Справа № 187/1886/25
1-кс/0187/256/25
"12" листопада 2025 р. смт. Петриківка
Слідчий суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025042250000390 від 10 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_6 .
Перевіривши надані матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, -
Встановив:
12.11.2025 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025042250000390 від 10 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Своє клопотання слідчий мотивує тим, що молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації зарахованим у розпорядження командира, перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що на всій території України, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025№ 793/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 № 4643-ІХ, до 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року, 10 листопада 2025 року, близько 17 годині 00 хвилин, знаходячись на огороджувальній території торгівельного приміщенням магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_7 », за адресою: АДРЕСА_2 , вступив в словесний конфлікт з раніше незнайомим йому ОСОБА_8 , що поступово переріс в образливу нецензурну лайку, в ході якої, у ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до потерпілого, раптово виник прямий злочинний умисел на спричинення останньому умисних тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, реалізуючи який ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з метою протиправного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , наблизився до останнього, після чого, знаходячись в безпосередній близькості до нього, стоячи обличчям до потерпілого, штовхнув ОСОБА_8 обома руками в область тулуба, розпочав таким чином штовханину, яка поступово перетворилася на бійку, фізична перевага в якій переходила від одного до іншого, та в той момент коли обидва знаходились на землі і ОСОБА_8 вдалося подолати супротив ОСОБА_4 таким чином, що останній опинився під сидячим на ньому ОСОБА_8 , який, продовжуючи блокувати намагання ОСОБА_4 підвестися масою свого тіла, схопивши обома руками ОСОБА_4 за шію, в момент чого останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар наявним в нього ножем в область грудної клітини ліворуч, спричинив тим самим потерпілому ОСОБА_8 одне проникаюче поранення лівої половини грудної клітини, ускладнене лівобічним гемотораксом, після чого бійка припинилася і сторони покинули місце події.
Умисні дії, ОСОБА_4 , що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.
Посилаючись на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, встановлено наявність ризиків по справі, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому слідчий за погодженням із прокурором просить застосувати до підозрюваного винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали подане клопотання, з мотивів того, що враховуючи характер вчиненого правопорушення, тяжкість можливого покарання, особу підозрюваного, вважають за можливе застосувати відносно ОСОБА_4 лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_4 свою вину в нанесенні поранення ножем визнав, однак пояснив, що вимушений був вдатися до таких дій з метою самозахисту від ОСОБА_8 , який маючи перевагу у фізичній силі наносив йому удари, а потім поваливши на землю почав тиснути руками за горло. Також повідомив, що конфлікт спровокував сам потерпілий, обізвавши його в грубій формі, що було сприйнято ним як військовим досить образливо. Просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обмежитися домашнім арештом, так як він має постійне місце проживання та у зв'язку з станом здоров'я потребує медичної реабілітації.
Адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання слідчого і стверджував, що обґрунтованість зазначених слідчим ризиків викликає об'єктивні сумніви, при цьому вважає, що домашній арешт забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні, в рамках наданих досудовим розслідуванням матеріалів, судом встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, а саме: витяг з ЄРДР за № 12025042250000390 від 10 листопада 2025 року; копія рапортів; медична довідка про отримане потерпілим ОСОБА_8 ушкодження; копія протоколу огляду місця події від 10.11.2025; копія протоколів допиту потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; копія протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.11.2025.
Таким чином суд вважає, що існує обґрунтована підозра в нанесенні ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що дозволяє попередньо кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, хоча суд не виключає в даному випадку перевищення меж необхідної оборони, що потребує встановленню в ході подальшого досудового розслідування.
При цьому, вирішуючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, суд зважає на відсутність законодавчого визначення такого поняття та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
11.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На виконання вимог статей 177 та 178 КПК України, відповідно до матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що ОСОБА_4 раніше в силу ст.. 89 КК України не судимий, з 2015 року иперебуває на військовій службі ВСУ, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 де він проживає разом зі своїм батьком, має проблеми зі здоровям та на даний час проходить огляд лікарської комісії для вирішення питання його подальшої придатності проходити військову службу.Підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Вирішуючи питання про наявність ризиків, для запобігання яких до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід суд враховує твердження сторони обвинувачення про існування ризику вчинення інших злочинів, однак, слід відмітити, що ОСОБА_4 в силу ст.. 89 КК України раніше не судимий і доказів, що він буде продовжувати вчиняти злочини матеріали справи не містять.
Враховуючи тяжкість можливого покарання за інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення, суд приходить до висновку про наявність ризику, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду в разі не застосування до нього відповідного запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Виходячи із наведеного суд вважає недоведеним органами досудового слідства, що за наявності ризику можливого переховування підозрюваного від досудового слідства і суду, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою неможливо забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти його переховуванню від досудового розслідування чи суду.
Суд звертає увагу, що лише тяжкість можливого покарання за правилами призначення запобіжного заходу та практикою Європейського суду з прав людини, сформована ним у рішеннях «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі» та «Храїді проти Німеччини» не може слугувати підставою для застосування відносно особи виняткового запобіжного заходу, якими обмежуються основні та невід'ємні права людини та дане питання вирішується за результатами аналізу всіх встановлених обставин.
Вирішуючи питання про вид необхідного запобіжного заходу суд вважає недоцільним застосування особистого зобов'язання чи застави до підозрюваного , так як такі запобіжні заходи не спроможні запобігти встановленому судом ризику.
Отже, приймаючи до уваги наведене та враховуючи, вимоги, передбачені ч.2 ст.181 КПК України, згідно з яким запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою запобігання доведеним в судовому засіданні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та будь-який більш м'який запобіжний захід не може запобігти доведеному ризику. При цьому, враховуючи стан здоров'я підозрюваногоОСОБА_4 , суд вважає, що обов'язок не залишати місце постійного проживання має бути обмеженим випадкамивідвідування підозрюваним закладів охорони здоров'я, в інших же випадках лише з дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під цілодобовим домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Враховуючи обставини вчиненого правопорушення, суд вважає для належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, забезпечення належного контролю за його поведінкою та з метою забезпечення мети обраного запобіжного заходу на ОСОБА_4 слід покласти такі обов'язки: не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування із свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню; прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України підозрюваному роз'яснити, що у разі невиконання своїх обов'язків як підозрюваного чи обвинуваченого, до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Беручи до уваги зазначене та керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-194, 197, 369, 372 КПК України -
Постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
1)не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, планової медичної допомоги, відвідування закладів охорони здоров'я та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;
2)утримуватись від спілкування із свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню;
3)прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.
Ухвала слідчого судді діє до 24:00 годин 11.01.2026 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Для виконання дану ухвалу направити до відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 13.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1