Справа № 202/1424/25
Провадження № 2/202/4795/2025
13 листопада 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Голєва А.А.
представник позивача - Соколової Н.О.
представника відповідачів - Зіми В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -
Представник комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до державної програми забезпечення населення України послугами водопостачання та водовідведення, КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам, які повинні оплачувати дані послуги щомісяця. Так, між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачами встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг. На підставі вищезазначеного рішення на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Заборгованість по вищезазначеному особовому рахунку складає 83 910, 21 грн., яку позивач просить стягнути із відповідачів. Крім того, посилаючись на ст.625 ЦК України, просить суд також стягнути з відповідачів суму інфляційного збільшення, яка складає 8 523, 95 грн., 3% річних, що складають 1084,60 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Надала письмові пояснення щодо доводів представника відповідача в яких зазначала, що позовна заява до суду подана 10.02.2025, тобто, під час воєнного стану в Україні. Вважає, що при вирішенні цієї справи, необхідно взяти до уваги зміни внесені до Цивільного кодексу України щодо неодноразового продовження строків позовної давності і застосувати строки позовної давності до суми основного боргу за період з березня 2017 по грудень 2024 з урахуванням нарахованих 3% річних в період з липня 2018 по січень 2022 року в сумі 1084,60 грн., та нарахованої інфляції в період з липня 2018 по січень 2022 року в сумі 8523,95 грн. Також зазначала, що відповідач не повідомляв КП «Дніпроводоканал» ДМР про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї та не подавав жодного документа на підтвердження цього факту, у зв'язку з чим нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося правомірно та з дотриманням законодавства у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Зазначала, що пільги по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 почали нараховуватись з 22.05.2012 по лютий 2025. З лютого 2025 року управління соціального захисту населення не направляло до КП «Дніпроводоканал» ДМР коштів на погашення суми боргу за послуги водопостачання та водовідведення. Просила врахувати, що пільги по сплаті комунальних послуг полягають не в зменшенні нарахувань плати за послуги, а в компенсуванні державою частини коштів особі для сплати нарахувань за послуги.
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_1 - адвокат Зіма В.Б. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Надавала письмові пояснення в яких зазначала, що позивач звернувся до суду 10 лютого 2025 року з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2011 року по грудень 2024 року, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по основному боргу, яка виникла до 10 лютого 2022 року подано з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню. Зазначала, що основна заборгованість, яка виникла до 10 лютого 2022 року подана до суду з пропуском строку, то і інфляційне збільшення основного боргу та 3% за період з липня 2018 року по січень 2022 не підлягають задоволенню. Зазначала також, що стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в період воєнного стану заборонено. Зазначала, що ОСОБА_3 не користується водою з 2019 року, дана обставина повинна враховуватись при розрахунку обсягу використаної води та заборгованості. Також заперечувала щодо надання відповідачам рахунків про необхідну оплату послуг.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.12.2024.
Між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг водопостачання та водовідведення,згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», у зв'язку із чим абоненту ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .
Відповідачі свої зобов'язання по оплаті послуг з водовідведення та водопостачання не виконують, у зв'язку з чим загальна заборгованість перед позивачем складає 93 518, 76 грн., з яких: 83 910, 21 грн. - сума основного боргу; 8 523, 95 грн. - інфляційне збільшення; 1 084, 60 грн. - 3% річних.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» закріплені права та обов'язки споживачів питної води, відповідно до яких споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов'язок відповідача сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Суд звертає увагу на те, що за наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідачів виникла та була нарахована позивачем у розмірі 93 518 грн за період з січня 1999 року по грудень 2024 року.
Із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач в період період з січня 1999 року по листопад 2018 року сплачувала послуги, а остання оплата у розмірі 1 000 грн була здійснена у листопаді 2018 року.
Із зазначеними позовними вимогами КП «Дніпроводоканал» ДМР звернулось до суду 10.02.2025.
Враховуючи зазначене доводи представника відповідачів щодо звернення позивача до суду за межами строку позовної давності не заслуговують на увагу.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчасного попередження позивача про тимчасову відсутність одного із членів сім'ї за адресою надання послуг, нарахування проводились згідно діючих норм та тарифів з врахуванням кількості зареєстрованих осіб, а тому доводи представника відповідачів в цій частині відхиляються.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст.611, ч.1 ст.612 ЦК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
За змістом частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року про "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Позивачем заявлено про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за період з липня 2018 року по січень 2022 року.
В зазначений період, не було заборонено нарахування 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, а тому доводи представника в цій частині не заслуговують на увагу.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.13 ЗУ «Про охорону дитинства» багатодітним сім'ям надається пільги у вигляді 50% знижки плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.
Тобто, пільги по сплаті комунальних послуг полягають не в зменшенні нарахувань плати за послуги, а в компенсуванні державою частини коштів особі для сплати нарахувань за послуги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані й тому підлягають задоволенню та з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню заборгованість у сумі 93 518, 76 грн., з яких: 83 910, 21 грн. - сума основного боргу; 8 523, 95 грн. - інфляційне збільшення; 1 084, 60 грн. - 3% річних.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3 028 грн.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, ЄРДПОУ 03341305) заборгованість в сумі 93 518, 76 грн., з яких: 83 910, 21 грн. - сума основного боргу; 8 523, 95 грн. - інфляційне збільшення; 1 084, 60 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, ЄРДПОУ 03341305) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Бєсєда