Справа № 183/1041/24
№ 1-кп/183/1086/25
04 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 05.12.2023 року до ЄРДР за № 12023041350001585, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_3 під вартою, мотивуючи тим, що до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 офіційно або за наймом не працює, джерел доходу не має, неодружений, дітей не має, проживає з батьками, але коштів на їх утримання не має, раніше неодноразово судимий та неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі, за місцем проживання характеризується посередньо, незважаючи на воєнний стан який оголошено в Україні ОСОБА_3 суспільно корисною працею не займається, зловживає алкогольними напоями, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків.
На теперішній час ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, які вчинив в період іспитового строку, та за які передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, а тому реальна міра покарання, яке може бути призначено ОСОБА_3 у разі визнання його винним, буде спонукати останнього ухилятися від суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних тяжких злочинів, останній раз 29.09.2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, на даний час перебуває на обліку Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в період іспитового строку, що вказує на стійку кримінальну направленість його поведінки, а отже дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 , маючи можливість вільного пересування, зможе продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На підставі викладеного вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та належної поведінки можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів неможливо, тому просить суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні просив змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи свою позицію тим, що він не має наміру переховуватися.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, одночасно підтримав заявлене його підзахисним клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив вирішити клопотання на розсуд суду.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу
ОСОБА_3 суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, на даний час підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання його судом винуватим у вчиненні вказаних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі на строк 8 років, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
Також суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних тяжких злочинів, останній раз 29.09.2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, на даний час перебуває на обліку Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в період іспитового строку, що вказує на стійку кримінальну направленість його поведінки, а отже дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 , маючи можливість вільного пересування, зможе продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, віднесених законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.
Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.
Аналізуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, суд вважає клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу є безпідставним та необґрунтованим, тому клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178 КПК України, суд, -
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянину України, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 грудня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, підтриманого захисником ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1