Справа № 182/6318/25
Провадження № 1-кп/0182/1134/2025
Іменем України
11.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 вересня 2025 року за №12025041340000932 стосовно ОСОБА_3 за правовою кваліфікацією ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України,
з участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу в провадження судді Нікопольського міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 вересня 2025 року за №12025041340000932 за обвинуваченням ОСОБА_3 за правовою кваліфікацією ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України. Стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.11.2025 року. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, але надали суду заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутності.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого на строк не більше двох місяців, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Крім того, існує ризик повторного вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має законних джерел прибутку, в його оточенні не має осіб, які б змогли його забезпечувати і бути стримуючим фактором від вчинення злочину. Прокурор просив врахувати відомості про репутацію обвинуваченого, який є раніше судимою особою за вчинення корисливих злочинів, а також на розгляді у Нікопольському міськрайонному суді перебувають інші кримінальні провадження за його обвинуваченням.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу і просили обрати інший, більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту за місцем проживання товариша обвинуваченого за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 повідомив, що він одружився і є батьком малолітньої дитини, яку на даний час відібрали органи опіки, т.я. його будинок зруйнований і він тимчасово з дружиною проживав у товариша, де відсутні належні умови для проживання дитини. Йому треба вирішити питання щодо повернення дитини, житлово-побутові питання і тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
При цьому, захисник ОСОБА_5 зазначив, що прокурором взагалі не доведено наявність ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення та можливість переховування обвинуваченого. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою, яку вказує обвинувачений і яка зазначена яка адреса постійного проживання в обвинувальному акті.
Заслухавши доводи прокурора, обвинуваченого і його захисника, дослідивши наявні матеріали провадження, вважаю, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню на даній стадії судового розгляду, з наступних підстав.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на особисту свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, «Осаковський проти України» від 17.07.2014 та ін).
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є не лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, на які в даному випадку вказав прокурор. Суд враховує такі ризики, як можливість ухилитися від суду в подальшому, виходячи з того, що ОСОБА_3 вчинив умисний корисливий злочин, в період дії воєнного стану і в той час, коли стосовно нього в провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають інші кримінальні провадження, що свідчить про те, що злочинна протиправна поведінка ОСОБА_3 має систематичний характер. Інкримінований ОСОБА_3 злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. У разі доведеності його провини у вчиненні інкримінованого злочину йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що є свідомим для обвинуваченого, який не вперше притягається до кримінальної відповідальності і це може спонукати його до ухилення від суду в подальшому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58)
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою, тому суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (наприклад, рішення «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» та інш.).
До того ж, ОСОБА_3 є мобілізованою особою на особливий період в країні, але він не повернувся у розташування військової частини після відпустки і вчинив ряд корисливих злочинів.
На думку суду, на даний час обґрунтовано існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, аналогічного тим, в яких він обвинувачуються, оскільки інкриміновані злочини обвинувачений вчинив з корисливих мотивів. Він є особою, яка раніше притягалися до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. Обвинувачений на даний час немає законних джерел прибутку, що в свою чергу доводить те, що останній може існувати за рахунок грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. Крім того, в провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають інші кримінальні провадження за вчинення аналогічних корисливих злочинів. Жодна особа, яка б заслуговувала на довіру, не виявила бажання поручитися за процесуальну поведінку обвинуваченого, спільно проживати з ним, утримувати його, забезпечивши усім необхідним, ані його товариш, ані його дружина, батьки.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи викладене у сукупності, тримання обвинуваченого під вартою на даній стадії судового розгляду є дієвим запобіжним заходом, який гарантуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого і відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, що в свою чергу не суперечить практиці Європейського суду з прав людини. В зв'язку з чим, клопотання обвинуваченого і захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на більш м'який не підлягає задоволенню.
До того ж, стосовно ОСОБА_3 раніше слідчим суддею визначено суму застави з урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та інших обставин справи у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Підстав для зменшення її розміру немає, оскільки вона визначена в мінімальному розмірі. В разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_3 покладаються обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, які визначені раніше ухвалою слідчого судді.
Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, тобто до 10 січня 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду у визначений час,
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи,
-не відлучатися із м. Нікополь, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу суду,
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою судді, особа стосовно якої внесено заставу, є особою стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та направити начальнику ДУВП (4) для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Учасники судового розгляду мають право отримати копію ухвали в суді.
Повний текст ухвали проголошено 12.11.2025 о 12.00 годині.
Суддя: ОСОБА_1