ЄУН 193/778/25
Провадження 2/193/369/25
іменем України
(заочне)
11 листопада 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,
представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у наслідок втрати безпідставно набутого транспортного засобу,
Стислий виклад позиції позивача.
30.05.2025 позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 в обґрунтування якого зазначила, що вона є власником автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . У квітні 2024 року вона вирішила продати цей автомобіль, розмістивши його фізично на площадці з продажу автотранспортних засобів у АДРЕСА_1 .
13 квітня 2024 року на територію площадки прибув відповідачу справі ОСОБА_3 , якому був потрібен автомобіль та попрохав позивачку надати йому цей автомобіль у користування обіцяючи у подальшому викупити його у неї. На підтвердження домовленостей, позивачка передала ОСОБА_3 вищевказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу та ключі від нього.
Між тим, у липні 2024 року вона дізналась, що відповідач продав належний їй автомобіль іншій особі «по техпаспорту», тобто без переоформлення на нового власника, чим незаконно збагатився на невідому їй суму грошових коштів.
За твердженням позивачки, при її зверненні до відповідача, останній підтвердив, що він дійсно продав її автомобіль. 20 липня 2024 року позивачці зателефонував невідомий чоловік та почав вимагати від неї вчинення дій з перереєстрації вищезазначеного автотранспортного засобу, повідомивши, що саме він придбав у відповідача ОСОБА_3 цей автомобіль.
07 серпня 2024 року, ОСОБА_3 , немаючи можливості передати їй вищевказаний автомобіль або сплатити його вартість, склав розписку про зобов'язання у строк до 20.08.2024 повернути отриманий автомобіль або грошові кошти у розмірі 7491 доларів США.
Проте, у подальшому відповідач почав уникати спілкування з позивачкою і, до цього часу ні коштів їй не передав, ні автомобіля не повернув.
За наслідками шахрайських дій ОСОБА_3 , позивачка 10.08.2024 звернулася до ВП № 4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, якими були внесені відомості до ЄРДР за № 12024041750001098 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
У межах досудового розслідування цього кримінального провадження слідчим 25.12.2024 вищевказаний транспортний засіб оголошено в розшук.
Також за постановою слідчого від 07.02.2025 проведено транспортно-товарознавчу експертизу, згідно висновку якої ринкова вартість колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , станом на 13.04.2024 року складає 579 288,80 грн.
Крім того, проведеними слідчими діями встановлено, що належний позивачці автомобіль розібраний та перебуває у м. Харків на території фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , яка займається розбиранням автотранспортних засобів та подальшим продажем автомобільних запчастин під торговою маркою «Boltorez» сайт https://boltorez.com.ua/main.
На підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року слідчим проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 , в результаті якого було виявлено, що VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вже розібрано, частину агрегатів реалізовано. Частину агрегатів з ознаками належності автотранспортному засобу вилучено та накладено на них арешт.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 не зберіг переданий йому у користування позивачкою належний їй транспортний засіб, вона просила суд ухвалити рішення про відшкодування відповідачем вартості цього автомобіля, який згідно приведеної вище автотоварознавчої експертизи складає 579 288,80 грн, а також стягнути з відповідача всі понесені нею солідові витрати.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
05.06.2025 за ухвалою судді від відкрито загальне позовне провадження у справі.
26.08.2024 за ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд справи.
В судове засідання на виклик суду позивачка ОСОБА_2 не з'явилася. Присутній при розгляді справи її представник - адвокат Солод Р.Г., посилаючись на обставини та доводи, які викладені у позовній заяві, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася завчасно належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що підтверджено представником позивача під час судового розгляду справи, 13.04.2024 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу з розстроченням платежу, на підставі якого ОСОБА_3 придбав автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , 2016 р.в., VIN НОМЕР_2 .
Як видно з розписки від 13.04.2024, ОСОБА_3 отримав вищевказаний автомобіль у використання у ОСОБА_5 . На той час цей автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_6 (а.с.13).
Вже після укладення цього договору, як видно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, цей автомобіль 20.04.2024 було зареєстровано на позивачку ОСОБА_2 (а.с.14).
З розписки, складеної відповідачем ОСОБА_3 видно, що він зобов'язується у строк до 20.08.2024 повернути вищевказаний автомобіль, який належить ОСОБА_2 та який він придбав за договором № 390 у розстрочку від 13.04.2024, або (повернути) грошові кошти у сумі 7491 дол. США, залишок за договором вищевказаної розстрочки (а.с.15).
Між тим, у подальшому відповідач почав уникати спілкування з позивачкою і до цього часу він як автомобіля не повернув, так і не передав решту коштів за його продаж.
Як видно з доводів позивачки у своєму позові, відповідач продав належний їй автомобіль іншій особі «по техпаспорту», тобто без переоформлення на нового власника, чим незаконно збагатився на невідому їй суму грошових коштів.
За наслідками шахрайських дій ОСОБА_3 , позивачка 10.08.2024 звернулася до ВП № 4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, якими були внесені відомості до ЄРДР за № 12024041750001098 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
У межах досудового розслідування цього кримінального провадження слідчим 25.12.2024 транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , 2016 р.в., оголошено в розшук (а.с.43-44).
Також за постановою слідчого від 07.02.2025 проведено транспортно-товарознавчу експертизу, згідно висновку якої ринкова вартість вищевказаного транспортного засобу складає 579 288,80 грн (а.с.18-25).
Крім того, проведеними слідчими діями встановлено, що належний позивачці автомобіль розібраний та перебуває в м. Харків на території ФОП ОСОБА_4 , яка займається розбиранням автотранспортних засобів та подальшим продажем автомобільних запчастин під торговою маркою «Boltorez» сайт https://boltorez.com.ua/main
На підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року слідчим проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 , в результаті якого було виявлено, що автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , 2016 р.в., VIN НОМЕР_2 , вже розібрано, частину агрегатів реалізовано. Частину агрегатів з ознаками належності автотранспортному засобу вилучено та накладено на них арешт (а.с.26-30).
Також з наданих до справи матеріалів досудового розслідування, зокрема ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2025 року про арешт майна, встановлено, що: «в ході допиту потерпілої ОСОБА_2 установлено…, що остання передала під розписку вищевказаний транспортний засіб у користування раніше незнайомому громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , домовившись при цьому, що половину вартості за автомобіль він віддасть відразу, що він і зробив, а другу половину ОСОБА_3 в сумі 7750 дол. США віддасть у строк до 20.07.2024, однак дану домовленість останній проігнорував. У подальшому потерпілій ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_3 продав вищевказаний автомобіль по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу невстановленому чоловіку, котрий у подальшому телефонував потерпілій та вимагав переоформити належний їй автомобіль на нього, при цьому погрожуючи тим, що у випадку відмови він перереєструє автомобіль без її участі» (а.с.33-36).
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.
Звернувшись до суду з відповідним позовом, позивачка посилалась на існування кондикційних зобовязань, а відтак на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (глава 83 ЦК України).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Підсумовуючи, суд зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Вказані висновки містяться і у Постанові Великої Палати Верховного Суду, ухваленої 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 (провадження № 14-33цс24).
Суд зауважує, що сам договір купівлі-продажу транспортного засобу з відстрочкою платежу № 390 від 13.04.2024 позивачка та її представник до суду не надала, однак факт укладання цього договору між сторонами представник позивачки під час судового розгляду справи не заперечував.
Між тим, під час судового розгляду справи судом достеменно установлено, що між сторонами виникли саме договірні правовідносини з купівлі-продажу транспортного засобу з відстрочкою платежу (№ 390 від 13.04.2024) за умовами якого, як свідчать матеріали справи (пояснення позивачки ОСОБА_2 у якості потерпілої у рамках досудового розслідування № 12024041750001098, розписки ОСОБА_3 від 07.08.2024), ОСОБА_3 передав половину обумовлених грошових коштів за придбання автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , його власнику ОСОБА_2 , а другу половину, у сумі 7750 дол. США, відповідач мав передати позивачці до 20.07.2024.
Також, згідно згаданої вище розписки від 07.08.2024, що складена власноручно відповідачем, сторонами узгоджено про встановлення відстрочки платежу на один місяць у порівнянні з первісними умовами договору, зокрема за ними ОСОБА_3 зобов'язався повернути решту грошових коштів за договором № 390 у розстрочку від 13.04.2024, що залишились у розмірі 7491 дол. США до 20.08.2024 або ж до цього часу він поверне сам автомобіль.
До теперішнього часу позивачці решту грошових коштів за договором-купівлі продажу автомобіля відповідач не передав. Не повернув він їй і фактично придбаний транспортний засіб.
Отже, між сторонами склалися договірні правовідносини, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_3 набув автомобіль або зберігав його у себе за рахунок ОСОБА_7 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Зокрема відповідачеві на виконання умов договору купівлі - продажу транспортного засобу з відстрочкою від 13.04.2024 були передані власне саме автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT В8», н/з НОМЕР_1 , правовстановлюючий документ на нього та ключі від замку запалення, що давало йому можливість вільно користуватися цим транспортним засобом, а після сплати всієї його вартості, перереєструвати на своє ім'я.
Суд констатує, що укладення такого договору відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір в установленому законом порядку жодною із сторін не оспорено, не припинено, а відтак він є дійсним і обов'язковий для виконання сторонами.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 не довела, що ОСОБА_3 набув або зберігав автомобіль за відсутності існування правових підстав, у спосіб, що суперечить цивільному законодавству, а тому посилання позивача про можливість застосування до правовідносин у даному спорі приписів ст. 1212, 1213 ЦК України, суд вважає безпідставними.
При цьому суд наголошує, що вина ОСОБА_3 у вчиненні шахрайський дій відносно потерпілої ОСОБА_2 у встановлений законом спосіб не встановлена, відповідний обвинувальний вирок щодо нього відсутній, наразі лише триває досудове розслідування за ч. 3 ст. 190 КК України під час якого навіть підозра у вчиненні кримінального правопорушення ще нікому не повідомлялася (відомості про це у матеріалах справи відсутні).
За відсутності відповідного обвинувального вироку, не можливо установити, що майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, й сам набувач за договором не мав намірів, з моменту укладання договору придбання автомобіля у відстрочку, повертати решту суму коштів та/або сам автомобіль, а відтак на час розгляду цієї цивільної справи у суду відсутні правові підстави вважати, що набувач збагатився за рахунок потерпілої поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Натомість, з огляду на не сплату у встановлений за договором строк грошових коштів, зважаючи на не доведення на терепіршній час у встановленому законом порядку факту скоєння ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 шахрайських дій, ефективним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_2 є застосування положення про стягнення коштів у зв'язку з невиконанням зобов'язань, прередбачених главою 48 ЦК України.
Варто також зауважити, що стягнення за кондиційним позовом передбачає відшкодування повної вартості втраченого майна, що також на переконання суду є очевидно не справедливим з огляду на те, що під час розгляду справи установлено факт сплати відповідачем за договором трохи більше половини вартості цього майна позивачці.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення у порядку ст. 1212, 1213 ЦК України вартості втраченого автомобіля не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому у їх задоволенні належить повністю відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою позовних вимог позивачки у повному обсязі, судові витрати, які вона понесла за їх пред'явлення, слід віднести на її рахунок.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимогОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у наслідок втрати безпідставно набутого транспортного засобу, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складання.
Відомості про учасників справи згідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення складено 11.11.2025.
Суддя О. В. Томинець