Справа № 185/10351/24
Провадження № 1-кп/185/702/25
11 листопада 2025 року м. Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
їх представника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області під час запровадженого в державі воєнного стану кримінальне провадження від 16.08.2024 року за № 12024041370001229 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернівка, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, інваліда 3-ї групи з дитинства, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
16.08.2024 року, приблизно о 18.00год. ОСОБА_7 перебував поблизу парапету ДК «Мир» між буд..65 та 63 по вул.Центральній в м.Павлограді, Дніпропетровської області, куди прибув на прохання сестри - ОСОБА_9 , яка попросила його допомогти їй уникнути конфлікту, образ, та побиття з боку ОСОБА_10 .
В той же день, в той самий час та в тому ж місці між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 вимагав від ОСОБА_10 не чіпати його сестру, не ображати та не кривдити її,
На вказані зауваження з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_10 вдарив його ногою по руці, на що ОСОБА_7 , не передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті іншої особи від учиненого ним діяння, хоча повинен був і мав можливість її передбачити, відповів ОСОБА_10 одним ударом долонею правої руки по обличчю ОСОБА_10 .
Від отриманого удару ОСОБА_10 з положення стоячі впав на задню поверхню тулубу, на спину та вдарився головою об асфальт, внаслідок чого йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку третього ступеню, гострої субдуральної гематоми зліва, масивного субраїхдального крововиливу, перелому правої скроневої кістки, гематоми мбяких тканин скроневої ділянки справа, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, та які стали наслідком настання 28.08.2024 року о 20.30год. смерті ОСОБА_10 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Заявлені потерпілими позовні вимоги визнав частково, вважаючи їх завищеними.
Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що 16.08.2024 року, приблизно о 18.00год. він перебував поблизу парапету ДК «Мир» між буд..65 та 63 по вул.Центральній в м.Павлограді, Дніпропетровської області, куди прибув на прохання сестри - ОСОБА_9 . Остання благала допомогти їй уникнути конфлікту, образ, та побиття з боку ОСОБА_10 , який після від'їзду працівників поліції, що прибули на місце за її скаргою, вчиняв вказані дії відносно неї на грунті конфлікту, що був пов'язаний з вигулом нею власної собаки.
В той же день, в той самий час та в тому ж місці між ним та ОСОБА_10 виник конфлікт, під час якого він вимагав від ОСОБА_10 не чіпати його сестру, не ображати та не кривдити її.
Останній знаходився у стані алкогольного спьяніня, ігнорував зауваження та продовжував конфлікт.
На вказані зауваження з його боку, ОСОБА_10 вдарив його ногою по руці, на що він відповів ОСОБА_10 одним ударом долонею правої руки по обличчю ОСОБА_10 .
Від отриманого удару ОСОБА_10 з положення стоячі впав на задню поверхню тулубу, на спину, та вдарився головою об асфальт, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких згодом помер у лікарні.
Після падіння ОСОБА_10 та отриманого удару головою він допомагав обмити його голову від крові, привести його до тями. За його проханням сестра викликала для ОСОБА_10 швидку допомогу. Згодом він їздив з потерпілим до лікарні, здавав кров, тощо. Смерті ОСОБА_10 він жодним чином не бажав.
Щиро кається з приводу вчиненого, разом з тим частково визнає заявлені потерпілими позовні вимоги. Зокрема, він частково визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, які пов'язані з витратами на лікування, та не визнає в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що ОСОБА_10 був її рідним братом, з ним вона мала добрі відносини. 16.08.2024 року, близько 20.00год. вона була у матері, якій подзвонили та повідомили про смерть ОСОБА_11 . Вона передзвонила на той номер, їй відповіла двірник ОСОБА_12 , яка повідомила, що під час прибирання на неї напали собаки, серед яких була й собака сестри ОСОБА_13 . Присутній поруч ОСОБА_14 став її захищати від собак,, вдарив одну з собак ногою. В зв'язку з цим між ОСОБА_15 та сестрою обвинуваченого виник конфлікт. Сестра обвинуваченого викликала поліцію. Згодом в тому ж місці з явився ОСОБА_13 . Зазначила, що на власні очі вона не бачила цього, але їй стало відомо, що ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_16 долонею руки по обличчю, той впав, та вдарився головою об асфальт.
Її брата доставили до лікарні ім.Мечникова в м.Дніпро, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень.
В зв'язку зі смертю брата вона позивається до обвинуваченого. Матеріальний позов вона заявляє на 88.388 грн., який складається з витрат на лікування, поховання та вартість пам'ятника, який вони ще не придбали, але мають намір зробити це в майбутньому. В свою чергу мати потерпілого - ОСОБА_5 вимагає стягнення з обвинуваченого 500000грн. моральної шкоди, пов'язаної з вбивством сина та його втратою, та 3000грн. щомісячної довічної компенсації. Наполягають на найсуворішому максимальному покарання для обвинуваченого.
На підтвердженні вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину судом були дослідженні наступні докази, що були надані в судовому засіданні сторонами кримінального провадження.
Протокол огляду місця події від 16.08.2024 року, яким було встановлено місце вчинення злочину - місцевість по вул.Центральній в м.Павлограді, між будинками № 63 та АДРЕСА_2 , наявність в тому ж місці плям крові, кепки чорного кольору зі слідами крові, тощо.
Протокол огляду місця події від 16.08.2024 року, під час проведення якого на місці вчинення злочину були оглянуті та вилучені сліди крові та кепка чорного кольору зі слідами крові.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.08.2024 року під час якого свідок ОСОБА_17 серед інших впізнав ОСОБА_7 , як особу, що в день та в місці вчинення злочину перебував поруч з потерпілим, який в місці злочину лежав на асфальті в крові.
Протоколами проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 від 16 та 17.08.2024 року,відповідно, під час проведення яких, у присутності понятих, спеціаліста та інших передбачених Законом осіб, вказані особи вказали на обставини, перебіг та наслідки учинення обвинуваченим ОСОБА_20 злочину - протиправну поведінку потерпілого, який був ініціатором конфлікту та наносив удари ОСОБА_7 , завдання ОСОБА_7 у відповідь на вказані дії потерпілого одного удару потерпілому ОСОБА_10 в ділянку голови/обличчя, падіння останнього з висоти власного зросту та удар головою об асфальтне покриття, травмування потерпілого, наявність слідів крові від отриманих ним тілесних ушкоджень, залишення ОСОБА_7 у вказаному місці, надання допомоги потерпілому, виклик швидкої допомоги, тощо.
Протоколом проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 від 17.09.2024 року, під час проведення якого, у присутності понятих, спеціаліста та інших передбачених Законом осіб, ОСОБА_7 розказав про протиправну поведінку потерпілого, ініціювання конфлікту в місці вчинення злочину, нанесення ним ударів ОСОБА_13 , а також показав механізм нанесення власного одного удару долонею в ліву ділянку голови потерпілого з послідуючим падінням потерпілого та ударом правою стороною голови об асфальт.
Лікарське свідоцтво про смерть від 29.08.2024 року, яке містить вказівки про те, що до смерті ОСОБА_10 призвели крововиливи під м'які мозкові оболонки та у речовину головного мозку, перелом кісток черепа та обличчя, відкрита черепно-мозкова травма. Ушкодження сталося внаслідок контакту з тупим предметом.
Висновками судово-медичних експертиз № 3923 та № 3923 м/2073-Е, від 25.09.2024 року якими встановлено, що ОСОБА_21 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку третього ступеню, гострої субдуральної гематоми зліва, масивного субраїхдального крововиливу, перелому правої скроневої кістки, гематоми м'яких тканин скроневої ділянки справа, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, та які стали наслідком настання 28.08.2024 року о 20.30год. смерті ОСОБА_10 .
Вказані тілесні ушкодження виникли незадовго до госпіталізації, від не менше ніж однієї дії тупого предмету або удару о такий, внаслідок динамічної дії плаского тупого предмету, на праву частину голови з утворенням лінійного перелому кісток черепа та ушкодженням головного мозку.
Вказаним експертним висновком визначено, що 17.09.2024 року під час слідчого експерименту ОСОБА_7 показав механізм нанесення удару долонею в ліву ділянку голови з послідуючим падінням потерпілого та ударом правою стороною голови об тверду пласку поверхню, що не суперечить даним отриманим при судово-медичній експертизі трупа.
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні, співставляючи ці показання з обвинуваченням, що йому інкримінується, показаннями інших учасників кримінального провадження, та іншими дослідженими судом доказами, що наведені у вироку суду, суд робить обґрунтований висновок про те, що показання обвинуваченого з приводу обставин, перебігу та наслідків учинення злочину мають характер правдивих, логічних, послідовних та об'єктивних, оскільки повністю узгоджуються та не суперечать усім іншим добутим доказам у справі.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Наведені вище докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, встановлені судом обставини, перебіг та наслідки вчинення злочину, вказують на те, що злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно правильно кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.
Специфіка кваліфікації вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Розмежування зазначеного складу злочину від інших злочинів проти життя та здоров'я особи здебільшого здійснюється за їх суб'єктивною стороною. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначається, що з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства при розгляді даної категорії справ суди повинні для вірної кваліфікації даних дій ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого, а так само потерпілого, що передували події, їх стосунки, тощо.
Згідно п. 26 вказаної Постанови Пленуму у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як вбивство, через необережність, чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 чи ст.128 КК України.
Судовим розглядом справи відносно ОСОБА_7 встановлено, що останній не мав умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_10 саме тяжких тілесних ушкоджень, які б заподіяли смерть, або ж умисно вбити потерпілого.
Судом, зокрема, було з'ясовано, що саме потерпілий ОСОБА_10 був ініціатором конфлікту в місці вчинення злочину, першим наносив удари потерпілому під час з'ясування стосунків, і хоча ОСОБА_7 і завдав удар у відповідь в обличчя потерпілому, наслідками якого стало подальше падіння потерпілого з висоти власного зросту та удар головою об асфальтне покриття, з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, наслідком яких, згодом, була смерть потерпілого, такий удар з боку ОСОБА_7 був єдиним.
Подальші дії обвинуваченого ОСОБА_13 , а саме - з'ясування стану здоров'я потерпілого після падіння та удару головою об асфальт, надання потерпілому води, першої допомоги, омивання від крові, залишення на місці злочину до прибуття швидкої та правоохоронців, тощо, у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 , проявляючи у своїй поведінці елементи злочинної недбалості, не розрахував сили завданого удару, не прийняв до уваги перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння, та не передбачив можливості настання смерті від послідуючого падіння потерпілого та удару головою потерпілого об асфальт, після вчиненого ним діяння у вигляді завдання одного удару в обличчя потерпілому, хоча повинен був і міг передбачити, діючи з більшою обачністю.
Відтак, є очевидним що умислом обвинуваченого ОСОБА_7 не охоплювалося заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, або учинення умисного убивства потерпілого ОСОБА_10 ..
Разом з тим, щодо настання факту смерті потерпілого - в діях обвинуваченого вбачається необережна вина.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд керується ст.ст.65-67 КК України.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 є особою, яка вважається раніше не судимою, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального правопорушення невеликої тяжкості, яке вчинене з необережності.
Пом'якшувальними обставинами суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї провини, його щире каяття, висловлений жаль з приводу вчиненого, часткове відшкодування шкоди потерпілій стороні, а також той факт, що обвинувачений є інвалідом дитинства 3 ї групи.
Обтяжуючі обставини у справі відсутні.
Наведене, у своїй сукупності, те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, але поруч з тим, враховуючи настання непоправних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому смерті з необережності, беручи до уваги послідовну та наполегливу вимогу потерпілої сторони щодо призначення винному суворого покарання у виді позбавлення волі, приводить суд до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 має бути засудженим за ч.1 ст.119 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції, передбаченої частиною першою вказаної статті.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 щодо компенсації матеріальної шкоди у розмірі 88388грн. має бути задоволений частково виходячи з положень ст.1166 ЦК України.
При цьому суд враховує, що матеріальні витрати на лікування потерпілого ОСОБА_10 та його поховання загалом становлять 55388 грн., з яких 30000грн. сплачено обвинуваченим ОСОБА_7 добровільно, що належним чином, а саме фінансовими документами з цього приводу, в частині заявлених вимог підтверджено позивачем ОСОБА_4 , а в частині часткового відшкодування шкоди та сплати 30000грн. - обвинуваченим ОСОБА_7 .
В іншій частині позовних вимог, які стосуються стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 33000грн., як оплати за виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника загиблому ОСОБА_10 необхідно відмовити, оскільки вказані витрати потерпілою ОСОБА_4 ще не понесені.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_22 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000грн. та щомісячної довічної доплати на її користь в розмірі 3000грн. вирішуються судом на підставі ст.23,1166, 1167 ЦК України, ст. 79 ЦПК України та підлягають частковому задоволенню
Що стосується заявленої моральної шкоди на суму 500000грн., то у цій частині позовні вимоги потерпілої ОСОБА_22 підлягають частковому задоволенню у розмірі 200000грн., що з урахуванням обставин та наслідків вчинення злочину, ступеню та форми вини обвинуваченого, настання непоправних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_22 , принципів справедливості, спів розмірності, реальності виконання судового рішення, наявної інвалідності у обвинуваченого ОСОБА_7 та всіх інших обставин справи.
На переконання суду, належною, справедливою та достатньою компенсацією понесених потерпілою ОСОБА_22 моральних страждань буде саме сума у розмірі 200000грн.
Стосовно позовних вимог потерпілої ОСОБА_22 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 щомісячної довічної доплати на її користь в розмірі 3000грн., то в цій частині позовних вимог вказаної потерпілої суд приймає рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки потерпіла ОСОБА_22 , заявляючи вказані позовні вимоги, не довела сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів того факту, що за життя потерпілий ОСОБА_10 щомісячно допомагав їй матеріально, приймав участь в її утриманні, надсилав грошові кошти, будь-яким іншим чином здійснював заходи з забезпечення життєдіяльності позивачки, тощо.
Доля речових доказів має бути вирішена судом на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.
ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.119 КК України у виді позбавлення волі строком три роки.
До набрання вироком чинності застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_7 цілодобово, за винятком слідування до об'єктів укриття під час оголошення повітряної тривоги, покидати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк відбування покарання для ОСОБА_7 обчислювати з моменту виконання вироку в частині призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожної окремо, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25388грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000грн.
В задоволенні іншої частині позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожної окремо, - відмовити.
Речові докази:
- кепку чорного кольору, змив РБК з асфальтного покриття № 1 та № 2, змив вологий, що зберігаються в камері схову речових доказів Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровські області ( квитанція № 0011108 від 16.08.2024 року) - знищити;
- диски з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
СУДДЯ ОСОБА_23