Ухвала від 13.11.2025 по справі 426/23585/18

Справа № 426/23585/18

Провадження 2-в/185/222/25

УХВАЛА

13 листопада 2025 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі Сватівського районного суду Луганської області № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 через систему «Електронний суд» Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, яка перебувала в провадженні Сватівського районного суду Луганської області.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року (провадження № 6/185/491/25) прийнято заяву до розгляду, доручено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області вирішити питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 426/23585/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Бабія С.О.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у разі, якщо суд, до юрисдикції якого відноситься вирішення питання про відновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення воєнних (бойових) дій, відновлення втраченого провадження здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або Законом України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який продовжено та триває до цього часу.

Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Сватівського районного суду Луганської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Від Сватівського районного суду Луганської області до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 426/23585/18 не надходили.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18.

Згідно з п. 1.6 розділу І Порядку електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року у цивільній справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86692182), постанова Луганського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у даній справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90983397) та ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 09 квітня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96186007)

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому ЦПК України.

Ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Зі змісту ст. 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи.

Ч.ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження документи, на думку суду, є належними та достатніми для часткового відновлення втраченого провадження.

Керуючись ст.ст. 260, 488, 489, 493, 494 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі Сватівського районного суду Луганської області № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, у частині тексту наступного змісту:

«Справа № 426/23585/18

РІШЕННЯ

іменем України

16 грудня 2019 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Діброви А.О., Вітер І.П.,

представника позивача - адвоката Баклана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 16 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 980, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 257100,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,00 % річних, строком на 180 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 15 вересня 2028 року на придбання майнових прав на об'єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав.

У якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором 16.09.2013 року були укладені договори поруки № 1 та № 2 з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до умов яких відповідачі зобов?язалися відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов?язання.

24.04.2018 року позивачем направлено відповідачам вимогу про дострокове повернення Кредиту за Кредитним договором.

Однак, відповідачі не виконують умови договору у встановлені терміни. Станом на 13 листопада 2018 року заборгованість за договором становить 510808,57 грн, а саме: борг за кредитом у розмірі - 244136,15 грн.; відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 13.11.2018 року у розмірі - 174022,27 грн.; інфляційні втрати Банку з листопада 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати кредиту в сумі 23556,40 грн.; інфляційні втрати Банку з серпня 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 53354,04 грн.; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування Кредитом з 01.08.2014 по 13.11.2018 року в розмірі 10952,16 грн.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 510808,57 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7662,13 грн.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача - адвокат Баклан А.В., який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про місце, день та час слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило, а тому суд розглянув справу за відсутності відповідачів відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України ( Т.2 а.с. 4-5, 7-8).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначили, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відсутні оригінали договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року та договорів поруки № 1 та № 2 від 16.09.2013 року, вони не підтверджують факт підписання кредитного договору на тих умовах, на яких вказує позивач, а також отримання конкретної суми коштів за кредитним договором. Копія платіжного доручення, доданого позивачем до позову, вказує лише на факт здійснення оплати ТОВ «Нові технології» за договором.

Також зазначили, що позивачем пропущено строк позовної давності, збільшені строки позовної давності не погоджені письмово, оригінали договорів відсутні у справі, бо містять застереження і незгоду на збільшені строки позовної давності. Позивач дізнався про порушення своїх прав ще у червні 2014 року. Щодо поручителів пропущено 6-ти місячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, а тому порука припинена.

Вимога про дострокове повернення кредиту була направлена позивачем 24.04.2018 року, а звернення до суду з позовом здійснено банком 05.12.2018 року, тобто більше як через шість місяців та після спливу строку позовної давності - 05.12.2018 р. Посилаються на висновок, що викладений у Постанові ВСУ №6-2662цс15 від 20.04.16. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі ( Т.1 а.с. 139-143).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає необґрунтованими, оскільки жодного застереження щодо незгоди відповідача ОСОБА_1 з якимись конкретними умовами Кредитного договору Договір про іпотечний кредит №980 від 16.09.2013 року не містить, про що свідчить надана банком копія Договору про іпотечний кредит. АТ «Ощадбанк» свої обов'язки за договором виконав повністю та належним чином.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву не зазначили, з якими саме умовами Кредитного договору та Договору поруки вони не згодні, та не повідомили, в якій частині надані Банком копії цих договорів є переробленими та не надали на підтвердження своїх вимог жодних копій договорів, в яких би містилися інші умови, ніж ті, що є в наданих банком договорах.

Щодо застосування строків позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості з Позичальника та Поручителів, представник позивача зазначив, що відповідно до умов Кредитного договору та Договорів поруки сторони дійшли згоди про те, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю тридцять років. Отже, сторонами у Договорі про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року та Договорах поруки № 1, №2 від 16.09.2019 року за взаємною згодою у відповідності до ст. 6, 259 ЦК України збільшено строки позовної давності, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного суду від 06.02.2019 року по справі № 554/5323/14.

Щодо припинення поруки відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України представник позивача зазначив, що сторони з метою врегулювання всіх питань стосовно дії поруки відповідно до ст. 6, ч.4 ст.559 ЦК України в пункті 10.1.1 Договору поруки визначили, що «Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками сторін та діє протягом 30 років з моменту підписання Договору, але в будь-якому разі до повного виконання Зобов'язання за Кредитним договором та зобов'язань Поручителя за цим Договором». Таким чином, до спірних правовідносин повинно застосовуватися перше речення ч.4 ст. 559 ЦК України, яким передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 668/5023/15-ц, постанові Верховного Суду від 201.12.2018 року у справі №431/3768/15-ц (Т.1 а.с.150-152).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали заперечення, в яких зазначили, що оригінали договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, договорів поруки № 1 та № 2 від 16.09.2013 року у матеріалах справи відсутні, що вказує на недоведеність правових підстав заявленого позову. Заперечують достовірність копій договору про іпотечний кредит №980 від 16.09.2013 року, договорів поруки № 1 та № 2 від 16.09.2013 року, які надані позивачем без відмітки про незгоду на збільшення строку позовної давності.

Нові докази, а саме: додаток № 1-4 відповіді на відзив подані з порушенням строку та не є підставою заявлених вимог.

Також відповідачі не підтверджують факт отримання конкретної суми коштів за кредитним договором.

Обставини щодо строку позовної давності та отримання кредитних коштів не визнані учасниками справи у процесі розгляду, а тому підлягають доказуванню на загальних підставах шляхом дослідження оригіналів.

Платіжка № 980 є неналежним доказом, оскільки лише вказує на факт здійснення оплати товариству з обмеженою відповідальністю «Нові Технології» за окремим договором. Докази отримання кредиту у справі відсутні, видаткового касового ордеру немає. Доказів, що підтверджують наявність заборгованості банком не надано.

Також зазначили, що позивачем пропущено строк позовної давності, наявність письмової згоди і волевиявлення на продовження строку позовної давності відповідачі заперечують.

Позивачем пропущено преклюзивний 6-ти місячний строк звернення до суду, а тому порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в Постанові від 21.02.2018 року у справі № 668/5023/15-ц. Позивач використав передбачене ч. 2 ст.1050 ЦК України право на односторонню зміну строку виконання основного зобов'язання. Просять відмовити у задоволенні позову (Т.1 а.с.195-199).

Відповідачі у поданому суду відзиві заявили клопотання про витребування від позивача доказів, а саме оригіналів договору про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року та договорів поруки № 1 та № 2 від 16 вересня 2013 року (Т.1 а.с.139-143).

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 08.04.2019 року було відмовлено відповідачам у задоволенні клопотання про витребування доказів - оригіналів договору про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року та договорів поруки № 1 та № 2 від 16 вересня 2013 року ( Т.1 а.с. 182-183).

16.04.2019 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про повернення позивачу додатків № 1-4 до відповіді на відзив, оскільки докази подані з порушенням встановлених законом строків (Т.1 а.с.194).

Ухвалою, яка постановлена судом у судовому засіданні та занесена до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про повернення додатків 1-4 до відповіді на відзив та встановлено, що позивач подав відповідь на відзив з доказами у встановлений строк ( Т.2 а.с. 56).

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні матеріали справи, надані докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Судом досліджено всі докази, подані сторонами, а саме надані позивачем докази, які додані до позовної заяви, також додані до відповіді на відзив та подані у судовому засіданні, а також надані відповідачами докази, які додані до заперечення.

З точки зору дотримання позивачем критерію добросовісності використання процесуальних прав, на підтвердження факту надання кредитних коштів представник позивача надав суду при розгляді справи копію договору купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року, який прийняв та дослідив суд з метою всебічного та повного розгляду справи.

Суд, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 89 ЦПК України докази у справі, встановив, такі фактичні обставини.

Так, судом встановлено, що 16.09.2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» (назва якого перейменована на АТ «Державний ощадний банк України»), та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 257100,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,00 % річних, строком на 180 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 15.09.2028 року на придбання майнових прав на об'єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав. Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 1336,31 грн., щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним (Т.1 а.с.8-11).

У якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов?язань за кредитним договором № 980 від 16.09.2013 року були укладені Договори поруки № 1, 2 від 16.09.2013 року з відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( Т. 1 а.с. 14-16, 18-20).

Вказані обставини підтверджуються такими письмовими доказами:

-копією договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року з додатком № 1, відповідно до п.п.1.1.4, 1.1.16, 2.3, 2.4, 2.5.1, банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 257100,00 грн. на 180 місяців для придбання майнових прав на об'єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року, який укладено між Позичальником, тобто відповідачем ОСОБА_1 та Продавцем - ТОВ «Нові технології», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16% річних.

Згідно п. 3.2.1 даного договору банк здійснює надання Кредиту одноразово в безготівковій формі шляхом перерахування Кредиту на рахунок Продавця № НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «Хрещатик» м. Луганськ, МФО 300670, код 19070492.

Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 1336,31 грн., щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним. Кожна сторінка договору містить підпис представника банку та відповідача ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 8-11);

-копією договору поруки № 1 від 16.09.29013 року з додатком № 1 та договору поруки № 2 від 16.09.29013 року з додатком № 1, відповідно до п.1.1.3, 1.1.7, 2.1 поручителі - відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зобов'язалися перед кредитором відповідати солідарно з боржником, тобто відповідачем ОСОБА_1 , за виконання у повному обсязі зобов'язання відповідно до умов кредитного договору - договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року. В розділі 13 Договорів поруки містяться реквізити та підписи сторін, зокрема підпис ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджує їх згоду з усіма умовами кредитного договору та Договору поруки ( Т.1 а.с. 14-16, 18-20);

-копією платіжного доручення № 980 від 16.09.2013 року, відповідно до якого платником є відповідач ОСОБА_1 , отримувачем є ТОВ «Нові технології», тобто продавець за договором купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року, у графі призначення платежу зазначено: оплата за майнові права на квартиру відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року та Договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, вказано рахунок отримувача ТОВ «Нові технології» № 26000001091067, банк отримувача -ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код 1907092, що повністю співпадає з реквізитами продавця, що зазначені у п. 3.2.1 договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року. Даний платіж проведено банком 16.09.12013 року (Т.1 а.с. 36);

-копією договору купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року, укладеного між ТОВ «Нові Технології» (Продавець» та відповідачем ОСОБА_1 (Покупець), згідно якого продавець продав, а покупець придбав майнові права на об'єкт нерухомості - ізольовану квартиру АДРЕСА_1 ( Т.2 а.с. 145-150);

-копією іпотечного договору від 16.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С. та зареєстрованого в реєстрі за №12980, який укладено між ПАТ «Державний ощадний банк» (Іпотекодержатель) та відповідачем ОСОБА_1 , згідно п.2.3.1. договору предметом іпотеки є майнові права на об'єкт нерухомості: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Договір, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С., який перевірив істотні умови даного договору, засвідчив вірність підписів сторін, перевірив їх дієздатність, належність майна, що передається в іпотеку, ОСОБА_1 та вніс відомості до державного реєстру щодо заборони відчуження зазначеного в договорі майна, що відображено в інформаційній довідці. Договір підтверджує виконання ОСОБА_1 п.3.1.1.1. Договору про іпотечний кредит №980 від 16.09.2013 року. Цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, укладеного між Іпотекодержателем (ПАТ «Ощадбанк») та Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ), за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 257100,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 16 % річних. (Т.1 а.с. 153-158);

- копією договору про внесення змін та доповнень № 1 від 08.05.2014 року до іпотечного договору від 16.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С., який перевірив істотні умови даного договору, засвідчив вірність підписів сторін, перевірив їх дієздатність та вніс відомості до державного реєстру щодо заборони відчуження, що відображено в інформаційній довідці ( Т.1 а.с 159);

-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 161349246 від 28.03.2019 року, яка містить інформацію щодо об'єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка є об'єктом обтяження на підставі договору іпотеки, зобов'язання за Договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, внесену до державних реєстрів 16.09.2013 року, тобто на час укладення даного Кредитного договору: строк виконання основного зобов'язання 15.09.2018 року, розмір основного зобов'язання- 257100,00 грн., правочин, в якому встановлене основне зобов'язання - договір про іпотечний кредит серія та номер: 980, виданий 16.09.2013 року; Іпотекодержатель - АТ «Ощадбанк», Іпотекодавець - ОСОБА_1 ( Т.1 а.с.160-161);

- копією витягу від 28.03.2019 року з Першого всеукраїнського бюро кредитних історій щодо зобов'язань відповідача ОСОБА_1 , яка містить інформацію про кредитну угоду № 1 Позичальника від 16.09.2013 року на суму 257100,00 грн. та існуючу заборгованість за основним боргом та процентами ( Т.1 а.с. 162-163);

- виписками по банківським рахункам Позичальника, якими підтверджується отримання Кредиту відповідачем ОСОБА_1 у сумі 257100,00 грн., виконання зобов'язання останнім за кредитним договором ( з 16.09.2013 року по 17.06.2014 року) (Т.1 а.с.37-48);

При цьому позивач зазначав, що позбавлений можливості надати суду оригінал кредитного договору з додатками та договори поруки, у зв'язку з тим, що вказані документи фактично знаходяться у приміщенні філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» у м. Луганську, тобто у населеному пункті, де відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію. З 30.04.2018 року відповідно до Указу Президента України «116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», згідно якого антитерористичну операцію переформатовано в операцію об'єднаних сил».

В листопаді 2014 року майно філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» захоплено невстановленими озброєними особами, в тому числі оригінал кредитної справи відповідача, що підтверджується копією заяви банку від 19.02.2015 року № 42-11/18 щодо захопленого майна банку та копією листа Сватівського ВП ГУНП в Луганській області від 22.02.2016 року № 3053/111/42-2016 року (а.с. 34-35).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року із змінами, яка діяла на момент здійснення банком операцій.

Згідно п. 3.4 Положення про організацію операційної діяльності в банках України ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо); номер та дату договору; конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором; дані про контрагента; зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо); первинні документи; відповідальних виконавців (у тому числі за ініціювання операції, за реєстрацію та контроль за її проведенням).

В п. 5.1 вказаного Положення зазначено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Пунктом 5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунка кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

Відповідно до пункту 5.6 вказаного Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже у виписках з карткового рахунку, що містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с. 37-48), є всі обов'язкові реквізити, як це передбачено Положенням про організацію операційної діяльності в банках України.

Таким чином, зазначені вище виписки з карткового рахунку, є належними та допустимими доказами надання відповідачу кредиту та наявності заборгованості.

Аналізуючи встановлені обставини, та надані позивачем докази в цілому та у їх взаємозв'язку, суд вважає, що позивачем доведено отримання відповідачем ОСОБА_1 від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» кредитних коштів в сумі 257100,00 грн. на придбання майнових прав на об'єкт нерухомості: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , про що сторонами було укладено договір про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, умови якого зафіксовані у нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 16.09.2013 року, який у передбаченому законом порядку недійсним не визнаний, з відповідною реєстрацією, станом на 28.03.2019 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що дає підстави для врахування інформації, що міститься в інших доказах, роздрукованих з автоматизованої банківської системи, наданих позивачем, а саме: копії платіжного доручення № 980 від 16.09.2013 року, рух коштів за рахунком ОСОБА_1 , за яким обліковується заборгованість за кредитним договором, відображається у виписках по рахунках Банку за період з моменту видачі кредиту 16.09.2013 року по 13.11.2018 року; розрахунок заборгованості.

Суд вважає, що відповідачем ОСОБА_1 обставини щодо придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за кредитні кошти позивача, що, на думку суду, є наслідком укладеного між сторонами договору про іпотечний кредит №980 від 16.09.2013 року на виконання сторонами умов цього договору, не спростовані.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом станом на 13.11.2018 року у сумі 510808,57 грн, а саме: борг за кредитом у розмірі - 244136,15 грн.; відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 13.11.2018 року у розмірі - 174022,27 грн.; інфляційні втрати Банку з листопада 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати кредиту в сумі 23556,40 грн.; інфляційні втрати Банку з серпня 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 53354,04 грн.; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування Кредитом з 01.08.2014 по 13.11.2018 року в розмірі 10952,16 грн. ( Т.1 а.с.5-7).

Щодо наявності заборгованості за договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, розміру та періоду виникнення такої заборгованості, судом перевірено рух коштів за рахунком ОСОБА_1 , за яким обліковується заборгованість за кредитним договором та яка відображена у виписках по рахунках Банку за період з моменту видачі кредиту - 16.09.2013 року по 13.11.2018 року, із зазначенням в ньому інформації про проведення банком відповідних операцій, сум і дат операцій та наявності заповнення обов'язкових реквізитів, на підставі якого судом встановлена відповідність розрахунку заборгованості, наданим позивачем випискам по рахунках виконавця, що дає підстави для висновку про доведеність позивачем як суми заборгованості за договором, так і складових цієї заборгованості.

Відповідно до п.3.3.3 Договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року відповідач ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 1436,31 грн. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок Основної суми боргу за Кредитом, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним шляхом внесення власних коштів на Поточний рахунок, які банк надалі в договірному порядку списує в рахунок погашення Основної суми боргу за Кредитом та процентів відповідно до послідовності, визначеної цим Договором.

Відповідно до п.п.4.2.1-4.2.2 зазначеного договору, позивач має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому Договору, при виникненні простроченої заборгованості за Основною сумою боргу за Кредитом та або процентами чи комісійними винагородами більше ніж на три місяці, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку.

Згідно п.п. 4.3.1., 4.3.2, 4.3.4 Договору позичальник зобов?язаний належним чином виконувати всі умови договору та взяті на себе цим договором зобов?язання. Позичальник зобов?язаний у строки, обумовлені цим Договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов?язання за цим договором. Позичальник зобов?язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов?язаннях, що випливають з цього договору.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року не виконує і станом на 13.11.2018 року має заборгованість за договором у розмірі 510808,57 грн..

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 3.2.2, 3.2.3 договорів поруки №1 та №2 від 16.09.2013 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов?язалися перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов?язання, у тому числі того, що виникне в майбутньому відповідно до умов Кредитного договору та додаткових договорів до нього. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов?язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Поручитель несе відповідальність за невиконання Договору, зокрема зазавдані Кредитору таким невиконанням збитки, всім своїм майном. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов?язання перед Кредитором за Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним Зобовязанням, а Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Кредитор має право вимагати виконання Зобовязання за Кредитним договором на власний вибір, як від Боржника і Поручителя спільно, так від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

У п. 3.2.1 Договорів поруки № 1 та № 2 зазначено, що Поручитель зобов'язується, самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання Боржником зобов'язання перед Кредитором.

Згідно п.3.2.3 вищевказаних договорів Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від Божника і Поручителя (Поручителя 1 та/або Поручителя 2) спільно, так від будь-кого окремо, як в повному обсязі, так і частково.

Відповідно до п. 3.2.4 договорів поруки з метою реалізації відповідно до умов цього Договору права вимоги до Поручителя Кредитор має право пред'явити (направити) Поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у Поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього договору та законодавства.

Отже, банк має право пред'явити (направити) вимогу поручителю, але згідно договору це не є обов'язком банку - позивача.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а за ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту не виконує і має борг по кредитному договору, то суд вважає за необхідне стягнути у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість в розмірі 510808,57 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що кредитні кошти він не отримував, також відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зазначають, що збільшені строки позовної давності не погоджені сторонами та заявили у поданому відзиві про застосування строку позовної давності.

Однак, суд не може взяти до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 про неотримання кредитних коштів, оскільки вказані доводи спростовуються вищезазначеними та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявили відповідачі по справі, то суд приходить до такого.

Згідно ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що з агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, згідно п.п.11.1.1, 11.1.2 Договору про іпотечний кредит Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Зобов'язання. До всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору ( у тому числі щодо всіх грошових Зобов'язань - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю 30 (тридцять) років.

Відповідно до п. 10.1.2 Договорів поруки № 1 та № 2 до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього Договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов'язань Поручителя, повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 (тридцять) років.

Отже, сторони у договорі про іпотечний кредит та договорах поруки на підставі ч.1 ст.259 ЦК України досягли домовленості про збільшення строку позовної давності до тридцяти років.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зазначають, що збільшені строки позовної давності не погоджені сторонами, на підтвердження чого надали суду копію договору про іпотечний кредит та договору поруки із відповідними записами про непогодження збільшення строку позовної давності.

Судом досліджено надані відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 копію договору про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року та копію договору поруки №1 від 16 вересня 2013 року, де на останніх сторінках договорів містяться відповідно дописи - «п.11.1.2 не погоджую» та підпис позичальника, «на збільшення строку позовної давності не згодні» та підписи (Т.1 а.с.200-207, 208-213).

Вказані записи про незгоду із збільшенням строку позовної давності містяться після відповідних розділів договорів, де вказані реквізити та підписи сторін.

Отже, сторони підписали вказані договори про іпотечний кредит та договір поруки №1, у п.13.6 та 12.6 відповідно зазначено, що договір сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами.

Копії примірників договорів, наданих позивачем та відповідачами, є ідентичними, зміст та умови наданих копій договорів повністю співпадають.

Відповідні дописи містяться лише у копіях примірників договорів, наданих відповідачами.

Крім того, у п.п. 11.2.1-11.2.2 договору про іпотечний кредит, п.п.10.2.1-10.2.2 договорів поруки зазначено, що договір може бути змінений або розірваний за взаємною згодою сторін або в інших випадках, прямо визначених законодавством. Будь-які зміни до Договору ( у тому числі щодо продовження строку дії Договору) а також розірвання Договору оформляються у вигляді додаткових договорів до цього Договору та вступають в силу з моменту їх підписання та скріплення печаткою Кредитора.

Суду не було надано доказів того, що після укладення сторонами зазначених договорів, згідно вищевказаних пунктів договорів були внесені зміни до відповідних умов договорів щодо строку позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного суд не може взяти до уваги доводи відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що вони не досягли домовленості про збільшення строку позовної давності, та вважає такі доводи необґрунтованими.

За таких обставин позивачем не пропущено строк позовної давності.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_3 про припинення поруки, то суд дійшов до наступних висновків.

Відповідач посилається на ту обставину, що вимога про дострокове повернення кредиту направлена позивачем 24.04.2018 року (момент реалізації банком права на дострокове повернення кредиту), а звернення до суду з позовною вимогою банком здійснено 05.12.2018 року, а тому вважає, що позивачем пропущено преклюзивний шестимісячний строк звернення до суду, тому порука припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Однак, суд не може взяти до уваги вказані доводи відповідача, виходячи з наступного.

27 листопада 2018 року до суду поштою була направлена позовна заява ПАТ «Державний ощадний банк України» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

Позивач скористався своїм правом про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

У пункті 10.1.1 Договорів поруки зазначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє протягом 30 (тридцяти) років з моменту підписання Договору, але в будь-якому разі до повного виконання Зобов'язання за Кредитним договором та зобов'язання Поручителя за цим Договором.

Отже, сторони у договорі поруки від 16.09.2013 визначили строк чинності поруки у пункті 10.1.1. Згідно умов договору строк дії поруки сторонами встановлено до 17.09.2043.

Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.

Враховуючи, що сторони у договорі визначили строк поруки, тому у даному випадку положення ч.4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки не може бути застосоване, а реалізація позивачем права на дострокове стягнення суми заборгованості за договором не змінює визначений сторонами строк чинності поруки.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у цивільній справі №725/3981/14 від 11 листопада 2019 року, відповідно до якої зазначено, що визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки (який на момент виникнення спірних правовідносин складав шість місяців) застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки. Зміна строку виконання основного зобов'язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки.

Відповідачі у поданому відзиві посилаються на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2662цс15 щодо припинення дії поруки. Однак, даний правовий висновок постановлений у справі, предметом розгляду у якій є договір поруки, у якому не встановлено строку дії поруки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №11111112313 від 22 листопада 2018 року про сплату судового збору у сумі 7662,13 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача суму понесених судових витрат у розмірі 7662,13 грн., а саме з відповідача - ОСОБА_1 - 2554 грн. 04 коп., ОСОБА_2 - 2554 грн. 04 коп., ОСОБА_3 - 2554 грн. 04 коп.

На підставі ст.ст. 526, 530, 553, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України,

керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400, р/р НОМЕР_5 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк", МФО 304665, ЄДРПОУ 09304612) заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, у сумі 510808,57 грн. (п'ятсот десять тисяч вісімсот вісім грн. 57 коп.), у тому числі: борг за кредитом у розмірі - 244 136,15 грн.; відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 13.11.2018 року у розмірі - 174022,27 грн.; інфляційні втрати Банку з листопада 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати кредиту в сумі 23556,40 грн.; інфляційні втрати Банку з серпня 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 53354,04 грн.; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування Кредитом з 01.08.2014 року по 13.11.2018 року в розмірі 10952,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400, р/р НОМЕР_5 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк", МФО 304665, ЄДРПОУ 09304612) витрати на судовий збір у сумі 2554 грн. 04 коп. ( дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 04 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400, р/р НОМЕР_5 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк", МФО 304665, ЄДРПОУ 09304612) витрати на судовий збір у сумі 2554 грн. 04 коп. ( дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 04 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400, р/р НОМЕР_5 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк", МФО 304665, ЄДРПОУ 09304612) витрати на судовий збір у сумі 2554 грн. 04 коп. ( дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 04 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя Л.П. Бабічева»

«Справа № 426/23585/18

Провадження № 22-ц/810/96/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Стахової Н.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря

судового засідання Сінько А.І.

учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в спрощеному провадженні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року, ухваленого Сватівським районним судом Луганської області у складі судді Бабічевої Л.П. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит,

встановив:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», яке перейменовано в Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказало, що між позивачем та ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року.

Відповідно до п.п.2.2.-2.5.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику на умовах договору кредит у сумі 257100,00 грн, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за нарахування кредитом в розмірі 16,00 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надавався готівкою одноразово строком на 180 місяців терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 15 вересня 2028 року для придбання майнових прав на об'єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав.

Згідно п.п. 2.5.3, 2.5.4, 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти та проводити погашення кредиту щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, ануїтетними платежами в сумі 1436,31 грн.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 1 від 16.09.2013 року між Банком, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , та договір поруки № 2 між Банком, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .

За договорами поруки поручителі поручаються перед кредитором боржника за виконання ними свого обов'язку .

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання щодо погашення кредиту та своєчасної сплати процентів за його користування, позивачем з метою погашення простроченої заборгованості на адресу реєстрації боржника та поручителів 24 квітня 2018 року були направлені вимоги про усунення порушень відповідно до кредитного договору, якими повідомлено про наявність у позичальника заборгованості за кредитом, необхідність виконання порушеного зобов'язання, а також попереджено їх про вжиття банком заходів для захисту порушених прав.

Станом на 13 листопада 2018 року утворилася заборгованість за кредитним договором № 980 від 16 вересня 2013 року у сумі - 510 808,57 грн, яка складається з:

борг за кредитом в розмірі 244 136,15 грн.;

проценти за користування кредитом з 01 серпня 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 174 022,27 грн.;

інфляційні втрати банку з листопада 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 23 556,40 грн.;

інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 53 354,04 грн.;

три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 03 листопада 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 4787,55 грн.;

три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 01 серпня 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 10952,16 грн.;

У зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року станом на 13 листопада 2018 року у сумі 510 808,57 грн, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за договором про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року станом на 13 листопада 2018 року у сумі 510 808,57 грн та стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 7 662,13 грн.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задоволено.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року у сумі 510808,57 грн., у тому числі: борг за кредитом в розмірі 244 136,15 грн.; проценти за користування кредитом з 01 серпня 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 174 022,27 грн.; інфляційні втрати банку з листопада 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 23 556,40 грн.; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 53 354,04 грн.; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 03 листопада 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 4787,55 грн.; три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 01 серпня 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 10952,16 грн.

Суд стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2554,04 грн з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати рішення Сватівського міського суду Луганської області від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем копії договорів про іпотечний кредит та поруки № 1 та № 2 є неналежними доказами, оскільки суду не надано їх оригіналів, які необхідні для встановлення умов отримання кредиту, строків позовної давності та згоди на її збільшення; наявна в матеріалах справи копія платіжки № 980 також є недостовірним доказом, оскільки лише вказує на факт здійснення оплати ТОВ «Нові технології» за окремим договором; нові докази, подані з порушенням строку і не є підставою заявлених вимог та не вносять змін до договору про іпотечний кредит та договорів поруки, а є самостійною підставою для звернення до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки; судом не застосовано норми щодо первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині підтвердження розміру отриманого кредиту; судом невірно застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України разом з висновками Верховного Суду, тоді, як до спірних правовідносин підлягає застосуванню попередня редакція ч. 4 ст. 559 ЦК України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; до поручителів пропущений преклюзивний шестимісячний строк звернення до суду, тому порука припинилася, оскільки вимога про дострокове повернення кредиту була направлена 24 квітня 2018 року, а з позовними вимогами банк звернувся до суду 05 грудня 2018 року; також скаржники зазначають, що судом не застосовано до спірних правовідносин позовну давність, оскільки про порушення своїх прав банк дізнався у червні 2014 року - дата останнього платежу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливим розглядати справу за відсутності учасників справи, оскільки про місце та час судового засідання повідомлені у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року належним чином не виконує, а тому є підстави для солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у сумі 510808,57 грн, яка виникла станом 13 листопада 2018 року. Суд також дійшов висновку про те, що порука не припинилася, оскільки сторони досягли згоди щодо дії строку договору про іпотечний кредит та договорів поруки протягом тридцяти років. Строк позовної давності також позивачем не пропущений, оскільки умовами договору цей строк визначений тривалістю 30 років. Вказані записи про незгоду із збільшенням строку позовної давності містяться після відповідних розділів договорів, де вказані реквізити та підписи сторін. Отже, сторони підписали вказані договори про іпотечний кредит та договори поруки № , у п. 13.6 та 12.6 яких зазначено, що договір прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами. Копії примірників договорів, наданих позивачем та відповідачами є ідентичними, зміст та умови наданих копій договорів повністю співпадають. Доказів того, що після укладення сторонами зазначених договорів, згідно вищевказаних пунктів були внесені зміни до відповідних умов щодо строку позовної давності відповідачами не надано. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено отримання відповідачем ОСОБА_1 від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» кредитних коштів у сумі 257100,00 грн на придбання майнових прав на об'єкт нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , про що сторонами було укладено договір про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року, умови якого зафіксовані у нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 16 вересня 2013 року, який у передбаченому законом порядку недійсним не визнаний.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 16 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 980, відповідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 257100,00 грн. на строк 180 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,00% річних з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 15 вересня 2028 року для придбання майнових прав на об'єкт нерухомості - за договором купівлі-продажу майнових прав, зі сплатою щомісячних ануїтетних платежів в сумі 1436,31 грн.

16 вересня 2013 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 257100,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку та платіжним дорученням № 980 від 16 вересня 2013 року.

Згідно п.п. 4.3.1., 4.3.2, 4.3.4 Договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови договору та взяті на себе цим договором зобов'язання. Позичальник зобов'язаний у строки, обумовлені цим Договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором. Позичальник зобов'язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з цього договору.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на три календарних місяці, а також в інших випадках, передбачених договором, дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість у примусовому порядку.

Згідно п.п.11.1.1, 11.1.2 Договору про іпотечний кредит Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Зобов'язання. До всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору ( у тому числі щодо всіх грошових Зобов'язань повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю 30 (тридцять) років.

16 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1, відповідно до якого остання взяла на себе обов'язок відповідати солідарно в повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що випливають з договору про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року.

16 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №2, відповідно до якого останній взяв на себе обов'язок відповідати солідарно в повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що випливають з договору про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року.

Підпунктами 10.3.1 пункту 10.2 договорів поруки передбачено, що порука припиняється, з моменту повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п.п.п.10.1.1 п.п.10.1 п.10 Договорів поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (за наявності) та діє протягом тридцяти років з моменту підписання договору, але в будь -якому разі до повного виконання зобов'язання за кредитним договором та зобов'язання поручителя за цим договором.

Відповідно до п.п 10.1.2 договорів поруки № 1 та № 2 сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно тридцяти років для всіх грошових зобов'язань поручителя (в тому числі, щодо погашення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо), що передбачено умовами кредитного договору та цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24 квітня 2018 року за № 110.20.-13/156/2991/37880/2018-12/вих. на адресу боржника та за № 110.20.-13/2993/37882/2018-12/вих. та за № 110.20.-13/2992/37881/2018-12/вих. на адресу поручителів направив вимоги про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит №890 від 16 вересня 2013 року, розрахованої станом на 18 квітня 2018 року.

Тобто, у квітні 2018 року банк використав право дострокового погашення заборгованості, змінивши строк виконання основного зобов'язання у порядку, передбаченому кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, згідно розрахунку позивача утворилася заборгованість у розмірі 510808,57 грн., у тому числі: борг за кредитом в розмірі 244 136,15 грн.; відсотки за користування кредитом з 01 серпня 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі174 022,27 грн.; інфляційні втрати банку з листопада 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 23 556,40 грн.; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по жовтень 2018 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 53 354,04 грн.; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 03 листопада 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 4787,55 грн.; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01 серпня 2014 року по 13 листопада 2018 року в розмірі 10952,16 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданим банком розрахунком.

Враховуючи наведене, є підстави вважати, що оскільки сторони чітко визначили право Банку вимагати від позичальника при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на три календарних місяці, а також в інших випадках, передбачених договором, дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість у примусовому порядку, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги до вказаного відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порука це строкове зобов'язання, і залежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, п.п.п. 10.1.1 п.п.10.1 п.10 Договорів поруки від 16.09.2013 року сторони передбачили, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (за наявності) та діє протягом 30 (тридцяти) років з моменту підписання договору.

Отже, сторони в договорах поруки передбачили конкретний строк дії договорів, а саме 30 (тридцять) років.

Враховуючи, що Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в договорах поруки встановили строк дії 30 років, тому застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 559 ЦК України (перше речення частини), якими передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За таких обставин, на час звернення позивача у грудні 2018 року до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості порука не є припиненою, вимога банку про стягнення з поручителів заборгованості за Кредитним договором №980 від 16.09. 2013 року пред'явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, і доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України разом з висновками Верховного Суду не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.п.п. 11.1.1 п.п. 11.1 п. 11 договору про іпотечний кредит, п.п.п.10.1.2 п.п. 10.1 п. 10 договорів поруки сторони встановили, що до всіх правовідносин, пов'язаних з виконанням цих договорів застосовується строк позовної давності тривалістю тридцять років.

Як встановлено, позивач звернувся до суду з позовною заявою 05 грудня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки сторони умовами спірних договорів визначений строк позовної давності тривалістю тридцять років. Вказні договори не визнані недійсними.

Що стосується доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем оригіналів договорів про іпотечний кредит та договорів про поруки, колегія суддів зауважує наступне.

Статтею 76 ЦПК встановлено, що доказами по справі можуть бути не тільки оригінали письмових договорів, але й і будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Ці данні встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, показаннями свідків, висновками експертів.

Стаття 95 ЦПК дійсно передбачає подання письмових доказів, як правило в оригіналі. Суд має право, якщо подано копію письмового доказу вимагати подання оригіналу. Проте, позивачем було повідомлено суд про поважні обставини, за яких було втрачено доступ до оригіналів письмових договорів, зокрема про захоплення в листопаді 2014 року майна філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» невстановленими озброєними особами, в тому числі оригінал кредитної справи відповідача, що підтверджується копією заяви банку від 19.02.2015 року № 42-11/18 щодо захопленого майна банку та копією листа Сватівського ВП ГУНП в Луганській області від 22.02.2016 року № 3053/111/42-2016 року.

Крім того, суду надано значну кількість інших належних та допустимих доказів на підтвердження цих тверджень, що на думку колегії суддів заслуговують на увагу.

Крім того, до матеріалів справи було надано позивачем на підтвердження своїх вимог і значну кількість інших письмових документів та їх копій, а саме:

- копію платіжного доручення № 980 від 16.09.2013 року, відповідно до якого платником є відповідач ОСОБА_1 , отримувачем є ТОВ «Нові технології», тобто продавець за договором купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року, у графі призначення платежу зазначено: оплата за майнові права на квартиру відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року та Договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, вказано рахунок отримувача ТОВ «Нові технології», банк отримувача ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код 1907092, що повністю співпадає з реквізитами продавця, що зазначені у п. 3.2.1 договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року. Даний платіж проведено банком 16.09.12013 року (Т.1 а.с. 36);

-копію договору купівлі-продажу майнових прав від 16.09.2013 року, укладеного між ТОВ «Нові Технології» (Продавець) та відповідачем ОСОБА_1 (Покупець), згідно якого продавець продав, а покупець придбав майнові права на об'єкт нерухомості ізольовану квартиру АДРЕСА_1 . (Т.2 а.с. 145-150);

-копію іпотечного договору від 16.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С. та зареєстрованого в реєстрі за №12980, який укладено між ПАТ «Державний ощадний банк» (Іпотекодержатель) та відповідачем ОСОБА_1 , згідно п.2.3.1. договору предметом іпотеки є майнові права на об'єкт нерухомості: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Договір, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С., який перевірив істотні умови даного договору, засвідчив вірність підписів сторін, перевірив їх дієздатність, належність майна, що передається в іпотеку. Цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, укладеного між Іпотекодержателем (ПАТ «Ощадбанк») та Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ), за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 257100,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 16 % річних. (Т.1 а.с. 153-158);

- копію договору про внесення змін та доповнень № 1 від 08.05.2014 року до іпотечного договору від 16.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Коляда Ю.С., який перевірив істотні умови даного договору, засвідчив вірність підписів сторін, перевірив їх дієздатність та вніс відомості до державного реєстру щодо заборони відчуження, що відображено в інформаційній довідці ( Т.1 а.с 159);

-інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 161349246 від 28.03.2019 року, яка містить інформацію щодо об'єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_7 , яка є об'єктом обтяження на підставі договору іпотеки, зобов'язання за Договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, внесену до державних реєстрів 16.09.2013 року, тобто на час укладення даного Кредитного договору: строк виконання основного зобов'язання 15.09.2018 року, розмір основного зобов'язання- 257100,00 грн., правочин, в якому встановлене основне зобов'язання договір про іпотечний кредит серія та номер: 980, виданий 16.09.2013 року; Іпотекодержатель АТ «Ощадбанк», Іпотекодавець ОСОБА_1 ( Т.1 а.с.160-161);

- копію витягу від 28.03.2019 року з Першого всеукраїнського бюро кредитних історій щодо зобов'язань відповідача ОСОБА_1 , яка містить інформацію про кредитну угоду № 1 Позичальника від 16.09.2013 року на суму 257100,00 грн. та існуючу заборгованість за основним боргом та процентами ( Т.1 а.с. 162-163);

- виписки по банківським рахункам Позичальника, якими підтверджується отримання Кредиту відповідачем ОСОБА_1 у сумі 257100,00 грн., виконання зобов'язання останнім за кредитним договором ( з 16.09.2013 року по 17.06.2014 року) (Т.1 а.с.37-48);

Відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003року із змінами, яка діяла на момент здійснення банком операцій.

Отже у виписках з карткового рахунку, що містяться в матеріалах справи є всі обов'язкові реквізити, як це передбачено Положенням про організацію операційної діяльності в банках України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені вищевиписки з карткового рахунку є належними та допустимими доказами надання відповідачу кредиту та наявності заборгованості і доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Довід скаржників про те, що платіжне доручення № 980 від 16 вересня 2013 року є неналежним доказом у справі, також на увагу не заслуговує, оскільки призначеннм платежу є оплата за майнові права на квартиру відповідно до договору купівлі- продажу майнових прав б/н від 16.09.2013 року та договору про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, які були укладені з відповідачем ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено отримання відповідачем ОСОБА_1 від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» кредитних коштів в сумі 257100,00 грн. на придбання майнових прав на об'єкт нерухомості: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що сторонами було укладено договір про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року, умови якого зафіксовані у нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 16.09.2013 року, який у передбаченому законом порядку недійсним не визнаний, з відповідною реєстрацією, станом на 28.03.2019 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що дає підстави для врахування інформації, що міститься в інших доказах, роздрукованих з автоматизованої банківської системи, наданих позивачем, а саме: копії платіжного доручення № 980 від 16.09.2013 року, руху коштів за рахунком ОСОБА_1 , за яким обліковується заборгованість за кредитним договором та відображається у виписках по рахунках Банку за період з моменту видачі кредиту 16.09.2013 року по 13.11.2018 року; розрахунку заборгованості.

Отже, неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання за договором про іпотечний кредит № 980 від 16 вересня 2013 року є підставою для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 510808,57 грн, про що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, задовольняючи позовні вимоги Банку.

Розрахунок заборгованості відповідачами не спростований.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданих позивачем та навів мотиви відхилення аргументів відповідачів по суті спору.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений - 14 серпня 2020 року.

Головуючий

Судді:»

«Справа № 426/23585/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

в складі: головуючого - судді Бабічевої Л.П.

з участю секретаря судового засідання Діброви А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сватове заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про роз'яснення судового рішення по справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду із заявою про роз'яснення рішення у цивільній справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року у цивільній справі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задоволено. Посилається на те, що в описовій та резолютивній частинах рішення судом помилково не зазначено про стягнення трьох процентів річних за прострочення сплати основного боргу з 03.11.2014 по 13.11.2018 розмірі 4787,55 грн.

У зв'язку з вищевикладеним просить суд роз'яснити рішення від 16.12.2019 р. по справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч. 3 ст. 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Учасники справи у судове засідання не викликались, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 271 ЦПК України їх участь визнана необов'язковою при розгляді питання про роз'яснення судового рішення.

Оскільки учасники справи у судовому засіданні не брали участі, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Аналіз положень цієї статті дозволяє стверджувати, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення, а підставою для роз'яснення такого рішення є утруднення чи неможливість його виконання.

Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний і зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття якого викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.

Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Суть роз'яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення ухваленого ним рішення, що позбавляє можливості його реалізації.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Так, у судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» у цивільній справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 2 а.с. 185-190).

Постаною Луганського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року залишено без змін (т. 3 а.с. 65-74).

Як вбачається з тексту судового рішення, яке представник позивача просить роз'яснити та матеріалів справи, 16 грудня 2019 року рішенням Сватівського районного суду Луганської області стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року у загальній сумі 510808,57 грн., яка також включає три проценти річних за прострочення сплати основного боргу з 03.11.2014 по 13.11.2018 в розмірі 4787,55 грн.

З листів Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 2611/18.1-76 від 12.02.2021 року, № 2617/18.1-76 від 12.02.2021 року, № 2615/18.1-76 від 12.02.2021 року вбачається, що рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року перебуває на виконанні, зокрема 08.02.2021 р. державним виконавцем відкрито виконавчі провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит № 980 твід 16.09.2013 року у розмірі 510808,57 грн. та судового збору у сумі 2554,04 грн., з метою належного виконання рішення суду державним виконавцем проводяться виконавчі дії (т. 3 а.с. 119-127, 129-134).

Тому, враховуючи те, що рішення суду ще не виконано, строк пред'явлення до примусового виконання не закінчився, а резолютивна частина рішення суду викладена таким чином, що може утруднити його виконання, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити.

Керуючись статтею 271 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про роз'яснення судового рішення по справі № 426/23585/18 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Роз'яснити, що заборгованість відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за Договором про іпотечний кредит № 980 від 16.09.2013 року у загальній сумі 510808,57 грн., яка стягнута рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року, включає у тому числі три проценти річних за прострочення сплати Кредиту з 03.11.2014 по 13.11.2018 у сумі 4787,55 грн.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Сватівський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.П. Бабічева»

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.О. Бабій

Попередній документ

131755566

Наступний документ

131755568

Інформація про рішення:

№ рішення:	131755567
№ справи:	426/23585/18
Дата рішення:	13.11.2025
Дата публікації:	14.11.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Окремі процесуальні питання; Заява про відновлення втраченого провадження

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (12.11.2025)
Дата надходження:	12.11.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

19.05.2020 15:30	Луганський апеляційний суд
09.06.2020 14:00	Луганський апеляційний суд
30.06.2020 14:00	Луганський апеляційний суд
14.07.2020 14:00	Луганський апеляційний суд
11.08.2020 14:00	Луганський апеляційний суд
09.04.2021 14:05	Сватівський районний суд Луганської області