. Постановою Відповідача від 18.06.2025 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у вказаному виконавчому провадженні ФОП ОСОБА_4 . Цієї ж дати ФОП ОСОБА_4 здійснено Звіт про оцінку майна від 18.06.2025 відносно частини квартири, що належить ОСОБА_1 на праві власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ФОП ОСОБА_4 перед здійсненням оцінки квартиру не оглядав. Відповідач ніяких повідомлень про огляд нерухомості ОСОБА_1 не направляв. Вартість частини квартири відповідно до Звіту про оцінку майна становить 708 000,00 грн., яку ОСОБА_1 вважає умисно заниженою ФОП ОСОБА_4 25.06.2025 він отримав від Відповідача лист вих. № 28061 від 20.06.2025 із повідомленням про результати оцінки майна, після чого, звернувся до Відповідача із заявою від 27.06.2025 про надання для ознайомлення Звіту про оцінку майна, але для ознайомлення даний звіт станом на дату скарги не отримував. Дії Відповідача з визначення вартості вищезазначеного нерухомого майна ОСОБА_1 вважає неправомірними, а результати оцінки цього майна незаконними, оскільки оцінено майно, яким він володіє спільно з дружиною, без фактичного його огляду.
Не погоджуючись із вимоги скарги ОСОБА_1 , приватний виконавець Близнюков Ю.В. вказує, що у постанові Верховного Суду № 754/10703/22 від 10.09.2024 суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправною та недійсною оцінки нерухомого майна є неефективним способом захисту.
У вказаній справі позивач просила суд про визнання протиправною та недійсною оцінки нерухомого майна у зв'язку з тим, що висновок, виконаний суб'єктом оціночної діяльності про незалежну оцінку нерухомого майна - трикімнатної квартири, яка належала боржнику - виконаний без попередження її як власниці, без огляду квартири оцінщиком та без зазначення причин складення такої оцінки без огляду. Позивач вважала звіт виконаним із істотними порушеннями і заниженим порівняно із ринковою вартістю квартири. Отже, банк використовував невірну оцінку майна та її результати для прийняття рішення про державну реєстрацію, що є незаконним.
Проте судами першої і другої інстанції їй відмовлено у позові. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання протиправною та недійсною оцінки відповідно до звіту та висновку про вартість майна - не може призвести до захисту або відновлення порушеного майнового права позивача. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а відтак суд не вбачав необхідності надавати оцінку іншим доводам позовної заяви. Суд апеляційної інстанції з вказаними висновками погодився. Суд касаційної інстанції теж відмовив їй через неефективність обраного способу захисту.
Подібні за змістом висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18), а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 168/828/16-ц (провадження № 61-21793св18)
Так, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18), від 07.02.2024 у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23) зроблено висновки про те, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, а не визнання його недійсним.
За наведених обставин, приватний виконавець Близнюков Ю.В. просив у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії у виконавчому провадженні № 55683791 незаконними та скасування звіту про оцінку майна - відмовити повністю.
У додаткових запереченнях ОСОБА_1 вказує, що ним оскаржуються процесуальна дія приватного виконавця щодо визначення вартості майна. Саме в цій частині висновків він посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.
ОСОБА_1 переконаний, що Відповідач навмисно не попередив про оцінку його майна у виконавчому провадженні, в день призначення експерта отримав сам звіт про оцінку без огляду майна, чим допустив порушення ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, пункти 15, 50, 51, 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, що вплинуло на результати оцінки майна, що є підставою для визнання протиправним та скасування звіту про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_4 від 18.06.2025.
Експертна оцінка спірного нерухомого майна проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював огляду нерухомого майна, що вплинуло на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, може призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна, зокрема, за заниженою ціною.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не звертався до нього з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки. Приватний виконавець не вжив заходів для повідомлення про необхідність надання доступу до нерухомого майна, а підійшов формально до цього питання.
Таким чином, наявність зазначених недоліків вплинули на результат проведення оцінки, свідчить про неякісність, протиправність проведення оцінки майна.
Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу, що його квартира, за ініціативою приватного виконавця була раніше оцінена 18.06.2019 у розмірі 2182000,00 (два мільйони сто вісімдесят дві тисячі гривень 00 копійок) на підставі Висновку про вартість майна ТОВ «ПРОЕКСПЕРТ». Отже, вартість половини квартири через дії приватного виконавця занижена щонайменше на 400000,00 (чотириста тисяч) гривень.
За наведених обставин, ОСОБА_1 , посилаючись на висновки у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі N 766/7365/17 (провадження N 61-36614св18) і від 10.05.2018 у справі N 759/8923/16-ц (провадження 61-17270св18), від 15.10.2020 у справі N 917/628/17, від 20.11.2020 у справі N 439/1223/18 (провадження No61-4494cb19), просить задовольнити його скаргу у повному обсязі.
У поясненнях представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначила, що 08.09.2025 року (з 09:00 до 18:00 год) відбулась реалізація арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , яка здійснювалася шляхом електронних торгів, що проводились державним підприємством «СЕТАМ», ЄДРПОУ: 39958500, місто Київ, вулиця Стрілецька, б. 4-6, за допомогою електронного ресурсу Веб-сайту: www.setam.net.ua, реєстраційний номер лота: № 583414, дата проведення торгів 08.09.2025 року (з 09:00 до 18:00 год).
За результатом торгів системою ДП "СЕТАМ" 19.09.2025 сформовано протокол № 646409 проведення електронного аукціону, згідно з яким переможцем визнано ОСОБА_2
30.09.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акту про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В., 26.09.2025 видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності майно, що складається з 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 . Квартира має загальну площу 72,8 кв.м, житлову площу 45,3 кв.м., початковою вартістю 601800,00 грн. (шістсот одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок), правовстановлюючий документ: договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марченко В.М.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відтак, відмовляючи у задоволенні клопотання представник ОСОБА_1 - адвоката Оганезова О.А. про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю у розгляді цивільної справи № 638/24934/24 про стягнення заборгованості за кредитним договором у Шевченківському районному суді м. Харкова, суд розглядає скаргу ОСОБА_1 за відсутності осіб, які не з'явились, що узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.03.2017 задоволено позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення суми. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суму заборгованості в розмірі 1992908,33 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 556689,78 грн., заборгованості за процентами у розмірі 70176,99 грн., пені у розмірі 1318130,05 грн., інфляційних збитків у розмірі 47911,51 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 6890 грн.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.09.2017 рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.03.2017 змінено та зменшено суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 пені з 1318130,05 грн. до 560000 грн., та стягнуту суму заборгованості з 1992908,33 грн. до 1234778,28 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення набрало законної сили 26.09.2017.
31.01.2018 Київським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суму заборгованості в розмірі 1234778,28 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 556689,78 грн., заборгованості за процентами у розмірі 70176,99 грн., пені у розмірі 560000 грн., інфляційних збитків у розмірі 47911,51 грн.; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрат зі сплати судового збору у розмірі 6890 грн.
За указаними виконавчими листами приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. відкрито виконавчі провадження ВП № 55683791, ВП № 55684104, які у подальшому постановою приватного виконавця від 31.01.2018 об'єднанні у зведене виконавче провадження ВП № 55683791.
13.03.2018 приватним виконавцем складено постанову про опис й арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, а саме: 1/2 частину квартири, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 72.8, житлова площа (кв.м): 45.3, розташована на третьому поверсі, чотирьох поверхового будинку, складається з коридору 9,4 кв.м., житлового приміщення 16,7 кв.м., житлового приміщення 13,8 кв.м., житлового приміщення 14,8 кв.м., кухні площею 9,8 кв.м., сан вузла площею 5,4 кв.м., всього по кв. 44 - 69,9 кв.м., SS 2,4х0,3 - 0,7 кв.м., Sл= (3,00х1,45)=4,4х0,5 - 2,2 кв.м., загалом 72,8 кв.м. , яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1
18.06.2025 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 , який має Сертифікат, виданий 29.01.2024 за № 57/2024 Фондом державного майна (строк дії: 09.01.2026) для визначення ринкової вартості арештованої квартири.
Відповідно до звіту про оцінку майна боржника, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , початкова вартість 1/2 частини трикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 72,8 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що визначена для реалізації на електронних торгах, на дату оцінки 18.06.2025 може складати: 708 000,00 (сімсот вісім тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ.
23.06.2025 рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 приватним виконавцем направлено повідомлення про результати оцінки майна боржника (лист від 20.06.2025 № 28061), яке отримано останнім 25.06.2025, що підтверджується трекінгом відправлень УКРПОШТА з поштовим ідентифікатором 0601162049880.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Частини перша та друга статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Згідно з частиною третьою статті 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина четверта статті 57 Закону).
Згідно з пунктом 18 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.
Самостійне визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. А у випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 зазначеного Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Результат аналізу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання.
Разом із цим залежно від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов'язком виконавця.
Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв'язку із чим зобов'язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності.
На відміну від цього частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право виконавця залучати суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п'ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина перша статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
У справі, що розглядається боржник ОСОБА_1 оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень.
За змістом вищенаведеної статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» вартість майна боржника визначають за взаємною згодою сторони виконавчого провадження. Якщо сторони не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника за ринковими цінами, що діють на день визначення його вартості.
З огляду на те, що в цій справі йдеться мова про нерухоме майно, то в цій ситуації виконавець мав залучити суб'єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Частиною п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна.
Відповідно, приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.
Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
Вищенаведене узгоджується із правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18).
У статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачені вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна, згідно з якою рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим. Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.
Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов'язку державного чи приватного виконавця, здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), передбачено ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.
Пунктом 56 Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що, окрім непогодження, ні на час проведення оцінки майна, ні на час звернення до суду зі скаргою, ОСОБА_1 не здійснив жодних дій, направлених на рецензування звіту про оцінку майна.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, встановивши відсутність у діях приватного виконавця порушення норм законодавства України, оскільки вчинені ним заходи щодо винесення постанови є законними, своєчасними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження, враховуючи те, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами того, що вартість квартири, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою, а сам звіт виконаний з дотриманням вимог Національного стандарту № 1, суд доходить висновку про відмову у задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 81, 260-261, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено і підписано 28.10.2025.
Суддя Ю.Ю. Власова