Справа №: 398/3712/25
провадження №: 2-о/398/230/25
Іменем України
"13" листопада 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Петренко С.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії цивільну справу зазаявою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Гулим Андрієм Васильовичем, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,
Адвокат Гулий А.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою в якій просить встановити факт родинних відносин та визнати, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заяви покликається на те, що 30.04.2025 року звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з метою переведення її на пенсію по втраті годувальника. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 07.05.2025 року про відмову у перерахунку пенсії через розбіжність в документах по батькові - в свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_1 ) зазначено « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про смерть ( НОМЕР_2 ) зазначено « ОСОБА_3 ». Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 09.08.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по району Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, між заявником та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.02.1971 року було зареєстровано шлюб. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 29.03.1950 року Морозівською сільською радою Олександрійського району чоловік заявниці записаний як ОСОБА_2 . В паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 чоловіка заявника записано як ОСОБА_2 . Аналогічне написання по батькові міститься у ксерокопії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Також у свідоцтві про народження чоловіка заявника стоїть відмітка про видачу на підставі даного свідоцтва - паспорта серії НОМЕР_4 . На 10 сторінці паспорта чоловіка заявника міститься запис про сімейний стан, у якому зазначено, що Бандурівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області 20.02.1971 року зареєстровано шлюб з ОСОБА_5 . На 10 сторінці паспорта заявника міститься запис про сімейний стан, у якому зазначено, що Бандурівською сільською радою Олександрійського району 20.02.1971 року зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 (по батькові чоловіка записано відповідно паспорта серії НОМЕР_4 ). У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 зареєстроване та видане 22.08.2022 року Пантаївською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис № 52, чоловік заявника записаний як ОСОБА_2 .
У березні 2023 року заявниця зверталася до Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою, де просила внести зміни до актового запису про шлюб № 7, складеного 20.02.1971 року виконавчим комітетом Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, а саме виправити у відомостях про нареченого у графі «По батькові» з - « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », але їй було відмовлено. На підтвердження родинних зв'язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області було видано довідку від 02.09.2022 року № 685/07-20 якою встановлено, що заявниця дійсно перебувала на утриманні померлого чоловіка - ОСОБА_2 та проживала разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідку від 02.09.2022 року № 684/07.01.16 якою зазначено, що заявниця здійснила поховання свого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за власні кошти. З врахуванням вищевикладеного, заявник позбавлена можливості вирішити питання про призначення пенсії по втраті годувальника внаслідок існування розбіжностей у написанні по батькові її чоловіка, у зв'язку з чим змушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 23.06.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в судове засідання не з явився, про дату час та місце повідомлений належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направила до суду відзив на заяву, причини неявки не повідомила.
Суд розглянувши наявні матеріали справи та давши їм належну оцінку, вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Великою Палатою Верховного Суду 18.01.2024 ухвалено рішення у справі №560/17953/21, в якому зокрема вказано, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.
Судом встановлено, згідно з копією паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 10.12.1999 Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22,23).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.08.2022 Пантаївською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його зазначено: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 (а.с.20).
Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого 09.08.2006 відділом РАЦС по району Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградська область, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 20.02.1971 р. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_2 (а.с.21).
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_5 , виданого 10.12.1999 Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області, на ім'я ОСОБА_1 , в якому зазначено, що зареєстровано шлюб ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 (а.с.28).
Згідно копії висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану, начальник Олександрійський ВДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Глінченко Ірена відмовила у задоволені клопотання ОСОБА_1 щодо внесення змін до актового запису про шлюб заявниці, а саме виправити у відомостях про нареченого «По батькові» з « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у зв'язку з тим, що відсутній документ про народження батька чоловіка заявниці, а в актовому записі про шлюб батьків чоловіка заявниці у відомостях про молодого (нареченого) зазначено власне ім'я « ОСОБА_7 », що не відповідає вимогам заявниці та вирішенню питання по суті (а.с.17).
З копії довідки від 02.09.2022 вих.№685/07-20, виданої Пантаївською селищною радою, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно перебувала на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 та проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.12.2023 р. встановлено факт того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.13,14).
Рішенням від 07.05.2025 № 914270132275 заступник начальника відділу перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг В.Терещенко відмовила ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника через розбіжність в документах по батькові - в свідоцтві про шлюб (серії НОМЕР_1 ) зазначено « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про смерть (серії НОМЕР_2 ) зазначено « ОСОБА_3 »(а.с.30).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч.2 та ч.4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю, складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 у справі №1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ЕСН-1986-8-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, сім'ю складають особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, мають взаємні права та обов'язки.
Встановлення факту ОСОБА_14 на ОСОБА_15 має для заявниціважливеюридичнезначення для переходу на пенсію у зв'язкуізвтратоюгодувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на іншийздійснюється з дня подання заяви на підставідокументів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та іншихдокументів, щознаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійнійсправі, а такождодатковихдокументів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згіднозі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратоюгодувальникапризначаєтьсянепрацездатним членам сім'їпомерлогогодувальника, якібули на йогоутриманні.
Непрацездатними членами сім'ївважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністюабодосягливіку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членівсім'ї, яківважаються такими, щобули на утриманніпомерлогогодувальника, відносяться особи, зазначені в частинідругійцієїстатті, якщо вони: були на повномуутриманніпомерлогогодувальника; одержуваливідпомерлогогодувальникадопомогу, щобула для них постійним і основнимджереломзасобів до існування.
Члени сім'їпомерлогогодувальника, для якихйогодопомогабулапостійним і основнимджереломзасобів до існування, але які й саміодержувалипенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратоюгодувальника.
Так, судом буловстановлено, що ОСОБА_1 фактично проживала ОСОБА_16 до моменту йогосмерті за адресою: АДРЕСА_1 ,у зв'язку з чим в порядку п. 2 ч. 1 та ч. 2ст. 315 ЦПК України, суд вважає за необхідне заяву задовольнити, оскільки це дасть можливість заявнику оформити пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремогопровадженнясудовівитрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Отже, судовівитратислідзалишити за заявником.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Надані заявником докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним заявнику для переходу на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
За таких обставин, оскільки заявниця не має іншої можливості підтвердити факт того, що вона та її чоловік, який помер, була його дружиною та перебувала на його утриманні, а встановлення цього факту породжує юридичні наслідки, оскільки, з таким фактом законодавство пов'язує можливість реалізації прав заявника на оформлення права щодо проведення перерахунку пенсії в зв"язку з переходом на пенсію по втраті годувальника, суд приходить до висновку, що вимоги заявниці є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті заявником судового збору за подання ним до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, слід залишити за останньою, оскільки покладення їх на державу або ж на інших осіб при ухваленні рішення у справі у порядку окремого провадження чинним ЦПК України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 229, 247, 257, 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Гулим Андрієм Васильовичем, про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , зареєстроване та видане 22.08.2022 року Пантаївською селищною радою Олександрійського району, Кіровоградської області, є чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 09.08.2006 року, актовий запис № 7.
Рішення суду може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.11.2025 року.
Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО