Справа № 183/9826/25
№ 1-кп/183/2330/25
05 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 23.09.2025 року до ЄРДР за № 12025042350001159, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До суду 28.10.2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України.
Під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду від 27.09.2025 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.11.2025 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а саме у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн.
Прокурор під час судового розгляду заявив клопотання про вирішення питання щодо об'єднання даного кримінального провадження з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке перебуває у провадженні судді ОСОБА_1 .
Захисник обвинуваченого та обвинувачений, кожен окремо, не заперечували проти заявленого прокурором клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 334 КПК України, у разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників процесу, вважає необхідним об'єднати кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 в одне провадження.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений, кожен окремо, вважають, що обвинувальний акт можливо призначити до судового розгляду, а також судовий розгляд можливо проводити у відкритому судовому засіданні.
Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, а тому обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду.
Суд, вислухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, вважає необхідним призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 обґрунтувавши тим, що Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
26 лютого 2022 року наказом №39 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця 1 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Так, 21 вересня 2025 року, в період часу з 01:00 години до 09:00 години, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , проходив поблизу будинку АДРЕСА_1 , та достовірно знаючи, що за вищевказаною адресою на постійній основі ніхто не проживає, у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке може знаходитись на території вищевказаного домоволодіння.
Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, ОСОБА_3 21 вересня 2025 року, в період часу з 01:00 години до 09:00 години, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, продовжуючи знаходитися поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинену хвіртку проник на вказану територію, де побачив господарське приміщення, яке зачиняється на навісний замок.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, за допомогою підручних засобів, а саме металевої труби, яку він знайшов на території домоволодіння, пошкодив скобу навісного замку, відчинив двері та проник до господарського приміщення, де діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в господарському приміщенні викрав бензопилу марки «PRO CRAFT» моделі GS-50, бензопилу марки «STILL» моделі МS-361», кутову шліфувальну машину (болгарку) марки «Crsft», автомобільну шину марки «KAMA EVRO» 175/70 R-13, автомобільну шину марки «Nord MASter2» 175/70 R-13, автомобільну шину марки «Rosava» 175/70 R-13, автомобільну шину з металевим диском марки «PRE MIORRI» 175/70 R-13 82H, велосипед спортивного типу марки «Oskar», електричний дріт, довжиною 24,5 метрів, що лежали на підлозі та на праві власності належать ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_3 переніс викрадене майно з території домоволодіння та з місця скоєння злочину втік, розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 29 260 гривень 20 копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.
21 вересня 2025 року, в період часу з 01:00 години до 09:00 години, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, продовжуючи знаходитися поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 побачив мотоцикл «Мінськ» ММВЗ-311211 двигун №234458, 1989 року, який також належить ОСОБА_6 , та в цей момент у ОСОБА_3 виник прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою викрадення, викотив з двору мотоцикл «Мінськ» ММВЗ-311211 двигун № НОМЕР_2 , 1989 року, який належить ОСОБА_6 та відкотив його на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, ОСОБА_3 незаконно заволодів транспортним засобом, а саме: мотоциклом «Мінськ» ММВЗ-311211 двигун № НОМЕР_2 , 1989 року, розпорядившись ним на власний розсуд, причинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 10 833 гривні 33 копійки.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше сховище.
23 вересня 2025 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24 вересня 2025 року ОСОБА_3 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
24 вересня 2025 року ухвалою Самарівського міськрайонного суду
Дніпропетровської області до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.11.2025 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а саме у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн.(сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень).
Обвинувачення у вчиненні старшим стрільцем 1 парашутно-десантної роти
1 парашутно-десантного батальйону НОМЕР_1 ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч 2 ст. 289 КК України обґрунтовується письмовими доказами наявними у кримінальному провадженні.
Наразі виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1)Переховуватися від суду: враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до восьми років, існує ризик, що обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду.
2)Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: ОСОБА_3 в подальшому як у спосіб погроз так і реально може незаконно впливати на потерпілу та свідків за провадженням з метою зміни їх показів, а також відмови від давання будь-яких інших додаткових показів так як вони знайомі між собою.
3) Вчинити інше кримінальне провадженні, беручи до уваги, що ОСОБА_3 , раніше неодноразово судимий, останній раз 16.05.2025 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (кримінальне провадження щодо якого закрите на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння), останній на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив та знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого аналогічного злочину. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того застосування до ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі не продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 існують ризики, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше правопорушення, а тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків для запобігання вищевказаним ризикам, відносно ОСОБА_3 доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.
Таким чином, застосування будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого не може запобігти вищевказаним ризикам.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного прокурор просить продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Знаменівка, Новомосковського району, запобіжний захід у виді трима ння під вартою - строком на 60 діб.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу
ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до восьми років, існує ризик, що обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, останній раз 16.05.2025 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (кримінальне провадження щодо якого закрите на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння), останній на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив та знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого аналогічного злочину. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.
Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, віднесених законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується.
Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів, що достатньо підстав для його задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314-317 КПК України, суд, -
Об'єднати кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відомості по якому внесені 24.09.2025 року до ЄРДР за № 12025042350001162 (№ 183/9826/25; 1-кп/183/2330/25), з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України (№ 183/11000/25; 1-кп/183/2465/25) в одне провадження, надавши йому загальний номер (№183/9826/25; 1-кп/183/2330/25).
Призначити обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.289, ч.5 ст.407 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.45 годину 13 листопада 2025 року в залі судового засідання Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю прокурора, потерпілих, захисника, обвинуваченого та свідків.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Знаменівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.
Суддя ОСОБА_1