Справа № 392/988/25
Провадження № 2/392/767/25
29 вересня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200496821 від 06.04.2016 року в розмірі 54606,34 грн., яка складається з: 16467,19 грн. суми інфляційних витрат, 3151,74 грн. - 3 % річних, 34987,41 грн. заборгованості за договором, витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7500,00 грн. Просив поновити строк позовної давності для подання позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200496821 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12629,44 грн., з встановленим строком користування з 06.04.2016 року по 06.04.2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 17.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №200496821 від 06.04.2016 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 54606,34 грн. згідно з розрахунком наданим позивачем.
Крім того, позивач просив поновити строк позовної давності для подання позову. Зазначивши, що саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5ст. 267 ЦКУ). Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювало реалізацію прав позивача на звернення до суду за захистом свої власних інтересів. Лише після отримання таких документів позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів, зокрема, звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Заявою за вх. № 5871/25 від 06.06.2025 від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яка направлена до суду через систему «Електронний суд», позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі про залишення без руху.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2024 відкрито провадження по справі та постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в прохальній частині позовної заяви представник позивача просив здійснити розгляд справи без участі представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 20.08.2025, 29.09.2025 року не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в розумінні положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать повернуті поштові повідомлення на адресу суду з відміткою про вручення поштового відправлення особисто, причини неявки суду не відомі.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві представник позивача. Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.
Заперечення від сторін проти заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 06.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200496821 від 06.04.2016 року, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 12629,44 грн., з встановленим строком користування з 06.04.2016 року по 06.04.2019 року (а.с. 46-50).
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору (а.с.51-54, 35-36).
З копії витягу з реєстру боржників ПАТ ''Банк Михайлівський'' до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 р. слідує, що відповідач є боржником за кредитним договором. Загальна сума заборгованості 34987,41 грн., яка складається з 12148,35 грн. заборгованість за основним зобов'язанням, 22839,06 грн. заборгованість по нарахованих доходах. Дата відкриття кредитного договору 06.04.2016 року, дата закінчення кредитного договору 06.04.2019 року (а.с.35-36).
З копії витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, відповідно до якого до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200496821 від 06.04.2016 року, боржник ОСОБА_1 (а.с. 35-36).
Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №200496821 від 06.04.2016 року за період з 17.01.2022 року по 17.01.2025 року становить 34987,41 грн., яка складається з 12148,35 грн. заборгованість за основним зобов'язанням, 22839,06 грн. заборгованість по нарахованих доходах. (а.с.30-31, 35-36)
Виписками по особовим рахункам відповідача підтверджується здійснення банківських операцій по кредитному договору (довідка про наявність вказаних документів в електронній формі в АСДС в даній справі а.с.59).
Водночас, з наданого позивачем розрахунку слідує, що відповідач через неналежне виконання своїх зобов'язань також має кредитну заборгованість: - за інфляційними втратами на суму 16467,19 грн. (Формула розрахунку ІІС = (ІІ1:100) х (ІІ2:100) х (ІІ3:100) х … (ІІZ:100), де ІІ1 - Індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення, - за трьома відсотками річних на суму 3151,74 грн. (Формула розрахунку сума санкції = Сх3хД:365:100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення) (а.с.30-31).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За статтями 512,514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.
Судом встановлено, що 20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 р. укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги. (а.с.51-54)
Згідно наказу №910/11298/16 виданого 12.07.2021 року Господарським судом м. Києва зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 17.01.2023 року ВП №66491947. (а.с.8)
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1082 Цивільного кодексу України, передбачено боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України. Однак, відповідачем всупереч вищевказаних вимог не надано до суду доказів підтвердження сплати кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора, Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за договором в сумі 34987,41 грн.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
А тому, підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України за період з 17.01.2022 року по 17.01.2025 року в сумі 3151,74 грн., та інфляційних втрат у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України за період з 17.01.2022 року по 17.01.2025 року в сумі 16467,19 грн., оскільки у відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення судових витрат на професійно правничу допомогу та судового збору.
Положеннями ст.59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк були надані документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024 року (а.с.41-46), копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого позивачу надано правничої допомоги на суму 7500,00 грн (а.с. 40), копію додаткової угоди до договору № 26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року (а.с.7).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ та керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; враховуючи що справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, тому вважає, що з урахуванням принципу розумності та справедливості, співмірною до обсягу цих послуг є сума відшкодування в розмірі 4000 грн, саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача.
Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено, суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 11-13, 76-81, 141, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №200496821 від 06.04.2016 року у розмірі 54606,34 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
- позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 42649746;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова